Вирок № 65125073, 05.12.2016, Сіверськодонецький міський суд Луганської області (до 25.04.2025 - Сєверодонецький міський суд Луганської області)

Справа № 428/6916/14-к

Провадження №1-кп/428/151/2015

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 грудня 2016 року м. Сєвєродонецьк

Сєвєродонецький міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді - Макаренко І.Г.,

при секретарі - Комм Я.О.,

за участю прокурорів - Ковтуна А.Г., Ахмедова Р.А., Федоренка С.В.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

захисника - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Сєвєродонецька кримінальне провадження відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Табаївка, Куп'янського району, Харківської області, громадянина України, українця, маючого вищу освіту, пенсіонера, одруженого, зареєстрованого та мешкаючого за адресою АДРЕСА_1 раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

Державним обвинуваченням ОСОБА_1 інкримінується те, що на початку квітня 2014 року, більш точну дату з'ясувати не представилось можливим, особа, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, маючи намір відкрито протистояти державній владі України, за попередньою змовою з іншими особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, створили на території Луганської області не передбачене законами України збройне воєнізоване формування «Армія Юго-Востока», з метою вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме заволодіння окремими територіями та їх утримання, захоплення адміністративних будівель, заволодіння автотранспортом, скоєння розбійних нападів, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї, блокування доріг та інших транспортних комунікації, тощо.

З початку створення не передбаченого законами України збройного воєнізованого формування «Армія Юго-Востока», особи, провадження щодо яких виділено в окреме провадження, у підконтрольних їм містах Луганської області почали проводити роботу, пов'язану з набором добового складу воєнізованого збройного формування, проводити навчально-тренувальну підготовку з особовим складом, та визначати функції та дії кожної особи, яка входила до структурного підрозділу «Армії Юго-Востока», з метою реалізації цілей зазначеного формування.

Так, у квітні 2014 року, точний час та дату не встановлено, до структурного підрозділу збройного формування не передбаченого законами України, діючого на території міста Сєвєродонецька Луганської області, контрольованого особі, провадження щодо якої виділено в окреме провадження, на добровільній основі увійшов ОСОБА_1, який мав умисел приймати активну участь у діяльності даного збройного формування, при цьому розуміючи, що діяльність зазначеного збройного формена спрямована на скоєння тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень.

Вступивши в зазначене збройне формування. ОСОБА_1, діючи з прямим умислом, розуміючи незаконність діяльності формування, став приймати активну участь у збройному формуванні, зокрема виконував вказівки осіб, які були рангом вище нього.

З квітня 2014 року та до моменту затримання ОСОБА_1 діючи в складі збройного формування, керуючись прямим умислом, маючи при собі вогнепальну зброю, без відповідних повноважень проводив допити осіб, доставлених до приміщення штабу збройного формування у м. Сєвєродонецьк Луганської області.

Дії ОСОБА_1 державним обвинуваченим кваліфіковано за ч. 2 ст. 260 КК України, а саме як участь у діяльності непередбаченого законами України збройного формування.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у інкримінованому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 260 КК України не визнав та пояснив, що обставини, викладені в обвинувальному акті не є правдивими, так як приблизно в квітні 2014 року в м. Сєвєродонецьку не було ніяких озброєних формувань. Перших озброєних осіб він побачив 11 травня 2014 року в день, в який проходив в м. Сєвєродонецьку так званий «референдум». Приблизно в 15-20 квітня 2014 року на мобільний телефон йому подзвонила незнайома особа, запросила зустрітися щоб проконсультуватись, яка під час зустрічі представилась ОСОБА_3, сказав, що вони займаються створенням в місті народної дружини. Потім ця особа запрошувала його ще 8 травня, близько о 14-00 г. на ринок «Радість», говорив, що командує людьми, які, як зрозумів обвинувачений, є дружинникам, необхідно обговорити питання безпеки проведення 9 травня, з метою уникнення провокацій. На зібранні було близько 60 чоловік, усі люди були звичайно одягнені, нікого не було у камуфльованому одязі, як і не було зі зброєю. У камуфльованому одязі був тільки один, якого представили як ОСОБА_3, позовний ОСОБА_19. В даній особі він впізнав раніше судиму особу - ОСОБА_4, який пропонував охороняти ветеранів на 9 травня та сказав, що його призначили у м. Сєвєродонецьк з м. Луганська, керувати охороною та громадським порядком. Вислухавши все це він пішов, і ні на що не погодився.

