Рішення № 6512903, 02.11.2009, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

27.10.09р. Справа № ПР7/46(34/35-08)-09 За позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", м. Дніпропетровськ

до

Відповідача-1: Фонду державного майна України, м. Київ

Відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, м. Дніпропетровськ

про визнання права власності

за участю Генеральної прокуратури України

Суддя Коваль Л.А.

Представники:

від позивача: представник Кохляков В.С., дов. № б/н від 23.02.2009р.;

від відповідача-1: заступник відділу претензійно-позовної роботи Сакало П.А., дов. № 227 від 18.03.2009р.;

від відповідача-2: начальник відділу претензійно-позовної роботи Сакало П.А., дов. № 46 від 27.07.2009р.;

за участю старшого прокурора відділу прокуратури області Кріпак Н.В., посвідчення № 180 від 19.09.2008р.

СУТЬ СПОРУ:

Відкрите акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" (м. Дніпропетровськ) з урахуванням уточнень до позовної заяви, що надійшли до господарського суду 12.10.2009р., просить визнати за ним право власності на:

- будівлю їдальні літ. Е-2 загальною площею 2 015, 3 кв.м, яка складається із: 1 поверх площею 793, 2 кв.м, в тому числі приміщення № 1 літ. Е1-1 площею 36, 4 кв.м, 2 поверх площею 805, 6 кв.м та підвал площею 416, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147;

- приміщення поліклініки літ. Г-4 загальною площею 123, 2 кв.м, яке складається із: 1 поверх - приміщення № 57 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 60 кабінет площею 17, 8 кв.м, приміщення № 64 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 65 кабінет площею 17, 7 кв.м, приміщення № 70 кабінет площею 17, 8 кв.м, приміщення № 71 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 81 кабінет площею 14, 0 кв.м, приміщення № 82 шафа площею 1, 3 кв.м, приміщення № 83 шафа площею 0, 9 кв.м, приміщення № 84 тамбур площею 0, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147.

Позовні вимоги мотивовані тим, що в процесі приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" створене Відкрите акціонерне товариство "Дніпрополімермаш", засновниками якого виступили Фонд державного майна України та організація орендарів Орендного підприємства "Дніпрополімермаш". Відкрите акціонерне товариство "Дніпрополімермаш" набуло право власності на майно, передане йому засновниками. До складу майна, переданого у власність Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" Фондом державного майна України, ввійшли об’єкти соціально-побутового призначення, в тому числі і спірні об’єкти: будівля їдальні та приміщення поліклініки. Об’єкти соціально-побутового призначення передані Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" безоплатно, однак, як вважає позивач, у власність. В подальшому, Фондом державного майна України було видане свідоцтво про власність, в якому зазначено, що майно орендного підприємства "Дніпрополімермаш", вказане в акті оцінки від 20.05.1994р., належить на праві власності позивачу. На думку позивача, свідоцтво про власність підтверджує доводи позивача про належність йому на праві власності спірного нерухомого майна. Також, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 13.07.1998р. у справі № 13-146 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Фонду державного майна України про визнання права власності за позивачем визнано право власності на ряд об’єктів соціально-побутового призначення із переліку об’єктів соціально-побутового призначення, які безоплатно на підставі ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" передані позивачу у власність: базу відпочинку "Лісова казка" та піонерський табір "Пролісок". Між тим, наприкінці 2006 року позивач отримав лист Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, зі змісту якого вбачається, що спірні об’єкти соціально-побутового призначення є державною власністю. Таке твердження Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області позивач вважає безпідставним. Невизнання відповідачами у справі права власності позивача на спірні об’єкти зумовило звернення позивача за захистом свого права до суду.

Відповідач-1 проти позову заперечує. Відповідач-1 зазначає, що при визначенні розміру статутного фонду акціонерного товариства згідно з актом оцінки вартості майна орендного підприємства "Дніпрополімермаш" з вартості цілісного майнового комплексу вилучена вартість майна, для якого встановлені пільги –926 316 тис. крб. Планом приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" встановлено, що відповідно до ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" покупцю передаються безоплатно об’єкти соціально-побутового призначення вартістю 926 316 тис. крб., до складу яких входять спірні об’єкти. Спірні об’єкти містяться в переліку об'єктів, що зазначені у "Розшифруванні об’єктів, що не приватизовані в обсязі цілісного майнового комплексу", складеному позивачем (лист позивача від 16.10.2002р. № 27-01-1037). Підтвердження права власності позивача на спірні об’єкти відповідач-1 не надавав. Передача спірних об’єктів нерухомого майна по завершенню приватизації обумовлювала не передачу прав власності на них, а лише право користування, у зв’язку з чим спірні об’єкти нерухомого майна не увійшли до статутного фонду позивача, а перебувають на його балансі і є державною власністю. Відповідно, за твердженнями відповідача-1, органом, який здійснює повноваження власника щодо спірних об’єктів нерухомого майна, є Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області. Також, узагальнюючи способи приватизації державного майна з посиланням на норми Закону України "Про приватизацію державного майна", Державну програму приватизації, відповідач-1 стверджує про платність будь-якого із способів приватизації, що унеможливлює, на його думку, безоплатну передачу як спосіб відчуження державного майна. Крім того, відповідач-1 вважає, що приміщення поліклініки не може бути об’єктом приватизації, оскільки, як об’єкт загальнодержавного значення, підпадає під перелік об’єктів, що не підлягають приватизації.

Прокурор, що вступив у справу з метою захисту інтересів держави в особі Фонду державного майна України, повністю підтримує доводи відповідача-1 у справі, вважає, що позивач в процесі приватизації державного майна не набув право власності на спірне нерухоме майно, а заявлені ним позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2009р. до участі у справі в якості відповідача залучено Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (м. Дніпропетровськ) (відповідач-2).

Відповідач-2 проти позову заперечує, в обґрунтування заперечень проти позову наводить ті ж доводи, що і відповідач-1. Відповідач-2 зазначає, що згідно з наказом Фонду державного майна України від 05.09.2001р. № 357 на регіональні відділення покладено функції з управління державним майном, яке не увійшло до статутних фондів господарських товариств, але знаходиться на їх балансі, за територіальною ознакою –місцем розташування господарських товариств. Відповідно, на відповідача-2 покладені функції з управління спірним державним майном, оскільки це майно не увійшло до статутного фонду позивача, однак перебуває у нього на балансі.

Відповідач-2 заявив про застосування позовної давності, надав відповідну письмову заяву. Відповідач-2 вважає, що позивач своїм листом від 16.10.2002р. підтвердив, що спірні об’єкти є об’єктами державної власності, а тому знав що спірне майно є державним майном. Крім того, у 2003 році позивач отримав від Фонду державного майна України перелік нерухомого майна, переданого у власність позивачу, який не містив даних про спірні об'єкти. Відповідно, позивач звернуся за захистом свого права після спливу позовної давності.

Розгляд справи відкладався з 02.04.2009р. на 21.04.2009р.

Ухвалою господарського суду від 06.04.2009р. провадження у справі зупинено.

Ухвалою господарського суду від 27.07.2009р. провадження у справі поновлено, розгляд справи призначено в судове засідання на 13.08.2009р.

Ухвалою господарського суду від 13.08.2009р. до участі у справі залучено відповідача-2, розгляд справи призначено в судове засідання на 24.09.2009р.

Розгляд справи відкладався з 24.09.2009р. на 07.10.2009р., з 07.10.2009р. на 13.10.2009р., з 13.10.2009р. на 27.10.2009р.

Згідно ухвали господарського суду від 13.10.2009р. строк вирішення спору по справі за погодженням представників сторін продовжений до 01.11.2009р.

У судовому засіданні 27.10.2009р. за погодженням представників сторін, прокурора оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, прокурора, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з наказом Фонду державного майна України від 31.01.1994р. № 13-ДП прийняте рішення про приватизацію Орендного підприємства "Дніпрополімермаш".

23.05.1994р. розпорядженнями Фонду державного майна України № 35-РОМ та № 14-РПП затверджені відповідно акт оцінки вартості майна та план приватизації Орендного підприємства Дніпропетровський дослідний завод полімерного машинобудування "Дніпрополімермаш". На акті оцінки вартості майна та плані приватизації проставлені відмітки про їх затвердження 20.05.1994р.

Відповідно до наказу Фонду державного майна України від 24.05.1994р. № 32-АТ створене акціонерне товариство відкритого типу "Дніпрополімермаш", засновниками якого виступають Фонд державного майна України та організація орендарів Орендного підприємства "Дніпрополімермаш". В наказі зазначено, що створене акціонерне товариство є правонаступником приватизованого орендного підприємства "Дніпрополімермаш".

Відповідно до плану приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" приватизація об’єкта здійснюється шляхом продажу акцій відкритого акціонерного товариства.

06.06.1994р. Фонд державного майна України та організація орендарів Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" уклали установчий договір № АТ-Б8 про створення акціонерного товариства "Дніпрополімермаш".

03.04.2003р. Фонд державного майна України видав наказ № 558, згідно з яким план розміщення акцій Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" є виконаним, отже, приватизація є завершеною.

План приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" встановлює пільги при приватизації державного майна у складі майна орендного підприємства, що надає орган приватизації, а саме: у відповідності зі ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" покупцю передаються безоплатно об’єкти соціально-побутового призначення загальною балансовою вартістю 926 316 тис. крб., в тому числі:

-          база відпочинку "Лісова казка";

-          піонерський табір "Пролісок";

-          поліклініка (розташована на території заводу);

-          гуртожиток для малосімейних на ж/м Тополя—2;

-          їдальня (розташована на території заводу).

Відповідно до акту оцінки вартості майна Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" із вартості цілісного майнового комплексу орендного підприємства вилучена вартість майна, для якого встановлені пільги та яка становить 926 316 тис. крб.

Оскільки вартість майна, для якого встановлені пільги, вилучена із вартості цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Дніпрополімермаш", статутний фонд Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" визначений без врахування цієї вартості.

За станом на 31.10.2000р. представниками Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області проведена перевірка утримання, збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилося на балансі підприємства ВАТ "Дніпрополімермаш". В акті перевірки, підписному представниками позивача та відповідача-2, зазначено, що об’єкти соціально-побутового призначення є власністю підприємства.

В подальшому, за станом на 16.10.2002р., вих. 27-01-1037, позивач надав відповідачу-1 розшифровку об’єктів, які не приватизовані в обсязі цілісного майнового комплексу, в якій, як передані безоплатно, навів перелік об’єктів соціально-побутового призначення, що відповідає відповідному переліку в плані приватизації.

З урахуванням, в тому числі, зазначеної розшифровки об’єктів, відповідач-1 з посиланням на Порядок підтвердження права власності на нерухоме майно, затверджений наказом Фонду державного майна України від 24.05.2002р. № 906 із змінами та доповненнями, внесеними наказом Фонду від 16.10.2002р. № 1819, склав та надав позивачу перелік нерухомого майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш".

Приміщення поліклініки та їдальні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147, в цьому переліку не значаться.

Перевірка утримання, збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилося на балансі підприємства ВАТ "Дніпрополімермаш", представниками відповідача-2 проводилася також станом на 21.12.2006р. В акті від названої дати значаться поліклініка та їдальня як об’єкти державної власності.

Між тим, позивач вважає, що об’єкти соціально-побутового призначення: поліклініка та їдальня не є об’єктами права державної власності, в процесі приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" передані безоплатно у власність організації орендарів, а тому є власністю позивача, проти чого заперечують відповідачі у справі та що і є причиною спору.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (редакція 04.03.1992р.) (далі –Закон) приватизація майна державних підприємств України - це відчуження майна, що перебуває у загальнодержавній, республіканській (Республіки Крим) і комунальній власності, на користь фізичних та недержавних юридичних осіб.

Наказом Фонду державного майна України від 02.12.1992р. № 530 затверджене Положення про порядок відчуження від держави засобів виробництва, що є державною власністю і закріплені за державним підприємством (скасоване на підставі наказу Фонду № 1020 від 07.08.1995р., але чинне, як на дату прийняття рішення про приватизацію орендного підприємства "Дніпрополімермаш", так і на дати затвердження акту оцінки вартості майна та плану приватизації підприємства). В преамбулі Положення зазначено, що воно розроблене відповідно до Закону Української РСР "Про підприємства в Українській РСР", Законів України "Про приватизацію майна державних підприємств", "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)" та Державної програми приватизації майна державних підприємств і визначає порядок відчуження (продажу, списання, безоплатної передачі, обміну, дарування тощо) від держави засобів виробництва (в частині основних фондів), що є державною власністю і закріплені за державним підприємством.

Отже, відчуження державного майна, передбачене ст. 1 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (редакція 04.03.1992р.) в контексті наведеного вище Положення –це і безоплатна передача.

Ст. 2 Закону визначає принципи приватизації, серед яких, в тому числі, надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються; приватизації державного майна на платній основі з застосуванням приватизаційних паперів.

До об’єктів державної власності, що підлягають приватизації, належить, зокрема, майно підприємств, цехів, виробництв, дільниць, інших підрозділів, що виділяються в самостійні підприємства і є єдиними (цілісними) майновими комплексами (ч. 1 ст. 5 Закону).

Способи приватизації, визначені ст. 15 Закону, передбачають платну основу приватизації.

Між тим, ст. 24 Закону передбачає безоплатність передачі державного майна.

Відповідно до ч. 2 ст. 24 Закону товариству покупців, створеному працівниками підприємства згідно з статтею 8 цього Закону, яке стало власником свого підприємства в результаті викупу підприємства, купівлі його на аукціоні, за конкурсом, придбання 51 і більше відсотків акцій, за його згодою відповідний державний орган приватизації безоплатно передає об'єкти соціально-побутового призначення, створені за рахунок коштів фонду соціального розвитку (аналогічних фондів) зазначеного підприємства із зменшенням ціни, за яку було придбано майно підприємства, на суму початкової ціни зазначеного майна. Ці пільги поширюються на викуп державного майна орендними підприємствами.

У відповідності з наведеною нормою відповідно до плану приватизації позивачу були передані об’єкти соціально-побутового призначення, в тому числі приміщення поліклініки та їдальні за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147 (далі –спірні об’єкти).

В 2000 році, про що зазначалося вище, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області визнало право власності позивача на всі об'єкти соціально-побутового призначення, передані останньому в процесі приватизації, про що зазначило в акті перевірки утримання, збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилося на балансі підприємства.

В подальшому, Фонд державного майна України не включив спірні об’єкти в перелік нерухомого майна, переданого у власність Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш", а при перевірці в грудні 2006 року утримання, збереження та використання державного майна, яке не увійшло до статутного фонду, але залишилося на балансі підприємства, Регіональне відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області віднесло спірні об’єкти до державного майна.

Наведені обставини свідчать про неоднозначну позицію органів приватизації протягом певного часу щодо спірних об’єктів.

Норма, закріплена ч.2 ст. 24 Закону в первісній редакції від 04.03.1992р. має диспозитивний характер, а тому державне майно (спірні об’єкти соціально-побутового призначення) до внесення змін до цієї статті в лютому 1997 року могло передаватися та фактично передавалося безоплатно у власність Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш", оскільки згадана норма Закону не містила вказівок на незмінність попереднього власника такого нерухомого майна (держави).

Відповідні застереження було запроваджено лише Законом України від 19.02.1997р. № 89/97-ВР (набрав чинності з 20.03.1997р.), які полягали у встановленні можливості безоплатної передачі об’єктів соціально-побутового призначення господарському товариству за умови цільового використання та без права продажу, тобто лише у користування. Адже згідно зі ст. 225 ЦК УРСР (в редакції, чинній до 01.01.2004р.) право продажу майна належить лише власнику, а законодавець не надав такого права отримувачу зазначеного вище майна.

Про передачу саме у власність спірних об’єктів Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" свідчать також наступні обставини.

За договором оренди майна Дніпропетровського заводу полімерного машинобудування від 15.04.1991р. організації орендарів, створеній трудовим колективом Дніпропетровського заводу полімерного машинобудування, як орендарю, передане в оренду з 01.01.1991р. до повного викупу майно заводу за станом на 01.01.1991р. згідно додатків № № 1, 2, 3, 4 з правом викупу.

