Постанова № 65132090, 03.03.2017, Луганський окружний адміністративний суд

12.2

ЛУГАНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

03 березня 2017 рокуСєвєродонецькСправа № 812/309/17

Суддя Луганського окружного адміністративного суду Борзаниця С.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - Позивач) звернувся до Луганського окружного адміністративного суду з позовом до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (далі Відповідач), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_2 науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції.

В обґрунтування заявлених вимог позивачем зазначено таке.

Позивач у період з 17.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України, з 26.09.2005 по 23.10.2015 проходив службу в НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області на різних посадах, з 23.10.2015 по 06.11.2015 проходив службу на посаді інспектора-криміналіста СВ Сватівського РВ ГУМВС України в Луганській області та був звільнений згідно наказу №399 о/с від 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас ЗС України. Згідно довідки від 13.02.2017 №2319/111/42-2017 працює на посаді старшого інспектора-криміналіста СВ Сватівського ВП ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по теперішній час.

В період з 31.07.2014 по 06.11.2015 безпосередньо брав участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України, у звязку із чим позивач має право на нараховування щомісячної винагороди за участь в АТО. В порушення п. 2 постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 не йому ненараховано та невиплачено винагороду за безпосередню участь в АТО за період з 31.07.2014 по 30.11.2014 в загальному розмірі 18314,37 грн. На підставі викладеного позивач просив стягнути з відповідача кошти в сумі 18314,37 грн, як винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції за період з 31.07.2014 по 30.11.2014.

У судове засідання позивач не прибув, просив розглянути справу без його участі.

Представник відповідача до суду не прибув, на адресу суду надав письмові заперечення, у яких вказав, що відповідно до наказу АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 позивач включений до складу сил і засобів, які залучаються та беруть безпосередню участь в антитерористичній операції на території Луганської області, забезпеченні її проведення з 31.07.2014. Виплата винагороди за спірний період не здійснювалась, оскільки наказ АТЦ при СБУ від 07.06.2015 № 158 видано по закінченню бюджетного періоду, а тому Луганський НДЕКЦ МВС України був позбавлений можливості зареєструвати кредиторську заборгованість щодо виплати коштів за участь в АТО за період з липня по листопада 2014 року. Також зазначив, що позивачем не надано доказів видання начальником ОВС наказів про виплату йому винагороди за безпосередню участь в АТО за спірний період. На підставі викладеного, відповідач просив суд у задоволенні позовних вимог позивача відмовити, розглянути справи без участі представника.

Третя особа в судове засідання не зявилася, про час, дату та місце розгляду справи повідомлена належним чином.

Відповідно до ч. 6 ст. 128 КАС України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Оскільки представник позивача, представник відповідача та представник третьої особи про час, дату та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, відсутні потреби заслухати свідка чи експерта, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, оцінивши докази відповідно до вимог ст. 69-72 КАС України, суд прийшов до такого.

Судом встановлено, що Позивач у період з 17.08.1997 по 06.11.2015 проходив службу в ОВС України, з 26.09.2005 по 23.10.2015 проходив службу в НДЕКЦ при ГУМВС України в Луганській області на різних посадах, з 23.10.2015 по 06.11.2015 проходив службу на посаді інспектора-криміналіста СВ Сватівського РВ ГУМВС України в Луганській області та був звільнений згідно наказу №399 о/с від 06.11.2015 з органів внутрішніх справ у запас ЗС України за пунктом 64 «з» (у звязку з переходом у встановленому порядку (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) (а.с.10-11,12).

Згідно довідки від 13.02.2017 №2319/111/42-2017 (а.с.18) Позивач працює на посаді старшого інспектора-криміналіста СВ Сватівського ВП ГУНП в Луганській області з 07.11.2015 по теперішній час.

Згідно з витягами з ЄДРЮО та ФОП підтверджується, що Луганський НДЕКЦ МВС України та НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області це є одна юридична особа, яка 06.11.2015 змінила назву згідно витягів з ЄДРЮОФОП (а.с.40-49).