В кінці травня 2014 року у будівлю ДІАП його запросив ОСОБА_3, де розмовляли вони про створення ополчення, а ОСОБА_1 тільки слухав. Йому надійшла пропозиція бути у них начальником штабу, начальником розвідки, але він відмовився. Під час зустрічі в будівлі ДІАП він бачив озброєних людей. Пізніше йому подзвонив якийсь ОСОБА_5 та сказав, що їм потрібна допомога. Він підійшов до будівлі ДІАП, набрав номер ОСОБА_5, у будівлі ДІАП вже була охорона. Він чекав годину, після чого вийшов молодий, невисокого росту хлопець, з яким вони пішли коридорами будівлі ДІАП, де побачив сидячих двох жінок, які на вигляд були перелякані, та в стані, більш схожому на істерику. Виявилося, що жінки їхали в м. Сєвєродонецьк разом з чоловіком на своєму автомобілі і їх затримали на блокпосту. Він запитав у осіб, які супроводжували жінок, про що він повинен спілкуватися з жінками, однак жінка сама стала у нього прохати поспілкуватися, на що він погодився, тому їх запросили в хол. Вона йому розповіла як їх затримали, а саме через те, що з чоловіком торгували на ринку молочною продукцією і м'ясом. Коли поговорив з жінкою то прийшов ОСОБА_5 і ОСОБА_6, колишній співробітник МВС. Він розповів їм про що йому розповіла жінка, сказав, що їх потрібно відпустити, люди ні до чого не причетні. З чоловіком тієї жінки він не розмовляв. Жінку відпустили, а йому сказали прийти наступного дня до військкомату. Вранці, коли він пришов до військкомату, то побачив близько 10 людей у камуфльованому одязі. Він представився цим особам, після чого його завели на подвір'я, а він подзвонив ОСОБА_5 та чекав. Однак почалася стрілянина. Його поклали на підлогу, потім побили, і кинули на землю перед людиною. Як дізнався потім, це був ОСОБА_7. Після цього його продовжували бити, звинувачували у якійсь зраді. ОСОБА_7 приставив йому до голови пістолет та сказав, що розстріляє. Потім знову били, забрали все, що було у нього у кишенях, а згодом відпустили.

В ході досудового розслідування він надавав ті самі пояснення, а саме, що не перебував, не записувався у будь яке формування, не надавав своїх даних, зброї не носив, на блокпостах не стояв. Знає ОСОБА_8 зі списку свідків до цього провадження, особисто знайомий з ним близько 3 років, познайомився в офісі у ОСОБА_9, якій він допомагав з юридичних питань. Затримали його 8 серпня 2014 року. Зброї у нього ніколи не було, яка саме була зброя у людей в будівлі ДІАП не знає. Все що він зробив, це один раз розмовляв з жінкою, якій бажав допомогти, хоча розумів незаконність дій людей, які були в будівлі ДІАП. При цьому ніяких нічиїх вказівок він не виконував, та мав можливість виїхати з міста. Пішов до військкомату, тому що хотів допомогти чоловікові жінки, так як вона його під час бесіди просила.

Стороною обвинувачення в якості підтвердження винності обвинуваченого ОСОБА_1, у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, суду надано наступні докази.