Згідно п.1.7. цього договору орендодавець гарантував, що до повного викупу орендарем взятого в оренду майна на це майно не буде передане право власності третій особі, не буде змінено право власності на не викуплені засоби.

У складі майна, що передане в оренду, значаться будівлі, як серед виробничо-промислових засобів, так і серед невиробничих основних засобів, в тому числі основні засоби побутового обслуговування, охорони здоров'я, соціального забезпечення (додатки №№ 1, 3 до договору оренди).

Згідно ч.1 ст. 28 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" (редакція від 10.04.1992р., тобто на дату прийняття рішення щодо приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш") орендар має право на викуп об'єкта оренди, якщо це передбачено договором відповідно до законодавства України.

Викуп державного майна, договір оренди якого укладено з правом його викупу, провадиться відповідно до Закону України "Про оренду майна державних підприємств та організацій" (ч.1 ст. 17 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств").

Згідно п.1 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду", що діяв на час прийняття рішення про приватизацію Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" та на який йде посилання в наказі Фонду державного майна України від 24.05.1994р. № 32-АТ "Про створення відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" в процесі приватизації орендного підприємства "Дніпрополімермаш", приватизація цілісних майнових комплексів державних підприємств та їхніх структурних підрозділів, зданих в оренду, балансова вартість основних фондів яких перевищує 20 млн. крб., здійснюється шляхом продажу належних державі акцій відкритих акціонерних товариств, заснованих державними органами приватизації та орендарями.

До статутного фонду товариства вноситься державне майно, здане в оренду, та майно, що є власністю орендаря і перебуває на балансі підприємства, створеного орендарем (п. 4 Декрету Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду").

Отже, Закон України "Про приватизацію майна державних підприємств", Декрет Кабінету Міністрів України "Про приватизацію цілісних майнових комплексів державних підприємств та їх структурних підрозділів, зданих в оренду" передбачили перехід у власність відкритого акціонерного товариства, створеного в процесі приватизації, державного майна, зданого в оренду.

Спірні об’єкти не є майном, що не підлягає приватизації, та майном, щодо якого встановлений особливий порядок приватизації, оскільки план приватизації та акт оцінки вартості майна Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" не відносять їх до таких об’єктів.

Ч. 2 ст. 24 Закону закріплює пільгу при приватизації державного майна, переданого в оренду, що узгоджується з визначеним Законом України "Про приватизацію майна державних підприємств" принципом приватизації щодо надання пільг на придбання державного майна членами трудових колективів підприємств, що приватизуються.

Отже, враховуючи встановлене законодавством право організації орендарів на набуття в процесі приватизації у власність державного майна, що передане організації орендарів в оренду, встановлену належність спірних об’єктів до майна, що орендується, та майна, яке, як державне майно, увійшло до складу цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Дніпрополімермаш", визначеного планом приватизації та актом оцінки орендного підприємства, передача Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" на підставі ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" безоплатно спірних об’єктів є передачею цих об’єктів у власність, як реалізація передбаченої законодавством пільги на придбання державного майна.

Передача спірних об’єктів у безоплатне користування спричинила б порушення права організації орендарів на їх викуп, оскільки рішення про відмову від приватизації цих об’єктів організація орендарів не приймала (протилежне відповідачами не доведено), та виключила б можливість розцінювати таку передачу, як пільгу при приватизації, що суперечило б змісту плану приватизації та акту оцінки вартості майна підприємства, змісту ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в сукупності з нормами, закріпленими наведеними вище законодавчими актами.

Слід також зазначити, що ст. 21 Закону України "Про власність" (був чинний на час приватизації цілісного майнового комплексу Орендного підприємства "Дніпрополімермаш") передбачала як підставу виникнення права колективної власності безоплатну передачу майна державного підприємства у власність трудового колективу, що не увійшло в подальшому в протиріччя з положеннями Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" (від 04.03.1992р.), враховуючи як закріплені Законом принципи приватизації, так і встановлені пільги при приватизації.

