Ухвала суду № 65129725, 01.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний №310/1762/15-ц Головуючий у 1 інстанції: Черткова Н.І.

Провадження № 22-ц/778/866/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справах Апеляційного суду Запорізької області у складі:

головуючого Дзярука М.П.

ОСОБА_2

суддів: Трофимової Д.А.

за участі секретаря Бєлової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» на рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року у справі за позовом ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» до ОСОБА_4 про стягнення пені за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суд з позовом до ОСОБА_4 про стягнення пені за кредитним договором.

В позові зазначало, що 09.08.2006 року між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір № ZРВ0АN00000005, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20599 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,56% на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08.08.2013 року.

Відповідачем порушенні зобов»язання за кредитним договором №ZPB0AN00000005 від 09.08.2006 року, що підтверджується випискою за рахунком 29094055701627, що був відкритий відповідно до п.1.2 кредитного договору №ZPB0AN00000005 від 09.08.2006 року для зарахування відповідачем коштів на виконання договору.

За період з 23 серпня 2014 року по 30 червня 2016 року борг ОСОБА_4 за кредитним договором №ZPB0AN00000005 від 09.08.2006 року складає 4247, 26 доларів США.

За цей період відповідачу нарахована пеня, згідно п. 4.1 кредитного договору, на прострочений борг за процентами та винагородою.

Станом на 19.07.2016 року курс долара США до гривні складав 24, 8566 грн. за 1 долар США, а тому в перерахунку на гривню, пеня за кредитним договором №ZPB0AN00000005 від 09.08.2006 за період з 23.08.2014 року по 30.06.2016 року становить 105572, 44 грн.

Уточнивши позовні вимоги, просило суд стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» пеню за кредитним договором №ZPB0AN00000005 від 09.08.2006 за період з 23.08.2014 року по 30.06.2016 року в сумі 4247,26 доларів США, що станом на 19.07.2016р. еквівалентно становить 105572, 44 грн. за офіційним курсом Національного банку України. Стягнути з ОСОБА_4 на користь ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» судові витрати в сумі 2953,91 грн.

Рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на незаконність, порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі. Стягнути з ОСОБА_4 понесені судові витрати.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів прийшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з»ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вимогам закону.

Судом встановлено, що 09.08.2006р. між позивачем та відповідачем було укладено кредитний договір №ZPB0AN00000005, згідно якого останній отримав кредит у розмірі 20599 доларів США, зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 10,56%на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 08.08.2013р.

09.08.2006р. між сторонами було укладено договір застави транспортного засобу GREAT WALK SAFE SUV5, 2006 року випуску, державний номер НОМЕР_1.

В обґрунтування позову позивачем подано розрахунок заборгованості за кредитним договором у вигляді пені на прострочений борг за процентами та винагородою за період з 23.08.2014р. по 30.06.2016р., яка становить 4247,26 доларів США, що станом на 19.07.2016 року по курсу НБУ становить 105572,44 грн. 00 коп.

Суд першої інстанції зробив висновок, що відповідні доводи щодо розміру заборгованості є непереконливими, оскільки під час судового розгляду позивач не надав доказів існування заборгованості за кредитним договором, на яку можливо нарахувати пеню, яку просить стягнути позивач.

За правилами ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. З ст. 549 ЦК України).

Тобто пеня - це санкція, яка нараховується з першого дня прострочення й до тих пір поки зобов'язання не буде виконано. Її розмір збільшується залежно від продовження правопорушення.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 24.06.2009р. було стягнуто з ОСОБА_4 на користь ЗАТ КБ «Приватбанк» заборгованість по сплаті кредиту у розмірі 121474,58 грн. та судові витрати у розмірі 1233,74 грн. Зазначене рішення було виконано в повному обсязі 18.02.2011р. Під час виконання зазначеного рішення, продовжувалися нараховуватися відсотки за невиконання грошового зобов»язання, а також виникла заборгованість за тілом кредиту у вигляді оплати позивачем страхових платежів.

Заочним рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 28.09.2012р. в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором, яка утворилася станом на 24.07.2012р. у розмірі 78380,64 грн. було звернуто стягнення на заставний автомобіль (т.2 а.с. 117). Автомобіль був проданий 21.07.2014р. за ціною 3080,96 доларів США.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2015р., яке набрало чинності 04.06.2015р. ПАТ КБ «Приватбанк» було відмовлено у задоволенні позову до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором у зв»язку з тим, що відповідач не надав судові доказів, що у відповідача є заборгованість за кредитним договором від 09.08.2006р. Заборгованість, яку просив стягнути банк по зазначеній справі обраховувалася станом на 22.08.2014р.

Відповідно до ч.3 ст. 61 ЦПК України обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або у адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, заборгованість по кредитному договору станом на 22.08.2014р. відсутня.

Доказів того, що у відповідача є заборгованість за кредитним договором за період з 23.08.2014р. по 30.06.2016р., на яку нарахована пеня, позивачем суду не надано.

Згідно наданих позивачем розрахунків пені при поданні заяви про зменшення позовних вимог, вбачається перерахування банком страховій компанії страхових платежів, які повинен був сплачувати відповідач. Останній платіж був здійснений 08.08.2012р. у розмірі 520,13 грн. (т.2 а.с. 77-80). Однак, як зазначалося вище, рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 02.02.2015р., заборгованість станом на 22.08.2014р. у відповідача відсутня та банком не надано доказів зворотнього. З цих же підстав відхиляються доводи апеляційної скарги про те, що пеня нарахована, виходячи з заборгованості по процентам в сумі 1704,26 доларів США та заборгованості по комісії в сумі 2472 доларів США, що розраховані станом на 22.07.2014р., період який вже був предметом розгляду у суді.

Жодних інших доказів, які б підтверджували виникнення заборгованості у відповідача за кредитним договором, починаючи з 23.08.2014р., банком не надано.

Сукупність описаних вище обставин вказує на необґрунтованість поданого позивачем розрахунку заборгованості пені, невідповідність такого розрахунку умовам кредитного договору і доказів щодо вихідних даних.

Таким чином, обставини відносно встановлення розміру заборгованості за кредитом, що покладені в основу позову, не знайшли підтвердження під час судового розгляду.

Колегія суддів вважає, що позивачем не було доведено обставин, які б породжували правові наслідки у виді виникнення зобов»язань сплатити визначені позовом кошти (пеню), тому достатніх підстав для задоволення позову не вбачається.

Таким чином, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, передбачених законом підстав для його скасування при апеляційному розгляді не встановлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 303,308, 313-315, 317,319,324 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА ОСОБА_3 «ПРИВАТБАНК» - відхилити.

Рішення Бердянського міськрайонного суду Запорізької області від 02 грудня 2016 рокуу цій справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: