Постанова № 65131954, 27.02.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

Іменем України

27 лютого 2017 р. Справа № 814/2674/16

м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Біоносенка В.В., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, доЗаводського відділу ДВС Миколаївського міського управління юстиції, треті особиОСОБА_3, проскасування арешту та заборони відчуження з житлового будинку, В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до адміністративного суду з позовом Заводського відділу Державної виконавчої служби Миколаївського міського управління юстиції про скасування арешту та заборони відчуження житлового будинку №2 по провулку Парниковому у м. Миколаєві.

За ініціативою суду залучено другого відповідача - виконавчий комітет Миколаївської міської ради, який відповідно до п.2 ст.6 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є суб'єктом державної реєстрації.

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтував тим, що в теперішній час оформлює право спадщини від умерлої бабусі ОСОБА_4 на будинок за адресою: АДРЕСА_1. Під час оформлення спадщини було з'ясовано, що у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна міститься запис про обтяження зазначеного об'єкту нерухомості арештом державного виконавця. Наявність зазначеного запису перешкоджає оформленню спадщини.

Відповідач Заводський відділ ДВС заперечень проти позову не надав.

Відповідач - виконком Миколаївської міської ради просив розглянути справу без його участі.

Тому, враховуючи неприбуття у судове засідання представника відповідача, та керуючись ч. 6 ст. 128 КАС України, суд розглянув справу в порядку письмового провадження.

Дослідив матеріали справи, суд встановив наступне.

ОСОБА_5 була власником будинку за адресою: АДРЕСА_1.

49/100 частини зазначеного будинку належали ОСОБА_4 на підставі Свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок від 04.07.91, а 51/100 належить на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.05.12.

Таким чином, ОСОБА_5 було одноособовим власником будинку за адресою: АДРЕСА_1.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 померла, а позивач звернувся до Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори за оформленням спадщини, як спадкоємець п'ятої черги за законом.

29.11.16 постановою державного нотаріуса Третьої Миколаївської державної нотаріальної контори відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_4, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1, на домоволодіння, що знаходиться по АДРЕСА_1.

Підставою відмови стало те, що у Державному реєстрів речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень виявлено запис №3267350 про арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 124511 від 12.05.06 ДВС в Заводському районі м. Миколаєва.

Судом встановлено, що дійсно в Єдиному реєстрів заборон відчуження об'єктів нерухомості є запис №3267350 про арешт нерухомого майна, на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 124511 від 12.05.06 ДВС в Заводському районі м. Миколаєва.

При цьому, об'єктом обтяження зазначено все нерухоме майно, адреса: АДРЕСА_1, а власником зазначено ОСОБА_3.

Разом з тим, ОСОБА_3 ніколи не була власником домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, а була лише зареєстрована за цією адресою.

28.11.12 рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва за позовом ОСОБА_4 позивач, ОСОБА_3 та інші особи були визнані такими, що втратили право на користування житловим приміщенням.

Заводський відділ ДВС повідомив, що відомостей щодо накладення арешту на домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, на теперішній час не зберіглося, провадження стосовно ОСОБА_3 у відділі не перебувають.

Таким чином, в теперішній час відсутній правовий документ, на підставі якого проведено арешт домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1, невідомі причини цього арешту, а також невідомо місцезнаходження кредитора, яка претендує на це домоволодіння, чи не ліквідована вона до цього часу, та чи є в неї правонаступники.

У будь-якому випадку, враховуючи, що від дати арешту домоволодіння пройшло близько 10 років, це строк значно перевищує передбачені ст.257 Цивільного кодексу України загальний строк позовної давності.

До того ж, ОСОБА_3 яка станом на 12.05.06, була лише зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, навіть не була його власником.

Відповідно до ст.12 Закону державний реєстр прав містить записи про зареєстровані речові права на нерухоме майно, об'єкти незавершеного будівництва, їх обтяження, про об'єкти та суб'єктів цих прав, відомості та електронні копії документів, поданих у паперовій формі, або документи в електронній формі, на підставі яких проведено реєстраційні дії, а також документи, сформовані за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав у процесі проведення таких реєстраційних дій.

Записи, що містяться у Державному реєстрі прав, повинні відповідати відомостям, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні дії. У разі їх невідповідності пріоритет мають відомості, що містяться в документах, на підставі яких проведені реєстраційні.

В теперішній час жодного документу про арешт домоволодіння за адресою: м. Миколаїв, АДРЕСА_1, у паперовій формі не зберіглося, таким чином запис про арешт домоволодіння існує лише у електронному вигляді без будь-якого документального підтвердження.

За таких обставин, жодних правових підстав для арешту власності ОСОБА_4 на теперішній час не існує, а відомості про арешт цього майна у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно порушують права позивача, як особи, яка претендує на успадкування зазначеного будинку.

Відповідно до ст.37 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» рішення, дії або бездіяльність державного реєстратора, суб'єкта державної реєстрації прав можуть бути оскаржені до суду.

Зазначене судове рішення ухвалюються не з підстав протиправності рішень чи дій відповідачів, оскільки їх правомірність неможливо оцінити за давністю подій та відсутністю документів, а з підстав неможливості поновлення прав позивача, в інший спосіб ніж через судове рішення.

Позов задовольнити.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1.Позов задовольнити.

2. Визнати нечинним запис про обтяження - арешт нерухомого майна, під №3267350, зареєстрований 29.05.05 16:30:32 реєстратором Миколаївська філія державного підприємства «Інформаційний центр» на підставі постанови про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження АА 124511 (копія АВ 937362) 12.05.06 ДВС в Заводському районі м. Миколаєва щодо домоволодіння за адресою м. Миколаїв, АДРЕСА_1, який належить на праві власності ОСОБА_6 та скасувати зазначений запис про наявність арешту нерухомого майна у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

3.Апеляційна скарга на цю постанову може бути подана до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її отримання у повному обсязі.

Суддя В. В. Біоносенко