Ухвала суду № 65132775, 16.02.2017, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2017 рокусправа № 804/3270/16

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Баранник Н.П. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1

на постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Дніпропетровської регіональної філії, Управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, третя особа без самостійних вимог - Держгеокадастр про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року позов задоволено частково.

Зобов'язано Управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області при наданні позивачем необхідних документів внести відомості в Державний земельний кадастр про земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 про форму власності відповідно до рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2011 у справі №2-4930/11, що підтверджує право на земельну ділянку площею 693 м. кв.

В частині позовних вимог про скасування Рішення Дніпропетровської міської ради від 16.06.2010 року №153/58 про виділення земельної ділянки площею 332 м.кв. та зобов'язання внести відомості щодо виділення земельної ділянки АДРЕСА_1 площею 693 м.кв. на прізвище ОСОБА_2 адміністративний позов залишено без розгляду. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постанова суду першої інстанції щодо часткового задоволення позовних вимог обґрунтована тим, що на даний час існує Додаткове рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2016 року, яким визнано за ОСОБА_1 право власності на спірну земельну ділянку площею 693м.кв., зазначене рішення ухвалено під час розгляду даної справи, а тому у відповідача-1 не було жодної правової підстави для виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 693м.кв., оскільки земельна ділянка за тим же кадастровим номером мала площу 0,0332га.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, позивачем (ОСОБА_1) подано апеляційну скаргу, згідно якої просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Представник відповідача (Державне підприємство "Центр державного земельного кадастру") надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача (Управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області) надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Представник третьої особи (Держгеокадастр) надав до апеляційного суду заперечення на апеляційну скаргу, згідно яких просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

У судовому засіданні позивач та представник позивача підтримали доводи апеляційної скарги, просять апеляційну скаргу задовольнити, а рішення суду першої інстанції скасувати та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. Надали пояснення аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Представники відповідачів у судовому засіданні проти апеляційної скарги заперечили, вважають рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просять залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Представник третьої особи проти апеляційної скарги також заперечив. Вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 прийняла спадщину - домоволодіння, розташоване за адресою вул. Семипалатинська 4 в м. Дніпропетровську 06 травня 2011 року. Державна реєстрація проведена 02.06.2011 року (витяг 30179555) державним нотаріусом четвертої Дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С. та зареєстрована в реєстрі №2-1278 як спадкова справа №1105/2010. Отримавши зазначену спадщину ОСОБА_1 звернулась до Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська з метою визнання права власності на зазначену земельну ділянку. Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2011 за ОСОБА_1 визнано право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після померлого 24 серпня 2010 року ОСОБА_2. У зв'язку з чим ОСОБА_1 звернулась до Управління Держкомзему в місті Дніпропетровську з метою реєстрації права власності на земельну ділянку площею 693 м.кв. за адресою по АДРЕСА_1 та заміни державного акту на вказану земельну ділянку в порядку спадкування. Проте, відповідачами було наголошено, що земельна ділянка із зазначеним у вказаному судовому рішенні кадастровим номером НОМЕР_2 має площу 0,0332 га, а не 693кв.м., що підтверджується рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.06.10 №153/58, яким були затверджені технічні матеріали, що підтверджують розмір земельної ділянки, розроблені ТОВ "Квартал" і земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_2 площею 0,0332 га вул. Семипалатинська, 4 було передано ОСОБА_2 безоплатно у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд. Тому, земельна ділянка, що була приватизована батьком позивача, мала кадастровий номер НОМЕР_2, встановлені межі в натурі (на місцевості) та конкретну площу 0,0332 га. Саме на цю земельну ділянку із кадастровим номером НОМЕР_2 судовим рішенням визнано право власності за позивачем.

На думку позивача рішенням виконкому Амур-Нижньодніпровської ради народних депутатів від 19.07.1991 №473/8 було виділено земельну ділянку 693кв.м., і у зв'язку з цим вона вважає, що відповідачі виготовили технічну документацію на невідповідну площу 332 м.кв.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України "Про Державний земельний кадастр", Земельного кодексу України.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Відповідно до статті 24 Закону України "Про Державний земельний кадастр", Державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку. Для державної реєстрації земельної ділянки Державному кадастровому реєстратору, який здійснює таку реєстрацію, подаються: зокрема оригінал документації із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки; документація із землеустрою, яка є підставою для формування земельної ділянки у формі електронного документа.