Довідкою Луганського НДЕКЦ МВС України № 19/113/2/419 підтверджується, що позивач у період з 01.07.2014 по 31.12.2014 дійсно працював у НДЕКЦ при ГУМВС України у Луганській області на посаді старшого експерта сектору №21 відділу техніко-криміналістичного забезпечення ОВС (а.с.17).

Відповідно до довідки ГУМВС України у Луганській області від 18.06.2015 № ВДЗ/5629/А Позивач в період з 31.07.2014 по теперішній час безпосередньо бере участь в антитерористичній операції (а.с.13).

Грошову винагороду за участь в антитерористичній операції ОСОБА_1 не отримував за період з липня 2014 року по листопад 2014 року у звязку з відсутністю фінансування (а.с.16).

Згідно ч. 1 ст. 19 Закону України "Про міліцію" форми і розміри грошового забезпечення працівників міліції встановлюються Кабінетом Міністрів України і повинні забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування якісного особового складу міліції, диференційовано враховувати характер і умови роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності і компенсувати їх фізичні та інтелектуальні затрати.

У відповідності до пунктів 1 та 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 07.11.2007 № 1294 встановлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. Виплата грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснюється в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством інфраструктури, ОСОБА_2 службою з надзвичайних ситуацій, Службою безпеки, Адміністрацією Державної прикордонної служби, Управлінням державної охорони, Службою зовнішньої розвідки, ОСОБА_2 пенітенціарною службою, Адміністрацією Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації.

Пунктом 2 постанови Кабінету Міністрів України від 04.06.2014 № 158 "Про перерозподіл деяких видатків державного бюджету, передбачених Міністерству фінансів на 2014 рік та виділення коштів з резервного фонду державного бюджету" встановлено, що за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою військовослужбовцям, у тому числі строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації Національної гвардії і Державної прикордонної служби, водіям автотранспортних засобів Національної гвардії і Державної прикордонної служби починаючи з 1 травня 2014 року виплачується винагорода в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення та заробітної плати, але не менш ніж 3000 гривень, у розрахунку на місяць.

На виконання Постанови КМУ № 158 від 04.06.2014 Міністерством внутрішніх справ України видано наказ № 719 від 23 липня 2014 року, яким передбачено виплачувати військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, резервістам та працівникам (невійськовослужбовцям) льотного, льотно-підйомного, інженерно-технічного складу авіації та водіям автотранспортних засобів Національної гвардії України за безпосередню участь в антитерористичних операціях, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбиття збройного нападу на об'єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільнення цих об'єктів у разі захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою, починаючи з 01 травня 2014 року, винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення, але не менш ніж 3000 гривень у розрахунку на місяць. Обчислення цієї винагороди здійснюється з розрахунку місячного грошового забезпечення або заробітної плати (у тому числі з урахуванням щомісячної додаткової грошової винагороди) за займаною особою вказаних вище категорій штатною посадою (останньою займаною штатною посадою) на час участі в зазначених операціях і заходах. Винагороду виплачувати за час, обрахований із дня фактичного початку участі в операціях і заходах, зазначених у пункті 1 цього наказу, до дня завершення такої участі, в поточному місяці за минулий на підставі наказів командирів (начальників) органів військового управління (військових частин, закладів, установ, організацій) (командирам (начальникам) - наказів вищих командирів (начальників)), начальників органів внутрішніх справ.

З системного аналізу наведених вище нормативних актів (Постанови КМУ № 158 та Наказу МВС України № 719), з урахуванням змістового навантаження розділових знаків у контексті п. 2 Постанови № 158, можна дійти висновку, що винагорода за безпосередню участь в антитерористичних операціях обчислюється у розмірі 100% місячного грошового забезпечення, з розрахунку на місяць. Проте, такий розмір не повинен бути меншим ніж 3000 грн. При цьому, враховуючи положення Наказу № 719, обчислення цієї винагороди здійснюється з дня фактичного початку участі в операціях і заходах до дня завершення такої участі, тобто винагорода виплачується військовослужбовцям за відповідні місяці із дня фактичної участі в операціях до дня завершення такої участі. Зазначеним наказом передбачено виплата винагороди за минулий період без будь-яких обмежень.

Згідно довідки Луганського НДЕКЦ від 13.01.2017 №19/113/2/421 Позивач у період з 01.07.2014 по 31.12.2014 не перебував у відпустці (а.с. 19) та згідно довідки від 13.01.2017 №19/113/2/420 Позивач у період з 01.07.2014 по 31.12.2014 на лікарняному не перебував (а.с.20).

Оскільки ОСОБА_1 залучено до безпосередньої участі в антитерористичній операції на території Луганської області з 31.07.2014 по теперішній час, то винагорода позивачу за участь в Антитерористичній операції повинна була сплачуватись за весь вказаний період (а.с. 13).

Таким чином, розмір винагороди за безпосередню участь в АТО, яка підлягає стягненню на користь ОСОБА_1 за період з 31.07.2014 по 30.11.2014 повинна становити: з 31.07.2014 125,74 грн.; за серпень 2014 року 3797,63 грн.; за вересень 2014 року 4797,00 грн.; за жовтень 2014 року 4797,00 грн, за листопад 2014 року 4797,00 грн, всього 18314,37 грн.

Згідно частини 1, 2 статті 8 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Згідно частини першої статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23.02.2006 №3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

При розгляді справи "Кечко проти України" (заява № 63134/00) Європейський Суд з прав людини зауважив, що в межах свободи дій держави визначати, які надбавки виплачувати своїм працівникам з державного бюджету. Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни до законодавства. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах, доки відповідні положення є чинними (пункт 23 рішення). Суд не прийняв аргумент Уряду України щодо відсутності бюджетних асигнувань, оскільки органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов'язань (аналогічна позиція викладена в рішенні у справі № 59498/00 "Бурдов проти Росії").

Таким чином, реалізація особою права, що пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується на спеціальних чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актів національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

З урахуванням наведеного суд вважає позовні вимоги про стягнення з відповідача винагороди за безпосередню участь в Антитерористичної операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з вересня по листопад 2014 року обґрунтованими та такими, які підлягають задоволенню.

Згідно розяснень Пленуму Верховного Суду України в пункті 6 Постанови № 13 від 24.12.1999 Про практику застосування судами законодавства про оплату праці задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначення сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата податку з доходів громадян є обовязком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обовязкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, відповідач, як податковий агент згідно норм Податкового Кодексу України зобовязаний виплатити позивачеві винагороду за безпосередню участь в АТО, утримавши з нього при виплаті законодавчо встановлені податки та збори.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору згідно з пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України Про судовий збір розподіл судових витрат між сторонами відповідно до вимог статті 94 КАС України не проводиться.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 18, 19, 69-72, 86, 87, 94, 143, 158, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ОСОБА_2 науково-дослідний експертно-криміналістичний центр МВС України про стягнення винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції задовольнити повністю.

Стягнути з Луганського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру МВС України (ЄДРПОУ 25574305, адреса: 93011, Луганська обл., місто Рубіжне, вул. Визволителів, будинок 22) на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, адреса: 92600, Луганська область, Сватівський р-н, м. Сватове, кв. БудівельниківАДРЕСА_1), винагороду за безпосередню участь в антитерористичній операції в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення за період з 31.07.2015 по 30.11.2014 в сумі 18314,37 грн (вісімнадцять тисяч триста чотирнадцять гривень 37 копійок), з відрахуванням установлених законом податків та інших обовязкових платежів.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга подається до Донецького апеляційного адміністративного суду через Луганський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого статтею 186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили

Суддя ОСОБА_3