Свідок ОСОБА_10 у судовому засіданні пояснила, що 13.06.2014 року вона разом зі своїм чоловіком їхали на ринок з молочною продукцією. На блокпосту по трасі Новоайдар - Сєвєродонецьк їх затримали озброєні люди. Чоловіка побили, кинули в машину, всіх привезли в будівлю ДІАП в м.Сєвєродонецьку. У чоловіка при собі булу повістка до військомату, тому на її чоловіка почали кричати, що він є офіцером Української армії. Вона просила з кимось поговорити, відмовлялася уходити без свого чоловіка. Тоді їй сказали, зачекати, з нею буде говорити слідчий. Так вона прочекала у будівлі ДІАП з ранку до самого вечора. Згодом прийшов чоловік з автоматом, разом з яким був і обвинувачений ОСОБА_1, представився ОСОБА_12, став запитувати про те, що сталося. Особи, які її затримали сказали, що ОСОБА_12 слідчий, при цьому у ОСОБА_1 були документи її чоловіка. Після розмови він віддав телефон, гроші, взявши розписку, що їй усе повернуто. Вона просила ОСОБА_1 розібратися, що з її чоловіком, після чого пішла до дому. До ранку понеділка вона не знала що з її чоловіком, потім їй повідомили, що чоловік у лікарні. ОСОБА_1 не пояснював у зв'язку з чим її допитують,та не висував ніяких звинувачень, він був у цивільному одязі, без зброї. Претензій до ОСОБА_1 не має.

Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснив, що він раніше знав обвинуваченого ОСОБА_1, так як останній працював у його знайомої ОСОБА_9 юристом. 23.05.2014 року, він перебував у своєму офісі юридичної компанії «Фагот», яка розташована по вул. Менделєєва. До офісу забігли люди у камуфльованому одязі, які були з автоматичною зброєю, схопили та відвезли його до будинку ДІАП. У даному будинку, як йому було відомо, був розташований штаб армії «Юго-Восток». Протягом часу, коли він перебув на території будинку ДІАП, бачив багато людей в камуфльованому одязі, а саме штанях та легкій куртці з довгими рукавами зеленого кольору зі зброєю. Серед цих людей він впізнав обвинуваченого ОСОБА_1, який також був у камуфльованому одязі, з автоматичною зброєю, а саме, автоматом системи Калашнікова. Які функції виконував ОСОБА_1 він не знає та не бачив, однак останній вільно ходив територією даного будинку та вільно спілкувався з іншими озброєними людьми, а тому він вирішив, що ОСОБА_1 входить до складу цієї злочинної організації.

Свідок ОСОБА_13 у судовому засіданні пояснив, що він бачив один раз обвинуваченого ОСОБА_1, коли в 2014 року був затриманий ополченцями, які в той час діяли м. Сєвєродонецьку та згодом відвезли до будівлі ДІАП. В будівлі ДІАП його допитував обвинувачений ОСОБА_1, якого всі називали «ОСОБА_1». Під час допиту йому стало відомо, що ОСОБА_1 колишній слідчий. ОСОБА_1 був одягненим у камуфльований одяг, штани та футболку, зброї при ньому не бачив. Після допиту його відпустили.

Крім того, державним обвинуваченням в підтвердження винності ОСОБА_1 надано наступні письмові докази. Так, з витягу кримінального провадження № 12014130000000220, внесеного 24.09.2014 року, видно, що дане кримінальне провадження порушено на підставі матеріалів правоохоронних органів та контролюючих державних органів про виявлення фактів вчинення чи підготовки до вчинення кримінальних правопорушень, за фабулою, що з квітня по липень 2014 року ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, перебуваючи на території м. Сєвєродонецька, Луганської області, брав участь у діяльності непередбаченого законами України збройного формування «Армія Юго-Востока» (т. 2 а.п. 1).

З постанови про виділення матеріалів досудового розслідування видно, що з матеріалів кримінального провадження № 12014130370001444 виділено матеріали досудового розслідування щодо підозрюваного ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, згідно з переліком, який надається (т. 2 а.п. 2-4).

З протоколу для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2014 року видно, що ОСОБА_8 серед наданих йому фотознімків впізнав фотознімок ОСОБА_1, та пояснив, що цю особу він бачив 23.05.2014 року на технічній території будівлі ДІАП, яка віталась з іншими особами, які були там (т. 2 а.п. 41-44)

З протоколу затримання ОСОБА_1 видно, що 10 серпня 2014 року останнього було затримано за підозрою у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України (т. 2 а.п. 58-61).

