Рішення № 65125312, 01.03.2017, Слобідський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Комінтернівський районний суд м. Харкова)

Провадження № 2/641/358/2017 Справа № 641/9555/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року Комінтернівський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого - судді Чайка І.В.,

за участю секретаря Алієвої І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, в якому просить зобовязати відповідача ОСОБА_3 спростувати заяву, яка поширює недостовірну інформацію відносно ОСОБА_1, зроблену 12.10.2016 року в приміщенні Харківського районного суду Харківської області в спосіб опублікування цього спростування в розділі «Обяви» газети «Харківський курєр». .

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначила, що вона з 22.05.2005 року була обрана головою правління Садового товариства «Березовий гай», та неодноразово переобиралася 19.09.2010 року та 10.10.2015 року, має авторитет серед членів товариства, бездоганну репутацію та довіру. 12.10.2016 року відбулось судове засідання по справі № 635/2458/16-ц за позовом ОСОБА_4 до Садового товариства «Березовий гай», та після вказаного засідання в приміщенні Харківського районного суду Харківської області в присутності членів Садового товариства «Березовий гай» ОСОБА_3 привселюдно та безпідставно звинуватила позивача у тому, що вона обкрадає членів Садового товариства «Березовий гай» чим образила честь, гідність та ділову репутацію позивача. Дослівно ОСОБА_3 поширила наступну інформацію «Ви людей обкрадаєте».

Озвучена відповідачем недостовірна інформація завдала значної шкоди діловій репутації ОСОБА_1, принизила її честь та гідність, що є порушенням її особистих немайнових прав. Також, в залі судових засідань знаходилась секретар судді Панас Н.Л., яка чула дану інформацію, що також завдало шкоди діловій репутації позивача, як голови Садового товариства «Березовий гай».

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі та пояснила, що 12.10.2016 року в приміщенні суду та в присутності членів кооперативу та працівників суду, відповідач промовила в голос, що позивача обкрадає членів кооперативу, чим образила її честь та гідність. Також зазначила, що відповідач ОСОБА_3 не є членом садівничого товариства, однак має у своїй власності земельну ділянку. Пізніше до неї почали звертатися члени садівничого товариства з питаннями, чи відповідає дійсності проголошена відповідачем інформація.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному обсязі та посилаючись на обставини викладені в позовній заяві просив їх задовольнити.

В судовому засіданні відповідач позов не визнала та пояснила, що в 2014 році вона отримала у власність садовий будинок та дві земельні ділянки, які знаходяться на території садівничого товариства «Березовий гай». 12.10.2016 року близько 16-00 години, після завершення судового розгляду по справі № 635/2458/16-ц за позовом ОСОБА_4 до садівничого товариства «Березовий гай», про визнання його статуту недійсним, в приміщенні місцевого суду Харківського району Харківської області, позивач свідомо спровокувала суперечку, в процесі якої вона висловилася подібне тому, що вказано в позовні заяві. Також пояснила, що її слова ніяким чином не ображають честь, гідність та ділову репутацію ОСОБА_1 і в цілому не порушують її немайнові права, так як є оціночним судженням які не містять фактичних даних. Російське слово «воруете» в стилі побутового мовлення на її думку не є тотожним українському слову «крадіжка».

Крім того, вказала, що вона не надавала ніякої згоди позивачу на фіксування її розмов за допомогою телефону, а тому здійснений запис не може бути доказом по справі.

Представник відповідача ОСОБА_5 у судовому засіданні проти позову заперечував в повному обсязі.

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно ОСОБА_5 з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 21618996 від 18.01.2016 року садівниче товариство «Березовий гай» знаходиться за адресою: Харківська обл., Харківський р-н, смт. Бабаї, та його керівником є ОСОБА_1 (а.с. 39-41).

Допитана у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_6 пояснила, що 12.10.2016 року вона була присутня в судовому засіданні, яке відбувалось в Харківському районному суді Харківської області, та після закінчення вказаного засідання в залі суду вона почула, як відповідач висловлювалась на адресу позивача, а саме: «… обворовиває, привласнює чужі кошти». На її думку висловлювання відповідача негативну вплинуло на ділову репутацію ОСОБА_1. Також зазначила, що ОСОБА_1 записувала на мобільний телефон вказану вище фразу відповідача про що повідомила оточуючих.

Свідок ОСОБА_7 в судовому засідання пояснила, що вона є членом садівничого товариства та була присутня в приміщенні Харківського районного суду Харківської області, під час обставин на які посилається позивач, однак що саме казала відповідач вона не чула.

Суд критично оцінює надані в судовому засіданні показання свідків.

Згідно зі ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частина 4 статті 32 Конституції України закріплює, що кожному гарантується судовий захист права спростовувати недостовірну інформацію про себе, а також право на відшкодування матеріальної і моральної шкоди, завданої збиранням, зберіганням, використанням та поширенням такої недостовірної інформації.

Беручи до уваги зазначені конституційні положення, при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації необхідно забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до правила ч.1 ст.277 ЦК України особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї недостовірної інформації, має право на спростування цієї інформації.

Згідно вищевказаної норми закону, його об'єктивна сторона передбачає одночасну наявність таких складових елементів, як недостовірність поширеної інформації та її направленість на порушення особистих немайнових прав потерпілої особи (негативний зміст).

У розумінні вищевказаної норми закону, негативною слід вважати інформацію, в якій стверджується про порушення особою, зокрема, норм чинного законодавства, вчинення будь-яких інших дій (наприклад, порушення принципів моралі, загальновизнаних правил співжиття, неетична поведінка в особистому, суспільному чи політичному житті тощо) і яка, на думку позивача, порушує його право на повагу до гідності, честі чи ділової репутації.

