Постанова № 65131513, 06.02.2017, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 лютого 2017 р. Справа № 804/8869/16 Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Гончарової Ірини Анатоліївни розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Агро-Союз-Термінал" до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» (далі - ТОВ «Агро-Союз-Термінал» або Позивач) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - ГУ ДФС у Дніпропетровській області або Відповідач), в якому просить суд:

визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області від 27.07.2016 р. № 0000291400, видане Дніпропетровською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області (далі - Податкове повідомлення-рішення).

В обґрунтування своїх позовних вимог ТОВ «Агро-Союз-Термінал» зазначив, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки Позивача Відповідачем було видано податкове повідомлення-рішення від 27.07.2016 р. № 0000291400 за основним зобов`язанням на суму 504 403, 00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - на суму 252 201, 50 грн., а всього - на суму 756 604, 50 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначеного Податкового повідомлення-рішення Позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг, внаслідок чого Позивач змушений звернутись з цим адміністративним позовом до суду.

Позивач зазначає, що ним була надано податковому органу для перевірки податкові накладні, детальні реквізити яких наведено в Акті перевірки, а також інші необхідні документи. Податкові накладні були складені відповідно до норм Податкового кодексу України. Жодних зауважень щодо наявності, повноти та оформлення наданих податкових накладних в Акті перевірки не зазначено.

Тобто, податковий кредит ТОВ «Агро-Союз-Термінал», на думку Позивача, підтверджений відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Позивач пояснив, що згідно п.198.3 Податкового кодексу України податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Оскільки право ТОВ «Агро-Союз-Термінал» на податковий кредит підтверджено документами, оформленими належним чином відповідно до вимог Податкового кодексу України, то висновок Акту про завищення податкового кредиту не відповідає нормам Податкового кодексу України.

Позивач зазначив, що всі первинні документі містять всі необхідні реквізити, які вимагаються відповідно до ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Також Позивач зазначив, що недоліки в документах, якщо вони мали місце, не впливають на дійсність цих документів та не впливають не визначення факту реальності господарських операцій.

Позивач зазначив, що послуги та товар, отримані за договорами Позивача зі своїми контрагентами - ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» (далі - контрагенти Позивача) - отримані Позивачем відповідно до його видів діяльності за КВЕД, а предмет спірних договорів Позивача з ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» відповідають видам діяльності ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» згідно КВЕД та статутів зазначених Товариств.

В обґрунтування своїх позовних вимог Позивач зазначає про наявність потреби у отриманні товару та послуг від своїх контрагентів у господарській діяльності Позивача, а також надав документи про повну оплату послуг на користь своїх контрагентів, що підтверджує зміни у стані економічних активів як самого Позивача, так і своїх контрагентів.

Також Позивач навів свій контррозрахунок наданих контрагентами Позивача послуг та зазначив, що укладання договору не за місцем реєстрації юридичної особи чинним законодавством не заборонено, як не заборонено і наймати підрядників (субпідрядників) для надання послуг за спірними договорами, оскільки для Позивача (замовника послуг) важливим є тільки результат послуг а не сили, залучені підрядниками (виконавцями) для надання таких послуг.

Позивач в адміністративному позові послався на відсутність прав Відповідача встановлювати в Акті перевірки факт нереальності господарських операцій Позивача, оскільки для цього встановлений передбачений чинним законодавством України порядок, який не дотриманий Відповідачем, на відсутність підстав для проведення позапланової перевірки, а також пояснив, що Відповідач не надав жодних доказів, які б підтверджували доводи чи сумніви Відповідача, хоча у справах про оскарження рішень суб`єкта владних повноважень покладається саме на Відповідача.

Відповідач надав до суду письмові пояснення, які за своїм змістом фактично повторюють Акт перевірки, в яких зазначив на встановлення в результаті документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Союз-Термінал» фактів нереальності господарських операцій Позивача.

В судовому засідання представник Позивача позовні вимоги підтримав в повному обсязі, надав пояснення, які збігаються з викладеним в адміністративному позові. Додатково пояснив, що працівники, підрядники та техніка ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» потрапляли на територію, що орендувалась Позивачем, на підставі розпоряджень власника нерухомого майна, де надавались послуги та куди поставлявся товар, виданих, в свою чергу, на підставі відповідних листів-прохань від Позивача на адресу власника нерухомого майна, де надавались послуги та куди поставлявся товар.

Також представник Позивача зазначив, що територія, яка орендувалась ТОВ «Агро-Союз-Термінал», не оснащена пунктами пропуску, оскільки не є зоною митного контролю. При цьому, доступ працівників ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» не фіксувався записами в журналах чи видачею перепусток, а працівники охорони власника нерухомого майна, де надавались послуги та куди поставлявся товар - ТОВ «Корпорація «Агро-Союз», яким було надано розпорядження про забезпечення доступу працівників, підрядників та техніки ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг», здійснюють відкриття дверей для доступу зазначених осіб після того, як особи представлялись охороні, що вони є працівниками або представниками ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг».

Представником позивача надано клопотання про здійснення розгляду справи без участі представника.

Враховуючи обмеженість строку вирішення справи та те, що позивач просив про розгляд справи в порядку письмового провадження, суд не вбачає підстав для відкладання розгляду справи, та вважає за можливе вирішити справу за наявними у ній доказами у письмовому провадженні за відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, відповідно до частин 4, 6 статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Дослідивши матеріали, з'ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються вимоги позову, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини справи.

Судом встановлено, що 08.07.2016 року Дніпропетровською об'єднаною державною податкової інспекцією Головного управління ДФС у Дніпропетровській області було складено Акт № 104/04 17-140/33892463 «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «Агро-Союз-Термінал» (код за ЄДРПОУ 33892463) з питань дотримання вимог податкового законодавства України по взаємовідносинам з ТОВ «Нотат-Плюс» (код 40062481) за березень 2016 р. та з ТОВ «Продмагторг» (код 40256995) за квітень, травень 2016 р.» (надалі - Акт перевірки).

За результатами перевірки Відповідачем було видано податкове повідомлення-рішення форми «р» № 0000291400 від 27.07.2016 р. про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 504 403,00 грн. та нарахування 252 201, 50 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями з додатком № 1 до нього - «Розрахунок податкового зобов`язання та штрафних (фінансових) санкцій (штрафів)», а всього - на суму 756 604, 50 грн.

В результаті адміністративного оскарження зазначеного Податкового повідомлення-рішення Позивачу було відмовлено в задоволенні його скарг, внаслідок чого Позивач звернувся з цим адміністративним позовом до суду.

Судом встановлено, що ТОВ «Агро-Союз-Термінал» уклав з ТОВ «Нотат-Плюс» договір про надання послуг № 20 від 01.02.2016 року з прибирання та договір про надання послуг № 22 від 01.02.2016 року по догляду автотранспорту з навантаженням-розвантаженням і переупакуванням вантажів.

Позивач надав для перевірки Відповідачу первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин зі своїм контрагентом - ТОВ «Нотат Плюс» за березень 2016 року, а саме:

- договір про надання послуг № 20 від 01.02.2016 року;

- Акт № ОУ-0000019 про надання послуг від 31.03.2016 року;

- податкову накладну за договором про надання послуг № 20 від 01.02.2016 року, зареєстровану в ЄРПН, з квитанцією про її реєстрацію;

- договір про надання послуг № 22 від 01.02.2016 року;

- Акт № ОУ-0000018 про надання послуг від 31.03.2016 року;

- Акт № ОУ-0000020 про надання послуг від 31.03.2016 року

- податкову накладну за договором про надання послуг № 22 від 01.02.2016 року, зареєстровану в ЄРПН з квитанцією про її реєстрацію;

- звіти по завантаженню-розвантаженню за березень 2016 року на суму 339 280, 00 грн. та на суму 395 520,00 грн. по комерційному складу;

- копію 4-х договорів суборенди (найму) та оренди об`єктів нерухомості, укладених між ТОВ «Агро--Союз-Термінал» як Орендарем чи Суборендарем та ТОВ «Агро-Союз Менеджмент», ТОВ «Тіріт Компані», ТОВ «НВФ «Агро-Союз» як Орендодавцями;

- звіт про завантаження-розвантаження та догляд вантажів;

- оборотно-сальдову відомість по бухгалтерському рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» (березень 2016 року);

- платіжні доручення про здійснення розрахунків між контрагентами.

Судом встановлено, що ТОВ «Агро-Союз-Термінал» уклав з ТОВ «Продмагторг»: договір про надання послуг № 18 від 01.04.2016 року про надання послуг з прибирання території; договір про надання послуг № 19 від 01.04.2016 року про надання послуг по догляду автотранспорту з навантаженням-розвантаженням і переупакуванням вантажів; договір № 20 від 01.05.2016 року на поставку Позивачу дров паливних.

Позивач надав Відповідачу для перевірки первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин зі своїм контрагентом - ТОВ «Продмагторг» за квітень-травень 2016 року, а саме:

- договір про надання послуг № 18 від 01.04.2016 року;

- Акт № ОУ-0000020 про надання послуг від 29.04.2016 року»;

- Акт № ОУ-0000021 про надання послуг від 31.05.2016 року»;

- податкову накладну за договором про надання послуг № 18 від 01.04.2016 року, зареєстровану в ЄРПН, з квитанцією про її реєстрацію;

- договір про надання послуг № 19 від 01.04.2016 року;

- Акт № ОУ-0000018 про надання послуг від 29.04.2016 року»;

- Акт № ОУ-0000019 про надання послуг від 29.04.2016 року»;

- Акт № ОУ-0000022 про надання послуг від 31.05.2016 року»;

- Акт № ОУ-0000023 про надання послуг від 31.05.2016 року»;

- податкову накладну за договором про надання послуг № 19 від 01.04.2016 року, зареєстровану в ЄРПН з квитанцією про її реєстрацію;

- звіти по завантаженню-розвантаженню за квітень 2016 року по комерційному складу на суму 368 500, 00 грн. та на суму 310 500,00 грн.;

- звіти по завантаженню-розвантаженню за травень 2016 року на суму 186 200,00 грн. та по комерційному складу на суму 321 800, 00 грн.;

- договори оренди (суборенди), зазначені вище.

Судом встановлено, що ТОВ «Агро-Союз-Термінал» надав Відповідачу для перевірки первинні документи, які підтверджують реальність здійснення господарських відносин зі своїм контрагентом - ТОВ «Продмагторг» за травень 2016 року, а саме:

- договір № 20 від 01.05.2016 року, укладеного між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» та ТОВ «Продмагторг»;

- специфікацію № 01 від 31.05.2016 року до Договору № 20 від 01.05.2016 року;

- видаткову накладну № 56 від 31.05.2016 року (в Акті перевірки на стор. 24 помилково зазначений номер - 560 замість 56.

Про надання всіх зазначених вище первинних документів для перевірки прямо зазначено в Акті перевірки.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16.07.1999 № 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

При цьому, відповідно до пункту 2 ст. 9 зазначеного Закону, первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

В наданих для перевірки первинних документах, що підтверджують факт виконання господарських операцій: акті № ОУ-0000019 про надання послуг від 31.03.2016 року, акті № ОУ-0000018 про надання послуг від 31.03.2016 року та акті № ОУ-0000020 про надання послуг від 31.03.2016 року, акті № ОУ-0000020 від 29.04.2016 року, акті № ОУ-0000021 від 31.05.2016 року, акті № ОУ-0000018 від 29.04.2016 року, акті № ОУ-0000019 від 29.04.2016 року, видатковій накладній № 56 від 31.05.2016 року містяться всі зазначені вище реквізити, яки вимагаються чинним законодавством до первинного документу.

Таким чином, надавши первинні документи по операціям з ТОВ «Нотат-Плюс» за березень 2016 року, та ТОВ «Продмагторг» за квітень-травень 2016 року, ТОВ «Агро-Союз-Термінал» документально підтвердило наявність господарських операцій з зазначеними підприємствами.

Згідно п.198.6 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Як зазначено в Акті перевірки, ТОВ «Агро-Союз-Термінал» надало податковому органу для перевірки податкові накладні, детальні реквізити яких наведено в Акті перевірки, а також інші документи - договори, акти приймання-передачі тощо. Податкові накладні були складені відповідно до норм Податкового кодексу України. Жодних зауважень щодо наявності, повноти та оформлення наданих податкових накладних в Акті перевірки не зазначено.

Тобто, податковий кредит Позивача підтверджений відповідно до вимог п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України.

Згідно п.198.3 Податкового кодексу України податковий кредит визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (від 16.07.20199 N 996) підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Згідно п. 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, первинні документи - це документи, створені у письмовій або електронній формі, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення. Господарські операції - це факти підприємницької та іншої діяльності, що впливають на стан майна, капіталу, зобов'язань і фінансових результатів. Первинні документи повинні бути складені у момент проведення кожної господарської операції або, якщо це неможливо, безпосередньо після її завершення. При реалізації товарів за готівку допускається складання первинного документа не рідше одного разу на день на підставі даних касових апаратів, чеків тощо. Для контролю та впорядкування обробки інформації на основі первинних документів можуть складатися зведені документи (далі - первинні документи). Оскільки зміни в стані майна Позивача виникли після завершення надання послуг, зазначених в Договорах, тому є цілком правомірним складання Актів виконаних робіт (послуг) відразу після завершення господарських операцій - послуг з прибирання, навантажувально-розвантажувальних робіт та з поставки дров паливних.

Пояснення Відповідача щодо того, що, на його думку, в актах наданих послуг не розкрито зміст господарських операцій, судом не приймаються, оскільки чинне законодавство України не містить конкретних вимог до розкриття змісту господарських операцій в первинних документах, а в усіх актах наданих послуг зазначено: щодо послуг з навантаження-розвантаження: вид послуг: послуги з догляду, кількість доглянутих автомобілів, загальна вага вантажу, який навантажувався-розвантажувався; щодо послуг з прибирання: вид послуг - прибирання території, з посиланням на Договір, де зазначені істотні умови щодо прибирання території, в тому числі, адресу, де зазначені послуги надавались, а також розрахунок вартості за прибирання 1 кв.м., та інші істотні умови.

Отже, право ТОВ «Агро-Союз-Термінал» на податковий кредит підтверджено документами, в тому числі, первинними, оформленими належним чином відповідно до вимог Податкового кодексу України, до яких відсутні зауваження з боку Відповідача.

Суд також зазначає, що права контролюючого органу - Державної фіскальної служби - встановлені статтею 20 Податкового кодексу України, яка, як і будь-яка інша стаття ПК України, не надають права контролюючим органам встановлювати наявність чи відсутність факту здійснення господарських операцій та їх реальність.

Таким чином, висновок Акту перевірки про встановлення факту нереальності господарських операцій суб`єкту перевірки не ґрунтується на нормах чинного законодавства України та виходить за межі компетенції органів державної фіскальної служби.

Зазначене є порушенням ч.2 ст. 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

При цьому, відповідно до підпункту 1 пункту 3 ст. 19 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно пункту 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Однак Відповідач свої припущення та міркування відповідними доказами не довів.

Стаття 198 Податкового кодексу України визначає порядок формування податкового кредиту.

Так, відповідно до ст. 198.3 Податкового кодекс України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

При цьому, відповідно до ст. 198.2 Податкового кодексу України, датою віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Відповідно до ст. 198.6 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

Податкові накладні, отримані з Єдиного реєстру податкових накладних, є для отримувача товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

На виконання зазначених ст.ст. 198.2, 198.3 та 198.6 Податкового кодексу України, ТОВ «Агро-Союз-Термінал» відобразив податковий кредит.

Таким чином, податковий кредит, сформований за березень, квітень, травень 2016 року ТОВ «Агро-Союз-Термінал», повністю відповідає нормами ст. 198 Податкового кодексу України та підтверджений належним чином оформленими податковими накладними, складеними відповідно до вимог Податкового кодексу України. Жодного порушення, що стосуються оформлення податкових накладних, перевіркою Відповідача та судом не встановлено.

В Акті перевірки Відповідачем зазначено, що «згідно аналізу юридичних реквізитів ТОВ «Нотат-Плюс», зазначених в договорах, встановлено недостовірність даних стосовно місцезнаходження ТОВ «Нотат-Плюс», а саме: дані реєстрації місцезнаходження і дані фактичного місцезнаходження не співпадають».

Суд наголошує, що зазначення в договорі фактичного місцезнаходження сторони договору не заборонено чинним законодавством України.