Відповідно до свідоцтва про власність, виданого Фондом державного майна України, майно Орендного підприємства "Дніпрополімермаш", відображене актом оцінки вартості від 20.05.1994р., належить власнику –Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш". Оскільки актом оцінки вартості майна відображені і спірні об’єкти, які згідно з планом приватизації передаються безоплатно покупцю, така передача підтверджує їх передачу у власність Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш".

Також, рішенням арбітражного суду Дніпропетровської області від 13.07.1998р. у справі № 13-146 за позовом Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" до відповідачів: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області, Фонду державного майна України про визнання права власності за Відкритим акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" визнано право власності на об’єкти соціально-побутового призначення: базу відпочинку "Лісова казка" та піонерський табір " Пролісок". Ці об’єкти соціально-побутового призначення значаться в одному переліку об’єктів соціально-побутового призначення в плані приватизації підприємства зі спірними об’єктами, як об’єкти, щодо яких надаються пільги органом приватизації, та які безоплатно передаються покупцю в процесі приватизації. Їх вартість разом з вартістю спірних об’єктів та вартістю гуртожитку для малосімейних загальною вартістю виключена з вартості майна цілісного майнового комплексу, як майна, щодо якого встановлені пільги.

За станом на 18.06.2008р. Комунальним підприємством "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради виготовлений технічний паспорт на спірні об'єкти, яким визначений склад, площа спірних об'єктів, спірні об'єкти позначені літерами.

За повідомленням Комунального підприємства "Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації" Дніпропетровської обласної ради від 01.04.2009р., вих. 3938, наданим на запит суду, право власності на будівлю літ. Г-4 по вул. Героїв Сталінграда, 147 зареєстроване за позивачем. Однак ця обставина не виключає невизнання відповідачами права власності позивача на зазначений об'єкт, що підтверджується також доводами відповідачів при розгляді даної справи.

Право власності на будівлю їдальні по вул. Героїв Сталінграда, 147, літ. Е-2, літ. Е1-1 не зареєстроване.

Згідно ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше

прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Фізична або юридична особа може набути право власності у разі приватизації державного майна (ч. 1 ст. 345 ЦК України).

Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Враховуючи встановлені вище обставини справи та оцінюючи докази у справі у їх сукупності, як того вимагає ст. 43 ГПК України, та зважаючи на те, що відповідачами у справі не визнається право власності позивача на спірні об’єкти, господарський суд вважає вимоги позивача правомірними та такими, що підлягають задоволенню.

З огляду на встановлені вище обставини справи та наведені положення законодавства суд відхиляє доводів відповідачів у справі та прокурора.

Суд відхиляє доводи відповідачів та прокурора з приводу того, що позивач, розшифрував об’єкти, що не приватизовані в обсязі цілісного майнового комплексу, та включив до складу цих об’єктів спірні об’єкти, оскільки наведені обставини не спростовують решту встановлених обставин справи щодо набуття позивачем права власності на ці об’єкти.

Обставини не підтвердження Фондом державного майна України права власності позивачу на спірні об’єкти, на які послалися відповідачі, не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки ці обставини, наряду з іншими, також зумовлюють звернення позивача з позовом до суду, а оцінка їм у сукупності з іншими обставинами справи надається при вирішенні спору.

Суд відхиляє доводи відповідачів, що передача спірних об’єктів позивачу відбувалася по завершенню приватизації, оскільки відповідачами ці обставини не підтверджені, а із матеріалів справи вбачається протилежне –передачу спірних об’єктів в процесі приватизації.

Суд відхиляє посилання відповідачів на постанови Вищого господарського суду України при розгляді інших справ, оскільки встановлені судами обставини у межах цих справ при винесенні рішень, які переглядав Вищий господарський суд України, не є преюдиціальними фактами при розгляді даної справи. Окрім того, позивачем в матеріали справи надані постанови Вищого господарського суду України, у яких Вищий господарський суд за встановленими у справах обставинами, робив висновки про набуття права власності підприємствами на об’єкти соціально-побутового призначення на підставі ст. 24 Закону України "Про приватизацію майна державних підприємств" в первісній редакції від 04.03.1992р.

Некоректним є посилання Фонду державного майна України на інструктивний лист Фонду від 06.03.2003р. № 10-25-2822, оскільки зазначений лист не є нормативно-правовим актом в силу того, що не зареєстрований у встановленому порядку відповідно до вимог Указу Президента України "Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади" та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992р. № 731. Окрім того, названий лист адресований регіональним відділенням ФДМУ, Фонду майна Автономної Республіки Крим, що свідчить про його рекомендаційний характер, а тлумачення терміну "безоплатна передача", наведеного в Законі, є за межами компетенції Фонду державного майна України.

Суд відхиляє доводи відповідачів з приводу того, що приміщення поліклініки, є об’єктом, який не підлягає приватизації. Відповідно до плану приватизації Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" спірний об’єкт –поліклініка входить до складу цілісного майнового комплексу, державне майно якого, передане в оренду, підлягає приватизації. Відповідно до акту оцінки вартості майна Орендного підприємства "Дніпрополімермаш" у складі цілісного майнового комплексу підприємства відсутні об'єкти, які не підлягають приватизації.

Відповідач-2 у спорі заявив про застосування позовної давності, подав відповідну письмову заяву. Сплив позовної давності відповідач-2 мотивує тим, що позивач своїм листом від 16.10.2002р. підтвердив, що спірні об’єкти є об’єктами державної власності, а тому знав що спірне майно є державним майном. Крім того, у 2003 році позивач отримав від Фонду державного майна України перелік нерухомого майна, переданого у власність позивачу, який не містив даних про спірні об'єкти.

Між тим, оскільки позов про визнання права власності пов’язаний з невизначеністю відносин права власності позивача щодо свого майна, яка, з огляду на звернення до суду продовжує існувати, застосування позовної давності до спірних правовідносин є необґрунтованим.

Відповідно до статті 49 ГПК України судові витрати, понесені позивачем, підлягають стягненню з відповідача-2, як особи, що здійснює функції по управлінню державним майном за територіальною ознакою та яка неправомірно проводила перевірку стану утримання, збереження та використання спірних об’єктів 21.12.2006р., як об’єктів державної власності.

На підставі п.1 ч.1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про державне мито" та ст. 47 ГПК України зайво сплачене позивачем державне мито у сумі 68, 00 грн. підлягає поверненню позивачу.

Керуючись ст.ст. 1, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Визнати за Відкритим акціонерним товариством "Дніпрополімермаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147, ідентифікаційний код 00218615) право власності на нерухоме майно:

- будівлю їдальні літ. Е-2 загальною площею 2 015, 3 кв.м, яка складається із: 1 поверх площею 793, 2 кв.м, в тому числі приміщення № 1 літ. Е1-1 площею 36, 4 кв.м, 2 поверх площею 805, 6 кв.м та підвал площею 416, 5 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147;

- приміщення поліклініки літ. Г-4 загальною площею 123, 2 кв.м, яке складається із: 1 поверх - приміщення № 57 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 60 кабінет площею 17, 8 кв.м, приміщення № 64 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 65 кабінет площею 17, 7 кв.м, приміщення № 70 кабінет площею 17, 8 кв.м, приміщення № 71 кабінет площею 17, 6 кв.м, приміщення № 81 кабінет площею 14, 0 кв.м, приміщення № 82 шафа площею 1, 3 кв.м, приміщення № 83 шафа площею 0, 9 кв.м, приміщення № 84 тамбур площею 0, 9 кв.м, що знаходиться за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграду, 147.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Дніпропетровській області (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Комсомольська, 58, ідентифікаційний код 13467337) на користь Відкритого акціонерного товариства "Дніпрополімермаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147, ідентифікаційний код 00218615) витрати на оплату державного мита у сумі 102 (сто дві) грн. 00 коп., витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у сумі 118 (сто вісімнадцять) грн. 00 коп.,

про що видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повернути Відкритому акціонерному товариству "Дніпрополімермаш" (49000, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 147, ідентифікаційний код 00218615) з державного бюджету зайво сплачене згідно квитанції № PN155 від 05.03.2008р., яка міститься в матеріалах справи, державне мито у сумі 68 (шістдесят вісім) грн. 00 коп., про що видати довідку.

Суддя Л. А. Коваль Дата підписання рішення,

оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України, - 02.11.2009р.