Ухвала суду № 65125662, 28.02.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Справа № 646/12915/14-к Головуючий суддя І інстанції Єжов В. А.

Провадження № 11-кп/790/692/17 Суддя доповідач Плетньов В.В.

Категорія: Злочини проти основ національної безпеки України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді Плетньова В.В.,

суддів - Каплієнка І.І. і ОСОБА_1

при секретарі - Вакула Н.С.,

за участю: прокурора - Хихлі О.П.,

захисника - ОСОБА_2,

обвинуваченого - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові матеріали кримінального провадження № 646/12915/14-к за обвинуваченням ОСОБА_3 за ч.3 ст.110 та ч.1 ст.258-3 КК України

за апеляційною скаргою прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_4 на вирок Червонозаводського районного суду міста Харкова від 6 грудня 2016 року,

У С Т А Н О В И Л А:

Вироком Червонозаводського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2016 року

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродження м. Краматорську Донецької області, громадянина України, українця, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженого, пенсіонера, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, фактично проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, не судимого,

визнано не винуватим та виправдано за недоведеністю його вини у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110, ч.1 ст.258-3 КК України. Запобіжний захід тримання під вартою відносно ОСОБА_3 - скасовано, і звільнено з-під варти у залі судового засідання. Вирішено долю речових доказів.

З цим вироком не погодився прокурор прокуратури Харківської області ОСОБА_4 В своїй апеляційній скарзі з доповненням прокурор ставить питання про скасування вироку Червонозаводського районного суду міста Харкова від 06.12.2016 року у звязку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність та істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення. Просить повторно дослідити обставини встановленні під час кримінального провадження, допитавши свідків, дослідивши письмові та речові докази. Ухвалити свій вирок, яким визнати винним ОСОБА_3 за ч.3 ст.110, ч.1 ст.258-3 КК України, та призначити покарання за ч.3 ст.110 КК України у вигляді 12 років позбавлення волі без конфіскації майна, за ч.1 ст.258-3 КК України у вигляді 11 років 6 місяців позбавлення волі без конфіскації майна, на підставі ст.70 КК України призначити покарання за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, у вигляді 12 (дванадцяти) років позбавлення волі, без конфіскації майна.

Вислухавши доповідь судді, думки прокурора, обвинуваченого, його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного:

Органом досудового розслідування ОСОБА_3 предявлено обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 110. ч. 1 ст. 258-3 КК України (ст. 110 із змінами, внесеними згідно із Законом України № 1183-VІІ від 08.04.2014), тобто в умисних діях, вчинених з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічні заклики до вчинення таких дій вчинені особою, яка є представником влади, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації, за наступних обставин:

ОСОБА_3, який обіймав посаду начальника MB №1 Краматорського MB ГУMBС України в Донецькій області, і, відповідно до ст. 1 Закону України «Про міліцію» був представником влади, до функціональних обовязків якого входило організація та забезпечення діяльність відділення та персональну відповідальність за виконання покладених на відділення завдань, здійснення своїх функцій, розподілення обовязків серед особового складу, керівництво та контроль за їх працею, у березні-квітні 2014 року стало достовірно відомо, що у м. Донецьку створено стійке ієрархічне обєднання - терористична організація, так звана «Донецька народна Республіка» (далі «ДНР»), учасники якої на території України займаються вчиненням актів тероризму, залякуванням населення, вбивствами громадян, захопленням адміністративних будівель органів державної влади і місцевого самоврядування, скоюють інші тяжкі і особливо тяжкі злочини, що призводить до дестабілізації суспільно-політичної ситуації у державі, збройних конфліктів па території Донецької області.

Займаючи зазначену посаду та розуміючи складність суспільно-політичної обстановки у країні, ОСОБА_3 вирішив використовувати свої владні повноваження у порушення своїх службових обов'язків і діяти в інтересах незаконно утвореної організації, що має чітку ієрархію та структуру, яка складається з політичного та силового блоків, з суворим розподілом ролей між її учасниками, основною метою якої є насильницька зміна та повалення конституційного ладу, захоплення державної влади в Україні, а також зміна меж території і державного кордону України, шляхом створення незаконного державного утворення «ДНР».

Так, 12.04.2014 року учасниками терористичної організації «ДНР» захоплено адміністративні будівлі Словянського MB ГУМВС України в Донецькій області, Словянського MB УСБУ в Донецькій області та Слов'янської міської ради.

Крім того, 13.04.2014року близько 09.00 години учасники терористичної організації «ДПР», поблизу м. Словянська Донецької області, застосувавши зброю, вчили терористичний акт, що призвів до загибелі співробітника СБ України ОСОБА_5 та отримання тяжких тілесних ушкоджень співробітниками СБ України ОСОБА_6, ОСОБА_7 та Куксою О І., котрі виконували службові обовязки, тощо.

