Ухвала суду № 65125174, 02.02.2017, Апеляційний суд Луганської області

Головуючий суду 1 інстанції - ОСОБА_1

Доповідач - Авалян Н.Б.

Справа № 415/1944/16-ц

Провадження № 22ц/782/883/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 лютого 2017 року місто Сєвєродонецьк

Апеляційний суд Луганської області у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді - Авалян Н.М.

суддів Луганської В.М., Стахової Н.В.

за участю секретаря Коротенка С.В.

позивача ОСОБА_2

представника позивача ОСОБА_3

представника відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року в справі за позовом ОСОБА_2 до Відокремпленого підрозділу "Шахта ім.Д.Ф.Мельникова" в особі Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля" за участю третьої особи - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Лисичанську Луганської області про визнання нещасного випадку таким, що пов'язаний з виробництвом та зобов'язання вчинити певні дії,

встановив

Громадянин ОСОБА_2 звернувся до суду в вказаним позовом, в якому просив:

1) визнати нещасний випадок, який стався 22 липня 2014 року о 8 год.25 хв. у Відокремленому підрозділі «Шахта ім. Д.Ф. Мельникова» ПАТ «Лисичанськувугілля» таким, що пов'язаний з виробництвом

2) Зобов'язати відповідача переглянути акт за формою Н-5 від 28 березня 2016 року, скласти акт за формою Н-1,

В обґрунтування позову послався на те, що він перебуває у трудових відносинах з відповідачем та займає посаду виконуючого обов'язки начальника дільниці ремонту забійного обладнання (РЗО). В період часу з квітня 2014 року на території м. Лисичанська Луганської області здійснювалась антитерористична операція, тому шахта працювала у режимі життєзабезпечення, що було пов'язано з тим, що територія шахти постійно підпадала під артобстріли. 22 липня 2016 року він вийшов на роботу у звичайному режимі, але після узгодження наряду всі працівники були відпущені додому. По дорозі додому позивач потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав поранення та проходив лікування. Для обстеження нещасного випадку була створена комісія, яка прийшла до висновку, що нещасний випадок не пов'язаний з виробництвом, тому був складений акт за формою Н-5, з чим позивач категорично не погоджується.

Рішенням Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

Позивачем подана апеляційна скарга, в якій він просить рішення суду скасувати і ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на

Апеляційний суд, заслухавши суддю-доповідача, доводи позивача, його представника, а також представників відповідача і третьої особи, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає апеляційну скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, вірно керувався положеннями ст. 22 Закону України «Про охорону праці», Порядком проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232 (далі - Порядок) та виходив із того, що відповідно до аналізу наявних у справі доказів, відсутні підстави для задоволення позову.

Судом встановлено, і це підтверджується матеріалами справи що позивач перебуває у трудових відносинах з Відокремпленим підрозділом "Шахта ім.Д.Ф.Мельникова" Публічного акціонерного товариства "Лисичанськвугілля".

22 липня 2016 року з позивачем по дорозі з роботи додому стався нещасний випадок (позивач був поранений внаслідок артилерійського обстрілу).

Для розслідування нещасного випадку наказом від 09 жовтня 2015 року за №829 відповідачем була утворена комісія, яка прийшла до висновку, що факт травмування в.о. начальника дільниці ОСОБА_2 з виконання трудового процесу не має підтвердження та не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві. На нього поширюється дія п.3 підпункту 1 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків невиробничого характеру, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 22 березня 2001 року №270.

ОСОБА_2 скористався своїм правом оскарження цього висновку та звернувся із скаргою до Головного управління Держпраці у Луганській області.

На підставі припису Головного управління Держпраці у Луганській області №1 від 01 березня 2016 року відповідачем проведено повторне розслідування нещасного випадку.

Наказом від 04 березня 2016 року №211 була утворена комісія, яка встановила, що ОСОБА_2 під час знаходження на вулиці потрапив під артилерійський обстріл, внаслідок чого отримав травму тулубу, проникнення у забрюшинний простір. Подія, що призвела до нещасного випадку: вибух боєприпасів. Місце, де стався нещасний випадок на вулиці. Висновок комісії : Нещасний випадок вважати таким, що стався у побуті.

