Рішення № 65127613, 06.03.2017, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

06 березня 2017 року м. Словянськ Єд. унік. № 243/954/17

Провадження № 2/243/987/2017

Словянський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючий суддя Мінаєв І.М.,

при секретарі судового засідання Кабановій О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання Словянського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення суми індексації заробітної плати за час затримки виконання рішення суду, -

ВСТАНОВИВ:

До Словянського міськрайонного суду Донецької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства (далі ВАТ) «Содовий завод» про стягнення суми індексації заробітної плати за період затримки виконання рішення суду. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач ОСОБА_1 послався на те, що він працював у відповідача в період з 01.11.1994 року по 21.11.1997 року.

На підставі рішення Словянського міського суду від 04.06.1998 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 750,96 грн.

Виконавчий лист за рішенням суду було своєчасно направлено до Відділу державної виконавчої служби для виконання.

В травні 2016 року йому було виплачено заборгованість по заробітній платі за рішенням Словянського міського суду від 04.06.1998 року у розмірі 750,96 грн.

Індексація заробітної плати йому нарахована та виплачена не була.

Відповідно до розрахунку, поданому ОСОБА_1, індексація суми за період затримки виконання рішення Словянського міського суду від 04.06.1998 року з 01.12.1997 р. по 01.05.2016 р. складає 6707,12 грн.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявився, надав суду заяву з проханням розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав, просив їх задовольнити, не заперечував проти розгляду справи в заочному порядку у разі наявності на це підстав.

Представник відповідача ВАТ «Содовий завод» - ОСОБА_2 в судове засідання не зявилася, надала письмові заперечення проти позовних вимог з посиланням на те, що будь-які збільшення сум в ліквідаційній процедурі по справі № 5/174Б про банкрутство ТОВ «Содовий завод» в частині застосування КЗпП та інших нормативно-правових актів, прийняті до вступу в законну силу Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» не можуть суперечити Закону (ч. 2 ст. 23 розділу VII Прикінцевих положень Закону № 2343-XII від 14.05.1992 р; ч. 1 ст. 38 Закону № 4212-VI від 22.10.2011 р. «у банкрута не виникає жодних додаткових зобовязань»).

Відповідно до ст. 224 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Відповідно до ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Стаття 10 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

Суд на підставі ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України розглядає справу у межах заявлених позовних вимог та на підставі доказів, наданих сторонами.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно зясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду спору по суті, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлені такі фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

Як вбачається з копії трудової книжки ОСОБА_1, він перебував у трудових відносинах із відповідачем ВАТ «Содовий завод» (а.с.3).

На підставі рішення Словянського міського суду від 04.06.1998 року стягнуто з відповідача на його користь заборгованість по заробітній платі у сумі 750,96 грн.

Вказане рішення своєчасно було направлено для виконання до Відділу державної виконавчої служби та прийнято на виконання.

Згідно з частиною 1 ст. 47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобовязаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після предявлення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відповідачем вказаних вимог закону дотримано не було, заробітна плата у встановлені строки не виплачувалася та остаточний розрахунок при звільненні ОСОБА_1 не проведений. Позивач просить стягнути з відповідача саме індексацію заробітної плати, а не компенсацію втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Як вбачається з виписки з карткового рахунку ОСОБА_1 йому у травні 2016 року за рішенням Європейського суду з прав людини було зараховано на картрахунок кошти загальному у розмірі 750,96 грн.

У частині першій статті 1 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95ВР «Про оплату праці» встановлено, що заробітна плата це винагорода, обчислена, як правило у грошовому виразі, яку за трудовим договором власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану роботу.

Згідно зі статтею 2 Закону України «Про оплату праці» № 108/95, структура заробітної плати складається з основної, додаткової та інших заохочувальних та компенсаційних виплат, до яких належать виплати у формі винагород за підсумками роботи за рік, премії за спеціальними системами і положеннями, компенсаційні та інші грошові і матеріальні виплати, які не передбачені актами чинного законодавства, або які провадяться понад встановлені зазначеними актами норми.

