Ухвала суду № 65127632, 28.02.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/148/2017(м)

265/3446/16-ц

Головуючий в 1 інстанції Щербіна А.В.

Доповідач: Зайцева С.А.

Категорія 55

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

„28 лютого 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого: Зайцевої С.А.

суддів: Кочегарової Л.М., Пономарьової О.М.

за участю секретаря : Гаркуша О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

ВСТАНОВИВ:

У червні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства «Будівельно монтажна фірма «Азовстальбуд» (далі - ПАТ «БМФ «Азовстальбуд») про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

Позивач зазначав,що із 07 листопада 2005 року працював у відповідача на посаді монтажника по монтажу сталевих конструкцій. З грудня 2014 року відповідач заробітну плату не виплачував. 27 березня 2015 року був звільнений з роботи на підставі статті 38 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України) за власним бажанням у зв*язку з виходом на пенсію, однак у день звільнення з ним не було проведено розрахунку відповідно до статті 116 КЗпП України.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2016 року з відповідача на його користь була стягнута заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 11 637,71 грн. Остаточний розрахунок по заборгованості відповідач провів 09 червня 2016 року.

Просив стягнути з відповідача на його користь середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28 березня 2015 року по 09 червня 2016 року у розмірі

76 926,87 грн.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково: стягнуто з ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» на користь позивача середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку в сумі 76 671 грн. та судовий збір на користь держави в сумі 766,71 грн. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі відповідач ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» , посилаючись на неповне з*ясування обставин, що мають значення для справи,порушення норм матеріального та процесуального права,просить рішення суду скасувати ,ухваливши нове рішення про відмову у задоволенні позову .

У судовому засіданні апеляційного суду представник ПАТ «БМФ «Азовстальбуд»,що діє за довіреністю ОСОБА_2 підтримав доводи апеляційної скарги.

У судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , що діє на підставі довіреності, заперечував проти апеляційної скарги ,просив апеляційну скаргу відхилити.

У судове засідання апеляційного суду ОСОБА_1 не з*явився, належним чином був повідомлений про час і місце розгляду справи шляхом отримання SMS повідомлення (а.с.144).

Відповідно ч.2.ст.305 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Заслухавши суддю-доповідача,пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали цивільної справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає,що апеляційна скарга підлягає відхиленню ,а рішення суду залишенню без змін ,з таких підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без зміни, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом встановлено і це підтверджується матеріалами справи,що ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах із ПАТ «БМФ «Азовстальбуд». З 07 листопада 2005 року працював монтажником по монтажу сталевих конструкцій , звільнений 27 березня 2015 року на підставі ч.1 ст.38 КЗпП України (за власним бажанням у зв*язку з виходом на пенсію) .

На час звільнення позивача повний розрахунок з ним проведено не було. Рішенням Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 27 квітня 2016 року з ПАТ «БМФ « Азовстальбуд» на користь ОСОБА_1 стягнута заборгованість з виплати заробітної плати в розмірі 11 637,71 грн.

Остаточний розрахунок по заборгованості відповідач провів 09 червня 2016 року.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач у порушення вимог статей 47,116 КЗпП України своєчасно не провів розрахунок при звільненні позивача, та керуючись статтею 117 КЗпП України, дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні. Суд першої інстанції також виходить з того, що, обов*язок із виплати заборгованості із заробітної плати покладається на роботодавця незалежно від прохання працівника про вказану виплату, оскільки ст.117 КЗпП України застосовується у разі несвоєчасної виплати належних працівнику сум незалежно від наявності клопотання працівника про таку виплату. Вирішуючи спір, суд керувався ст.ст.83, 94, 97 КЗпП України, ст.ст.1, 15, 21 Закону України «Про оплату праці», щодо обов*язку власника або уповноваженого ним органу в першочерговому порядку виплачувати працівникові заробітну плату за виконану ним роботу у разі звільнення працівника.

З досліджених письмових доказів судом встановлено, що хоча в день звільнення ОСОБА_1 і не виконував роботу, оскільки перебував у відпустці, проте перебував на роботі та отримав трудову книжку.

З такими висновками суду не можна не погодитись з огляду на наступне.

Згідно зі ст.ст. 47, 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належить йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник у день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. У разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен у зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Відповідно до ч. 1 ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в ст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в достатньому обсязі встановив обставини справи за позовними вимогами ОСОБА_1 та відповідні їм правовідносини, наданим доказам дав належну оцінку.

Суд правильно застосував матеріальний закон і стягуючи на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку , дійшов обґрунтованого висновку про доведення факту невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки ,зазначені в ст.116 КЗпП України , що є підставою для покладення на відповідача матеріальної відповідальності у вигляді стягнення на користь колишнього працівника середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період з 28.03.2015 року по 08.06.2016 року в сумі 76 671 грн.

Слід зазначити,що визначальним для доведення позову є такі юридично значимі обставини: невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку .

Обставини дотримання трудового законодавства при звільненні працівника в силу ст.ст.10,60 ЦПК України та норм КЗпП України має довести саме роботодавець.

В апеляційний скарзі відповідач посилається на те, що позивач в день звільнення не працював, заяв підприємству про здійснення з ним остаточного розрахунку при звільненні не надавав, а факт перебування позивача на території підприємства та отримання 27 березня 2015 року трудової книжки не свідчить про пред*явлення вимог позивача про здійснення остаточного розрахунку. Доводи апеляційної скарги у вказаній частині , є такими, що не ґрунтуються на вимогах закону, бо ч. 1 ст. 116 КЗпП України визначений обов*язок підприємства здійснити із працівником розрахунок з виплатою всіх належних сум в день звільнення.

Заперечуючи проти стягнення суми середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, відповідач посилається на форс мажорні обставини які настали для підприємства, що є підставою для звільнення його від відповідальності за порушення покладених на нього зобов*язань. На підтвердження цих заперечень відповідач надав до матеріалів справи висновок від 15 серпня 2016 року № 892/12.1-18 та лист від 24 грудня 2015 року № 1695/12.12-03 Донецької торгово-промислової палати, які на його думку дають підстави для звільнення ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» від обов*язку виплачувати позивачу середній заробіток за час затримки розрахунку.

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов*язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Відповідно до ст.14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб*єкта господарської діяльності за собівартістю. Сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для суб*єктів малого підприємництва видається безкоштовно.

Форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об*єктивно унеможливлюють виконання зобовязань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов*язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Разом з тим, як вбачається з листа Донецької торгово-промислової палати від 24 грудня 2015 року № 1695/12.12-03 щодо засвідчення форс-мажорних обставин, позивачу було надано роз*яснення відносно засвідчення цих обставин (а.с.53).

З висновку Донецької торгово-промислової палати від 15 серпня 2016 року № 892/12.1-18, розглянув заяву за № 07/87 від 12.08.2016 року щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виходячи з того, що засвідчення зазначених обставин нерозривно пов*язано із наявністю зобов*язання та передбаченою відповідальністю за невиконання такого зобов*язання, Донецька торгово-промислова палати дійшла висновку, що за обставин, які склались у ПАТ «БМФ «Азовстальбуд» відсутнє зобов*язання із сплати ЄСВ та, як наслідок , необхідність у засвідченні форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) (а.с.54).

Отже, доводи апеляційної скарги відповідача щодо засвідчення Донецькою торгово-промисловою палатою настання для підприємства обставин непереборної сили, пов'язаних з проведенням антитерористичної операції на території Донецької та Луганської областей, не є слушними, оскільки такі доводи не підтверджені виданим у встановленому законом порядку сертифікатом щодо форс-мажорних обставин/обставин непереборної сили (ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні»), що об*єктивно унеможливлювало б виконання роботодавцем ПАТ БМФ «Азовстальбуд» грошових зобов*язань перед своїми працівниками.

Такий сертифікат не було надано як суду першої інстанції, так і апеляційному суду.

Як роз*яснено Пленумом Верховного Суду України у п. 20 постанови «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» № 13 від 24.12.1999р., сама по собі відсутність коштів у роботодавця не виключає його відповідальності.

Тому, як правильно визначився суд першої інстанції, відсутні підстави для звільнення підприємства від відповідальності за ст. 117 КЗпП України за несвоєчасне проведення розрахунків з колишнім працівником ОСОБА_1

Суд розрахував середній заробіток за час затримки розрахунку з позивачем в розмірі 76 671 грн. за період з 28 березня 2015 року по 08 червня 2016 року включно, що становить 300 робочих днів, із розрахунку середньоденної заробітної плати позивача на момент його звільнення - 255,57 грн., обчисленого за правилами постанови Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. N 100 «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати».

Як вбачається з матеріалів справи ,у зв*язку з невиконанням ухвалу суду від 19 липня 2016 року про витребування від ПАТ «БМФ »Азовстальбуд» доказів , в тому числі і довідки-розрахунку середньоденного заробітку , отриманої підприємством 01 серпня 2016 року,суд першої інстанції у відповідності до вимог ст.ст.10,57,60 ЦПК України , прийняв до уваги копію довідки відповідача від 25 квітня 2015 року № 08/074, відповідно якої середньомісячна заробітна плата ОСОБА_1 становить 5 111,42 грн. Вказана довідка надавалася відповідачем на виконання ухвали суду від 07 квітня 2016 року та сумнівів її достовірність не викликає (а.с.23,28,31).

Інших відомостей щодо розміру заробітку позивача відповідачем не було надано як суду першої інстанції ,так і апеляційному суду. Доводи апеляційної скарги відповідача про хибне прийняття судом цього доказу як належного не спроможні.

Доводи апеляційної скарги відповідача про помилку при розрахунку кількості днів затримки з виплати заборгованості по заробітній платі не є обґрунтованими, оскільки судом вірно визначено тривалість затримки 300 робочих днів (з урахуванням норми тривалості робочого часу на 2015-2016 р.р.) з 28.03.2015 року по 08.06.2016 року : березень 2015 року (з 28.03.2015р.) - 2р.д., квітень-21р.д., травень-18 р.д., червень-20 р.д., липень-23 р.д., серпень-20р.д., вересень-22 р.д., жовтень-22 р.д., листопад-21 р.д., грудень-23 р.д. = всього 192 р.д. ; січень 2016 року -19 р.д.,лютий-21 р.д.,березень-22 р.д.,квітень-21 р.д.,травень-19 р.д. ,червень (по 08.06.2016 р.) 6 р.д., =всього 108 р.д. (192 +108=300 р.д.).

Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

Ніяких нових обставин чи доказів, які не були предметом розгляду судом першої інстанції та могли б вплинути на правильність висновків та рішення суду відповідачем не надано і до суду апеляційної інстанції.

Порушень норм процесуального права, які б могли призвести до неправильного вирішення справи, апеляційним судом не встановлено.

За таких обставин, на підставі ст. 308 ЦПК України апеляційна скарга відповідача підлягає відхиленню, а рішення суду - залишенню без змін.

При відкритті апеляційного провадження ПАТ « БМФ »Азовстальбуд» за їх клопотанням, ухвалою судді апеляційного суду Донецької області від 06 лютого 2017 року, відстрочено сплату судового збору в розмірі 846,20 грн. за подання апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року до закінчення апеляційного розгляду справи та ухвалення судового рішення у справі. Вказана ухвала отримана підприємством 09 лютого 2017 року ( а.с.126-127,136) .

На підтвердження проведення оплати відповідного оригіналу платіжного документу підприємством не надано,оплату судового збору на час закінчення апеляційного розгляду справи не проведено,що також у судовому засіданні апеляційного суду підтвердив представник відповідача.

За таких обставин, відповідно до положень ст. 88 ЦПК України із ПАТ «БМФ »Азовстальбуд» належить стягнути в дохід держави за подання до суду апеляційної скарги суму судового збору у розмірі 846 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 313, 315 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд» відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року залишити без змін.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Будівельно-монтажна фірма «Азовстальбуд»,яке знаходиться за адресою: 87505, Донецька область, м. Маріуполь, вул. Я.Гугеля, 3, код ЄДРПОУ 01237193 в дохід держави за подання до суду апеляційної скарги на рішення Орджонікідзевського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 16 грудня 2016 року суму судового збору у розмірі 846 (вісімсот сорок шість) грн. 20 коп. на розрахунковий рахунок 31212206780015, код класифікації доходів бюджету 22030101, МФО 834016 , банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, ЄДРПОУ - 37868870, отримувач - Артемівське УК/м. Артемівськ/22030101 .

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Судді: