Ухвала суду № 65130152, 28.02.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/6716/16 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 22-ц/783/1791/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Л. Б.

Категорія: 48

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області у складі:

головуючого судді Струс Л.Б.

суддів: Левика Я.А., Шандри М.М.

секретаря: Бадівської О.О.

за участю: представника ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання факту проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, поділ спільного майна подружжя та визнання права власності на частку в майні ,

ВСТАНОВИЛА:

Оскаржуваною ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року заяву ОСОБА_5 про забезпечення позову задоволено частково. Накладено арешт на 1/2 частку квартири, що знаходиться по вул. Караджича, 29а/28, що належить ОСОБА_3 та зареєстрована у реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 28794844.

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 подавши апеляційну скаргу, у якій зазначає, що ухвала суду є незаконною та необґрунтованою. Апелянт вказує, що судом при постановленні ухвали про забезпечення позову не було належним чином надано оцінку під ставності позову та доказів, доданих позивачем до позовної заяви та заяви про забезпечення позову на підтвердження своїх позовних вимог. Вважає, що дана заява ґрунтується на перекручених і неповних відомостях про дійсні обставини справи. Також апелянт зазначає, що задовольняючи дану заяву, суд не врахував норму ч.3 ст. 152 ЦПК України щодо співмірності виду забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами.

Просить скасувати ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року.

Представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав суду клопотання, у якому просить відкласти розгляд справи на іншу дату, у звязку із його зайнятістю в іншому судовому засіданні, однак колегія суддів вважає, що дане клопотання не підлягає до задоволення, оскільки представником не надано суду доказів про те, що він представляє інтереси сторони по іншій справі.

Окрім того колегія суддів звертає увагу, що відповідно до ч.1 ст. 303-1 ЦПК України, апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції має бути розглянута протягом пятнадцяти днів з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому законом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ч.1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Відповідно до ч. 2 ст. 151 ЦПК України у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

Відповідно до ч.3 ст. 152 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до ч.5 ст. 153 ЦПК України про вжиття заходів забезпечення позову суд постановляє ухвалу, в якій зазначає вид забезпечення позову і підстави його обрання, порядок виконання, розмір застави, якщо така призначена. Копія ухвали надсилається заявнику та заінтересованим особам негайно після її постановлення.

Згідно змісту п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 22.12.2006 року "Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову" розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Матеріалами справи встановлено, що ОСОБА_5 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3, у якому просить визнати факт спільного проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу в період з 2006 року по час подання позовної заяви між ОСОБА_5 та ОСОБА_3; визнати квартиру за адресою м. Львів, вул. Караджича, 29а/28 обєктом спільної сумісної власності подружжя; визнати за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частку квартири за адресою м. Львів, вул. Караджича, 29а/28. (а.с. 2-4)

Як вбачається з матеріалів справи, представник ОСОБА_5 ОСОБА_6 подав суду заяву про забезпечення позову, у якій просив накласти арешт на квартиру АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_3 та зареєстроване у реєстрі прав власності на нерухоме майно за номером 28794844. (а.с. 19-20) Дану заяву мотивував тим, що у позивача є відомості, що відповідачка має намір продати спірну квартиру, з метою уникнення виконання рішення суду, що утруднить чи зможе зробити неможливим виконання рішення суду.

Задовольняючи частково заяву про забезпечення позову районний суд виходив з того, що невжиття таких заходів може утруднити чи зробить неможливим виконання рішення суду, а тому наклав арешт на 1/2 частку спірної квартири.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції виходячи із наступного.

Враховуючи суть спору, зміст позовних вимог, підстави позову та обставини справи, беручи до уваги обґрунтування та аргументованість позивачем заяви про забезпечення позову, вид забезпечення позову, зазначені у заяві причини необхідності забезпечення позову, суд прийшов до вірного висновку, що існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

На думку колегії суддів у разі невжиття заходів виконання можливого рішення суду про задоволення позову буде суттєво утруднене чи неможливе.

Доводи апеляційної скарги про невідповідність оскаржуваної ухвали нормам ЦПК України спростовуються заявою позивача про забезпечення позову, у якій останній зазначає причини, у зв'язку з якими, на його думку, потрібно забезпечити позов, а також міститься обґрунтування необхідності застосування зазначених у заяві видів забезпечення позову.

Колегія суддів вважає, що зазначені в оскаржуваній ухвалі суду заходи забезпечення позову виходять саме із суті позовних вимог і не виходять за межі останніх.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що доводи апелянта не спростовують правильних висновків суду щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а тому колегія приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити, а ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Відповідно до п.1 ч.1ст. 312 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст.209, 303, 304, п.1 ч.2 ст. 307, п.1 ч.1 ст. 312, 313, п.4 ч.1 ст.314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_4 відхилити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 21 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та в касаційному порядку оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді