Рішення № 65129900, 28.02.2017, Перемишлянський районний суд Львівської області

Справа № 449/758/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Перемишлянський районний суд Львівської області в складі:

головуючої судді: Гуняк О.Я.,

з участю секретаря судових засідань: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Перемишляни цивільну справу за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою та обслуговуванні будівель, шляхом демонтажу огорож, -

в с т а н о в и в :

Позивач звернулася до суду з позовом, з урахування заяви про уточнення, просила забовязати відповідача усунути перешкоди у користуванні земельної ділянки та обслуговуванні належних їй будівель по вул. Галицькій, буд.103 у м. Бібрка Перемишлянського району, шляхом демонтажу двох деревяних огорож, які встановлені впритул до належного їй будинку №103 та до господарської будівлі коштом відповідача.

Позов мотивує тим, що у 2007 році успадкувала будинок і земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Бібрка, вул. Галицька,103. Земельна ділянка приватизована в 1996 році, згідно державного акту та узгодженні межі зі всіма сусідами землекористувачами. Зазначає, що з технічної документації, межа між її ділянкою і ділянкою відповідача це пряма лінія на відстані від будівель без будь-яких перегородок.

Звертає увагу суду на те, що відповідачем встановлені огорожі впритул до її будівель, що порушує межі ділянки. Окрім цього, відповідачем протягом певного часу нагромаджується різноманітне сміття на її ділянці, біля сараю, що перешкоджає їй у вільному проході біля будинку і сараю. Покликається на те, що комісією Бібрської міської ради Перемишлянського району було рекомендовано відповідачу демонтувати огорожі. Вважає, що відповідно до ч. 1 ст. 321 ЦК України, ст. 96, п. 1 ст. 103 Земельного кодексу України, п. 2.20 Державних Будівельних норм України дії відповідача є незаконними.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_2 позов підтримала, з мотивів викладених в ньому, додатково пояснила, що позивач бажає використовувати земельну ділянку за призначенням, однак їй перешкоджає відповідач, захопивши таку. Неодноразово зверталась до ОСОБА_3 з вимогами про звільнення земельної ділянки, однак такі не бажають звільняти таку. Звертає увагу суду на те, що огорожі встановлені впритул до житлового будинку та господарської споруди позивача, що унеможливлює прохід біля них та фактично перешкоджає в користуванні та обслуговуванні таких, оскільки відсутня можливість в доступі до них. Просила позов задовольнити.

Відповідач позов заперечила. Просили в задоволенні такого відмовити. Пояснила, на на даний час у неї відсутні будь-які документи на земельну ділянку. Однак, займається виготовленням таких. Вважає, що правомірно встановила деревяні огорожі, оскільки вони розташовані на її земельній ділянці. Зазначає, що межа між земельною ділянкою позивача проходить по стіні її будівлі .

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення учасників процесу, оцінивши в сукупності зібрані по справі докази, вирішуючи спір в межах заявлених позовних вимог, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, виходячи з таких мотивів.

У силу положень ст.ст.21, 24, 41 Конституції України, ст.319 ЦК всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав.

Відповідно до вимог ст.321 ЦК право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ст.319 ЦК).

Право на судовий захист та його спосіб передбачено ст.16 ЦК і, зокрема, ст.391 цього ж кодексу, відповідно до яких власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

За змістом ст. 158 ЗК України виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь - яких порушень його права на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Пункт 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" від 16 квітня 2004 року № 7 наголошує, що відповідно до статей 90,95, 212 Земельного кодексу України самовільно зайняті земельні ділянки мають бути повернуті їх власникам або землекористувачам.

Згідно п. 4 Інструкції про встановлення (відновлення) меж земельних ділянок в натурі (на місцевості) та їх закріплення межовими знаками, затвердженої Наказом Державного комітету України із земельних ресурсів 18.05.2010 N 376 , зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 16 червня 2010 р. за N 391/17686 , п. 4.1. відновлення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) здійснюється при повній (частковій) втраті в натурі (на місцевості) межових знаків, їх пошкодженні, яке унеможливлює використання межових знаків, а також при розгляді земельних спорів між власниками (користувачами) суміжних земельних ділянок.

Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом, ОСОБА_1 ВЕХ №828911 від 09.11.2007 року спадкоємцем до майнам гр. ОСОБА_5 ОСОБА_6 є її донька ОСОБА_4, спадкове майно на яке видано свідоцтво складається з земельної ділянки, переданої померлому з цільовим призначенням - обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,3500 га в межах згідно з планом на території м. Бібрка Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, котра належить померлому на підстав Державного акту на право приватної власності на землю серії ЛВ -1085, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради від 08.08.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю 16 серпня 1996 року за №1296 (кадастровий номер 4623310300:01:006:0068) (а.с.8)

Згідно Державного акту на право приватної власності на землю, серії ЛВ -1085, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради від 08.08.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю 16 серпня 1996 року за №1296 ОСОБА_4 є власником земельної ділянки з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства площею 0,3500 га в межах згідно з планом на території м. Бібрка Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області

Відповідно до ст.ст. 319,391 ЦК України власник володіє користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з ч. 4 ст. 373 ЦК України власник земельної ділянки має право використовувати її на свій розсуд відповідно до її цільового призначення.

У відповідності до вимог п. 7 ч. 1 ст. 91 ЗК України власники земельних ділянок зобовязані не порушувати прав власників суміжних земельних ділянок та землекористувачів.

Відповідно до ст. 212 ЗК України самовільно зайняті земельні ділянки підлягають поверненню власникам землі або землекористувачам без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

Приведення земельних ділянок у придатний для використання стан, включаючи знесення будинків, будівель і споруд, здійснюється за рахунок громадян або юридичних осіб, які самовільно зайняли земельні ділянки.

Повернення самовільно зайнятих земельних ділянок провадиться за рішенням суду.

В судовому засіданні встановлено, що позивач є власником житлового будинку з відповідними господарськими прибудовами за адресою: м. Бібрка, вул.Галицька,103 Перемишлянського району Львівської області та земельної ділянки з цільовим призначенням обслуговування житлового будинку та ведення особистого підсобного господарства, площею 0,3500 га в межах згідно з планом на території м. Бібрка Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області, що стверджується державним актом на право власності на земельну ділянку Серії ЛВ -1085, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Бібрської міської ради від 08.08.1996 року та зареєстрованого в Книзі записів Державних актів на право приватної власності на землю 16 серпня 1996 року за №1296 (кадастровий номер 4623310300:01:006:0068) (а.с.8)

Згідно Абрису встановлення і узгодження меж земельної ділянки, Акту узгодження меж земельної ділянки та плану земельної ділянки сусіднім землекористувачем земельної ділянки ОСОБА_4 є ОСОБА_7

Умовна межа з таким проходить по борозді городу, а не по стіні господарської будівлі, оскільки чітко проглядається віддаль між господарською будівлею і межею (а.с.4-5)

З акту комісії Бібрської міської ради Перемишлянського району від 12 травня 2016 року вбачається, що ОСОБА_4 не має вільного доступу до господарських будівель через встановлені деревяну та металеві огорожі її сусідами - ОСОБА_8 Комісія, рекомендувала ОСОБА_8 встановити огорожу згідно планів меж земельних ділянок (а.с.10).

Відповідно до акту комісії Бібрської міської ради Перемишлянського району від 28.05.2014року ширина земельної ділянки з одного боку, згідно плану зовнішніх меж становить 29.50 м. (фактично 29.85м), ширина земельної ділянки з іншого боку не визначена, оскільки не встановлено жодного межового знаку. Рекомендовано ОСОБА_4 виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) (а.с.28).

Згідно повідомлення Бібрської міської ради Перемишлянського району від 25.02.2016р.№02-12/166 комісія із представників Бібрської міської ради виходила по місцю проживання та з метою врегулюванню конфлікту, в результаті чого було попереджено сусіда про демонтаж встановлення огорожі та про подальшу неналежну поведінку стосовно дотримання правил добросусідства (а.с.11).