З протоколу для впізнання за фотознімками від 10 серпня 2014 року видно, що ОСОБА_14 серед наданих йому фотознімків впізнав фотознімок ОСОБА_1, та пояснив, що цю особу він бачив у будівлі ДІАП, яка керувала ополченцями (т. 2 а.п. 56-57).

З копії паспорту на ім'я ОСОБА_1 видно, що останній є громадянином України, ІНФОРМАЦІЯ_3, уродженець с. Табаівка, Куп'янського району, Харківської області, який виданий Сєвєродонецьким МВ УМВС України в Луганській області 19 травня 1999 року, зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 (т. 2 а.п. 69).

З протокол огляду предметів від 03 вересня 2014 року видно, що слідчим було оглянуто сторінку ресурсу «Вікіпедія» у мережі інтернет, де містяться відомості щодо «Армия Юго-Восток», «Народное ополчение Донбаса», Луганский батальйон самооборони «Заря», «Батальон «Призрак», «ОСОБА_20», які роздруковані та також долучені до цього протокол огляду (т. 2 а.п. 102-109).

З постанови про виділення матеріалів з кримінального провадження від 23 вересня 2014 року видно, що з матеріалів кримінального провадження № 12014130370001444 виділено копію протоколу допиту свідка ОСОБА_10, протокол пред'явлення для впізнання за фотознімками за участю ОСОБА_10 від 12.08.2014 року, довідку про судимість у відношенні ОСОБА_1 з метою доручення до матеріалів провадження № 12014130370001444 (т. 2 а.п. 113-114).

З протоколу для впізнання за фотознімками від 12 серпня 2014 року у кримінальному провадженні № 2071 від 29.07.2014 року видно, що ОСОБА_15 серед наданих їй фотознімків впізнала фотознімок ОСОБА_1, та пояснив, що цю особу вона бачила у будівлі ДІАП, яка її попитувала 13.06.2014 року тобто у день, коли її було затримано, та представилась слідчим (т. 2 а.п. 121-124).

З постанови про визначення групи прокурорів від 30 жовтня 2014 року видно, що при розгляді матеріалів провадження № 12014130000000214 від 11.09.2014 року заступником прокурора Луганської області було визначено групу прокурорів у кримінальному провадженні № 12014130000000220 від 24.09.2014 року (т. 2 а.п. 165-167).

Стороною захисту в підтвердження невинуватості обвинуваченого ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 260 КК України, суду надано наступні докази.

Свідок ОСОБА_11 у судовому засіданні пояснила, що вона знає обвинуваченого ОСОБА_1 більш ніж десять років, він її сусід. За час проживання, зокрема в травні 2014 року вона не бачила ОСОБА_1 в камуфльованому одязі чи зі зброєю. Ніколи про вступ до армії «Юго-Восток» її не закликав, і ніколи не чула від сусідів про таки заклики. Вступав чи не вступав ОСОБА_1 до лав озброєних формувань їй не відомо.

Свідок ОСОБА_16 у судовому засіданні пояснив, що ОСОБА_1 її сусід. Знаю давно. Однак ніколи не бачив його в камуфльованому одязі чи зі зброєю, хоча бачить його дуже часто. Сім'я у них дуже дружна, всі привітні, тихі. Зброї не бачив, нічого не розповідав про збройні формуваннях, та що когось допитував чи увійшов в збройне формування.

Свідок ОСОБА_17 у судому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її сусід, однак не бачила останнього у камуфльованому одязі, та зі зброєю. Також їй нічого не відомо про участь ОСОБА_1 у будь яких збройних формуваннях.

Свідок ОСОБА_18 у судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_1 її рідний брат. З квітня 2014 року спілкувалися дуже часто, у нього було два інфаркти. Ніколи не бачила ОСОБА_1 в камуфльованому одязі чи зі зброєю.

