Рішення № 65128688, 27.02.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/428/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

27 лютого 2017 року м. Ужгород

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:

головуючої судді Кожух О.А.,

суддів Готри Т.Ю., Кондора Р.Ю.

з участю секретаря Сочка І.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Хустського районного суду від 8 липня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя

в с т а н о в и л а :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом про поділ спільного майна подружжя, посилаючись на те, що з 14.11.1992 він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 19.08.2015.

Вказував, що за час шлюбу за договором купівлі-продажу від 25.08.2006, укладеним між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, сторонами набуто житловий будинок у м. Хуст, вул. Миру, № 1, що знаходиться на земельній ділянці площа, якої не встановлена.

Після придбання будинку, рішенням Хустської міської ради № 172 від 07.12.2006 відповідачці ОСОБА_1 передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,0671 га в м. Хуст, вул. Миру, № 1. На підставі цього рішення ОСОБА_1 02.04.2007 було видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ЗК 036027, кадастровий номер 2110800000:01:021:0074.

В подальшому сторонами було перебудовано житловий будинок на підставі рішення Хустської міської ради № 345 від 01.06.2007, будівельного паспорта від 27.06.2007, дозволу на виконання будівельних робіт № 60/07 від 02.07.2007.

Позивач зазначав, що відповідачка не визнає його права на 1/2 частку на житловий будинок та земельну ділянку, щодо яких діє презумпція виникнення спільної сумісної власності, як майна набутого подружжям за час шлюбу, що призвело до предявлення ним указаного позову.

Крім цього, позивач зазначав, що ними за час шлюбу ними набуто рухоме майно побутова техніка, в тому числі за рахунок кредитних коштів; сантехніка; басейн; кухонні меблі. Загальна вартість такого майна становить 578957,30 грн., а відтак 1/2 його частка - 289478,60 грн.

Посилаючись на дані обставини, просив визнати житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходяться за адресою м. Хуст, вул. Миру, 1, обєктом права спільної сумісної власності по 1/2 частині за ОСОБА_2 та ОСОБА_1І; визнати право власності на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,0671 га в м. Хуст, вул. Миру, № 1; стягнути з відповідачки на користь позивача 289478,60 грн. компенсації 1/2 частини вартості рухомого майна, набутого за час шлюбу.

Рішенням Хустського районного суду від 08 липня 2016 року позов задоволено частково. Визнано, що незакінчений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами, що знаходиться за адресою: вул. Миру, 1, м. Хуст, Закарпатської області та земельна ділянка розміром 0,0671 га, згідно державного акту серія ЗК 036027 від 02.04.2007 року, кадастровий номер №2110800000:01:021:0074 є спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині. Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину земельної ділянки, для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд (присадибних ділянок) та для ведення особистого селянського господарства, площею 0,0671 га, що розташована по вул. Миру №1, в м. Хуст, Закарпатської області, зареєстрованої на імя ОСОБА_1, згідно державного акту серія ЗК 036027 від 02.04.2007, кадастровий номер №2110800000:01:021:0074. У задоволенні позовних вимог про стягнення коштів у сумі 289478,6 гривень в якості грошової компенсації за 1/2 частину вартості рухомого майна, придбаного за час шлюбу відмовлено. Стягнуто з відповідачки на користь позивача судові витрати, понесені на оплату судового збору, пропорційно частині задоволених вимог у розмірі 5020 грн.

На це рішення подала апеляційну скаргу ОСОБА_1 На її обґрунтування посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування судом норм матеріального права, у звязку з чим просить рішення місцевого суду в частині визнання незакінченого будівництвом житлового будинку з надвірними спорудами та земельної ділянки обєктом спільної сумісної власності по 1/2 частині скасувати, та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні таких позовних вимог ОСОБА_2

Зокрема зазначає, що перебудову будинку не завершено та обєкт не здано в експлуатацію; доказів ступеню будівельної готовності та площі будинку позивач не довів; ОСОБА_2 не просив ділити незакінчений будівництвом будинок, а тому суд першої інстанції вийшов за межі позовних вимог; надвірні споруди приналежні до будинку відсутні; розмір стягнутого пропорційно судового збору є необґрунтованим. Одночасно апелянт вказує, що визнає за позивачем право на 1/2 частину земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, тому вважає, що в цій частині відсутній спір, а питання мало б вирішуватися шляхом укладення угод.

В порядку ч. 2 ст. 305 ЦПК України справа розглянута у відсутності позивача, відповідача та її представника, які належним чином повідомлені про час і місце розгляду справи, що підтверджується повідомленнями про вручення поштових відправлень (а.с.223,224,226). Клопотань про відкладення розгляду справи від них не надходило.

Заслухавши суддю-доповідача, позицію представника позивача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України, перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду позивач не оскаржив, апеляційний суд перевіряє законність рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги відповідача в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна спільною сумісною власністю подружжя та його поділ, не роблячи висновків щодо судового рішення в частині вирішення вимог про поділ рухомого майна.

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Встановлено та вбачається з матеріалів справи, що з 14.11.1992 сторони перебували у зареєстрованому шлюбі, який розірвано рішенням Хустського районного суду від 19.08.2015 (а.с. 5-6).

За час шлюбу згідно договору купівлі-продажу від 25.08.2006 ОСОБА_1 купила від ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5 житловий будинок загальною площею 71,2 кв.м. у м. Хуст, вул. Миру, № 1, що знаходиться на земельній ділянці площа, якої не встановлена (а.с. 7-8).

Стосовно цього майна діє презумпція спільної сумісної власності подружжя.

Після купівлі будинку рішенням Хустської міської ради № 172 від 07.12.2006 відповідачу передано у власність земельну ділянку для будівництва і обслуговування жилого будинку і господарських споруд площею 0,0671 га в м. Хуст, вул. Миру, № 1 (а.с.9). На підставі цього рішення ОСОБА_1 02.04.2007 було видано державний акт на право приватної власності на вказану земельну ділянку серії ЗК 036027, кадастровий номер 2110800000:01:021:0074 (а.с.11).

Згідно ч.1, 3 ст. 120 ЗК України (у редакції на час укладення договору купівлі-продажу від 25.08.2006) при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди. При переході права власності на будівлю та споруду до кількох осіб право на земельну ділянку визначається пропорційно часткам осіб у вартості будівлі та споруди, якщо інше не передбачено у договорі відчуження будівлі і споруди. Аналогічне право в учасників спільної власності на будівлі і споруди виникає при приватизації земельних ділянок, на яких останні знаходяться.

Отже, набувши право спільної сумісної власності на житловий будинок (25.08.2006), в учасників спільної власності на будівлю виникло аналогічне право при приватизації земельної ділянки, на якій будинок знаходиться.

Відповідач визнавала ту обставину, що земельна ділянка є обєктом спільної сумісної власності, проти задоволення позовної вимоги щодо визнання за ОСОБА_2 права власності на 1/2 частину земельної ділянки не заперечувала, визнала таку вимогу в судовому засіданні в суді першої інстанції, та зазначає про це в апеляційній скарзі (а.с. 74, 144, 165). В той же час, пропозицій щодо укладення мирової угоди в цій частині не було, а тому судом така вимоги була правомірно вирішена шляхом ухвалення судового рішення.

За час шлюбу сторонами було перебудовано житловий будинок на підставі рішення Хустської міської ради № 345 від 01.06.2007, будівельного паспорта від 27.06.2007, дозволу на виконання будівельних робіт № 60/07 від 02.07.2007 (а.с.10, 12).

Згідно п. 9.2-9.4 Типових регіональних правил забудови (далі: Правила), затверджених наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 10.12.2001 № 219 (у редакції на час перебудови житлового будинку) на підставі рішення місцевої ради про надання земельної ділянки для будівництва житлового будинку забудовник звертається до місцевого органу містобудування і архітектури за отриманням будівельного паспорта індивідуального житлового будинку. Правилами передбачено перелік документів, з яких складається Будівельний паспорт, а процедура видачі будівельного паспорта, що визначена в пункті 9.2, застосовується також під час надання документів для будівництва господарських споруд, індивідуальних гаражів, майстерень, добудов, перебудов індивідуальних житлових будинків індивідуальним забудовником.

Іншим документом є технічний паспорт (відмінним від будівельного), який видається після закінчення будівництва (п. 9.10 Правил) та є складовою для подальшого оформлення права приватної власності.

У відповідності до наявного у матеріалах справи технічного паспорта від 28.11.2008 будівельні роботи щодо перебудови індивідуального житлового будинку у м. Хуст, вул. Миру, № 1, виконані в повному обсязі, дата завершення будівництва 2008 рік.

Водночас, сторонами визнано ту обставину, що будинок не введено в експлуатацію, а відповідачкою право власності на нього не оформлено.

У суді апеляційної інстанції за клопотанням представника ОСОБА_2 було призначено судову будівельно-технічну експертизу.

Згідно висновку судового експерта № 112 від 17.01.2017 ступінь будівельної готовності обєкта житлового будинку у м. Хуст, вул. Миру, № 1 складає 100%, на земельній ділянці розміром 0,0671 га, що знаходиться у м. Хуст, вул. Миру, № 1 наявні надвірні споруди: огорожа та мощення (а.с. 207-218).

Дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними (стаття 63 СК України).

За статтями 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна частки майна дружини та чоловіка є рівними.

У разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом (частина друга статті 372 ЦК України).

У ЦК України, крім понять "нерухомість", "нерухоме майно", "об'єкт нерухомого майна" (частина перша статті 181, пункт 6 частини першої статті 346, статті 350, 351), вживаються також інші поняття, наприклад: "об'єкт незавершеного будівництва" (стаття 331), "об'єкт будівництва" (статті 876, 877, 879 - 881, 883).

Виходячи з аналізу чинного законодавства та враховуючи характерні ознаки незавершеного будівництва, слід визнати, що об'єкт будівництва (об'єкт незавершеного будівництва) - це нерухома річ особливого роду: її фізичне створення розпочато, однак не завершено. Щодо такої речі можливе встановлення будь-яких суб'єктивних майнових, а також зобов'язальних прав, у випадках та в порядку, визначених актами цивільного законодавства.

Вирішуючи питання про виникнення, зміну та припинення суб'єктивних цивільних прав стосовно об'єкта незавершеного будівництва, потрібно враховувати особливості та обмеження, встановлені законодавчими актами.

Відповідно до частини другої статті 331 ЦК України право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Отже, новостворене нерухоме майно набуває юридичного статусу житлового будинку після прийняття його до експлуатації і з моменту державної реєстрації права власності на нього. Однак до цього, не будучи житловим будинком з юридичного погляду, об'єкт незавершеного будівництва є сукупністю будівельних матеріалів, тобто речей як предметів матеріального світу, щодо яких можуть виникати цивільні права та обов'язки, тому такий об'єкт є майном, яке за передбачених законом умов може належати на праві спільної сумісної власності подружжю і з дотриманням будівельних норм і правил підлягати поділу між ними.

За позовом одного з подружжя суд має право здійснити поділ об'єкта незавершеного будівництва, якщо, враховуючи ступінь його готовності, можна визначити окремі частини, що підлягають виділу, і технічно можливо довести до кінця будівництво зазначеними особами.

У разі неможливості поділу об'єкта незавершеного будівництва суд може визнати право за цими особами на будівельні матеріали і конструктивні елементи будинку або з урахуванням конкретних обставин залишити його одній зі сторін, а іншій присудити грошову компенсацію.

Правовий аналіз статей 60, 63, 69 СК України та статей 328, 331, 368, 372 ЦК України дозволяє дійти висновку про те, що обєкт незавершеного будівництва, зведений за час шлюбу, може бути визнаний обєктом права спільної сумісної власності подружжя із визначенням часток.

При цьому суд може визнати право на частину об'єкта незавершеного будівництва за кожною зі сторін.

Відповідні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України від 16.12.2015 по справі № 6-2710цс15, від 07.09.2016 по справі № 6-47цс16.

Заявляючи позовні вимоги, позивач фактично вважав порушеним його право на частину спільно набутого нерухомого майна подружжя (об'єкт незавершеного будівництва - збудованого за час шлюбу, але не прийнятого до експлуатації жилого будинку, державна реєстрація права власності на який не здійснена, а також земельну ділянку під цим будинком), яке належить сторонам на праві спільної сумісної власності та підлягає поділу між сторонами, та що способом захисту цього порушеного права фактично є визнання права позивача на половину спільного сумісного майна подружжя.

У справі, що розглядається встановлено наступні обставини: набутий за час шлюбу ОСОБА_1І та ОСОБА_2 житловий будинок перебудовувався сторонами за час шлюбу, він являється об'єктом спільної сумісної власності подружжя, хоча наразі є об'єктом незавершеного будівництва; будь-які доводи щодо спростування спільності майна подружжя відповідачем не наведено і таких відомостей до матеріалів справи не додано; перебудову будинку закінчено (ступінь готовності 100%) і він фактично експлуатується за своїм функціональним призначенням, але такий не здано до експлуатації і право власності на нього не оформлюється з вини відповідача; позивач позбавлений можливості здійснити вказані дії, що перешкоджає йому реалізувати своє право на поділ набутого за час шлюбу зазначеного майна.

Судова колегія вважає, що місцевий суд дійшов правильного висновку про наявність правових підстав для визнання обєктом права спільної сумісної власності саме незавершеного будівництвом житлового будинку. При цьому таке визначення понять не є виходом за межі позовних вимог. Позивач просив визнати обєктом спільної сумісної власності житловий будинок. Встановивши, що такий будинок не введено в експлуатацію, обєктом спільної сумісної власності слід визнати саме незакінчений будівництвом житловий будинок.

Також судом першої інстанції правомірно визнано за позивачем право на 1/2 частину спірного об'єкта незавершеного будівництва та земельної ділянки, на якій він знаходиться.

Разом з тим, вирішуючи спір, місцевий суд визнав незакінчений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку - спільною сумісною власністю ОСОБА_2 та ОСОБА_1 по 1/2 частині, допустивши при цьому порушення норм матеріального права, що регулюють поняття права спільної сумісної власності та норм щодо порядку поділу такого майна.

Так, спільною сумісною власністю є спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.ч. 1, 3 ст. 368 ЦК України).

Отже, визнання місцевим судом нерухомого майна обєктом спільної сумісної власності з одночасним зазначенням в одному реченні їх часток є помилковим, призводить до суперечності, а тому рішення в цій частині підлягає зміні.

Також, місцевий суд помилково зазначив інше цільове призначення земельної ділянки для обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд площею 0,0671 га, що розташована по вул. Миру №1, в м. Хуст, Закарпатської області, вказавши крім правильного, що така ділянка призначена для ведення особистого селянського господарства, а тому цей недолік необхідно виправити.

Зважаючи на встановлені обставини, відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції у частині вирішення вимог про визнання нерухомого майна обєктом права спільної сумісної власності та його поділ слід змінити, шляхом викладення абзацу другого та третього резолютивної частини рішення в новій редакції.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено. Якщо суд апеляційної інстанції змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати (ч.ч. 1, 5 ст. 88 ЦПК України).

Так у суді першої інстанції позивачем було сплачено суми, виходячи із повної вартості нерухомого майна, зокрема за вимоги майнового характеру щодо будинку 6890 грн. (а.с.35,142), щодо земельної ділянки 3151,2 грн. (а.с. 36, 141), за вимогою щодо рухомого майна 2894,79 грн. (а.с. 34). Отже, судом першої інстанції здійснено розподіл судових витрат та присуджено позивачу 5020 грн. пропорційно до розміру задоволених позовних вимог щодо нерухомого майна із урахуванням вартості 1/2 частки нерухомого майна (6890 + 3151,2 = 10041,2; 10041,2 х 1/2 = 5020,60).

Крім того, судом апеляційної інстанції призначалась судово-будівельна експертиза, оплату якої було проведено позивачем. Оскільки судове рішення у частині вирішення вимог про поділ нерухомого майна ухвалено на користь позивача, а тому із відповідача на його користь підлягають стягненню витрати за проведення судової експертизи в сумі 3900 грн.

Керуючись ст. 304, п.3 ч.1 ст. 307, п. 4 ч. 1 ст. 309, 313, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хустського районного суду від 08 липня 2016 року в частині вирішення вимог про визнання нерухомого майна обєктом права спільної сумісної власності та його поділ, та про поділ земельної ділянки - змінити, виклавши абзац другий та третій резолютивної частини рішення в наступній редакції:

Визнати незавершений будівництвом житловий будинок з надвірними спорудами: огорожею та мощенням, що знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. Миру, 1, Закарпатської області на земельній ділянці для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, площею 0,0671 га обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 Іллічною право власності на обєкт незавершеного будівництва - житловий будинок з надвірними спорудами (огорожею та мощенням), що знаходяться за адресою: м. Хуст, вул. Миру, 1, Закарпатської області, а також на земельну ділянку для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель, площею 0,0671 га, що знаходиться за адресою: м. Хуст, вул. Миру, 1, Закарпатської області, кадастровий номер 2110800000:01:021:0074 по 1/2 ідеальній частці за кожним.

Рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 3900 (три тисячі девятсот) гривень витрат за проведення судової експертизи.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак протягом двадцяти днів може бути оскаржене шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча:

Судді: