Ухвала суду № 65132935, 06.03.2017, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Козаченко А.В.

Суддя-доповідач - Сіваченко І.В.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 березня 2017 року справа №805/4682/16-а

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого Сіваченка І.В.,

суддів Шишова О.О., Чебанова О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 805/4682/16-а за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленка Олександра Володимировича, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернувся до суду із адміністративним позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленка Олександра Володимировича, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" (далі - ПАТ "ФІДОБАНК"), в якому просив:

- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленка О.В. щодо не включення ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "ФІДОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленка О.В. включити ОСОБА_2 до переліку вкладників ПАТ "ФІДОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб;

- зобов'язати Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити ОСОБА_2 до Загального реєстру вкладників ПАТ "ФІДОБАНК", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 6 грудня 2017 року відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі п.1 ч.1 ст. 109 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

При винесенні оскаржуваного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що заявлені позивачем вимоги не підлягають розгляду у порядку адміністративного судочинства, тобто, поданий позивачем позов за своїм характером не є публічно-правовим, а тому підлягає розгляду в порядку цивільного або господарського судочинства в залежності від складу сторін.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції з мотивів порушення норм процесуального права та направити справу для продовження розгляду.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у відкритті провадження, бо даний спір щодо включення до реєстру вкладників, який є підставою для відшкодування гарантованої суми вкладу Фондом підлягає розгляду саме в порядку адміністративного судочинства. Крім того, зазначив, що у фізичних осіб виникають майнові вимоги не до банку боржника, який ліквідується, а до держави в особі Фонду.

Відповідно до п.2 ч.1 ст.197 КАС України справу розглянуто у порядку письмового провадження.

Колегія суддів перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги і дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Рішенням Правління Національного банку України від 20.05.2016 № 8 "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" до категорії" віднесено ПУАТ "ФІДОБАНК" до категорії неплатоспроможних, що підтверджено відповідним рішенням.

Також відносно Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" 20.05.2016 прийнято рішення затвердження тимчасової адміністрації.

18.07.2016 НБУ прийнято рішення про ліквідацію банка, що підтверджується переліком банків, які перебувають у стадії реорганізації, банків що визнані неплатоспроможними та до яких Фондом гарантування вкладів фізичних осіб введено тимчасову адміністрацію, банків у стадії ліквідації, який станом на 19.12.2016 розміщено на офіційному інтернет-сайті Національного банку України (https://bank.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=75535).

На офіційному інтернет-сайті Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (http://www.fg.gov.ua/not-paying/liquidation/170-puat-fidobank/5058-rozpochato-protseduru-likvidatsii-puat-fidobank-ta-delehovano-povnovazhennia-likvidatora-banku) міститься повідомлення про те, що відповідно до рішення Правління Національного банку України від 18.07.2016 № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд гарантування) прийнято рішення від 19.07.2016 №1265 "Про початок процедури ліквідації ПУАТ "ФІДОБАНК" та делегування повноважень ліквідатора банку".

Відповідно до ч.1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно з ч.2 ст. 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Юрисдикція адміністративних судів визначена в частинах першій та другій статті 17 КАС України, а саме: юрисдикція адміністративних судів поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку з здійсненням суб'єктом владних повноважень владних управлінських функцій, а також у зв'язку з публічним формуванням суб'єкта владних повноважень шляхом виборів або референдуму. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема: 1) спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності; 2) спори з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби; 3) спори між суб'єктами владних повноважень з приводу реалізації їхньої компетенції у сфері управління, у тому числі делегованих повноважень; 4) спори, що виникають з приводу укладання, виконання, припинення, скасування чи визнання нечинними адміністративних договорів; 5) спори за зверненням суб'єкта владних повноважень у випадках, встановлених Конституцією та законами України; 6) спори щодо правовідносин, пов'язаних з виборчим процесом чи процесом референдуму; 7) спори фізичних чи юридичних осіб із розпорядником публічної інформації щодо оскарження його рішень, дій чи бездіяльності у частині доступу до публічної інформації.

В постанові від 16 лютого 2016 року у справі № 21-4846а15 Верховний Суд України сформулював наступний висновок: "Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 12 жовтня 1978 року у справі "Zand v. Austria" вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з <…> питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів <…>". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Відповідно до матеріалів справи, Банк знаходиться в процедурі ліквідації у зв'язку із визнанням його неплатоспроможним, що підтверджується постановою Правлінням Національного банку України від 18 липня 2016 року № 142-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "ФІДОБАНК", рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 19 липня 2016 року № 1265 "Про початок процедури ліквідації ПАТ " ФІДОБАНК " та делегування повноважень ліквідатора банку".

Частиною третьою статті 2 Закону України від 14 травня 1992 року № 2343-ХІІ "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" передбачено, що законодавство про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом при розгляді судом справи про визнання неплатоспроможним (банкрутом) банку застосовується з урахуванням норм законодавства про банки і банківську діяльність.

У свою чергу, статтею 1 Закону України від 07 грудня 2000 року № 2121-ІІІ "Про банки і банківську діяльність" передбачено, що цей Закон визначає структуру банківської системи, економічні, організаційні і правові засади створення, діяльності, реорганізації і ліквідації банків.

У пункті шостому статті 2 Закону України від 23 лютого 2012 року № 4452-VІ "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" зазначено, що ліквідація банку - процедура припинення банку як юридичної особи відповідно до законодавства.

У постанові Верховного суду України від 16.02.2016 №21-4846а15 наведено правовий висновок, за яким на спори, які виникають на стадії ліквідації (банкрутства) банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Такий правовий висновок викладений і в постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 21-286а16, в якій позивачем була фізична особа з аналогічними (для нинішньої справи) позовними вимогами, що спростовує доводи апеляційної скарги щодо непоширення спірних правовідносин до висновків, викладених Верховним судом України у постанові від 16.02.2016 №21-4846а15.

В постанові Верховного Суду України від 15.06.2016 у справі № 21-286а16 зазначено, що спір, що виник між сторонами, повинен розглядатися за правилами господарського судочинства.

Таким чином, Верховний Суд України неодноразово вказував на те, що на спори, які виникають на стадії ліквідації банку, не поширюється юрисдикція адміністративних судів.

Згідно з абз.1 ч. 2 ст. 161 КАС України встановлено, що при виборі і застосуванні правової норми до спірних правовідносин суд враховує висновки Верховного Суду України, викладені у постановах, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст. 244-2 КАС України встановлено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 237 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.

Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що ця справа не належить до юрисдикції адміністративних судів та не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 109 КАС України, суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо заяву не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження у справі, оскільки ця справа не належить до розгляду в порядку адміністративного судочинства та повинна розглядатись господарським судом.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що ухвала суду першої інстанції відповідає вимогам процесуального права і не може бути скасована з підстав, що наведені в апеляційній скарзі, ухвала суду є законною і обґрунтованою, доводи апеляційної скарги висновки викладені в судовому рішенні не спростовуються, підстави для скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвалу Донецького окружного адміністративного суду від 06 грудня 2016 року у справі № 805/4682/16-а за позовом ОСОБА_2 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб Коваленка Олександра Володимировича, треті особи - ОСОБА_4, ОСОБА_5, Публічне акціонерне товариство "ФІДОБАНК" про визнання бездіяльності незаконною, зобов'язання вчинити дії - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь в справі, та може бути оскаржена безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: І.В.Сіваченко

Судді: О.О.Шишов

О.О.Чебанов