Таким чином, суд, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження у відповідності до положень ч. 1 ст. 337 КПК України, згідно з якими, судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме, діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об'єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов'язків, у зв'язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих (розшукових) дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, безпосередньо дослідивши, надані докази стороною обвинувачення, давши їм належну оцінку, відповідно до вимог положень процесуального закону, приходить до наступного висновку.

Як встановлено у судовому засіданні, дії ОСОБА_1 державним обвинуваченим кваліфіковано за ч. 2 ст. 260 КК України, а саме як участь у діяльності непередбаченого законами України збройного формування.

З обвинувального акту видно, що суть обвинувачення ОСОБА_1 полягає у участі у воєнізованому збройному формуванні «Армія Юго-Востока», яке було створено особами, провадження щодо яких виділено в окреме провадження та метою діяльності якого було вчинення тяжких та особливо тяжких кримінальних правопорушень, а саме заволодіння окремими територіями та їх утримання, захоплення адміністративних будівель, заволодіння автотранспортом, скоєння розбійних нападів, депортацію населення з регіону знаходження даного збройного формування, знищення живої сили супротивника та його матеріальних коштів, з використанням вогнепальної зброї, вибухових речовин та іншої зброї, блокування доріг та інших транспортних комунікації, тощо. Тобто, кваліфікуючими ознаками даного кримінального правопорушення є ознака озброєності формування, у якому особа приймає участь.

Розглядаючи надані державним обвинуваченням суду докази, які були досліджені у судовому засіданні, суд виходить з наступного, що у якості доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.260 КК України, фактично надано показання свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, які надані останніми у судовому засіданні та пояснили, що бачили ОСОБА_1 в якості особи, яка приймала участь у воєнізованому формуванні.

При цьому ОСОБА_13 та ОСОБА_10 зазначали, що вважали дану організацію ополченням, а ОСОБА_8 був впевнений, що це «Армія Юго-Восток», хоча дані свідки не надали будь-яких відомих саме їм свідчень чи доказів її створення, мети її діяльності, осіб, які нею керували, наявності придатної зброї тощо.

Згідно ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

На думку суду, надані пояснення свідків в частині створення та дії збройного формування не містять підтвердження викладених в обвинувальному акті обставин і за своєю суттю є формою припущення, яке ґрунтується на чутках, їх суб'єктивній оцінці подій, тому, в частині викладеного обвинувачення про дію, створення та мету діяльності воєнізованого збройного формування «Армія Юго-Восток», обвинувачення ОСОБА_1 підлягає виключенню.

Згідно примітки 2 до ст. 260 КК України під збройним формуванням слід розуміти воєнізовані групи, які незаконно мають на озброєнні придатну для використання вогнепальну, вибухову чи іншу зброю.

Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму Верховного суду від 23.12.2005 № 13 «Про практику розгляду судами кримінальних справ про злочини, вчинені стійкими злочинними об'єднаннями» випадках, коли для вирішення питання про належність відповідних предметів до зброї, а також питання про їх придатність до використання за цільовим призначенням потрібні спеціальні знання, у справі необхідно призначати експертизу, яку слід проводити у відповідних експертних установах.

Державним обвинуваченням суду не надано будь-яких фактичних доказів, що формування, винність участі у якому інкримінується обвинуваченому ОСОБА_1, мало придатну для використання зброю. Дані відомості також не отримано судом і в ході допиту свідків у судовому засіданні, що є підставою для виключення цієї кваліфікуючої ознаки з обвинувачення ОСОБА_1

Недопустимим на думку суду є доказ у вигляді протоколу огляду предметів, який міститься у т. 2 а.п. 102-09, а саме сторінки «Вікіпедія» в мережі Інтернет, оскільки, даний ресурс є вільною енциклопедією, та відомості, які в ній публікуються не є офіційними, надаються невідомими особами з метою задоволення особистих потреб, мають загально-інформаційне значення, а також даний ресурс не затверджений як джерело інформації у встановленому законами України порядку. При цьому суд також зауважує, що згідно відомостей, які містяться на сторінці «Вікіпедія» в мережі «Інтернет», за адресою посилання: https://uk.wikipedia.org/wiki/Вікіпедія:Відмова_від_відповідальнсоті, на сторонці «Відмова від відповідальності» зазначено, що «Ви користуєтеся Вікіпедією на свій страх і ризик! Вікіпедія не дає медичних порад, Вікіпедія не дає юридичних висновків. Вміст Вікіпедії може викликати у вас протест попри те, що користувачі можуть виправляти помилки чи помилкові дані, вони не зобов'язані цього робити. Тому вся інформація надається без гарантії корисності для будь-якої мети чи придатності для будь-якого використання. Ніхто з авторів, учасників, спонсорів, адміністраторів, операторів та осіб, які ще якось пов'язані з Вікіпедією, не відповідає за появу неточної інформації, а також за використання Вами даних, які містяться на цих веб-сторінках чи на веб-сторінках, на які вони посилаються».

Відповідно до ч. 1,3 ст. 337 КПК України судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акта, крім випадків, передбачених цією статтею.

З метою ухвалення справедливого судового рішення та захисту прав людини і її основоположних свобод суд має право вийти за межі висунутого обвинувачення, зазначеного в обвинувальному акті, лише в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це покращує становище особи, стосовно якої здійснюється кримінальне провадження.

З примітки 1 до ст. 260 КК України видно, що під воєнізованими слід розуміти формування, які мають організаційну структуру військового типу, а саме єдиноначальність, підпорядкованість та дисципліну, і в яких проводиться військова або стройова чи фізична підготовка.

Враховуючи встановлені у кримінальному провадженні обставини, суд доходить до висновку, що обвинувачення ОСОБА_1, зазначене в обвинувальному акті, підлягає зміні в частині правової кваліфікації, а саме з ч. 2 ст. 260 КК України на ч. 1 ст. 260 КК України, у зв'язку з недоведеністю участі ОСОБА_1 в участі у незаконному збройному формуванні.

Таким чином, обвинувачення ОСОБА_1 слід кваліфікувати за ч. 1 ст. 260 КК України, як участь у непередбаченому законами України воєнізованому формуванні.

Оцінюючи пояснення свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_10 з точки зору наявності в них відомостей щодо інкримінованого ОСОБА_1 злочину, передбаченого ч. 1 ст. 260 КК України, суд вважає доведеною вину ОСОБА_1 у вчиненні даного злочину, оскільки у суду відсутні підстави вважати недостовірними чи такими, що викликають сумніви ці показання. Відсутні також підстави вважати, що особи, які є свідками у даному кримінальному провадженні, заінтересовані в результатах провадження, перебувають у службових, родинних взаєминах з іншими учасниками процесу, або вони нездатні сприймати і давати правдиві показання, чи вони мають погану репутацію, характеристику як членів суспільства тощо. При цьому дані свідки, були безпосередніми учасниками тих подій, які ними описані у судовому засіданні, та в ході яких вони бачили обвинуваченого ОСОБА_1 безпосередньо як особу, яка була учасником воєнізованого формування, а останній не заперечував фактів, за яких свідки його бачили при викладених в обвинувальному акті обставинах.

Пояснення, надані свідками захисту ОСОБА_11, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 не містять відомостей щодо подій злочину, який інкримінується ОСОБА_1, а отже суд не бере їх до уваги при оцінці наданих свідчень обвинуваченого ОСОБА_1 та свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_10

Не визнання обвинуваченим ОСОБА_1 своєї вини у вчинені злочину, передбаченого ч. 1 ст. 260 КК України, суд вважає спробою уникнення кримінальної відповідальності та осуду зі сторони суспільства, а тому надані ОСОБА_1 пояснення, щодо відсутності в його діях умислу на участь у незаконному воєнізованому формуванні суд не бере до уваги. При цьому, обвинувачений ОСОБА_1 не визнаючи своєї провини у вчиненні злочину, що йому інкримінується, надав у судовому засіданні показання в яких фактично визнав факт участі у діяльності воєнізованого формування, та які в певній частині співпадають з поясненнями свідків ОСОБА_13, ОСОБА_8 та ОСОБА_10, наданих у судовому засіданні.

При призначенні ОСОБА_1 покарання, суд враховує тяжкість вчиненого ним кримінального правопорушення, яке відноситься відповідно до вимог ст. 12 КК України, до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини та наслідки вчинення кримінального правопорушення, що внаслідок дій обвинуваченого ОСОБА_1 в ході розгляду справи судом не встановлено завдання шкоди будь-яким особами, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 66 КК України, суд вважає наявність тяжкого захворювання.

Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_1, згідно ст. 67 КК України, судом не встановлено.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що обвинуваченому ОСОБА_1 повинно бути призначене покарання, необхідне і достатнє для його виправлення та попередження нових правопорушень відповідно до ст. 50 КК України, а саме у вигляді позбавлення волі.

Разом з тим, суд, при призначенні покарання у вигляді позбавлення волі, враховуючи тяжкість правопорушення, особу обвинуваченого та характеризуючи обставини, те, що ОСОБА_1 добровільно вийшов зі складу воєнізованого формування, що свідчить про його свідому правову поведінку, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_1, який має постійне місце проживання, місці соціальні зв'язки, оскільки одружений, має неповнолітню дитину, є пенсіонером МВС, тобто за своє життя займався суспільно-корисною працею. Після виходу зі складу незаконного формування не намагався переховуватись, не змінював місця проживання, під час судового розгляду, маючи запобіжний захід у вигляді застави не намагався та не ухилявся від суду. Крім того, згідно довідки КУ «Сєвєродонецька міська багатопрофільна лікарня» ОСОБА_1 має захворювання на ішемічна хворобу серця, дифузний кардіосклероз, гіпертонічна хвороба (ГЛШ) СНІ, що свідчить про наявність тяжкого захворювання, суд приходить до висновку про можливість виправлення обвинуваченого без відбування покарання, застосувавши ст. 75 КК України, шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням, з застосуванням до нього вимог п.п. 2, 3 ч. 1 ст. 76 КК України, так як виправлення як мета покарання це досягнення певних змін особистої поведінки стосовно утримання від вчинення нових злочинів, де головним у процесі виправлення є виключення зі своїх вчинків суспільно небезпечної поведінки та свідома відмова від вчинення нових злочинів, а ході розгляду провадження встановлено, що виправлення ОСОБА_1 не потребує застосування суворих державних механізмів впливу на особу.

Цивільний позов у провадженні не заявлено. Речові докази та процесуальні витрати у провадженні відсутні.

Відповідно до ч. 11 ст. 182 КПК України застава, що не була звернена в дохід держави, повертається підозрюваному, обвинуваченому, заставодавцю після припинення дії цього запобіжного заходу.

Згідно п. 14 ч. 1 ст. 368 КПК України ухвалюючи вирок, суд повинен вирішити, як вчинити із заходами забезпечення кримінального провадження.

Оскільки вході досудового розслідування ОСОБА_18 було внесено в якості застави за ОСОБА_1 грошові кошти у розмірі 36540 грн., та які не було судом звернено в дохід держави, вони підлягають поверненню ОСОБА_18

Керуючись ст.ст. 100, 124, 368, 369, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд,-

УХВАЛИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 260 КК України, та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі строком на 2 (два) роки.

На підставі ст. 75 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання з випробуванням строком на 1 (один) рік.

Відповідно до п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 наступні обов'язки:

- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Запобіжний захід ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили, залишити заставу.

Повернути ОСОБА_18 грошові кошти у розмірі 36540 грн., які було внесено в якості застави за ОСОБА_1 згідно ухвали Сєвєродонецького міського суду Луганської області від 13.08.2014 року у провадженні № 428/4850/14-к на рахунок 37315901012089, відкритий в ГУДКСУ в м. Києві, код банку 820019, код ЄРДПУ 26268059, отримувач ТУ ДСА України в м. Києві.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області через Сєвєродонецький міський суд Луганської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Копію вироку негайно вручити обвинуваченому, захиснику та прокурору.

Суддя І. Г. Макаренко