Відповідно до п.4.2. Наказу Держкомзему від 02.07.2003 № 174 "Про затвердження Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель" (далі -Тимчасовий порядок) в редакції, що діяла станом на 17.02.2010, державна реєстрація державного акта на право власності на земельну ділянку здійснюється шляхом внесення записів реєстрації до книги реєстрації. Відповідно до п.12.3. Тимчасового порядку, дані для формування Поземельної книги вносяться до бази даних Автоматизованої системи Державного земельного кадастру після внесення записів до книги реєстрації. Проте, оскільки, державну реєстрацію державного акта на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 не було здійснено, Поземельна книга на зазначену земельну ділянку не відкривалась.

Відповідно до пункту 116 "Порядку ведення Державного земельного кадастру", затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 №1051 - внесення до Державного земельного кадастру відомостей (змін до них) про зареєстровану земельну ділянку, здійснюється шляхом внесення таких відомостей до відповідної Поземельної книги. У разі коли до Державного земельного кадастру вносяться відомості (зміни до них) про зареєстровану раніше земельну ділянку, на яку відповідно до цього Порядку Поземельна книга не відкривалася, такі відомості (зміни до них) вносяться до неї після її відкриття.

Дата відкриття Поземельної книги є датою державної реєстрації земельної ділянки.

Таким чином, Поземельна книга на земельну ділянку з кадастровим номером НОМЕР_2 відкрита 09.06.2016 року на підставі Технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 06.07.2015, розробленої ДП "Центр ДЗК" у зв'язку із чим ОСОБА_1 видано витяг.

На думку колегії суддів апеляційної інстанції стосовно видачі Державних актів на ім'я гр. ОСОБА_2 та гр. ОСОБА_1, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідно до "Тимчасового порядку ведення державного реєстру земель", затвердженого Наказом Держкомзему від 02.07.2003 № 174 в редакції, що діяла станом на 17.02.2010, Постанови Кабінету Міністрів від 09.09.2009 № 1021, п.1.13 "Інструкції про порядок складання, видачі, реєстрації і зберігання державних актів на право приватної власності на землю, право колективної власності на землю, право власності на землю і право постійного користування землею, договорів на право тимчасового користування землею (в тому числі на умовах оренди) та договорів оренди землі", затвердженої Наказом Держкомзему України від 04.05.99, №43, складання державного акта на право власності на земельну ділянку при передачі земельної ділянки, що була раніше надана громадянам, підприємствам, установам, організаціям і об'єднанням громадян всіх видів, у постійне користування або при переоформленні правоустановчих документів на ці земельні ділянки, проводиться після відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) та закріплення їх довгостроковими межовими знаками встановленого зразка за затвердженою відповідною технічною документацією.

Після подання заяви від 01.03.2012 до Управління Держкомзему у м.Дніпропетровськ Дніпропетровської області щодо організації робіт із заміни Державного акту на право власності на земельну ділянку, що розташована за адресою: вул. Семипалатинська, 4, ОСОБА_1 звернулась до розробника документації із землеустрою з метою розробки відповідної технічної документації із заявою 03.04.2012 року.

З цього приводу слід зазначити, що незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України), проте право власності на нерухоме майно у разі прийняття спадщини виникає у спадкоємця з моменту державної реєстрації речового права на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень"). Разом із тим суди повинні розмежовувати право на спадщину як майнове право (об'єкт спадкування) та виникнення права власності на спадкове майно як на об'єкт нерухомого майна. При цьому, наприклад, спадкоємець має право звернутися із заявою про державну реєстрацію переходу права власності до органу, що здійснює державну реєстрацію прав на нерухоме майно, після прийняття спадщини в порядку, передбаченому законом. Якщо право власності спадкодавця не було зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, правовстановлюючими є документи, що підтверджують підставу для переходу права власності в порядку правонаступництва, а також документи спадкодавця, що підтверджують виникнення у нього права власності на нерухоме майно (стаття 19 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень").

Також, відповідно до статті 1225 ЦК право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим правовстановлюючим документом.

Якщо громадянин бажає приватизувати земельну ділянку, яка перебуває у його користуванні, то згідно із ч.1 ст.118 Земельного кодексу України відповідні рішення компетентних органів щодо приватизації земельних ділянок приймаються у місячний строк на підставі технічних матеріалів та документів, що підтверджують розмір конкретної земельної ділянки. Тобто як це було у випадку із батьком позивача, який приватизовував земельну ділянку площею 0,0332 га по вул.Семипалатинська,4 у м.Дніпропетровську, і рішення від 16.06.2010 №153/58 щодо приватизації цієї земельної ділянки приймалось міською радою саме на підставі розроблених ТОВ "Квартал" технічних матеріалів та документів, що підтверджували саме цей розмір земельної ділянки 0,0332 га.

У разі безоплатної передачі у власність земельної ділянки, цьому передує надання міською радою дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки, який погоджується у відповідності до вимог ст.1861 Земельного кодексу України.

