Рішення № 65129362, 02.03.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний № 332/3804/16 Головуючий у 1 інстанції: Марченко Н.В.

Провадження № 22-ц/778/618/17 Суддя-доповідач: ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

Головуючого: Маловічко С.В., суддів Кочеткової І.В., Гончар М.С.

при секретарі: Зубковій Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізький титаномагнієвий комбінат» про стягнення суми інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення суду,

В С Т А Н О В И Л А:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ТОВ «Запорізький титаномагнієвий комбінат» про виплату боргу за рахунок інфляції та трьох відсотків річних у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23.05.2014р., згідно якого було стягнуто з Державного підприємства «Запорізький титано магнієвий комбінат» (справа №332/1364/14-ц), правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титаномагнієвий комбінат», на користь позивача збитки (упущену вигоду), завдані неналежним виконанням умов Договору № 32 від 24.01.2000р. за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. у розмірі 14 492,10 грн. Позивач зазначав, що рішення було виконане тільки 11.11.2016р., тому просив стягнути в силу ст. 625 ч. 1 ЦК України втрати від інфляції та суму трьох відсотків річних, нараховані на суму боргу за рішенням суду у зв'язку з тривалим виконанням рішення суду.

23.11.2016р. ОСОБА_2 збільшив позовні вимоги, зазначивши, що інше рішення суду від 05 травня 2015р., яким на його користь з КП «ЗТМК» були стягнуті інфляційні втрати та 3 % річних від суми упущеної вигоди за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. у розмірі 14928,98 грн., також виконувалось тривалий час та фактично було виконано 29.08.2016р. Тому просив і до цієї суму боргу за судовим рішення застосувати положення ст. 625 ЦК України, стягнувши за період з 01.01.2014р. по 28.08.2016р. суму втрат від інфляції у розмірі 11117,33 грн. та за період з 09.04.2015р. по 28.08.2016р. 3 % річних в сумі 139,81 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невірність висновків суду в тій частині, що стягнуті судовими рішеннями суми не є грошовими зобов»заннями та на них не розповсюджуються вимоги ст. 625 ЦК України, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, які беруть участь у справі, вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 тра-

вня 2014р. у справі № 332/1364/14-ц стягнуто з Державного підприємства «ЗТМК» на користь ОСОБА_2 збитки (упущена вигода), завдані неналежним виконанням умов Договору N 32 від 24.01.2000 року за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. у розмірі 14 492 грн. 10 коп. ( а.с. 5-6).

Вказане рішення було виконано ТОВ «ЗТМК», який є правонаступником ДП «ЗТМК», 04.11.2016р., що підтверджується платіжним дорученням ТОВ "ЗТМК" № 62792 від 04.11.2016р. Ці грошові кошти зараховані на рахунок позивача у банківській установі 11.11.2016р. ( а.с. 37).

З матеріалів справи вбачається, що мається ще одне рішення між сторонами у справі.

Так, рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2015р. з КП «ЗТМК» на користь ОСОБА_2 стягнуті збитки (упущена вигода) за рахунок інфляції за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. у розмірі 11580,55 грн., завдані неналежним виконанням договору № 32 від 24.01.2000р., а також 3 % річних від простроченої суми боргу за період з 01.01.2010р. по 08.04.2015р. в сумі 3348,43 грн. ( а.с. 28-31).

Грошові кошти за цим рішенням були перераховані на рахунок позивача у банківській установі 29.08.2016р. ( а.с. 37).

Саме у зв»язку з тривалим виконанням цих рішень позивач просив застосувати відповідальність, передбачену ст. 625 ЦК України, нарахувавши за весь період затримки у виплаті на стягнуті суми 3 % річних та індекси інфляції.

Відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами до ухвалення вказаних рішень були наявні деліктні правовідносини, а не договірні, що виключає можливість застосування до них положень статті 625 ЦК України.

Проте, колегія не може повністю погодитись із вказаними висновками суду, оскільки вони суперечать обставинам, встановленим вказаними набравшими чинності рішеннями судів у спорі між тими ж сторонами та із того ж правовідношення, які мають преюдиційне значення для цієї справи, оскільки спірні правовідносини у цій справі є наслідком виконання цих рішень.

При цьому, суд правильно послався на роз»яснення, надані в листі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.012013 р. № 10-74/0/4-13 "Про деякі питання застосування статті 625 ЦК України", але в подальшому неправильно визначив характер спірних правовідносин між сторонами у цій справі як деліктні.