Крім того, відповідно до ст. 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

Таким чином, якщо місцем ведення фактичної діяльності контрагентів Позивача - ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування їх діяльністю (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку є адреса, зазначена в спірних договорах, то зазначене відповідає вимогам пункту 1 ст. 647 Цивільного кодексу України, відповідно до якого Договір є укладеним у місці проживання фізичної особи або за місцезнаходженням юридичної особи, яка зробила пропозицію укласти договір, якщо інше не встановлено договором.

Також суд не враховує розрахунки, наведені Відповідачем, які, на думку Відповідача, підтверджують обсяг наданих послуг з прибирання та завантаження-розвантаження, надані Позивачу ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг», оскільки зазначені розрахунки не містять ні формул розрахунків, ні посилання на підстави таких розрахунків відповідно до вимог чинного законодавства України.

Також суд не погоджується з твердженням Відповідача, що ТОВ «Продмагторг» не мав права надавати послуги Позивачу за спірними договорами, оскільки надання такого виду послуг не передбачені в довідці КВЕД, на підставі наступного.

Згідно з інформацією з ЄДРЮОФОПтаГФ, яку надано Позивачем та яка не спростована Відповідачем, одним з видів діяльності ТОВ «Продмагторг» є за кодом КВЕД: 81.22 (Інша діяльність із прибирання будинків і промислових об'єктів).

Стосовно твердження Відповідача, що ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» не могли надати Позивачу послуги за оспорюваними договорами внаслідок недостатньої кількості персоналу та власної техніки, суд зазначає наступне:

У комерційній діяльності надання послуг не завжди вимагає наявності власних основних та транспортних засобів, значної кількості персоналу; звичаями ділового обороту встановлені й інші можливості залучення матеріальних ресурсів без реєстрації в уповноважених органах (як-то на умовах оренди, найму за цивільними договорами, комісії, підряду тощо).

Також суд враховує пояснення та докази, надані Позивачем, в яких зазначено, що потреба у навантажувально-розвантажувальних роботах та послугах з прибирання, які виконувались силами ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг», була обумовлена тим, що на територію, яка орендувалась Позивачем (копія договору № 1-АМ суборенди (найму) об`єктів нерухомості від 01.11.2015 року, укладеного між ТОВ «Агро-Союз Менеджмент» (Орендар) та ТОВ «Агро--Союз-Термінал» містяться в матеріалах справи, постійно в`їжджають-виїжджають вантажівки з вантажами, здійснюється їх стоянка, навантаження-розвантаження вантажів, в результаті чого зазначена територія забруднюється та її необхідно прибирати та здійснювати там навантаження-розвантаження як власними силами, так і силами підрядників. При цьому, за зазначеним договором суборенди площа відкритої стоянки вантажних автомобілів складає 21 984 кв.м., яка відповідає площі, яка прибиралась ТОВ «Нотат-Плюс» за договором № 20 від 01.02.2016 року (пункт 1.1. Договору), та ТОВ «Продмагторг» за договором № 18 від 01.04.2016 року (пункт 1.1 Договору).

Також судом досліджено журнал обліку автотранспортних засобів, які в`їжджали на територію, що суборендувалась Позивачем, з зазначенням в цьому виду вантажу та номерів автомобілів.

Також судом враховано, що потреба у навантажувально-розвантажувальних роботах підтверджується, зокрема, договором надання послуг зберігання та завантажувально-розвантажувальних послуг № 1158, укладеного 01.03.2015 року з ТОВ «АВК Конфекшинери», та документими на підтвердження про передання на зберігання на склади ТОВ «Агро-Союз-Термінал» (акти передачі на склад та видачі зі складу продукції). Вказані документи є непрямими доказом того, що Позивач, крім власних засобів і сил, вимушений користуватися послугами сторонніх підприємств щодо надання послуг з розвантаження та завантаження безлічі продукції на склади Позивача.

Судом встановлено, що послуги, що отримував ТОВ «Агро-Союз-Терміна», були потрібні останньому на території відкритої стоянки вантажних автомобілів з пунктом догляду, естакадою і навісом та прилеглою автодорогою/технологічний майданчик до складу № 5, що знаходиться за адресою: Дніпропетровська область, смт. Ювілейний, вул. Нижньодніпровська, 1, які ТОВ «Агро-Союз-Термінал» орендує та суборендує. На зазначеній території ТОВ «Агро-Союз-Термінал» надає послуги митного брокера, що підтверджується ліцензією № 7 від 21.07.2014 року для здійснення митної брокерської діяльності.

Крім того, одним з видів діяльності ТОВ «Агро-Союз-Термінал», про що зазначено в пункті 2.7. сторінки 2 Акту перевірки, є «Транспортне оброблення вантажів» (код за КВЕД 52.24) та «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» (код за КВЕД 52.29).

Згідно наказу Держкомстату від 23.12.2011 № 396 "Про затвердження Методологічних основ та пояснень до позицій Класифікації видів економічної діяльності" (далі - Методичні рекомендації), клас 52.24 «Транспортне оброблення вантажів» включає, зокрема:

- навантаження та розвантаження вантажів або багажу пасажирів незалежно від виду транспорту, що використовують для перевезення.

Згідно Методичних рекомендацій клас 52.29 «Інша допоміжна діяльність у сфері транспорту» включає, зокрема:

- експедицію вантажів;

- діяльність митних брокерів.

Таким чином, послуги за договорами про надання послуг: № 20 від 01.02.2016 року, № 22 від 01.02.2016 року, № 18 від 01.04.2016 року, № 19 від 01.04.2016 року, № 20 від 01.05.2016 року отримувались ТОВ «Агро-Союз-Термінал» у повній відповідності з його видами економічної діяльності.

