Вирок № 65130165, 03.03.2017, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2017 Справа №607/1537/17

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого судді Кунцьо С.В.

при секретарі Ліщинському О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016210000000167 від 31 жовтня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, з вищою, освітою, одруженого, має на утриманні одну неповнолітню дитину, працюючого диспетчером Тернопільської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», зареєстрованого та жителя ІНФОРМАЦІЯ_3, несудимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України,

за участю прокурора Оскоріп В.В.

захисника ОСОБА_2

обвинуваченого ОСОБА_1

В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_1, працюючи на посаді начальника комерційного відділу регіональної філії «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень», був службовою особою, суб'єктом відповідальності за корупційне правопорушення згідно пп. «а» п.2 ч.1 ст.3 Закону України «Про запобігання корупції», до повноважень якого, згідно посадової інструкції начальника комерційного відділу регіональної філії «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» належали вчинення дій щодо організації роботи лінійних станцій по виконанню показників вантажної і комерційної роботи, ефективному використанню вагонного парку і розробці технічних норм навантаження вантажів, безпеці руху поїздів в комерційному господарстві; проведення перевірки станцій навантаження і вивантаження небезпечних вантажів, наявність належних інструкцій; проведення розгляду фактів затримок вагонів, вантажі в яких завантажені понад вантажопідйомність, перекосу кузова вагона, перевантаження на візок більше норми; організація виконання показників і завдань керівництва Управління залізниці та дирекції по вантажній роботі, збереженню вантажів, поступленню коштів.

Так, 28 жовтня 2016 року у обвинуваченого ОСОБА_1, який знаючи про те, що у ОСОБА_3 01 жовтня 2016 року закінчився строк дії дозволу на використання автомобільної ваги під час навантаження та відправки вантажу і він бажає здійснити перевезення вантажу залізничним транспортом із залізничної станції Потутори Тернопільської області, виник злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди від ОСОБА_3 за прийняття рішення про надання дозволу на здійснення навантаження та відправлення із залізничної станції Потутори Тернопільської області залізничного транспорту із вантажем ОСОБА_3 без наявності в нього відповідного дозволу на використання автомобільної ваги під час навантаження та відправки вантажу.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на одержання неправомірної вигоди, обвинувачений ОСОБА_1 повідомив ОСОБА_3 про те, що він надасть дозвіл на навантаження та відправлення залізничного транспорту із вантажем ОСОБА_3 без наявності відповідного дозволу на використання автомобільної ваги за умови надання йому неправомірної вигоди в сумі 4000 гривень, на що ОСОБА_3 погодився.

01 листопада 2016 року близько 11 години ОСОБА_3, перебуваючи у приміщенні кабінету №43 по проспекті ОСОБА_4. 6, в м. Тернопіль, передав обвинуваченому ОСОБА_1 неправомірну вигоду в сумі 4000 гривень за наданий ним дозвіл на здійснення навантаження та відправлення із станції Потутори Тернопільської області залізничного транспорту із вантажем ОСОБА_3 без наявності в нього відповідного дозволу на використання автомобільної ваги під час навантаження та відправки вантажу.

Допитаний під час судового розгляду обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся та в судовому засіданні вказав, що дійсно працював на посаді начальника комерційного відділу регіональної філії «Львівська залізниця» виробничий структурний підрозділ «Тернопільська дирекція залізничних перевезень» та був службовою особою. Він знав про те, що у ОСОБА_3 01 жовтня 2016 року закінчився строк дії дозволу на використання автомобільної ваги під час навантаження та відправки вантажу, та він мав намір перевезти пісок в трьох чи чотирьох вагонах. Відповідні дозвільні документи було надіслано та на момент відправлення вантажу отримано дозволу не було, відповідно ОСОБА_3 не міг проводити навантаження. Він зобовязаний був контролювати наявність вказаного дозволу згідно своїх повноважень. Дізнавшись, що той бажає здійснити перевезення вантажу залізничним транспортом із залізничної станції Потутори Тернопільської області, без наявності в нього відповідного дозволу на використання автомобільної ваги під час навантаження та відправки вантажу, він повідомив ОСОБА_3 про те, що надасть дозвіл на навантаження та відправлення залізничного транспорту із його вантажем без наявності відповідного дозволу на використання автомобільної ваги за винагороду, на що ОСОБА_3 погодився. Вважає, що зробив необдуманий вчинок, шкодує, так як маючи роботу та хорошу заробітну плату поступив неправильно, а саме 01 листопада 2016 року близько 11 години ОСОБА_3, у приміщенні свого робочого кабінету отримав за надання дозволу на здійснення навантаження та відправлення вантажу від ОСОБА_3 грошові кошти в сумі 4000 гривень. Просить суд, з врахуванням визнання вини та щирого каяття, його суворо не карати.

Обвинувачений ОСОБА_1 визнавши свою винність у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 368 КК України, за обставин, викладених у обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.

Суд, зясувавши думку учасників судового розгляду щодо визначення обсягу доказів, що підлягають дослідженню та порядку їх дослідження, згідно ч. 3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин кримінального провадження, які ніким не оспорюються, зясувавши при цьому, чи правильно розуміють обвинувачений та інші учасники судового провадження зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати ці фактичні обставини у апеляційному порядку.

Таким чином, суд приходить до переконання про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення та кваліфікує його дії за ч.1 ст.368 КК України, тобто одержання службовою особою неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого йому службового становища.

При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_1 суд відповідно до вимог ст.ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, наявність на його утриманні неповнолітньої дитини, обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання, зокрема до обставин, що помякшують покарання, суд відносить повне визнання обвинуваченим своєї вини, щире каяття, активне сприяння в розкритті кримінального правопорушення. Обставин, які б обтяжували покарання обвинуваченого ОСОБА_1 суд не вбачає.

На підставі наведеного, враховуючи сукупність помякшуючих покарання обставин, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 слід призначити покарання у межах санкції статті обвинувачення, а саме у виді штрафу в доход держави з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах, чи організаціях, незалежно від форми власності, оскільки саме таке покарання буде необхідне і достатнє для виправлення ОСОБА_1 та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

У даному кримінальному провадженні накладено арешт на майно вилучене згідно протоколу огляду місця події від 01.11.2016 року, а саме грошові кошти в сумі 4000 грн., які ОСОБА_1 отримав в якості неправомірної вигоди та грошові кошти в сумі 493 грн., що є особистими коштами ОСОБА_1 Враховуючи те, що на даний час відпала необхідність у вжитих заходах забезпечення кримінального провадження, суд вважає, що арешт накладений згідно ухвали Тернопільського міськрайонного суду від 02.11.2016 року /провадження № 607/12373/16-к/ слід скасувати.

Речові докази:

- грошові кошти, використані в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, в сумі 4000 грн., які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 як неправомірну вигоду, належні УСБ України в Тернопільській області повернути власнику УСБ України в Тернопільській області;

- грошові кошти в сумі 493 грн., належні особисто ОСОБА_1 - повернути у власність ОСОБА_1;

- марлеві тампони - марлевий тампон (взірець) яким проводились змиви з рук ОСОБА_1 марлевий тампон, яким проводились змиви з правої руки ОСОБА_1, марлевий тампон, яким проводились змиви з лівої руки ОСОБА_1, зразок спецпрепарату «Промінь-1», зразок люмінесцентного фломастера передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області знищити, після набрання вироком законної сили.

У кримінальному провадженні є процесуальні витрати за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв № 2-603/16 від 28.11.2016 року в сумі 1100, 50 грн. та технічної експертизи документів № 1.1-356/16 від 29.11.2016 року в сумі 880, 40 грн. на загальну суму 1980, 90 грн., які суд вважає слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 в користь держави, оскільки вони виникли у звязку із проведенням експертиз в межах даного кримінального провадження.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 370, 374 КПК України, суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_1 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.368 КК України, та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання у виді штрафу в доход держави в розмірі 22100 (двадцять дві тисячі сто) гривень, з позбавленням права обіймати посади повязані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій на підприємствах, в установах, чи організаціях, незалежно від форми власності на строк 1 (один) рік.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду від 02.11.2016 року /провадження № 607/12373/16-к/ на майно вилучене згідно протоколу огляду місця події від 01.11.2016 року, на грошові кошти в сумі 4000 грн., які ОСОБА_1 отримав в якості неправомірної вигоди та на грошові кошти в сумі 493 грн., що є особистими коштами ОСОБА_1 скасувати.

Речові докази:

- грошові кошти, використані в ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії - контролю за вчиненням злочину, в сумі 4000 грн., які ОСОБА_1 отримав від ОСОБА_3 як неправомірну вигоду, належні УСБ України в Тернопільській області повернути власнику УСБ України в Тернопільській області;

- грошові кошти в сумі 493 грн., належні особисто ОСОБА_1 - повернути у власність ОСОБА_1;

- марлеві тампони - марлевий тампон (взірець) яким проводились змиви з рук ОСОБА_1 марлевий тампон, яким проводились змиви з правої руки ОСОБА_1, марлевий тампон, яким проводились змиви з лівої руки ОСОБА_1, зразок спецпрепарату «Промінь-1», зразок люмінесцентного фломастера передані на зберігання в камеру зберігання речових доказів СУ ГУ Національної поліції в Тернопільській області знищити, після набрання вироком законної сили.

Стягнути із ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення судової експертизи спеціальних хімічних речовин та речовин хімічних виробництв № 2-603/16 від 28.11.2016 року в сумі 1100, 50 грн. та технічної експертизи документів № 1.1-356/16 від 29.11.2016 року в сумі 880, 40 грн. всього на загальну суму 1980, 90 грн. (одна тисяча девятсот вісімдесят гривень девяносто копійок ) в користь держави (УК у м. Тернополі, м. Тернопіль, 24060300, р/р31110115700002 в ГУ ДКСУ у Тернопільській області, МФО 838012, код ЕДРПОУ 37977726).

Апеляційна скарга на вирок може бути подана до апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти діб з моменту його проголошення.

Копії вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.

Головуючий суддяОСОБА_5