Згідно з роз»ясненням, наданим у вищезазначеному листі: відповідно до частини другої статті 625 ЦК боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом. Згідно з частиною першою статті 509 ЦК зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відтак, грошовим зобов'язанням слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається, у тому числі, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов»язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. З урахуванням викладеного положення статті 625 ЦК регулюють зобов'язальні правовідносини, тобто поширюються на порушення грошового зобов'язання, яке існувало між сторонами до ухвалення рішення суду. Отже, із рішення суду зобов»язальні правовідносини не виникають, так як вони виникають з актів цивільного законодавства, про що й зазначено в статті 11 ЦК, адже рішення суду лише підтверджує наявність чи відсутність правовідносин і вносить в них ясність і визначеність.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2014р. за позовом ОСОБА_2 до Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» про відшкодування збитків встановлено, що 24.01.2000р. між позивачем разом з іншими співавторами та КП «ЗТМК», правонаступником якого є ДП «ЗТМК», був укладений Договір № 32 «Про передачу прав на науково-технічну продукцію предмета винаходу «Спосіб отримання очищеного тетрахлориду титану» строком до 10.01.2020р., за користування яким було передбачено виплату авторської винагороди, яка для ОСОБА_2 як співавтора була визначена у розмірі 14000 грн. щорічно.

В порушення п. 1.3 цього договору, що виразилось у несплаті ДП «ЗТМК» чергового платежу для підтримання патенту в силі, 10.01.2011р. дію патенту № 37307 на винахід «Спосіб отримання очищеного тетрахлориду титану» було припинено, тому на користь ОСОБА_2 у тій справі були стягнуті з ДП «ЗТМК» збитки (упущена вигода), завдані неналежним виконанням умов Договору № 32 від 24.01.2000р., за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. з урахуванням інфляції за цей період в загальній сумі 14492,10 грн. ( а.с. 5-6).

Тобто, між сторонами існували договірні відносини, згідно з якими ОСОБА_2 мав вимагати належного виконання ДП «ЗТМК» умов договору в частині сплати йому щорічної грошової винагороди за користування винаходом у розмірі 14000 грн. на рік, та саме цю суму він просив стягнути як збитки через порушення підприємством умов договору № 32 від 24.01.2000р.

Таким чином, правовідносини, що передували рішенню суду, виникли саме із договору, умови якого порушені відповідачем, що завдало позивачу збитки у сумі несплаченого щорічного платежу за 2013 рік за користування предметом винаходу, співавтором якого він являється. Відтак, подальше невиконання рішення суду з погашення грошового зобов»язання є підставою для застосування ст. 625 ЦК України.

Перевіряючи розрахунки позивача, колегія вважає їх дещо необґрунтованими з огляду на таке.

Так, оскільки між сторонами мався спір щодо правомірності ОСОБА_2 вимагати упущену вигоду, який вирішувався в судовому порядку, то у відповідача обов»язок сплатити суму стягнутого грошового зобов»язання виник тільки з моменту набуття рішенням законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2014р. набуло чинності 20.08.2014р. після залишення його без змін ухвалою Апеляційного суду Запорізької області ( а.с. 5-6, 21-22).

Тому статтю 625 ЦК України щодо стягнутої суми грошового зобов»язання слід застосовувати з дня, наступного за днем набрання рішенням законної сили 21 серпня 2014р. та до дня фактичного надходження коштів на банківський рахунок позивача 11.11.2016р. ( а.с. 37). При цьому, інфляційні втрати слід нараховувати на суму 14000 грн. (тобто без врахування нарахованої за 2013р. інфляції), а суму 3 % річних на загальний борг з урахуванням інфляції 14492,10 грн.

Розрахунок суми інфляційних втрат:

-виводимо сукупний індекс інфляції за період з 01.09.2014р. по 11.11.2016р.: 1,029 х 1,024 х 1,019 х 1,03 х 1,423 ( за 2015р.) х 1,009 х 0,996 х 1,01 х 1,035 х 1,001 х 0,998 х 0,999 х 0,997 х 1,018 х 1,028 = 1,721:

-розраховуєм борг з урахуванням інфляції: 14000 х 1,721 = 24094 грн.:

-визначаєм суму інфляційних втрат: 24094 14000 = 10094 грн.

Розрахунок 3 % річних: період з 21.08.2014р. по 11.11.2016р. містить 813 днів.

14492,10 х 3 : 100 : 365 х 813 = 968,39 грн.

Рішенням Заводського районного суду м. Запоріжжя від 05 травня 2015р., яке набрало законної сили, встановлено, що 31.12.2013р. Фонд державного майна України та Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізький титано-магнієвий комбінат» підписали Акт приймання-передачі майнового комплексу Державного підприємства «Запорізький титано-магнієвий комбінат» до статутного капіталу ТОВ «ЗТМК», згідно якого ФДМУ передав як вклад держави до статутного капіталу ТОВ «ЗТМК» майновий комплекс ДП «ЗТМК», що становить 51 % статутного капіталу товариства.