Також судом враховано пояснення Позивача щодо того, яким чином працівники, підрядники та техніка ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» потрапляли на територію, що орендувалась Позивачем, а саме: на підставі розпоряджень власника нерухомого майна, де надавались послуги та куди поставлявся товар, виданих, в свою чергу, на підставі відповідних листів-прохань від Позивача на адресу власника нерухомого майна, де надавались послуги та куди поставлявся товар (копії листі та розпоряджень містяться в матеріалах справи).

Пояснення Відповідача щодо того, що зазначені послуги могли виконати штатні працівники Позивача або ж інші найняті особи, однак за меншу ціну, судом до уваги не приймаються, адже чинним законодавством України не заборонено наймати сторонні (підрядні) організації у тих випадках, якщо в штаті Замовника є працівники відповідної освіти чи кваліфікації. Крім того, Відповідач не надав доказів (посадових інструкцій), що в штаті Позивача є особи, які могли б виконати послуги за оспорюваними договорами, а також не надав розрахунків щодо вартості цих послуг на території смт. Ювілейне протягом березня-травня 2016 року. Крім того, чинне законодавство України не забороняє Замовнику, враховуючи ризики в господарській діяльності, укласти договори з контрагентами, які пропонують послуги дорожче, ніж інші конкуренти, оскільки в господарській діяльності ціна є лише однією з визначальних ознак для укладання господарського договору, проте, для Замовника при виборі контрагента, окрім ціни, також важливим є: строки надання послуг, якість надання послуг, ризики, що виникають від укладання господарських договорів з тим чи іншим контрагентом тощо.

Зважаючи на викладене, Відповідач не довів недоцільність та економічну необґрунтованість укладення між Позивачем та ТОВ «Нотат-Плюс» договору № 20 від 01.02.2016 (послуги з прибирання), договору № 22 від 01.04.2016 року (послуги з навантаження-розвантаження), та між Позивачем та ТОВ «Продмагторг» договору № 18 від 01.04.2016 року (послуги з прибирання), та договору № 19 від 01.04.2016 року (послуги з навантаження-розвантаження).

Стосовно договору № 20 від 01.05.2016 року, укладеного між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» та ТОВ «Продмагторг», суд додатково зазначає наступне.

Судом встановлено та враховано пояснення Позивача, що на підтвердження потреби у закупівлі дров паливних у ТОВ «Продмагторг» Позивачем, окрім безпосередньо договору на купівлю дров, актів приймання-передачі цього товару та податкових накладних з доказами їх успішної реєстрації Єдиному реєстрі податкових накладних, долучено до матеріалів справи також: копії складських та бухгалтерських документів щодо оприбуткування та відображення в бухгалтерському обліку надходження на склад закуплених у ТОВ «Продмагторг» дров, копію договору оренди складу, де зазначені дрова зберігались.

Також судом прийнято до уваги пояснення Позивача, що закуплені у ТОВ «Продмагторг» дрова призначались, крім власне використання в господарській діяльності Позивача, також і для подальшої реалізації з метою отримання прибутку, на підтвердження чого до суду надано: копію договору № 01/16-ПР від 01.04.2016 року, укладеного з ТОВ «БУК», відповідно до якого ТОВ «Агро-Союз-Термінал» продає, а ТОВ «БУК» приймає вугілля деревне; копію договору поставки від 25.12.2014 року, укладеного з ТОВ «Новомосковська Трикотажна Фабрика», відповідно до якого ТОВ «Агро-Союз-Термінал» постійно здійснює постачання брикетів та подрібнену деревину.

Таким чином, для здійснення діяльності щодо виготовлення виробів з деревини ТОВ «Агро-Союз-Термінал» укладає угоди з різними контрагентами щодо придбання деревини, серед таких контрагентів є і ТОВ «Продмагторг», який здійснив за період, який підлягав перевірці Відповідачем, реалізацію дров ТОВ «Агро-Союз-Термінал» для подальшої їх обробки та реалізації ТОВ «Агро-Союз-Термінал» третім особам.

Також відповідно до положення статуту ТОВ «Агро-Союз-Термінал» та інформації щодо ТОВ «Агро-Союз-Термінал», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних-осіб підприємців та громадських формувань, що підтверджується інформацією, викладеною на сторінці 2 Акту перевірки, видами економічної діяльності, якими має право займатися ТОВ «Агро-Союз-Термінал», серед іншого, є: оптова торгівля деревиною, будівельними матеріалами та санітарно-технічним обладнанням (код КВЕД 46.73) та виробництво інших виробів з деревини, виготовлення виробів з корка, соломки та рослинних матеріалів для плетіння (код КВЕД: 16.29).

Враховуючи викладене, Позивач надав документальне підтвердження та пояснення щодо усього ланцюгу закупівлі дров: від пояснення щодо потреби в їх закупівлі, до договору, який підтверджує їх закупівлю - договору № 20 від 01.05.2016 року, укладеного між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» та ТОВ «Продмагторг», з підтвердженням його виконання - оформленими та підписаними видатковою накладною, а також надав документи щодо оприбуткування та відображення в бухгалтерському обліку надходження на склад закуплених у ТОВ «Продмагторг» дров, копію договору оренди складу, де зазначені дрова зберігались.

Стосовно твердження Відповідача, що ТОВ «Агро-Союз-Термінал» при виборі контрагента не дослідив ділову репутацію, платоспроможність контрагента, ризики невиконання зобов'язань та гарантії їх виконання, наявність у контрагента необхідних ресурсів (обладнання), суд зазначає, що судова практика, що вже тривалий час існує в Україні, а також практика Європейського суду з прав людини підтримує право платника податку на податковий кредит у випадку, коли останній виконав усі передбачені законом умови стосовно отримання такого права та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту та підтверджує, що добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагента.

Таким чином, наявність чи відсутність взаємовідносин чи будь-які порушення при здійсненні таких взаємовідносин контрагентів ТОВ «Агро-Союз-Термінал» - ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» - по взаємовідносинах зі своїми контрагентами - ТОВ «Лампочка»» та іншими не повинна впливати жодним чином на право ТОВ «Агро-Союз-Термінал» на податковий кредит, за умови підтвердження такого права зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними.

При цьому, послуги з прибирання та догляду автотранспорту з навантаженням-розвантаженням вантажу не є кваліфікованою роботою, а отже, не потребують спеціальних знань та навичок, дозволів чи ліцензій, тому необов'язково, щоб такий вид діяльності був обов'язково зазначений в офіційних документах підприємства. До того ж, він і не зазначається, коли надання таких послуг носить не регулярний, а періодичний характер, тобто, це не є видом регулярної діяльності ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг».

Крім того, жодна норма чинного законодавства України не забороняє особі займатись навіть тими видами діяльності, які не зазначені в її Статуті чи довідці органів статистики, а класифікатор видів економічної діяльності (далі - КВЕД) утворений виключно для статистичних спостережень, і в жодному нормативно-правовому акті України не зазначено, що юридична особа може займатись лише тими видами діяльності, які зазначені в довідці статистики за КВЕД.

Необхідно також врахувати, що відповідно до ст. 91 Цивільного кодексу України, юридична особа здатна мати такі ж цивільні права та обов'язки (цивільну правоздатність), як і фізична особа, крім тих, які за своєю природою можуть належати лише людині. Цивільна правоздатність юридичної особи може бути обмежена лише за рішенням суду. Юридична особа може здійснювати окремі види діяльності, перелік яких встановлюється законом, після одержання нею спеціального дозволу (ліцензії). Цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

Відповідач не надав суду доказів того, що правоздатність ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» обмежена станом на дату надання послуг за оспорюваним договорами та станом на сьогоднішній день рішенням суду; види діяльності, які здійснював ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» у взаємовідносинах з Позивачем, не потребують отримання ліцензії, а ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» є зареєстрованими юридичними особами, не припиненими в установленому порядку, що вбачається з інформації з ЄДРЮОФОПтаГФ.

Таким чином, ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» має такі ж цивільні права та обов'язки, як фізична особа, і має право здійснювати будь-які види діяльності, не заборонені чинним законодавством.

Крім того, згідно статей 43 та 44 Господарського кодексу України, підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. Перелік видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню, а також перелік видів діяльності, підприємництво в яких забороняється, встановлюються виключно законом. Здійснення підприємницької діяльності забороняється органам державної влади та органам місцевого самоврядування.

Підприємництво здійснюється на основі: вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності; самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону; комерційного розрахунку та власного комерційного ризику; вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом.

Таким чином, оскільки послуги за оспорюваним договорами не підлягають ліцензуванню та не заборонені законом, а підприємство має право самостійно обирати види діяльності та своїх контрагентів, відповідно, укладення Позивачем оспорюваних договорів відповідає вимогам чинного законодавства України.

Більше того, в листі Державної фіскальної служби України від 22.12.2015 року № 11982/Х/99-95-42-03-14 "Щодо застосування другої групи спрощеної системи оподаткування фізичною особою - підприємцем у разі реалізації товарів суб'єктам господарювання - платникам податку на прибуток" зазначено: «КВЕД - це статистичний інструмент для впорядкування економічної інформації. Водночас Класифікація є механізмом спільної мови, що має використання в багатьох інших, нестатистичних сферах (соціальному та податковому регулюванні, ліцензуванні, системі тарифів тощо), проте, не завжди адаптована до цього повною мірою. Отже, Класифікація не завжди відповідає всім потребам користувачів за межами статистичної системи, у зв'язку з чим можуть виникнути суперечності стосовно юридичного використання коду КВЕД. Слід мати на увазі, що код виду діяльності не створює прав чи обов'язків для підприємств і організацій, не спричинює жодних правових наслідків. Код виду діяльності не обов'язково достатній критерій для виконання умов, передбачених нормативними актами. У застосуванні нормативних актів чи контрактів код виду діяльності - це припущення, а не доказ (абзац 8 п. 1 КВЕД ДК 009:2010)».

Стосовно залучення контрагентами Позивача субпідрядників для надання послуг за оспорюваними договорами, суд зазначає, що Відповідач не надав доказів, чи залучались ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» для надання послуг юридичні особи чи фізичні особи-підприємці за цивільно-правовими договорами. Так, в Акті перевірки та запереченнях Відповідача є посилання лише на дані 1ДФ.

Згідно наказу Міністерства фінансів України «Про затвердження форми Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма N 1ДФ)» від 13.01.2015 року № 4, та Порядку заповнення та подання податковими агентами Податкового розрахунку сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку», звіт за формою 1-ДФ подається виключно щодо нарахування податковими агентами сум доходу фізичним особам.

Тобто, зазначений звіт не подається щодо залучення на підставі цивільно-правових договорів фізичних осіб-підприємців чи юридичних осіб.

Таким чином, звіт, посилання на який зроблено Відповідачем в Акті перевірки (сторінка 8), не відображає відомості про те, чи залучав ТОВ «Нотат Плюс» за цивільно-правовими договорами (оренди, найму, підряду, договір про надання послуг тощо) фізичних осіб-підприємців чи юридичних осіб для надання послуг Позивачу за спірними договорами.

При цьому, слова в пунктах 2.3 спірних договорів про надання послуг (крім договору № 20 від 01.05.2016 року) слова «своїми силами і засобами» повинні тлумачитись таким чином, що такі роботи (послуги) виконуються не за рахунок Замовника, при цьому, відповідальним за надання таких послуг перед Замовником є саме Виконавець, проте, це не забороняє Виконавцю найняти для надання послуг субпідрядників або ж осіб, які працюють у нього за цивільно-правовими договорами, залишаючись при цьому відповідальним як генеральний підрядник перед Замовником.

Крім того, для Замовника не повинно мати значення, чи особисто надав йому такі послуги Виконавець, чи їх надали безпосередньо субпідрядники Виконавця чи особи, які працюють у цього за цивільно-правовими договорами, адже відповідальним перед Замовником за результат послуг залишається саме Виконавець, і для Замовника важливий саме результат послуг, а не те, хто їх безпосередньо надавав.

Стосовно наявності економічного ефекту у спірних договорах, суд зазначає, що у правовідносинах між ТОВ «Агро-Союз-Термінал» та ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» відповідно наявний економічний ефект та мета укладення договорів про надання послуг, а саме: для Позивача - отримання послуг, необхідних йому в господарській діяльності, у зв'язку з цим він здійснює оплату за отримані послуги, для його контрагентів - ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» - це отримання грошових коштів у зв`язку з наданням послуг і, отже, збільшення суми власних активів.

Докази про повну оплату Позивачем послуг та товару за оспорюваними договорами містяться в матеріалах справи.

Здійснивши оплату вартості послуг та товару на користь своїх контрагентів, у Позивача виникли зміни в стані активів, що також є однією з умов вважати проведене операцію з оплати реальною.

Крім того, судом враховано, що оскільки сума податку для додану вартість в 5 разів менша за суму оплати за договорами, Позивачу було б економічно недоцільно отримувати податковий кредит за нереальними операціями на суму, яка в 5 разів менша за суму витрачених (сплачених) коштів.

В Акті перевірки та запереченнях Відповідача на адміністративний позов містяться посилання на припущення Відповідача про те, що послуги за оспорюваним договорами не могли бути надані, відповідно до фізичних можливостей людини, однак, будь-яких доказів чи розрахунків, чим саме підтверджуються фізичні можливості людини, не надано: висновки експертів, спеціалістів тощо.

Також Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б підтверджували визнання оспорюваних договорів недійсними чи те, що вони є нікчемними, що з огляду на приписи ст. 2034 Цивільного кодексу України свідчить про дійсність зазначених договорів.

Крім того, Відповідачем не надано жодних доказів щодо притягнення посадових осіб Позивача до кримінальної чи адміністративної відповідальності за укладення оспорюваних договорів та правові наслідки їх укладення.

При цьому, відповідно до пункту 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Правомірність дій Позивача при укладенні та виконанні оспорюваних договорів підтверджується також матеріалами судової практики, зокрема:

- в ухвалі ВАСУ від 12 липня 2016 у справі № К/800/7801/16 зазначено: «Судова практика вирішення податкових спорів виходить з презумпції добросовісності платника, тобто з презумпції економічної виправданості дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Так, на підставі доказів, що містяться у справі: договори, податкові накладні, платіжні доручення, акти приймання виконаних робіт, ліцензії, видаткові накладні, прибуткові ордери, відомості прибуття та вибуття матеріалів, сертифікати якості та ін., оцінка яким надана з дотриманням положень статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, суди попередніх інстанцій зробили юридично правильний висновок про підтвердження факту реального здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами.

При цьому, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податку у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце»;

- в Ухвалі ВАСУ від 12 липня 2016 у справі К/800/45555/15 зазначено: «при вирішенні податкових спорів презюмується добросовісність платника податку і, відповідно, обґрунтованість отриманої ним податкової вигоди (тобто, зменшення податкового зобов'язання). сама собою наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце. Водночас, наявність формально складених, але недостовірних первинних документів, відповідність яких фактичним обставинам спростована належними доказами, не є безумовним підтвердженням реальності господарської операції. Суд акцентує увагу на тому, що необхідність застосування підходу належної податкової обачності безпосередньо випливає з рішення Європейського суду з прав людини «Булвес АД проти Болгарії», де зазначено, що платник ПДВ не має нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальником, якщо він не знав про такі зловживання і не міг про них знати. При цьому, ступінь деталізації опису господарської операції у первинному документі законодавством не встановлена. Умовою документального підтвердження операції є можливість на підставі наявних документів зробити висновок про те, що витрати фактично понесені. Власне відсутність максимальної деталізації виду виконаних послуг не перешкоджає прийняттю цих документів до обліку та не є свідченням відсутності виконаних господарських операцій.

Разом з цим, нереальність господарських операцій з придбання платником податку товару (робіт, послуг) має підтверджуватися належними, допустимими та достатніми доказами і не може ґрунтуватися на припущеннях.

Головною підставою вважати правочин нікчемним є її недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку.

Навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

У зв'язку з цим слід зазначити, що одним з основних завдань органів державної податкової служби є здійснення контролю дотримання податкового законодавства і надання роз'яснень законодавства з питань оподаткування платникам податків. Жодним законом не передбачено право органу державної податкової служби самостійно, в позасудовому порядку, визнавати нікчемними правочини і дані, вказані платником податків в податкових деклараціях.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 207 Господарського кодексу України господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Зазначена норма недійсність господарського зобов'язання пов'язує з наступним: невідповідністю його змісту вимогам закону; наявністю мети, що за відомо суперечить інтересам держави і суспільства; укладенням учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності).

За вимогами цивільного законодавства існує презумпція правомірності правочину (ст. 204 ЦК України). Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Відповідно до статті 228 ЦК України правочин вважається таким, що порушує публічний порядок, якщо він був спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Правочин, який порушує публічний порядок, є нікчемним.

У складі цивільного правопорушення, передбаченого ст. 228 ЦК України міститься обов'язкова ознака - специфічна мета - порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним. Наявність мети, включеної до складу правопорушення підлягає обов'язковому доведенню.

Мета юридичної особи має бути доведена через мету відповідного керівника - фізичної особи, яка на момент укладання угоди виконувала представницькі функції за статутом (положенням) або за довіреністю. Слід зазначити, що наявність мети зазначеної в диспозиції ст. 228 ЦК України у фізичної особи тягне кримінальну відповідальність за відповідними статтями Кримінального кодексу України за скоєний злочин, замах на злочин або готування до злочину.

Такі обставини можуть бути доведені лише обвинувальним вироком.

Таким чином, Відповідачем не доведено, а судом не встановлено, наявності мети, завідомо суперечної інтересам держави і суспільства, а також існування умислу у позивача чи його контрагента, як обов'язкової ознаки для визнання правочину недійсним та застосування адміністративно-господарських санкцій. Хоча факт порушення публічного порядку повинен бути доведеним певними засобами доказування.

Інший підхід потенційно надасть можливість посадовим особам державних органів на власний розсуд оголошувати будь-який правочин недійсним (нікчемним) без звернення до суду, що не є правильним виходячи з загальних засад судочинства.

Крім того, необхідно зазначити, що можливий захист порушеного права шляхом звернення до суду із позовом про визнання нікчемного правочину дійсним стосується лише нікчемних правочинів з дефектом форми та правочинів без необхідного схвалення (параграф 2 глави 16 ЦК України).

Відповідачем також не було обґрунтовано належним чином і доведено у встановленому законом порядку, що угоди порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Відповідачем лише зазначено, без відповідних доказів, про відсутність реальності поставок товарів (робіт, послуг) які економічно необхідні для виконання такого постачання або здійснення діяльності тощо, що може свідчити про відсутність необхідних умов для здійснення відповідної господарської, економічної діяльності як позивачем, так і його контрагентом -є тільки припущенням.

Висновки Відповідача щодо порушення ТОВ «Нотат-Плюс» та ТОВ «Продмагторг» правил подання податкової звітності, зокрема, в частині не декларування податкових зобов`язань (на відміну від Позивача, який задекларував податковий кредит), суперечать правовій позиції Вищого адміністративного суду України, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Судова практика Вищого адміністративного суду України (Ухвала від 18.06.2014 по справі К/800/64806/13, Ухвала від 28.07.2014 про справі К/800/31710/13) підтверджує - будь-яка неправомірна діяльність контрагентів при укладанні і виконанні господарських договорів, що прямо не пов'язана із досліджуваними господарськими операціями, не може бути єдиною підставою для притягнення до відповідальності платника податку, оскільки, згідно ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Така правова позиція відповідає рішенню Європейського суду з прав людини від 09.01.2007 року у справі "Інтерсплав проти України", в якому зазначено: якщо державні органи мають інформацію про зловживання в системі оподаткування конкретною компанією, вони повинні застосовувати відповідні заходи саме до цього суб'єкта, а не розповсюджувати негативні наслідки на інших осіб при відсутності зловживання з їх боку. Європейський суд та національне законодавство чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення з боку його контрагентів.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес» АД проти Болгарії» Європейський суд з прав людини дійшов такого висновку: «... Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування податку на додану вартість і, як наслідок, сплачувати податок на додану вартість повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Підтвердженням того, що платника ПДВ не може бути позбавлено права на бюджетне відшкодування ПДВ за відсутності доказів того, що його було залучено до протиправної діяльності, пов'язаної з незаконним отриманням бюджетного відшкодування, а також того, що платник ПДВ не повинен нести відповідальність за зловживання, вчинені його постачальниками, якщо платник ПДВ не знав про такі зловживання і не міг про них знати, слугує Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Бізнес Супорт Центр проти Болгарії» (2010 р., заява №6689/03). У рішенні у справі «Бізнес Суппорт Центр» проти Болгарії» зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника з тим, щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Однак це немало б прямого впливу на оподаткування організації-заявника (в спірних правовідносинах - Позивача).

За змістом частини 1 статті 69 та частини 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Частиною 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч викладеним положенням, Відповідачем, як суб`єктом владних повноважень, належних і достатніх доказів, які б свідчили про наявність підстав для прийняття податкового повідомлення-рішення № 0000291400 від 27.07.2016 року, надано не було.

На підставі вищезазначених норм законодавства, встановлених судом обставин справи та наданих сторонами доказів на підтвердження своєї позиції, суд робить висновок про обґрунтованість позовних вимог Позивача, отже податкове повідомлення-рішення № 0000291400 від 27.07.2016 року є протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

Враховуючи, що судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, судові витрати слід розподілити відповідно до ч.1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» до Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити .

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Дніпропетровської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 27.07.2016 р. № 0000291400.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Союз-Термінал» понесені ним судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 11 349, 07 грн. (одинадцять тисяч триста сорок дев`ять грн. сім копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної фіскальної служби у Дніпропетровській області.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд в порядку та строки, передбачені ст.186 КАС України.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя (підпис) І.А. Гончарова