28 березня 2016 року був складений акт за формою Н-5, в якому комісія дійшла до висновку, що факт травмування в.о. начальника дільниці ОСОБА_2 відбувся під час його прямування з роботи пішки, тому не підпадає під дію Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30.11.201 року за №1232.

Позивач не оспорює правильності встановлення обставин нещасного випадку та процедури розслідування нещасного випадку. Він не погоджується з висновком комісії про кваліфікацію нещасного випадку.

Відповідно до закону нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обовязків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоровю або настала смерть (п.5 ч.1 ст. 1 Закону №1105-XIV від 23 вересня1999 року "Про загальнообовязкове державне соціальне страхування").

Обставини, за яких нещасний випадок визнається таким, що пов'язаний з виробництвом, і складається акт за формою Н-1 визначені у пункті 15 Порядку проведення розслідування та ведення обліку нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, затвердженому Постановою Кабінету Міністрів України від 30 листопада 2011 року № 1232, які є вичерпними та розширеному тлумаченню не підлягають. До них відносяться:

1) виконання потерпілим трудових (посадових) обов'язків за режимом роботи підприємства, у тому числі у відрядженні;

2) перебування на робочому місці, на території підприємства або в іншому місці для виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків чи завдань роботодавця з моменту прибуття потерпілого на підприємство до його відбуття, що фіксується відповідно до

правил внутрішнього трудового розпорядку підприємства, в тому числі протягом робочого та надурочного часу;

3) підготовка до роботи та приведення в порядок після закінчення роботи знарядь виробництва, засобів захисту, одягу, а також здійснення заходів щодо особистої гігієни, пересування по території підприємства перед початком роботи і після її закінчення;

4) виконання завдань відповідно до розпорядження роботодавця в неробочий час, під час відпустки, у вихідні, святкові та неробочі дні;

5) проїзд на роботу чи з роботи на транспортному засобі, що належить підприємству, або іншому транспортному засобі, наданому роботодавцем відповідно до укладеного договору;

6) використання власного транспортного засобу в інтересах підприємства з дозволу або за письмовим дорученням роботодавця чи безпосереднього керівника робіт;

7) виконання дій в інтересах підприємства, на якому працює потерпілий, тобто дій, які не належать до його трудових (посадових) обов'язків, зокрема із запобігання виникненню аварій або рятування людей та майна підприємства, будь-які дії за дорученням роботодавця; участь у спортивних змаганнях, інших масових заходах та акціях, які проводяться підприємством самостійно або за рішенням органів управління за наявності відповідного розпорядження роботодавця;

8) ліквідація наслідків аварії, надзвичайної ситуації техногенного або природного характеру на виробничих об'єктах і транспортних засобах, що використовуються підприємством;

9) надання підприємством шефської (благодійної) допомоги іншим підприємствам, установам, організаціям за наявності відповідного рішення роботодавця;

10) перебування потерпілого у транспортному засобі або на його стоянці, на території вахтового селища, у тому числі під час змінного відпочинку, якщо настання нещасного випадку пов'язане з виконанням потерпілим трудових (посадових) обов'язків або з впливом на нього небезпечних чи шкідливих виробничих факторів чи середовища;

11) прямування потерпілого до об'єкта (між об'єктами) обслуговування за затвердженим маршрутом або до будь-якого об'єкта за дорученням роботодавця;

12) прямування потерпілого до місця чи з місця відрядження згідно з установленим завданням, у тому числі на транспортному засобі будь-якого виду та форми власності;

13) раптова серцева смерть потерпілого внаслідок гострої серцево-судинної недостатності під час перебування на підземних роботах (видобування корисних копалин, будівництво, реконструкція, технічне переоснащення і капітальний ремонт шахт, рудників, копалень, метрополітенів, підземних каналів, тунелів та інших підземних споруд, проведення геологорозвідувальних робіт під землею) або після підйому потерпілого на поверхню з даною ознакою, що підтверджено медичним висновком;

14) скоєння самогубства працівником плавскладу на суднах морського, річкового та рибопромислового флоту в разі перевищення обумовленого колективним договором строку перебування у рейсі або його смерті під час перебування у рейсі внаслідок впливу

психофізіологічних, небезпечних чи шкідливих виробничих факторів;

15) оголошення потерпілого померлим унаслідок його зникнення, пов'язаного з нещасним випадком під час виконання ним трудових (посадових) обов'язків;

16) заподіяння тілесних ушкоджень іншою особою або вбивство потерпілого під час виконання чи у зв'язку з виконанням ним трудових (посадових) обов'язків або дій в інтересах підприємства незалежно від початку досудового розслідування, крім випадків з'ясування потерпілим та іншою особою особистих стосунків невиробничого характеру, що підтверджено висновком компетентних органів;

17) одержання потерпілим травми або інших ушкоджень внаслідок погіршення стану його здоров'я, яке сталося під впливом небезпечного виробничого фактора чи середовища у процесі виконання ним трудових (посадових) обов'язків, що підтверджено медичним висновком;

18) раптове погіршення стану здоров'я потерпілого або його смерті під час виконання трудових (посадових) обов'язків внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів та/або факторів важкості чи напруженості трудового процесу, що підтверджено медичним висновком, або якщо потерпілий не пройшов обов'язкового медичного огляду відповідно до законодавства, а робота, що виконувалася, протипоказана потерпілому відповідно до медичного висновку;

19) перебування потерпілого на території підприємства або в іншому місці роботи під час перерви для відпочинку та харчування, яка встановлюється згідно з правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, технологічної перерви, а також під час перебування на території підприємства у зв'язку з проведенням виробничої наради, одержанням заробітної плати, проходженням обов'язкового медичного огляду тощо або проведенням з дозволу чи за ініціативою роботодавця професійних та кваліфікаційних конкурсів, спортивних змагань та тренувань чи заходів, передбачених колективним договором, якщо настання нещасного

випадку пов'язано з впливом небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, що підтверджено медичним висновком.

Виходячи зі змісту вищезазначеної норми права, нещасний випадок, що стався з позивачем, не відноситься до такого, що пов'язаний з виробництвом.

Отже, довід апеляційної скарги про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права на увагу не заслуговують.

Безпідставними суд вважає посилання апелянта на ОСОБА_1 Державної служби гірничого нагляду та промислової безпеки України від 21 липня 2014 року №5640/0/5.2-09/6/14. Цим листом надано розяснення процедури розслiдування нещасних випадкiв з працiвниками пiдприємств, якi постраждали внаслiдок антитерористичної операцiї пiд час виконання трудових (посадових) обовязкiв в iнтересах своїх пiдприємств, i повiдомляє. Цим листом не встановлені інші обставини, ніж ті, що зазначені у Порядку, які підлягають кваліфікації як такі, що пов'язані з виробництвом.

Довід апеляційної скарги про те, що для кваліфікації нещасного випадку як такого, що пов'язаний з виробництвом, необов'язковим є травмування саме на робочому місці, є правильним, але вирішальним для такої кваліфікації є саме виконання трудових обов'язків. Проте, під час нещасного випадку з позивачем він не виконував свої трудові обов'язки. І обставини, за яких стався нещасний випадок, не підпадає під дію вищезазначеного пункту 15 Порядку.

Довід представника апелянта про те, що судом безпідставно прийнято до уваги лікарняний лист, в якому зазначено про невиробничу травму також не заслуговує на увагу, оскільки цей запис не має вирішального значення для кваліфікації нещасного випадку як такого, що не пов'язаний з виробництвом.

Таким чином, доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про невірність застосування судом норм матеріального чи порушення процесуального права, яке призвело до невірного вирішення справи; за своїм змістом є доводами, викладеними в обґрунтування позову, яким суд першої інстанції дав належну правову оцінку.

Відповідно до вимог ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Керуючись ст. ст.307 ч.1 п.1, 308, 313, 315, 317, 319, 323-325, 327 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Лисичанського міського суду Луганської області від 27 жовтня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції - Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий Авалян Н.М.

Судді Луганська В.М.

ОСОБА_5