Згідно з положеннями частини 6 статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» від 24 березня 1995 року, заходами державного регулювання оплати праці є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у звязку з порушенням строків її виплати.

Відповідно до ч. 5 ст. 96 КЗпП України заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до положень пп. 2.2.7 п. 2.2 Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої Наказом Державного комітету статистики України від 13 січня 2004 року № 5, зареєстрованої в Міністерстві Юстиції України 27 січня 2004 року за № 114/8713, суми виплат, повязаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до фонду додаткової заробітної плати.

Індексація заробітної плати здійснюється на підставі Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» та Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078.

Індексація грошових доходів населення встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.

Обєктом індексації грошових доходів населення є оплата праці (грошове забезпечення) як грошовий дохід громадян, одержаний ними в гривнях на території України і який не має разового характеру.

У відповідності з положеннями ч. 5 ст. 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, в тому числі, оплата праці (грошове забезпечення).

Відповідно до ч. 5 ст. 95 КЗпП України і ст. 33 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата підлягає індексації у встановленому законодавством порядку.

У рішенні Конституційного суду України від 15 жовтня 2013 № 9-рп/2013 зазначено, що держава передбачає заходи, спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати, тобто грошової винагороди за виконану роботу як еквівалента вартості споживчих товарів і послуг. Згідно з положеннями частини шостої статті 95 КЗпП України, статей 33, 34 Закону України «Про оплату праці» такими заходами є індексація заробітної плати та компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати.

Конституційний Суд України дійшов висновку, що кошти, які підлягають нарахуванню в порядку індексації заробітної плати та компенсації працівникам частини заробітної плати у зв'язку з порушенням строків її виплати, мають компенсаторний характер. Як складові належної працівникові заробітної плати ці кошти спрямовані на забезпечення реальної заробітної плати з метою підтримання достатнього життєвого рівня громадян та купівельної спроможності заробітної плати у зв'язку з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.

За вказаних умов, невиплата індексації заробітної плати є обмеженням права позивача на майно, що є незаконним.

Подібне розуміння можливості обмежень прав власності на майно відповідає загальноєвропейським стандартам у галузі права.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005 року поняття «власності», яке міститься в першій частині статті 1 Протоколу №1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має автономне значення, яке не обмежене власністю на фізичні речі і не залежить від формальної класифікації в національному законодавстві: деякі інші права та інтереси, наприклад, борги, що становлять майно, можуть також розглядатись як «майнові права», і, таким чином, як «власність». Питання, що потребує визначення, полягає в тому, чи мав відповідно до обставин справи, взятих в цілому, заявник право на матеріальний інтерес, захищений статтею 1 Протоколу №1.

Держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплату таких надбавок, вносячи відповідні зміни в законодавство. Однак, якщо чинне правове положення передбачає виплату певних надбавок, і дотримано всі вимоги, необхідні для цього, органи державної влади не можуть свідомо відмовляти у цих виплатах доки відповідні положення є чинними (п. 23 рішення).

Частиною 2 ст. 2 Закону України «Про оплату праці» визначено, що до структури заробітної плати входить додаткова заробітна плата, яка включає, в тому числі, гарантійні та компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством. Враховуючи те, що індексація заробітної плати є компенсаційною виплатою (рішення Конституційного Суду України від 15 жовтня 2013 №9-рп/2013), передбаченою ст. 33 Закону України «Про оплату праці». Законом України «Про державні соціальні стандарти та державні соціальні гарантії», вона входить до структури заробітної плати. Зазначена обставина також підтверджується підпунктом 2.2.7Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України від 13.01.2004 № 5, відповідно до якого суми виплат, пов'язаних з індексацією заробітної плати працівників, входять до складу фонду додаткової заробітної плати.

З листа Міністерства праці та соціальної політики України № 21/10/136-07 від 22 березня 2007 року вбачається, що «Департамент стратегії соціального розвитку Міністерства праці та соціальної політики України на <...> запит щодо індексації та компенсації заробітної плати повідомляє.

Порядок проведення індексації грошових доходів населення затверджено Постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 р. № 1078 (1078-2003-п ) (із змінами і доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 17 травня 2006 р. № 690 ( 690-2006-п ).

...Нарахування сум індексації... на доходи, виплачені за рішенням суду, цими нормативно-правовими актами не передбачено.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів визначаються, зокрема, Законом України «Про виконавче провадження» (606-14). За відповідними роз'ясненнями <...> можете звернутися до відділу державної виконавчої служби, що входить до системи органів Міністерства юстиції України. (а. с. 21)

Відповідно до п. 22 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 грудня 1999 р. № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці», у справах, пов'язаних із вирішенням спорів про індексацію заробітної плати або компенсацію працівникам втрати її частини у зв'язку із затримкою її виплати, суди мають враховувати, що, індексація заробітної плати провадиться згідно зі ст. 33 Закону в період між переглядами Верховною Радою України розміру мінімальної заробітної плати і здійснюється відповідно до Закону «Про індексацію грошових доходів населення» і тих положень Порядку проведення індексації грошових доходів громадян, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 7 травня 1998 р. № 663 (з внесеними змінами та доповненнями), котрі йому відповідають, підприємством, установою чи організацією, які виплачують заробітну плату, при її нарахуванні починаючи з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін, який перевищив 105 відсотків (величину порога індексації).

За наявності зазначених умов у тому ж порядку індексації підлягає присуджена за рішенням суду сума заробітної плати, якщо ці умови настали у зв'язку з несвоєчасним виконанням рішення.

Відповідно до листа Верховного суду України від 03 квітня 1997 року № 62-67 «Рекомендації відносно порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ», індекси інфляції розраховуються Міністерством статистики України починаючи з серпня 1991 року помісячно та публікуються в виданнях, зокрема, газеті «Урядовий кур'єр» в період з 05 по 10 число наступного за звітним місяця. Повідомлені засобами масової інформації з посиланням на Мінстат України ці показники є офіційними (згідно ст. ст. 19, 21, 23 Закону України «Про інформацію» (2657-12) та можуть використовуватися для проведення перерахунків грошових сум...»

В зв'язку з наведеним суд приходить до обґрунтованого переконання, що ВАТ «Содовий завод» повинен виплатити на користь позивача суму індексації заробітної плати за весь час затримки розрахунку за рішенням Словянського міського суду від 04.06.1998 року.

Згідно розрахунків індексації заробітної плати позивача від 03.02.2017 р. індексація суми за період затримки виконання рішення Словянського міського суду від 04.06.1998 року з 01.12.1997 р. по 01.05.2016 р. складає 6707,12 грн. (відповідно до показників індексу інфляції, що опубліковані в газеті «Урядовий кур'єр» приріст індексу споживчих цін за період з 01.12.1997 р. по 01.05.2016 р складає: 893,14 %. Отже, загальна сума індексації за період з 01.12.1997 р. по 01.05.2016 р року складає: 6707,12 грн. * 893,14 % / 100 % = 6707,12 грн., та підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі ч. 3 ст. 88 ЦПК України, з відповідача ВАТ «Содовий завод» на користь держави підлягає стягненню сума судового збору в розмірі 640 грн.

На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства «Содовий завод» про стягнення суми індексації заробітної плати задовольнити в повному обсязі.

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, суму індексації заробітної плати за період затримки виконання рішення Словянського міського суду від 04.06.1998 року з 01.12.1997 р. по 01.05.2016 р., у розмірі 6707,12 грн. (шість тисяч сімсот сім грн. 12 коп.).

Стягнути з відкритого акціонерного товариства «Содовий завод», код ЄДРПОУ № 00204895, на користь держави судовий збір у розмірі 640 грн. (шістсот сорок грн. 00 коп.)

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення складено та підписано у нарадчій кімнаті у єдиному екземплярі.

Суддя

Словянського міськрайонного суду ОСОБА_3