Разом з цим, ОСОБА_3 16.04.2014року приблизно о 7.30 годині прибув до перехрестя вул. Островського та вул. 20 років Жовтня в м. Краматорську Донецької області, біля ТОВ «Колгоспний ринок» м. Краматорська, де проходило блокування руху колони 25 окремої повітрянодесантної бригади (військова частина А1126) місцевими мешканцями, в супереч інтересам служби і порушення Законів України, маючи намір на роззброєння військової колоші, з мстою сприяння діяльності терористичної організації «ДНР» - її озброєнню та скоєнню ряду терористичних актів, предявив своє службове посвідчення співробітника міліції військовослужбовцю зазначеної колони, вимагав скласти зброю та завантажити її у свій автомобіль. Не отримавши згоду від військовослужбовця на роззброєння, разом з невстановленими слідством особами організував підбурювання, до приїзду членів терористичної організації «ДНР» під командуванням самопроголошеного мера м. Словянська Донецької області ОСОБА_8, натовпу людей, який блокував зазначену військову колону та вимагав від зазначених військовослужбовців здати зброю, військову техніку та перейти на сторону «ДНР», погрожуючи при цьому застосуванням фізичною розправою.

У подальшому зазначена військова колона представниками терористичної організації «ДПР» під командуванням самопроголошеного мера м. Слов'янська Донецької області ОСОБА_8 була роззброєна, військовослужбовці потрапили в полон, зброя та боєприпаси, а саме: БТР-Д в кількості 3 одиниць, БМД-1пк - 1 одиниці, БМД-2 - 1 одиниці, 2С9 -1 одиниці, АКС-74 - 32 шт, АКСУ-74У - 21 шт, РПКС-74Н 1 шт, СВД 1 шт, РПГ-7Д - 4 шт, ПМ - 1 шт, 7.62мм ПС 43р. - 12 000 шт, 5.45мм ПС - 24 600 шт, 9мм ПСТ 16 шт, 30мм 300 шт, 7.62мм СН- 100 шт, 120 мм ВОФ - 54 шт, 73мм ПГ 15В - 40 шт, ГРД5 -54 шт, Ф1 - 54 шт, перейшли у володіння терористичної організації «ДНР» та використана під час проведення бойових дій в м. Словянську Донецької області.

Крім того, ОСОБА_3, з метою доведення свого наміру щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», прибув 16.04.2014 року близько 11.00 годині до с. Пчолкіно Краматорського району Донецької області, де в районі залізничного переїзду проходило блокування місцевими мешканцями руху іншої колони 25 окремої повітрянодесантної бригади (військова частина А1126). ОСОБА_3 усвідомлюючи, що вразі обєднання зазначених військових колон їх роззброєння буде не можливо та його намір щодо сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», тобто її озброєнню, доведений до кінця не здійсниться, разом з невстановленими слідством особами організував підбурювання, до приїзду членів терористичної організації «ДНР», натовпу людей, який блокував зазначену військову колону та який вимагав від зазначених військовослужбовців здати зброю, військову техніку, перейти на сторону «ДНР», погрожуючи при цьому застосуванням фізичною розправою, з метою досягнення своєї мети, а саме сприяння діяльності терористичної організації «ДНР», тобто її озброєнню.

За сприяння начальника МВ № 1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 незаконній діяльності терористичної організації «ДНР», внаслідок її озброєння, дестабілізації обстановки, під час окупації та антитерористичної операції по звільненню міста Словянська Донецької області від терористів, отримали тілесні ушкодження 196 громадян та 115 загинуло, зруйновано та пошкоджено 1574 житлові будинки різної форми власності, 21 обєкт теплового та водопровідно-каналізаційного господарства, мережі зовнішнього освітлення на 51 вулиці, 3 мости та асфальтобетонне покриття доріг 45 вулиць, 5 обєктів охорони здоровя та 15 обєктів освіти, що спричинило матеріальні збитки Україні.

Обгрунтовуючи своє рішення про виправдання обвинуваченого, суд першої інстанції послався на те, що вину обвинуваченого не було доведено сукупністю доказів. Так, за епізодом подій в районі ринку на вул. Островського в м. Краматорську свідок ОСОБА_9 стверджував, що 16 квітня 2014 року, він перебуваючи па посаді начальника штабу батальйону 25 окремої повітрянодесантної бригади, командував зведеним підрозділом, до якого входило до 65 осіб особового складу та 6 одиниць бронетехніки. В їхню задачу входило стягування на себе сил сепаратистів, на виконання якої вони встигли вибити один блокпост. Далі, приблизно о 6-й годині, колонна зайшла в м. Краматорськ, і о 8-мій годині була заблокована в районі ринку. Блокування сталося швидко - дорога була перекрита маршрутним таксі і автомобілем, а під його головну машину жінка поклала дитину. Миттєво зібралась велика кількість людей, які стали вимагали здати зброю. До нього підійшли двоє раніше незнайомих чоловіків - ОСОБА_3 і його помічник. Обвинувачений представився начальником міліції, предявив посвідчення і на його прохання про допомогу у деблокуванні, заявив вимогу про складання зброї, яку той помістить до кімнати озброєння. Пізніше появились: самопроголошений мер м. Словянська ОСОБА_8, військовий комісар м. Краматорська, особи від самооборони, полковник Стрелков. Далі колону захопили озброєні особи, протягом 5 хвилин дорогу було звільнено і військова техніка разом із солдатами поїхали у місто Словянськ. ОСОБА_3 не приймав участі у захопленні колони, проте, на його особисте переконання, він затягував час, що спростило дії загарбників. Під час предявлення громадянину ОСОБА_9 осіб для впізнання, що зафіксовано протоколом від 03 жовтня 2014 року, він впізнав за фотографією ОСОБА_3 0.І. як особу, яка 16 квітня 2014 року предявила йому службове посвідчення і вимагала здати зброю.

Разом з тим, на думку суду, наведені показання свідка в судовому засіданні та викладені в наведеному протоколі стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_3, в частині сприяння захопленню колони не узгоджуються з іншими доказами у справі. Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав, що дійсно станом на 16 квітня 2014 року займав посаду начальника МВ №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. В цей день, приблизно о 7-30 годині він на автомобілі направлявся на роботу до відділення міліції. По дорозі йому зателефонував начальник Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_10 і наказав їхати на вул. Островського, де заблокована військова техніка. Він приїхав у зазначене місце, куди слідом за ним прибув заступник начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_11 Вони разом зясували, що колонна військової техніки із приблизно 7 машин заблокована маршрутними таксі і громадянами в кількості до 1000 осіб. На кожній із військових машин було приблизно по 8-10людей. Вони з ОСОБА_11 доповіли ОСОБА_10II, цю обстановку, на що той наказав викликати військового комісара м. Краматорська, що було ними виконано. Далі він спостерігав за обстановкою, забезпечуючи безпеку громадян, при цьому ОСОБА_11 постійно знаходився поруч з ним. Через деякий час прибула група невідомих озброєних осіб у камуфляжному одязі, з яких приблизно вісім у балаклавах, у шести - були гранатомети. Двоє із цієї групи підійшли до колони, поспілкувались із її командиром, після чого зібрали у солдат магазини з набоями, встановили на бронетехніці привезені ними прапори. Далі ця колонна, під керуванням солдат, та з зазначеними озброєними особами в балаклавах на броні, поїхала в м. Слов'янськ.

Свідок обвинувачення ОСОБА_11 суду показав, що станом на 16 квітня 2014 року займав посаду заступника начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області. Отримавши приблизно о 7-30 годині від начальника відділу ОСОБА_10 відповідне розпорядження, пішки прибув на вул. Островського. Там вже знаходився ОСОБА_3 і декілька його підлеглих, всі у штатському одязі. Він встановив, що громадяни заблокували декілька одиниць бронетехніки, перекривши дорогу автомобілями, і доповів про ці обставини ОСОБА_10 Приблизно через 40 хвилин зявилась група у складі 12 озброєних осіб, в балаклавах. Старший групи ОСОБА_8, обличчя якого було відкрито, і одна особа в балаклаві вели перемовини з військовими, при цьому декілька разів пройшли вздовж колони. Далі він почув звук затворів, вказані ним особи сіли до солдат на броню, закріпили два прапори і поїхали в сторону селища Іванівка. За командою ОСОБА_10 вони разом з ОСОБА_3, на автомобілі останнього, рухались в цьому напрямку, проте потім прийшла інформація, що колона вже у місті Словянську. ОСОБА_3 довіз його до старої частини міста і він пішов на роботу.

Свідки ОСОБА_12 і ОСОБА_13 доповнили, що на час їхнього прибуття на вул. Островського, ОСОБА_11 і ОСОБА_3 вже знаходились там. Оскільки перший був старшим за посадою, на запитання кожного з них щодо подальших дій, ОСОБА_11 відповів, що нічого не треба робити. Пробувши приблизно годину, повернулись у відділення міліції. В їхній присутності ОСОБА_3 з військовими не спілкувався, діями по захвату військової техніки не керував.

Свідок ОСОБА_14 суду показав, що 16 квітня 2014 року приблизно о 08-00 годині за інформацією чергового прибув на вул. Островського, до місця блокування військової техніки, де зустрів заступника начальника Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_11, а метрів через 15 від нього - свого начальника ОСОБА_3І, від якого дізнався, що той чекає команду керівництва. ОСОБА_11 дав йому аналогічне розпорядження чекати. Він пробув у зазначеному місці приблизно 20 хвилин і направився на робоче місце у відділення.

Свідок ОСОБА_15 повідомив, що з 07-00 годи ранку 16 квітня 2014 року знаходився на робочому місці на "Колгоспному ринку", коли стала поширюватись інформація про блокування військової техніки. Він пройшов до вул. Островського, де побачив приблизно пять військових машин, в передню з яких упиралися руками до 15 цивільних осіб, а сама дорога була перекрита мікроавтобусом марки "Газель". Приблизно через 30 хвилин зявився ОСОБА_3 у штатському одязі і став біля магазину. На протязі 40 хвилин, що свідок спостерігав за ОСОБА_3, останній з військовими не спілкувався. Потім громадяни стали приносити військовим продукти харчування, після чого він повернувся на ринок. На його переконання ОСОБА_3 не керував блокуванням колони, оскільки стояв з розгубленим видом.

Свідок ОСОБА_16 підтвердив факт присутності ОСОБА_3 в місці блокування військової техніки на вул. Островського, якого мигцем бачив на не дуже невеликій відстані від неї.

Зазначені показання обвинуваченого і свідка ОСОБА_11, на думку суду першої інстанції, співпадають у цілому і в деталях з показаннями свідка ОСОБА_10, який показав суду, що, отримавши від чергового інформацію про блокування колони військової техніки на вул. Островського, телефоном дав розпорядження ОСОБА_3 і ОСОБА_11, який єдиний із його заступників залишився у місці, щоб провести розяснювальну роботу серед громадян про розблокування колони; виключити можливість з боку громадян і маргіналов стягнути військових з броні і захопити зброю та спалити бронетехніку. Через деякий час він отримав від зазначених підлеглих доповідь про те, що техніку захопили озброєні особи і вона поїхала. Інформація від військових про наявність вимог ОСОБА_3 про здачу зброї до нього не надходила.