Тобто вказаним рішення встановлено, що з 01.01.2014р. ТОВ «ЗТМК» є правонаступником майнових прав і обов»язків ДП «ЗТМК», про що свідчить також виконання саме товариством рішення суду щодо стягнення упущеної вигоди з ДП «ЗТМК» у сумі 14492,10 грн.

Таким чином, позовні вимог ОСОБА_3 про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних, нарахованих на грошове зобов»язання, стягнуте за рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2014р., підлягають частковому задоволенню у визначеній колегією сумі у загальному розмірі 11062,39 грн. (в тому числі: інфляційні втрати у сумі 10094 грн. та 3 % річних в сумі 968,39 грн.), у зв»язку з чим у відповідності до вимог п.п. 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню в цій частині.

Разом з тим, решта вимог позивача, заявлених у позовній заяві про їх збільшення, не можуть бути задоволені у зв»язку з наступним.

Рішенням Заводського районного суду від 05 травня 2015р. у іншій цивільній справі за позовом ОСОБА_3 стягнуто з КП «ЗТМК» на його користь 11580,55 грн. інфляційних втрат, нарахованих за період з 01.01.2010р. по 31.12.2013р. на грошове зобовязання у розмірі 28000 грн., та 3 % річних у сумі 3348,43 грн. ( а.с. 28-31).

В заяві про збільшення позовних вимог ОСОБА_3 просив застосувати положення ст. 625 ЦК України до вказаних стягнутих сум у зв»язку з тривалим невиконання зазначеного вище рішення суду.

Проте, колегія вважає, що сума інфляційних втрат та 3 % річних за своєю правовою природою не є грошовим зобов»язанням, а є відповідальністю за його невиконання, а тому стаття 625 ЦК України не може бути застосована до стягнутих рішенням суду у відповідності до цієї ж норми сум.

Отже, оскільки висновок суду в цій частині щодо нерозповсюдження ст. 625 ЦК України на спірні правовідносини щодо тривалого невиконання рішення Заводського районного суду від 05 травня 2015р. загалом є правильним, незважаючи на те, що суд помилково вважав ці правовідносини деліктними, підстав для зміни або скасування рішення суду в цій частині колегія не вбачає.

Ухвалюючи нове рішення, колегія вирішує питання щодо розподілу судових витрат у відповідності до вимог ст. 88 ЦПК України, тобто пропорційно до задоволених вимог.

Позивачем сплачено за подання позову до суду І інстанції судовий збір у сумі 551,20 грн. за позовні вимоги на суму 26 004,54 грн., задоволено позов на суму 11062,39 грн., тому компенсації позивачеві за рахунок відповідача підлягає судовий збір у сумі: (551,20 х 11062,39) : 26004,54 = 234,48 грн.

Позивачем сплачено за подання апеляційної скарги судовий збір у сумі 606,33 грн., тому пропорційно до задоволених вимог компенсації підлягає судовий збір: (606,33 х 11062,39) : 26004,54 = 257,93 грн.

Разом сума судового збору до компенсації позивачеві за рахунок відповідача складає: 257,93 + 234,48 = 492,41 грн.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 315, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 28 листопада 2016 року у цій справі скасувати в частині відмови в позові щодо стягнення інфляційних втрат та трьох відсотків річних у зв»язку з тривалим виконанням рішення Заводського районного суду м. Запоріжжя від 23 травня 2014р.

Позов ОСОБА_2 в цій частині задовольнити частково.

Стягнути з ТОВ «Запорізький титано-магнієвий комбінат» (код ЄДРПОУ 38983006, юридична адреса: 69600, Запорізька обл., м. Запоріжжя, вул. Теплична, б. 18) на користь ОСОБА_2 суму інфляційних втрат, нараховану на стягнуту за рішенням суду суму грошового зобов»язання у розмірі 14 000грн., за період з 21 серпня 2014р. по 11 листопада 2016р. в розмірі 10094 (десять тисяч дев»яносто чотири) гривні, стягнути 3 % річних, нараховані на стягнуту за рішенням суду суму грошового зобов»язання у розмірі 14492,10 грн., у сумі 968 (дев»ятсот шістдесят вісім) гривень 39 копійок, а всього стягнути 11062 (одинадцять тисяч шістдесят дві) гривні 39 копійок.

Стягнути з ТОВ «ЗТМК» на користь ОСОБА_2 судовий збір у сумі 492 (чотириста дев»яносто дві) гривен 41 копійки.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Маловічко С.В.

Судді: Кочеткова І.В.

ОСОБА_4