Згідно із частинами 4, 7 статті 277 ЦК України, спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Відповідно до статті 297 ЦК України, кожен має право на повагу до його гідності та честі, гідність та честь фізичної особи є недоторканними, фізична особа має право звернутися до суду з позовом про захист її гідності та честі, а на підставі статті 299 ЦК України - фізична особа має право на недоторканність своєї ділової репутації та може звернутися до суду з позовом про захист своєї ділової репутації.

З наведених норм права вбачається, що позов про захист гідності, честі чи ділової репутації вправі пред'явити фізична особа у разі поширення про неї недостовірної інформації, яка порушує її особисті немайнові права.

Пленум Верховного Суду України в пункті 15 постанови «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» від 27.02.2009 року № 1 (далі Постанова), роз'яснив, що при розгляді справ зазначеної категорії суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Також відповідно до розяснень, які містяться у пункті 19Постанови Пленуму Верховного Суду України, зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.

За правилом ч.1, 2 ст.30Закону України «Про інформацію»оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлення, які не мітять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляд на характер використання мовностилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатиру). оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

Висловлювання відповідача ОСОБА_3, які мали місце в приміщенні Харківського районного суду Харківської області після розгляду справи № 635/2458/16-ц за позовом ОСОБА_4 до садівничого товариства «Березовий гай» про визнання статуту недійсним, не містили фактичних даних і тому суд вважає їх такими, що не підлягають спростуванню, оскільки є оціночними судженнями з боку відповідача і ця думка ОСОБА_3 була висловлена у формі, яку не можна вважати вираженою у непристойній формі, що принижує честь та гідність. Крім того, порушень меж допустимого втручання у права позивача при поширенні оспорюваної інформації не було та було забезпечено належний баланс між конституційним правом на свободу вираження поглядів та правом на повагу до ділової репутації інших осіб.

Не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які будучи вираженням субєктивної думки і поглядів відповідача, які не можливо перевірити на предмет їх відповідності дійсності.

Окрім того, право на свободу вираження поглядів, захищенест..10 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод», ратифікованої Законом України від 17.07.1997р., яка разом з відповідною практикою застосування норм Конвенції Європейським судом з прав людини відповідно дост..17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»є для суддів джерелом права.

Так, у своїй практиці Європейський суд розрізняє факти та оціночні судження. Якщо існування фактів може бути підтверджено, правдивість оціночних суджень не піддається доведенню, вимога довести правдивість оціночних суджень є нездійсненною і порушує свободу висловлення думки як таку, що є фундаментальною частиною права, яке охороняється статтею 10 Конвенції (рішення ЄСПЛ у справі «Лінгенс проти Австрії» від 08 липня 1986р.).

Згідно до ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як по зверненню фізичної чи юридичної особи, в межах заявлених ними вимог на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у розгляді справи.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 ЦПК України. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації є необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню.

Згідно ч. 1 ст. 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат повязаних з розглядом справи.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 84 ЦПК України витрати, пов'язані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Відповідно до положень частини 4 статті 42 ЦПК України документи, що посвідчують повноваження адвоката як представника, можуть також посвідчуватися ордером, дорученням органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги, або договором.

Як розяснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у п. 47, 48 Постанови №10 від 17.10.2014 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» право на правову допомогу гарантовано ст.ст.8,59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України, витрати, повязані з оплатою правової допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, несуть сторони, крім випадків надання безоплатної правової допомоги. Порядок надання безоплатної правової допомоги у цивільних справах передбачений у розділі ІІІ Закону України «Про безоплатну правову допомогу», положення якого забезпечуватимуться поетапно, починаючи з 01 січня 2015 року.

При стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом або іншим фахівцем у галузі права незалежно від того, чи така особа брала участь у справі на підставі довіреності, чи відповідного договору (ст.12,42,56 ЦПК України). Розмір витрат на оплату правової допомоги визначається за домовленістю між стороною та особою, яка надає правову допомогу. Разом із тим граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлений Законом України «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах». Підстави, межі та порядок відшкодування судових витрат на правову допомогу, надану в суді як адвокатом, так і іншим фахівцем у галузі права, регламентовано у п. 2 ч. 3 ст.79, статтях84,88,89 ЦПК України.

Витрати на правову допомогу, граничний розмір якої визначено відповідним законом, про що зазначено в пункті 47 цієї постанови, стягуються не лише за участь у судовому засіданні при розгляді справи, а й у разі вчинення інших дій поза судовим засіданням, безпосередньо повязаних із наданням правової допомоги у конкретній справі (наприклад, складання позовної заяви, надання консультацій, переклад документів, копіювання документів).

Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені.

Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Як вбачається з матеріалів справи представником відповідача не надано до суду доказів того, що він є адвокатом або іншим фахівцем у галузі права або має право надавати юридичні послуги в якості фізичної особи-підприємця, та з наданої відповідачем квитанції не вбачається хто саме перерахував грошові кошти ОСОБА_5Г,, у звязку з чим, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача на користь відповідача понесених судових витрат.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,11,57,60,89,209,212,214-215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист честі, гідності, ділової репутації та спростування недостовірної інформації залишити без задоволення.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через Комінтернівський районний суд м. Харкова в 10-денний строк з дня проголошення рішення .

Мотивоване рішення виготовлене 03.03.2017 року.

Суддя: ОСОБА_8