Враховуючи наведені факти, суд першої інстанції правильно зазначив, що відповідачі не мають права самостійно змінювати ні розмір 0,0332 га земельної ділянки кадастровий номерНОМЕР_2, ні встановлені межі в натурі (на місцевості), так як технічні матеріали і документація, що підтверджують розмір цієї земельної ділянки були раніше вже затверджені рішенням Дніпропетровської міської ради від 16.06.10 №153/58 і згідно п.66 Додатку 13 до цього рішення саме земельна ділянка із кадастровим номером НОМЕР_2 площею 0,0332га була передана ОСОБА_2 безоплатно у власність для обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд.

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що суд першої інстанції врахував наявність в матеріалах справи Додаткового рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2016 року, яким визнано за ОСОБА_1 (код ІПН НОМЕР_1) право власності на земельну ділянку по АДРЕСА_1 площею 693, 0 м.кв., кадастровий номер НОМЕР_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_2, який помер 24.08.2010. при цьому суд першої інстанції правильно зазначив, що це Додаткове рішення було винесено лише 04.10.2016 (під час розгляду даної справи), тобто після звернення позивачки до відповідачів для переоформлення вказаних документів, а тому у відповідача-1 не було жодної правової підстави для виготовлення технічної документації на земельну ділянку площею 693 кв.м., так як земельна ділянка кадастровий номер НОМЕР_2 мала площу 0,0332 га, що зазначено у п.66 Додатку 13 до рішення міської ради від 16.06.10 №153/58. Матеріали справи не містять підтверджень про скасування або оскарження зазначеного Додаткового рішення від 04.10.2016 року.

З огляду на ч.2 ст.11, п.1 ч.2 ст.162 КАС України, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність вийти за межі позовних вимог та зобов'язати Управління Держгеокадастру в м. Дніпропетровську Дніпропетровської області при наданні позивачем необхідних документів внести відомості в Державний земельний кадастр про земельну ділянку по АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_1 про форму власності відповідно до рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2011 у справі №2-4930/11, що підтверджує право на земельну ділянку площею 693 м. кв.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно позовних вимог про скасування Рішення Дніпропетровської міської ради від 16.06.2010 №153/58 про виділення земельної ділянки площею 332 м.кв. та зобов'язання внести відомості щодо виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 693 м.кв. на ім'я ОСОБА_2, - у даній частині адміністративний позов залишити без розгляду.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви, ОСОБА_1 оскаржує рішення Дніпропетровської міської ради від 16.06.2010 №153/58 про виділення земельної ділянки площею 332 м.кв. та зобов'язання внести відомості щодо виділення земельної ділянки по АДРЕСА_1 площею 693 м.кв. на ім'я ОСОБА_2, натомість строки звернення до адміністративного суду сплинули, про поважність причин пропуску строку звернення до адміністративного суду позивачем не було зазначено; пояснення щодо пропуску строку звернення до адміністративного суду, надані позивачем та представником позивача в судовому засіданні судом апеляційної інстанції не були визнані поважними.

Колегія суддів апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно позовної вимоги про зобов'язання повернути всі кошти, сплачені ОСОБА_1 за виготовлення невідповідної технічної документації та семантичні роботи за період з 01.12.2011 року по 01.01.2016, зобов'язання видати відповідну технічну документацію на підставі Рішення Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 05.12.2011 справа №2-4930/11 та повернення судових витрат, сплачених у вигляді судового збору, визначення та сплати моральної шкоди у відповідності з індексацією Нацбанку України солідарно з двох відповідачів - Управління Держгеокадастру у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області, які є правонаступниками Управління Держкомзему у м. Дніпропетровську Дніпропетровської області) та Державного підприємства "Центр державного земельного кадастру" Дніпропетровська регіональна філія, що розташовані по вул. Комсомольська 58, м. Дніпро.

Так, відповідно до ст. 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Згідно ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Постановою Пленуму Верховного суду України від 31.03.95р. № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" наголошується, що право на відшкодування моральної (немайнової) шкоди є важливою гарантією захисту прав і свобод громадян та законних інтересів юридичних осіб. Тому суди повинні забезпечити своєчасне, у повній відповідності із Конституцією та законами України, вирішення справ, пов'язаних з відшкодуванням такої шкоди.

Відповідно до зазначеної постанови під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Згідно чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Проте, під час судового розгляду справи, позивачем не підтверджено належними доказами заподіяння йому моральної шкоди, у зв'язку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку про необхідність відмовити у задоволенні позову в цій частині.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2016 року - залишити без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Н.П. Баранник

Суддя: А.А. Щербак