Рішення № 65126973, 27.02.2017, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/5416/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

/М о т и в о в а н е/

27 лютого 2017 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого - судді Наумик О.О.,

за участі секретаря Сухоставець Т.А., Купрєєнко А.С., Ліман С.М.,

позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_1,

представника позивача за первісним позовом - відповідача за зустрічним позовом ОСОБА_2,

відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_3,

представника відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Костянтинівці цивільну справу

за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 «про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням»,

за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 «про визнання житлового будинку обєктом права спільного сумісного майна подружжя та визнання права власності на ? частини будинку».

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 у поданому нею до суду до ОСОБА_3 позові просить визнати відповідача таким, що втратив право користування житловим приміщенням - будинком, розташованим за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Магістральна, 8, пославшись на таке:

Відповідно до договору купівлі-продажу від 26 вересня 2005 року їй на праві власності належить житловий будинок, розташований за зазначеною вище адресою, який 23 листопада 2005 року зареєстрований в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно.

09 листопада 2005 року вона зареєструвала шлюб з відповідачем по справі та в 2007 році зареєструвала відповідача в належному їй будинку.

Від шлюбу з відповідачем вони мають двох малолітніх дітей: ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідно до рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2016 року їх з відповідачем шлюб розірвано з причини несумісності характерів. В серпні 2015 року відповідач залишив місце проживання та переїхав жити до своїх батьків за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Громова, 52-67, та більше звязку з нею не підтримував. Спірне житлове приміщення відповідач залишив добровільно, перешкод для проживання в будинку ніхто йому не чинив. При переїзді відповідач забрав свої особисті речі.

Крім того, відповідач не бере участі в оплаті комунальних послуг, оскільки не бажає підтримувати будь-який зв'язок зі спірним житловим приміщенням, чим порушує вимоги ст.64 ЖК України, відповідно до якої члени сім'ї наймача несуть обов'язки по утриманню будинку. Відповідно до ст.156 ЖК України, повнолітні члени сім'ї власника зобов'язані брати участь у витратах по утриманню будинку і придомової території.

У звязку з тим, що в теперішній час значно збільшилася оплата комунальних послуг, вона не в змозі сплачувати їх за відповідача. Також вона не може оформити субсидію на комунальні послуги в прийнятній для неї сумі, оскільки враховується також сума на зареєстрованого в спірному житловому приміщенні відповідача.

Відповідно до ч.2 ст.405 ЦК України, член сім'ї власника будинку втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено законом або домовленістю між ним і власником житла. Між ними такої домовленості не було.

21 грудня 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зустрічним позовом, в якому просить:

- визнати житловий будинок № 8, розташований по вул. Магістральна в м. Костянтинівка Донецької області, обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1;

- визнати за ним право власності на ? частини житлового будинку № 8, розташованого по вул. Магістральній в м. Костянтинівці Донецької області,

пославшись на таке:

26 вересня 2005 року приватним нотаріусом Костянтинівського міського нотаріального округу Донецької області ОСОБА_7 було посвідчено договір купівлі-продажу жилого будинку, розташованого за зазначеною вище адресою. Стороною «Покупця» за даним договором була ОСОБА_8 (в шлюбі Мала) ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_3.

З січня 2005 року він з відповідачкою за зустрічним позовом проживали разом однією сім'єю без державної реєстрації шлюбу. Будучи обидва студентами, його та ОСОБА_9 матеріально утримували їх батьки.

На час сумісного проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу відповідачу за зустрічним позовом було 19 - 20 років, а йому - 16 -17 років.

За час близьких стосунків між ним та відповідачкою за зустрічним позовом 25 січня 2005 року народилась спільна дитина - ОСОБА_5.

Ще до народження дитини, коли він та ОСОБА_9 дізналися, що вони стануть батьками, у них виникла життєва необхідність щодо врегулювання сімейних обставин, внаслідок чого стало питання щодо пошуку місця проживання для їх молодої сім'ї та їхньої майбутньої дитини.

Також вони вирішили зареєструвати шлюб, але була на той час проблема в тому, що його вік не дозволяв зареєструвати шлюб, оскільки йому було 17 років, а для реєстрації шлюбу необхідно було мати вік 18 років.

В липні 2005 року він подав до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області заяву про надання йому права на вступ до шлюбу.

Суддею Костянтинівського міськрайонного суду Чернецьким В.А. 11 жовтня 2005 року було ухвалено рішення, яке набуло законної сили 25 жовтня 2005 року, після чого він з відповідачем за зустрічним позовом 09 листопада 2005 року зареєстрували шлюб у встановленому законом порядку.

Його батьки та батьки ОСОБА_10 про їхні стосунки до реєстрації шлюбу знали, і тому ще до його звернення до суду за наданням йому права для реєстрації шлюбу вирішили допомогти їм купити будинок для подальшого сумісного проживання його з відповідачкою за зустрічним позовом та їхньої дитини, народження якої вони очікували.

Відповідно до змісту рішення Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області про надання йому права на шлюб, ОСОБА_1 була присутня в судовому засіданні, де надала суду підтвердження того, що вона проживала з ним однією сім'єю без реєстрації шлюбу до звернення до суду, і просила суд надати право на реєстрацію шлюбу між ними. При розгляді цієї справи відповідач за зустрічним позовом була зацікавленою особою, і тому всі її показання були внесені до протоколу судового засідання та в зміст рішення суду від 11 жовтня 2005 року.

Його мати та батько відповідачки за зустрічним позовом в серпні 2005 року знайшли будинок для їх проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4.

Його мати дала йому грошову суму в розмірі 1000 доларів США, і батько відповідачки за зустрічним позовом також дав їй грошову суму в розмірі 1000 доларів США, після чого, 26 вересня 2005 року приватним нотаріусом ОСОБА_7 був посвідчений договір купівлі-продажу вищевказаного будинку.

При посвідчені цього договору принципіального вибору між ними, хто буде записаний в договорі «Покупцем» різниці не було, йому на той час було 17 років, а ОСОБА_1 було вже 20 років, тому нотаріус, враховуючи повну правоздатність та повну дієздатність відповідача за зустрічним позовом, записала її в договір як «Покупця».

23 листопада 2005 року в Бюро технічної інвентаризації м. Костянтинівка було зареєстровано право власності на цей будинок.

25 січня 2006 року у них народився син - ОСОБА_5, а 09 січня 2010 року народився другий син - ОСОБА_6.

Одинадцять років поспіль він прожив в будинку, який був куплений за гроші, даровані їхніми батьками, підтримував цей будинок в належному стані, як співвласник будинку, при цьому утримував сім'ю, виховував дітей, але в зв'язку з погіршенням сімейних відносин між ним та відповідачкою за зустрічним позовом, шлюб, зареєстрований між ними 09 листопада 2005 року, був розірваний за рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2016 року, яке набрало законної сили 12 квітня 2016 року.

Під час розгляду справи про розірвання шлюбу та до серпня 2016 року ОСОБА_1 взагалі не підіймала питання про позбавлення його права користування житловим приміщенням. При цьому, ніколи не підіймалося питання, що будинок особисто належить їй. Коли в серпні 2016 року він почув від неї, що вона хоче продати будинок та виїхати з міста в інше місце проживання, він звернувся до Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області із заявою про встановлення юридичного факту проживання його з ОСОБА_1 однією сім'єю без реєстрації шлюбу, тому що вона йому сказала, що вона записана одна в документах на будинок як власник, і тому у нього не буде питати згоди на продаж будинку, а лише тільки позбавить його через суд права користування, і це їй надасть можливість продати будинок.

Суддею Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області Каліуш О. В., по даній справі було складено ухвалу про залишення заяви без розгляду, так як суд взяв до уваги наявність між сторонами спору про право.

На даний час відповідач вважає, що вона є єдиним власником будинку № 8, розташованого по вул. Магістральна, м. Костянтинівка, того будинку, який був куплений ними в вересні 2005 року за сумісні гроші, подаровані їх батьками.

Його батьки проживають в ІНФОРМАЦІЯ_5, вирощують сільськогосподарську птицю та крупну рогату худобу, обробляють земельні паї. Він, як син, всі роки надає батькам допомогу, у зв'язку з чим деякий час був відсутній за місцем реєстрації в належному йому будинку. Після розірвання шлюбу відповідачка за зустрічним позовом вирішила використати його відсутність за місцем реєстрації з вищевказаної причини, подавши до суду позов про визнання його таким, що втратив право користування жилим приміщенням, пояснивши в своєму позові, що він не проживає за місцем реєстрації з серпня 2015 року, і не сплачує комунальні послуги. Зауважив, що від своєї власності він не відмовлявся, в будинку зареєстрований, іншого житла у власності у нього немає, і він є батьком двох дітей, яких матеріально підтримує постійно до теперішнього часу, і передаючи гроші саме відповідачу за зустрічним позовом.

Після розірвання шлюбу відповідач за зустрічним позовом має відносини з іншим чоловіком, а його його реєстрація місця проживання в спірному будинку є причиною, яка заважає відповідачці за зустрічним позовом продати будинок.

Статтею 210 ЦК України визначено, що правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації.

Таким чином, правочин щодо купівлі-продажу будинку № 8 по вул. Магістральна в м. Костянтинівці Донецької області фактично є вчиненим 23 листопада 2005 року, а тому цей будинок є об'єктом спільного сумісного майна подружжя, яке було набуте ним та відповідачем за зустрічним позовом в шлюбі.

Позивач за первісним позовом відповідач за зустрічним позовом, представник позивача за первісним позовом відповідача за зустрічним позовом адвокат ОСОБА_2 первісний позов підтримали, зустрічний позов не визнали за наведених у первісній позовній заяві підстав.

Відповідач за первісним позовом позивач за зустрічним позовом, представник відповідача за первісним позовом позивача за зустрічним позовом ОСОБА_4, первісний позов не визнали за наведених у зустрічній позовній заяві підстав, доповнивши таким.

Свідок ОСОБА_11 в судовому засіданні пояснила, що вона є матірю ОСОБА_3 Починаючи з 2013 року, її син та ОСОБА_1 дружили та в 2014 році почали зустрічатися і вирішили жити окремо від батьків, тому зняли квартиру. Вона та батьки ОСОБА_10 допомагали їм матеріально та продуктами. Потім вона запропонувала батькам ОСОБА_10 придбати житло навпіл, тобто по 1000 доларів США з кожної сторони. Оскільки її син на той час був неповнолітнім, тому договір купівлі-продажу житлового будинку зареєстрували на ОСОБА_1. Коли ОСОБА_1 завагітніла, за рішенням суду її сину було надано право на шлюб, та діти одружилися. В спірному будинку, діти прожили проживали разом з 2005 року майже 10 років.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні пояснила, що вона є матірю ОСОБА_1 Про майбутнього зятя вона дізналася влітку 2005 року, коли її донька завагітніла. До вересня 2005 року донька проживала або у бабусі в с. Олександро-Шультіно, або у неї. Про те, що її донька проживала окремо разом з відповідачем, їй було не відомо. На той час її донька була студенткою. Будинок по вул. Магістральна був придбаний в вересні 2005 року та оформлений на ОСОБА_1. Батьки відповідача у придбанні будинку участі не брали. Гроші давала вона та бабуся, ремонт робила також вона. В будинку зять проживав до серпня 2015 року, потім виїхав, забрав свої особисті речі та телевізор.

Заслухавши сторони, їх представників, свідків, дослідивши надані сторонами докази у справі, суд дістає таких висновків:

Судом встановлено, що спірний житловий будинок розташований за адресою: Донецька обл., м. Костянтинівка, вул. Магістральна, 8.

Цей будинок придбаний ОСОБА_8 (в шлюбі Мала) ОСОБА_9 26 вересня 2005 року за нотаріально посвідченим договором купівлі-продажу житлового будинку (а.с.4). Рішення про реєстрацію права власності було прийнято 23 листопада 2005 року, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно за номером 9032326 від 23 листопада 2005 року, відповідно до якого ОСОБА_12 є власником будинку № 8 по вул. Магістральна в м. Костянтинівка Донецької обл. на підставі договору купівлі-продажу (а.с.6).

Сторони перебували в зареєстрованому шлюбі з 09 листопада 2005 року (копія свідоцтва про шлюб на а.с.117).

Як вбачається з копії домової книги для реєстрації осіб, які проживають в ІНФОРМАЦІЯ_6, ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований в спірному будинку з 17 лютого 2007 року по теперішній час (а.с.10-13).

Актами перевірки паспортного режиму від 27 серпня 2015 року, від 07 грудня 2015 року та від 19 вересня 2016 року стверджується, що паспортист КП «СЕЗ» склала їх про те, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, з 17 лютого 2007 року, за даною адресою не проживає з серпня 2015 року та його особистих речей за даною адресою немає (а.с.7-9).

Вирішуючи питання обґрунтованості заявлених позовів, суд виходив з такого:

У відповідності до ст.74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними (ч.1). На майно, що є об'єктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положенняглави 8цього Кодексу (ч.2).

Спірне житло було придбано 26 вересня 2005 року, тобто до реєстрації шлюбу між сторонами.

Проте, на час придбання спірного будинку сторони проживали сумісно, що підтверджено в судовому засіданні свідком ОСОБА_11, яка пояснила, що цей будинок був придбаний батьками сторін для їх сумісного сімейного проживання.

Ця обставина знайшла відображення в рішенні Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 11 жовтня 2005 року, яке набрало законної сили 25 жовтня 2005 року, яким ОСОБА_3 було надано право на вступ до шлюбу із ОСОБА_12, і яке в мотивувальній своїй частині містить посилання на те, що ОСОБА_3 співмешкав разом із ОСОБА_12, яка чекала від нього дитину, протягом 2005 року (а.с.69).

Згідно з ч.3 ст.61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Тож та обставина, що на час придбання спірного будинку сторони проживали сумісно без реєстрації шлюбу, є преюдицією.

З цього приводу суд не зважає на доводи сторін щодо того, хто саме з батьків сторін приймав участь в придбанні спірного житла, оскільки:

По-перше, за приписами статті 59 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Тож покази допитаних у судовому засіданні свідків з приводу підтвердження/спростування тих обставин, хто саме з батьків сторін і в якій сумі передавав грошові кошти для придбання спірного житла, не можуть бути прийняті судом як допустимий доказ.

По-друге, за ч.1 ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності, незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Таким чином, суд дістає висновку, що відповідач є співвласником будинку №8, розташованого по вул. Магістральна в м. Костянтинівці Донецької області, як майна, набутого подружжям під час сумісного проживання без реєстрації шлюбу.

Тож зустрічний позов підлягає задоволенню.

Щодо первісного позову:

Шлюбно-сімейні відносини між сторонами припинені з серпня 2015 року. Зазначені обставини встановлені рішенням Костянтинівського міськрайонного суду Донецької області від 24 березня 2016 року про розірвання шлюбу між сторонами (а.с.118 зворот), яке набрало законної сили 12 квітня 2016 року.

Відповідно до ст.68 Сімейного Кодексу України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ч.1 ст.369 ЦК України, співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Відповідно до ч.1 ст.321 ЦК України, право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Отже, відповідач як співвласник будинку не може бути позбавлений законодавчо закріпленого права користування своїм майном (у вигляді частки будинку), яке є однією зі складових права власності, і не може бути визнаний таким, що втратив право користування своїм майном.

Посилання сторони позивача за первісним позовом на той факт, що відповідач не проживає у спірному будинку з серпня 2015 року, не свідчить про обґрунтованість первісного позову, оскільки за приписами ч.2 ст.317 ЦК України, на зміст права власності не впливають місце проживання власника та місцезнаходження майна.

Підсумовуючи наведене, суд вважає, що у задоволенні первісного позову слід відмовити, натомість зустрічний позов підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст.209, 214-215ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні первісного позову ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням, - відмовити.

Зустрічний позов ОСОБА_3 до ОСОБА_1 задовольнити, визнавши житловий будинок №8 по вулиці Магістральна міста Костянтинівка Донецької області обєктом права спільної сумісної власності ОСОБА_3 та ОСОБА_1.

Визнати за ОСОБА_3 право власності на ? частини житлового будинку №8 по вулиці Магістральна міста Костянтинівка Донецької області.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення.

Суддя