Постановою про накладення адміністративного стягнення від 28.10.2016 року ОСОБА_8 визнано винною у правопорушенні, передбаченому ст.186 КупАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді попередження.

Протоколом №4 засідання комісії при виконавчому комітеті Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області від 28.10.2016 року розглянуто матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_8, згідно ст.186 КУпАП щодо самовільного встановлення деревяної та металевої огорожі, що суперечить плану зовнішньої земельної ділянки та прийнято постанову (а.с.41)

Спеціаліст начальник центру державного земельного кадастру Львівської регіональної філії Перемишлянського районного виробничого відділу ОСОБА_9 пояснив, що у позивача є наявний Державний акт на земельну ділянку, однак вона його недоопрацювала, оскільки нотаріально такий оформила, однак не переоформила на нового власника позивача ОСОБА_4 До 2012 року особа, яка отримала свідоцтво на право на спадшину за законом на земельну ділянку повинна була виготовити новий Державний акт на своє імя з кадастровим номером, чітко, як земельна ділянка, однак цього не було зроблено. Дана земельна ділянка відсутня в базі даних кадастрової карти і не внесена в єдиний реєстр земельних ділянок. При виготовлені Державного акту (1996році) діяла умовна система по якій дуже важко визначити межі. Для того, щоб визначити межі земельної ділянки і виставити їх, відповідно до Державного акту необхідно замовляти технічну документацію по встановленню меж земельної ділянки. Позивач може звернутися в будь-яку ліцензовану організацію і по розмірах визначених в Державному акті встановити межі на місцевості згідно державного акту та точки повороту, мають бути чіткі координати, які є з супутника, проведені спеціальним приладом, які виміряти та встановити рулеткою є неможливо. Фізично, відповідно до наявних документів неможливо відновити межі, це можливо лише на місцевості з виготовленням технічної документації, щоб чітко встановити наявні межі, згідно наявного Державного акту, перевести з місцевої системи координат в державну

Спеціаліст землевпорядник Бібрської міської ради Перемишлянського району Львівської області ОСОБА_10 пояснив, що у позивача є наявний Державний акт на земельну ділянку, однак комісія Бібрської міскої ради не може визначити межі земельної ділянки, оскільки лише ліцензійна організація може виготовити технічну документацію із землеустрою щодо встановлення (відновлення меж земельної ділянки в натурі на місцевості.

Таким чином, судом встановлено, що відповідач без правової підстави встановила дві деревяні огорожі, впритул до житлового будинку та господарської будівлі, які належить на праві власності позивачу, що суперечить плану зовнішньої земельної ділянки,

чим чинить перешкоди в користуванні такими та порушує права останньої щодо можливості володіти, користуватися, розпоряджатися своїм майном, оскільки відсутня можливість в доступі до таких, а тому відповідача слід зобовязати усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельної ділянки та обслуговуванні належних їй будівель по вул. Галицькій, 103 в м. Бібрка Перемишлянського району, шляхом демонтажу двох деревяних огорож, які встановлені впритул до житлового будинку та до господарської будівлі на вул. Галицькій, 103 в м. Бібрка Перемишлянського району, коштом ОСОБА_3.

При цьому у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України з відповідачів на користь позивача слід стягнути сплачені останньою судові витрати.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 60, 61, 209, 212, 214, 215, 218 ЦПК України, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_4 задовольнити.

Зобовязати ОСОБА_3 усунути перешкоди в користуванні ОСОБА_4 земельної ділянки та обслуговуванні належних їй будівель по вул. Галицькій, 103 в м. Бібрка Перемишлянського району шляхом демонтажу двох деревяних огорож, які встановлені впритул до житлового будинку та до господарської будівлі на вул. Галицькій, 103 в м. Бібрка Перемишлянського району, коштом ОСОБА_3.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4

понесені судові витрати в розмірі 551 (пятсот пятдесят одну) гривню 20 копійок судового збору.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Львівської області через Перемишлянський районний суд Львівської області шляхом подачі протягом десяти днів з дня його проголошення апеляційної скарги. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя ОСОБА_11