На думку суду першої інстанції, зазначені показання спростовують показання свідка ОСОБА_9, який в судовому засіданні стверджував, що раніше незнайомий йому ОСОБА_3, як керівник підрозділу міліції, вимагав від його підрозділу здати зброю, демонструючи своє посвідчення.

Обвинувачений звернув увагу суду, що факту предявлення посвідчення не могло бути фізично, оскільки 13 квітня 2014 року, коли він прибув на нараду у міський відділ, який на той час вже захопили озброєні люди, у нього, як і інших співробітників, загарбники переламали пластикове посвідчення.

Факт відсутності станом на 16 квітня 2014 року у ОСОБА_3 службового посвідчення підтвердили суду свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_13

Свідок ОСОБА_10 доповнив, що 13 квітня 2014 року особи, що захопили будівлю міської міліції м. Краматорська, відбирали у співробітників, окрім службових посвідчень, - паспорти, гроші, мобільні телефони.

Свідок ОСОБА_11, який весь час подій на вул. Островського знаходився на незначній відстані від обвинуваченого, пояснив суду, що не чув вимог ОСОБА_3 про складання зброї та не бачив з його боку дій, що могли сприяти захопленню колони, па які посилався свідок ОСОБА_9І

Аналогічні свідчення дали суду і свідки ОСОБА_15, ОСОБА_14, ОСОБА_12, ОСОБА_13, які також знаходились поряд з обвинуваченим.

Також суд першої інстанції вважав установленим, що ОСОБА_3 прибув до місця подій на легковому автомобілі "КІА Спортейдж". Виходячи із цієї обставини, суд критично ставиться до наявності у обвинуваченого можливості вивезти за допомогою цього автомобіля озброєння роти десантників, набої і снаряди до гармат.

Обвинувачений і допитані свідки, в тому числі ОСОБА_9. послідовно стверджували, що захоплення військової колони вчинене групою озброєних осіб під керівництвом самопроголошеного мера м. Словянська ОСОБА_8 та "полковника Стрелкова", які жодним чином не спілкувались з ОСОБА_3

Суд вважав, що стороною обвинувачення не надано обєктивних доказів наявності взаємозвязку між діями по захопленню військової техніки і озброєння та діями обвинуваченого ОСОБА_3

Свідки ОСОБА_14, ОСОБА_12 і ОСОБА_13В, підтвердили позицію обвинуваченого про відсутність у їхнього відділення можливості розблокувати військову техніку на вул. Островського, оскільки це не змогли зробити 65 військових при повному озброєнні та на шести одиницях бронетехніки. Ці доводи стороною обвинувачення не спростовані.

За епізодом подій в с. Пчолкіно суд першої інстанції вказав, що 14 вересня 2014 року ОСОБА_17 звернувся до АТЦ при СБ України із заявою, в якій зазначив, що йому стало відомо, що 16 квітня 2014 року в сел. Пчолкіно начальник міського відділення міліції №1 Краматорського МВ ГУМВС України в Донецькій області ОСОБА_3 керував діями осіб, які провокували і підбурювали натовп до вчинення протиправних дій по блокуванню руху колони військової техніки.

Свідок ОСОБА_17 суду показав, що 16 квітня 2014 року він знаходився у штабі АТО, звідки був направлений в сел. Пчолкіно для розблокування колони. Він узяв: ОСОБА_10II., представника громадської організації та голову селищної ради, разом з якими прибув на місце, і почав проводити перемови з місцевими мешканцями стосовно розблокування. Він звернув увагу на ту обставину, що після досягнення домовленості про розблокування, знову починались заворушення і зривалась досягнута домовленість. Виступаючи з бронетехніки, він звернув увагу на одну особу, що виділялася у юрбі і до якої постійно підходили молоді чоловіки, після чого починались заворушення. Зазначена людина залишилася на місці блокування колони і після відбуття ОСОБА_10 Він запамятав цю людину і, у вересні 2014 року переглядаючи інтернет, по фотографії впізнав ОСОБА_3, який на розсуд свідка, вірогідно, був організатором блокування військової колони, про що він повідомив правоохоронні органи в своїй заяві. Під час предявлення громадянину ОСОБА_17 осіб для впізнання, що зафіксовано протоколом від 23 вересня 2014 року, він впізнав за фотографією ОСОБА_3 як особу, яка керувала діями не тільки по блокуванню, а ще і по роззброєнню військовослужбовців.

На думку суду першої інстанції, наведені показання свідка та викладені в наведених протоколі та заяві про вчинення злочину стосовно дій обвинуваченого ОСОБА_3, в частині керування діями по блокуванню і роззброєнню військовослужбовців не узгоджуються з іншими доказами у справі. Так, обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні наполягав, що відразу, після захоплення першої колони невідомими особами, він отримав від ОСОБА_10 команду прибути до селища Пчолкіно, де на вул. Білгородській було заблоковано ще одну колонну. Разом з ОСОБА_11 і военкомом вони приїхали в селище Пчолкіно, де встановили, що дійсно колонна військової техніки із приблизно 15 БРДМ і одного ГАЗ-66 були оточені приблизно 3000 людей, частина яких лежала під гусеницями. Крім того, один легковий автомобіль було пошкоджено бронемашиною і його оглядала слідчо-оперативна група. Вони з ОСОБА_11 доповіли обстановку начальнику. Приблизно через 1.5-2 години прибув ОСОБА_10 разом з командиром військових. Цей полковник забрався па БРДМ і став просити людей розійтись, на що ніхто не прореагував. В цей час він підійшов до ОСОБА_10 і. отримавши від нього дозвіл, поїхав на роботу, оскільки ним ще не була прийняте чергування у відділку. Свідок ОСОБА_11 підтвердив факт своєї присутності на місці подій в сел. Пчолкіно, разом з ОСОБА_10, ОСОБА_17, військовим комісаром м. Краматорськ і ОСОБА_3, куди вони прибули вже після виникнення конфліктної ситуації. По діям ОСОБА_3 не було видно, щоби він керував блокуванням, нікому ніяких команд він не давав, з військовими не контактував.

