Ухвала суду № 65132165, 03.03.2017, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/6031/16

У Х В А Л А

03 березня 2017 року

Зала судових засідань №19

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого - судді Аракелян М.М.

Розглянувши в порядку письмового провадження клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, за участю третіх осіб, без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання незаконною та скасування декларації, скасування державної реєстрації права власності в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року, -

ВСТАНОВИВ:

Судом розглядається адміністративна справа за позовною заявою ОСОБА_1, в якій позивач просить суд визнати незаконною та скасувати декларацію про готовність обєкта до експлуатації від 20.05.2016 року №ОД 142161410956; скасувати державну реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року.

14.12.2016 року судом залучено до матеріалів справи письмові заперечення Управління Державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради, в яких Управління просить суд закрити провадження у справі в частині позовних вимоги про скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт. В обґрунтування своєї позиції представник відповідача зазначив, що в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року, провадження у справі підлягає закриттю на підставі п.1 ч.1 ст. 157 КАС України, оскільки існує спір про право між третіми особами та позивачкою.

Представник відповідача в судове засідання не зявився, 03.02.2017 року від останнього до суду надійшло письмове клопотання про розгляд справи за його відсутності (вх.№3254/17).

Треті особи в судове засідання не зявилися, про дату, час та місце судового розгляду справи були повідомлені належним чином та завчасно.

В судовому засіданні 20.02.2017 року судом ухвалено призначити розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі ч.6 ст.128 КАС України.

Розглянувши клопотання представника відповідача про закриття провадження у справі в частині позовних вимог, суд дійшов наступного.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст.3 КАС України справа адміністративної юрисдикції це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа або інший субєкт. який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до п. 7 ч. 1 ст.3 КАС України, суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування. їхня посадова чи службова особа. інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Зі змісту вказаних статей випливає, що для спору, який має вирішуватись в порядку адміністративного судочинства, має бути уповноваження одного суб'єкта владно керувати поведінкою іншого суб'єкта (суб'єктів), а ці суб'єкти зобов'язані вимоги та приписи такого владного суб'єкта. До юрисдикції адміністративних судів віднесені тільки ті публічно-правові спори, які виникають у зв'язку зі здійсненням суб'єктами владних повноважень віднесених до їх компетенції владних управлінських функцій, а не взагалі всіх функцій, які виконують суб'єкти владних повноважень.

Суб'єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Державний реєстратор при здійсненні реєстрації права власності є суб'єктом владних повноважень та правомірність дій та рішення щодо реєстрації право власності є публічно-правовим спором в разі, якщо оскаржена процедура реєстрації права власності, порушення порядку реєстрації права власності, додержання вимог законодавства, яке регулює порядок такої реєстрації державним реєстратором, однак, якщо оскаржене рішення про реєстрацію права власності з підстав наявності прав на цей об'єкт нерухомості за іншою особою, такій спір є спором про право та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Згідно з вимогами частини 2 статті 2 КАС України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до статті 15 Цивільного процесуального кодексу України справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних відносин, розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Як вбачається з адміністративного позову, позивачка просить суд скасувати державну реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року. В обґрунтування позовних вимог остання зазначає, що вона являється власником квартири, розташованої за адресою м. Одеса, вул. Золотий Берег, буд. 4 та є сусідкою громадянки ОСОБА_3, яка була власницею сараю, реконструйованого під двох поверховий будинок без зміни геометричних розмірів по вулиці м. Одеса, вул. Золотий Берег, буд. 4-В. Позивачка вважає, що громадянкою ОСОБА_3 здійснено реконструкцію сараю без будь-яких дозвільних документів та право власності на реконструйоване майно було зареєстровано на підставі декларації про готовність обєкта до експлуатації, яка є протиправною, містить недостовірні дані, а тому реєстрація права власності на реконструйований обєкт підлягає скасуванню. При цьому позивачка наголошує, що реконструкція означеного сараю призводить до руйнування будинку.

З матеріалів справи вбачається, що між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 06.06.2016 року було укладено договір дарування, за яким ОСОБА_3 передала в дар ОСОБА_2 1/2 (одну другу) частку житлового будинку, який в цілому складається з житлового будинку літ. "А", житловою площею 12,3кв.м., загальною площею 42,7 кв.м., та розташований за адресою: місто Одеса, вулиця Золотий Берег, будинок 4-В (чотири - "В"). Договір був нотаріально посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_4, зареєстрований в реєстрі за №17. 06.06.2016р. за ОСОБА_2 було зареєстроване право власності на ? частки в житловому будинку, рішення про державну реєстрацію права від 06.06.2016р. №29925315, номер запису про право власності 14838510.

06.06.2016р. приватним нотаріусом ОСОБА_5 посвідчено договір дарування ? частки того ж житлового будинку, за яким ОСОБА_2 прийняла в дар від ОСОБА_3 ? частки того ж житлового будинку. Договір зареєстрований в реєстрі за №196. 06.06.2016р. на підставі цього договору проведено державну реєстрацію права власності за ОСОБА_2 на ? частки в житловому будинку, номер запису про право власності 14835671, підстава внесення запису рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 06.06.2016р. №29922400.

З тексту зазначених договорів вбачається, що спірне нерухоме майно в цілому належало ОСОБА_3, державна реєстрація права власності проведена у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, дата державної реєстрації: 01.06.2016 року, номер запису про право власності 14769093, на підставі Рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2009 року, справа №2-1578/2009 р., Ухвали Київського районного суду м. Одеси від 19.03.2010 року, справа №2-1578/09р та Декларації про готовність до експлуатації обєкта, який належить до І-ІІІ категорії складності, зареєстрованої 20.05.2016 року за №ОД142161410956 Департаментом ДАБІ в Одеській області.

Таким чином, наразі титульним власником житлового будинку по вул. Золотий берег у м.Одесі, буд.4-В, є ОСОБА_2, яка набула спірне майно в дар від ОСОБА_3

Між тим, вимагаючи скасувати державну реєстрацію права власності за ОСОБА_3, попереднім власником житлового будинку, ОСОБА_1 фактично стверджує про самочинність здійсненої реконструкції сараю під житловий будинок, яка, за її ствердженням, руйнує будинок.

Відповідно до ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно. Якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок. На вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. Особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво, якщо право власності на нерухоме майно визнано за власником (користувачем) земельної ділянки, на якій воно розміщене. У разі істотного відхилення від проекту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил суд за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування може постановити рішення, яким зобов'язати особу, яка здійснила (здійснює) будівництво, провести відповідну перебудову. Якщо проведення такої перебудови є неможливим або особа, яка здійснила (здійснює) будівництво, відмовляється від її проведення, таке нерухоме майно за рішенням суду підлягає знесенню за рахунок особи, яка здійснила (здійснює) будівництво. Особа, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, зобов'язана відшкодувати витрати, пов'язані з приведенням земельної ділянки до попереднього стану.

Згідно ст.328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Встановлення правомірності набуття ОСОБА_3 права власності на підставі Декларації №ОД 142161410956 від 20.05.2016р. та судових рішень у справі №2-1578/2009 перебуває поза межами компетенції адміністративного суду, оскільки наявний спір про право, що не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Позивачка, вимагаючи скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року, не наводить обставин порушення порядку державної реєстрації права власності.

Таким чином, в даному випадку, існує спір щодо правомірності набуття права власності на об'єкт нерухомості за адресою: м. Одеса, вул. вул. Золотий берег, буд.4-в, який не стосується процедури реєстрації права власності на нього, а тому в даному випадку цей спір не є публічно-правовим та підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин.

Аналогічних висновків про відсутність публічно-правового спору при реєстрації права власності державним реєстратором на об'єкт нерухомого майна, якщо це пов'язано із цивільними правовідносинами, дійшла колегія суддів Судової палати в адміністративних справах, Судової палати у господарських справах і Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України у постанові від 14 червня 2016 року по справі № 826/4858/15 (в ЄДРСР № 59205451), по якій предметом оскарження також було рішення державного реєстратора прав на нерухоме майно.

При цьому, відповідно до ч. 1, 2 ст. 244-2 КАС України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Невиконання судових рішень тягне за собою відповідальність, установлену законом.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 157 Кодексу адміністративного судочинства України, суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

За таких обставин, вказаний спір не є публічно-правовим спором в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, а має вирішуватися в порядку цивільного судочинства.

Приймаючи до уваги вищевикладене, суд вважає за необхідне закрити провадження у справі в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року, відповідно до приписів п.1 ч.1 ст.157 КАС України.

Керуючись п.1 ч.1 ст.157, ст.ст.160,165 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

Провадження у справі №815/6031/16 в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на реконструйований обєкт, номер запису про право власності 14769093 від 01.06.2016 року, закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п'яти днів з дня проголошення ухвали через суд першої інстанції. У разі якщо ухвалу було постановлено в письмовому провадженні або згідно з частиною третьою статті 160 цього Кодексу, або без виклику особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим Кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя М.М. Аракелян