Свідок ОСОБА_10ГІ. суду пояснив, що в першій половині дня 16-го квітня 2014 року він від керівництва ГУМВС України в Донецькій області дізнався про блокування військової техніки в сел. Пчолкіно, яка переїхала легковий автомобіль, та отримав завдання доставити туди командуючого ПДВ ОСОБА_17 Він дав підлеглим команду направити особовий склад в місце блокування, потім заїхав до міськуправління, де забрав ОСОБА_17 і доставив його на місце блокування. На місці пригоди була конфліктна ситуація внаслідок пошкодження військовими автомобіля, проте до міліції претензій не було. Там знаходились декілька працівників міліції, він поспілкувався з ОСОБА_11 і ОСОБА_3, якому дозволив повернутись у відділення. ОСОБА_17 відразу підійшов до військових, потім піднявся на броню, відрекомендувався, сказав, що бере відшкодування завданої шкоди на себе. Він, ОСОБА_10, також особисто звертався до натовпу з пропозицією розблокувати військову техніку, проте і його не послухали. Невдовзі зявились озброєні люди, з якими ОСОБА_17 вів перемовини. Як тільки було досягнуто угоди, за командою керівництва АТО він вибув в його штаб, де отримав подяку за дії міліції протягом 16 квітня 2014 року.

Свідки ОСОБА_14 і ОСОБА_12 суду показали, що 16 квітня 2014 року разом, на автомобілі, приїхали до місця блокування військової техніки в сел. Пчолкіно. Там вони пробули не більше години - до приїзду ОСОБА_10, після чого, з дозволу ОСОБА_3, який вказав на відсутність команд від керівництва щодо подальших дій. повернулись на робоче місце у відділення.

Свідок ОСОБА_16 підтвердив факт присутності ОСОБА_18 у місці блокування військової техніки в сел. Пчолкіно, які, як і він сам, розглядали розчавлений легковий автомобіль.

Свідок ОСОБА_19 пояснив суду, що бачив батька - ОСОБА_3 на місці подій в сел. Пчолкіно, який стояв неподалік від скупчення громадян і не з ким не спілкувався.

Свідок ОСОБА_20, який був командиром роти, повідомив, що в сел. Пчолкіно військову колону було заблоковано між 9 і 11 годинами ранку громадянами, які перекрили залізничний переїзд. Після 11-ї години із натовпу він виділив раніше незнайомого ОСОБА_3, який звернув на себе увагу своєї солідністю, при цьому відзначив, що той стоїть окремо і ні з ким не спілкується.

Свідок ОСОБА_21, який обіймав посаду командира 3-го парашутно-десантного батальйону 25-ї окремої повітрянодесантної бригади, уточнив, що командував однією із колон бригади. По прибутті в сел. Пчолкіно він з'ясував, що тут вже заблокована колонна 2-го батальйону, тому його колона виявилась другою, заблокованою в цьому місці. Місцеві мешканці їх оточили, клали під гусениці дітей. Спочатку з військовими вели перемовини ветерани-афганці, потім, приблизно через 2-3 години, появився командувач ІІДВ ОСОБА_17 і дав команду здати затвори із зброї. Затвори приймала група осіб, один із яких був з відкритим обличчям і мав бороду, інші троє - в балаклавах. Ще, приблизно, 7 озброєних осіб чекали на відстані. Після здачі затворів їхні колони розблокували і вони вийшли за межі Донецької області.

Суд уважав, що показання свідків на користь обвинуваченого узгоджуються між собою і не мають протиріч, що, на думку суду першої інстанції, свідчить про те, що дійсно 16 квітня 2014 року приблизно об 11-00 годині ОСОБА_3, за наказом безпосереднього начальника, прибув на місце подій у сел. Пчолкіно, На час його прибуття блокування колони вже відбулось і військова броньована техніка вже розчавила легковий автомобіль, який оглядала слідчо-оперативна група. Знаходячись на місці подій, він контактував з ОСОБА_11 Свідок ОСОБА_17 прибув разом з ОСОБА_10 Після їхнього прибуття і початку перемовин з громадянами. ОСОБА_3 з дозволу ОСОБА_10 залишив місце події і відбув на місце роботи. Тобто, на місці подій ОСОБА_3 провів нетривалий час, постійно перебував у полі зору ОСОБА_22, ОСОБА_14, ОСОБА_12 і ОСОБА_19, які беззаперечно заявили, що він з військовими не спілкувався, діями блокувальників не керував.

На думку суду першої інстанції, наведена хронологія подій виключала можливість наявності подій, викладених в показаннях свідка ОСОБА_17 стосовно того, що він під час перемовин з громадянами, що блокували колону, вирахував особу, яка керувала процесом блокуванням, і цією особою є обвинувачений.

Судом були досліджені протоколи предявлення для впізнання від 03 жовтня 2014 року, згідно яких ОСОБА_20 впізнав за фотографією ОСОБА_3, як особу, яка 16 квітня 2014 року приймала участь у блокуванні бронетехніки, а ОСОБА_21 впізнав за фотографією ОСОБА_3 як особу, яка 16 квітня 2014 року керувала діями по блокуванню і роззброєнню військових.

Разом з тим, в судовому засіданні свідки ОСОБА_20 і ОСОБА_21 таких обставин не підтвердили і наполягали на тому, що не були очевидцями протиправних дій ОСОБА_3

Допитана в судовому засіданні в якості свідка дружина обвинуваченого - ОСОБА_23, па свідчення якої прокурор посилався, в тому числі в дебатах, як на доказ винуватості ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованих йому злочинів, стверджувала що її чоловік є патріотом Україні і ніколи і ніяким чином не приймав участі та не сприяв діяльності будь-якої терористичної організації. Наголосила на тому, що він сумлінно виконував службові обовязки, у звязку з чим неодноразово заохочувався.

Свідок ОСОБА_10 охарактеризував обвинуваченого виключно з позитивного боку і показав суду, що після визволення міста він особисто входив до складу групи по виявленню сепаратистів, при цьому до них негативної інформації на ОСОБА_3 не надходило.

Крім того, оцінюючи достовірність показань свідків ОСОБА_9, і ОСОБА_17, суд вважає слушними зауваження сторони захисту, що після викладених подій 16 квітня 2016 року і захвату озброєння колон військової техніки, кожен з них отримав підвищення.

Судом також були заслухані свідки ОСОБА_24, ОСОБА_25, ОСОБА_26 Свідок ОСОБА_24, пояснив, що він не був очевидцем подій, однак йому відомо, що 16 квітня 2014 року злочинцями було захоплено 6 бойових машин в/ч А1126. Після звільнення міста Словянська бойові машини було повернуто у пошкодженому або повністю непридатному для експлуатації стані.

Свідок ОСОБА_25 повідомив суду, що приймав участь у евакуації однієї з БМД з дороги Краматорськ-Словянськ, що мала пошкодження: повністю вигоріла, гусениці відсутні. На її борту мався надпис: "Народне ополчення Донбасу".

Аналогічні показання надав суду свідок ОСОБА_26

Також судом досліджені письмові докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_3 в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях:

схема розташування кабінету ОСОБА_3 в будівлі MB №1 Краматорського MB Г'УМВС України в Донецькій області;

схема розташування звіроферми, що належить ОСОБА_3;

протокол обшуку будинку №'.15 по провулку Омському в м. Краматорськ від 20 вересня 2014 року;

протокол обшуку будинку №12 по провулку Омському в м. Краматорськ від 20 вересня 2014 року;

протокол обшуку "Звіроферми" за адресою: м. Краматорськ, сел. Ясна Поляна, вул. Якутська, 64-82, від 20 вересня 2014 року;

протокол обшуку кабінету начальника MB № 1 Краматорського MB ГУМВС України в Донецькій області в адміністративній будівлі за адресою: м. Краматорськ, вул. Клубна, 2, від 22 вересня 2014 року;

протокол обшуку автомобіля НОМЕР_1 від 22 вересня 2014 року;

функціональні обов'язки начальника MB №1 Краматорського MB ГУМВС України в Донецькій області від 03 січня 2014 року;

наказ ГУМВС України в Донецькій області про призначення ОСОБА_3 на посаду начальника MB №1 Краматорського MB ГУМВС України в Донецькій області від 02 жовтня 2013 року № 445 о/с;

витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 09 серпня 2012 року № 316 о/с:

витяг з наказу ГУМВС України в Донецькій області від 14 листопада 2013 року № 497 о/с;

наказ ГУМВС України в Донецькій області від 05 вересня 2014 року № 333 о/с;

протокол предявлення громадянину ОСОБА_17 осіб для впізнання від 23 вересня 2014 року, під час якого він впізнав за фотографією ОСОБА_14, як особу, яка 16 квітня 2014 року вчиняла активні дії по блокуванню і роззброєнню військових;

протокол предявлення громадянину ОСОБА_21 осіб для впізнання від 03 жовтня 2014 року, під час якого він впізнав за фотографією;

протокол предявлення громадянину ОСОБА_9 осіб для впізнання від 03 жовтня 2014 року, під час якого він не впізнав предявлених осіб, в тому числі ОСОБА_14;

скріншот сторінки ОСОБА_27;

протокол огляду речей і документів від 23 вересня 2014 року;

постанову про визнання предметів речовими доказами від 23 вересня 2014 року;

постанову про виділення матеріалів досудового розслідування від 28 жовтня 2014 року;

протокол огляду бронетехніки від 05 листопада 2014 року;

протокол огляду бронетехніки від 07 листопада 2014 року;

акт позапланової перевірки наявності стрілецької зброї та боєприпасів військової частини ЛІ 126 від 20 квітня 2014 року;

висновок судово-медичної експертизи від 08 жовтня 2014 року № 3210-Ая/14;

висновок судово-дактилоскопічної експертизи від 04 жовтня 2014 року № 69;

висновок судово-дактилоскопічної експертизи від 02 жовтня 2014 року № 70;

протокол отримання біологічних зразків для експертизи від 17 жовтня 2014 року;

висновок судово-медичної експертизи від 22 жовтня 2014 року №38/41 -И/14;

лист Словянської міської ради від 07.10.2014 року № 01.01.07/2063;

витяги з Реєстру досудових розслідувань на 103 аркушах;

за висновком судової вибухотехнічної експертизи від 06 листопада 2015 року № 486/2014 наданий предмет є спрацьованим пусковим пристроєм реактивної протитанкової гранати РПГ-18, що виготовлений промисловим способом та до категорії боєприпасів чи вибухових пристроїв, у наданому вигляді, не відноситься. Для стрільби не придатний. Доробки, виконані не заводським шляхом, відсутні, маркувальні позначення знищенню не піддавалися;

за висновком судово-балістичної експертизи від 18 жовтня 2014 року № 479 карабін Симонова «ОП-СКС», серії ТА № 2564, є нарізною вогнепальною зброєю, заводського виготовлення, переведеним із групи бойової зброї в групу мисливської. Сім патронів є мисливськими проміжними патронами калібру 7,62 мм;

висновок молекулярно-генетичної експертизи від 30 грудня 2014 року № 20-1226.

а також речові докази:

карабін Симонова «ОП-СКС», серія ТА № 2564; пістолет чорного кольору АЕ790Ш серії КО №17788; 1 магазин (обойма) до зазначеного пістолету; кобура чорного кольору до зазначеного пістолету; 10 (десять) патронів для відстрілу гумовими кулями; мобільний телефон "Самсунг Дуос" з двома сім картками мобільного оператора "МТС", наручний годинник у жовтому корпусі; шапка чорна вязана; платіжна картка ВБР № 6706040400215505; платіжна картка Приватбанк № 1201000088021516; флеш-карта "Арасеr ", 2 стріляні гільзи патронів калібру 7,62 мм та ватяний тампон; металеві кайдани у кількості 4 шт. (три з яких із номерами: Юф1096С, Н8427, Н5495); один чохол для кайданів: тубус зеленого кольору протитанкової гранати РПГ-18.

Суд першої особи вважав, що вказані докази, ні кожен зокрема, ні в сукупності, не підтверджують факт вчинення ОСОБА_3, як особою, яка є представником влади, умисних дій з метою зміни меж території або державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, а також публічних закликів до вчинення таких дій, за попередньою змовою групою осіб, що призвело до тяжких наслідків та загибелі людей, а також сприяння діяльності терористичної організації.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції передчасно дійшов висновку щодо недоведеності вини обвинуваченого й ухвалив незаконне рішення про його виправдання.

Згідно вимог ст. 410 КПК України неповним визнається судовий розгляд, під час якого залишилися недослідженими обставини, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення, зокрема, у разі якщо: судом були відхилені клопотання учасників судового провадження про допит певних осіб, дослідження доказів або вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення; необхідність дослідження тієї чи іншої підстави випливає з нових даних, встановлених при розгляді в суді апеляційної інстанції.

Під судового розгляду стороною обвинувачення прокурором неодноразово заявлялися клопотання щодо здійснення приводу свідків сторони обвинувачення: ОСОБА_28, 11.07.1977 р .н., мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Самаркандська, 35, ОСОБА_29, ІНФОРМАЦІЯ_5, мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, вул. Димитрова, 49, та допиту їх у режимі відеоконференції через місцевий суд м. Краматорська Донецької області, про надання доручення співробітникам СБУ в Донецькій області встановити фактичне місцезнаходження для допиту в якості свідка заявника в даному кримінальному провадженні ОСОБА_30, 28.12.1973 р. н. мешкає за адресою: Донецька область, м. Краматорськ, бульвар Краматорський, 30-85). Але суд не задовольнив ці клопотання, пославшись на вимоги ч.3 ст.23 КПК України, а також на те, що обставини вчинення ОСОБА_3 зазначених вище злочинів відомі ОСОБА_30І лише зі слів інших осіб.

Разом з тим, згідно з вимогами ч.ч.1 та 2 ст.97 КПК України показаннями з чужих слів є висловлювання, здійснене в усній, письмовій або іншій формі, щодо певного фату, яке ґрунтується на поясненні іншої особи. Суд має право визнати допустимим доказом показання з чужих слів незалежно від можливості допитати особу, яка надала первинні пояснення, у виняткових випадках, якщо такі показання є допустимим доказом згідно з іншими правилами допустимості доказів. А згідно ч.6 ст.22 КПК України суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та використання процесуальних обовязків.

Колегія суддів погоджується з доводами прокурора, що суд першої інстанції при ухваленні процесуального рішення від 17.11.2016 року щодо відмови в задоволенні клопотання сторони обвинувачення позбавив сторону обвинувачення права допитати всіх наявних у неї свідків з метою встановлення обєктивних обставин справи, та зайняв однобічну позицію на стороні захисту, чим порушив вимоги кримінального процесуального закону щодо рівності та змагальності сторін.

Згідно вимог ст.411 КТТК України судове рішення вважається таким, що не відповідає фактичним обставинам кримінального провадження, якщо: висновки суду не підтверджуються доказами, дослідженими під час судового розгляду; суд не взяв до уваги докази, які могли істотно вплинути на його висновки; за наявності суперечливих доказів, які мають істотне значення для висновків суду, у судовому рішенні зазначено, чому суд взяв до уваги одні докази і відкинув інші: висновки суду, викладені у судовому рішенні, містять істотні суперечності.

Колегія суддів уважає, що суд першої інстанції необґрунтовано визнав неправдивими показання свідків обвинувачення, у яких не було підстав оговорити обвинуваченого і які стверджували, що обвинувачений намагався роззброїти військових, і надав перевагу свідченням його родичів та колег по службі. Суд не дав оцінку тій обставині, що отримані від його керівника ОСОБА_10 накази не були виконані у повному обсязі ОСОБА_3, і не зясував причини невиконання.

Не було дано належної оцінки поясненням свідка ОСОБА_17 щодо конкретних дій обвинуваченого в подіях 16.04.2014 року. Судом безпідставно зазначено в вироку, що військовослужбовці ОСОБА_20 та ОСОБА_21 підтвердили та наполягали на відсутності протиправних дій з боку ОСОБА_3

Під час судового засідання судом не було усунуто протиріччя між свідченням обвинуваченого ОСОБА_3, який 13.04.2016 року повідомив, що вилучений в справі зелений тубус він знайшов на вулиці та приніс його додому, та свідченнями ОСОБА_14, який повідомив суду, що даний тубус він подарував ОСОБА_3 Дані суперечності також суд позбавив можливості усунути прокурору під час судового розгляду.

Судом не взято до уваги й не піддано відповідній оцінці відеозапис під назвою «Народ заблокировал бронетехнику в поселке Пчелкино под Краматорском», на якому на 1-й хвилині 30-31 секунді зображений ОСОБА_3, що в сукупності з іншими відеозаписами може свідчити про причетність ОСОБА_3 до вчинених злочинів.

Крім цього, суд першої інстанції, вирішуючи питання про неналежність речових та письмових доказів, виключив докази з переліку, не звернувши уваги на те, що в ході обшуків були вилучені предмети та речі, які можуть вказувати на причетність ОСОБА_3 до вчинених злочинів, а саме: тубус зеленого кольору, який ОСОБА_3 зберігав у себе вдома, що може свідчити про те, що останній мав безпосередню причетність до військових дій, які відбувалися у регіоні. Вилучені металеві кайданки у кількості 4 штук (які є спеціальним засобом з обмеженим оборотом) та шапка чорна вязана (маска) також можуть підтверджувати певну участь ОСОБА_3 у скоєнні злочинів.

З урахуванням цього, посилання прокурора на те, що протоколи обшуків мають доказове значення, а судом допущено порушення вимог ст.85, 95 КПК України, заслуговують на увагу.

Зазначені порушення норм КПК України та однобічність судового розгляду не дали судові можливості ухвалити законне та обґрунтоване рішення.

Суд першої інстанції, зробивши висновок про відсутність у діях ОСОБА_3 ознак кримінальних правопорушень, передбачених ч.3 ст.110 та ч.1 ст.258-3 КК України, при цьому судом конкретно не зазначено чому саме вони відсутні.

Відкидаючи зазначені вище докази, які мають істотне значення для встановлення істини, суд не прийняв їх до уваги, не вказавши причини неприйняття.

Згідно з вимогами ст.412 КПК України істотними порушеннями вимог кримінального процесуального закону є такі порушення вимог цього Кодексу, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.412 КПК України судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: за наявності підстав для закриття судом провадження в кримінальній справі його не було закрито; судове рішення ухвалено незаконним складом суду; судове провадження здійснено за відсутності обвинуваченого, крім випадків, передбачених частиною третьою статті 323 чи статтею 381 цього Кодексу, або прокурора, крім випадків, коли його участь не є обовязковою; судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обовязковою; судове провадження здійснено за відсутності потерпілого, належним чином не повідомленого про дату, час і місце судового засідання; порушено правила підсудності; у матеріалах провадження відсутній журнал судового засідання або технічний носій інформації, на якому зафіксовано судове провадження в суді першої інстанції.

Згідно вимогами ст.413 КПК України неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є: незастосування судом закону, який підлягає застосуванню; застосування закону, який не підлягає застосуванню; неправильне тлумачення закону, яке суперечить його точному змісту; призначення більш суворого покарання, ніж передбачено відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність.

При ухваленні судом вироку, суд не конкретизував, на підставі яких саме пунктів або частини ст. 373 КПК України або ст. 284 КПК України було виправдано ОСОБА_3, оскільки існують 3 підстави для ухвалення виправдувального вироку.

Вказані однобічність суджень суду першої інстанції та порушення вимог КПК України перешкодили ухваленню в кримінальному провадженні законного та обґрунтованого рішення.

Виправити зазначені вади судового розгляду шляхом ухвалення вироку судом апеляційної інстанції не є можливим, оскільки в даному випадку ухваленню нового вироку має передувати повторний судовий розгляд кримінального провадження в повному обємі, що здійснити в умовах апеляційного розгляду без суттєвого порушення прав сторін на захист, є неможливим. А тому колегія суддів уважає за необхідне, скасувавши вирок, призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 376, 405, 407, 411, 412, 419 КПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора прокуратури Харківської області ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Червонозаводського районного суду м. Харкова від 6 грудня 2016 року щодо ОСОБА_3 скасувати.

Призначити новий судовий розгляд кримінального провадження в суді першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя суддя суддя

_______ ___ _______

В.В.ОСОБА_31ОСОБА_32ЛЮШНЯ