Рішення № 65124574, 02.03.2017, Благовіщенський районний суд Кіровоградської області (до 25.04.2025 - Ульяновський районний суд Кіровоградської області)

Справа №385/1345/16-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" березня 2017 р. Ульяновський районний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді-Ясінського Л.Ю.

секретаря - Кашнікова І.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Благовіщенське, Кіровоградської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Агрон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ТОВ «Агрон» про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу посилаючись на те, що 10.03.2016 року її було прийнято на посаду завідуючої складом Філії №5 TOB «Агрон» відповідно до наказу №21-к від 10.03.2016 року.

07.09.2016 року їй вручено наказ генерального директора TOB «Агрон» №5 від 07.08.2016 року, яким її відсторонено від виконання службових обов'язків завідуючої складом Філії №5 TOB «Агрон» за систематичне невиконання поставлених задач відносно її діяльності, до з'ясування всіх обставин головним офісом TOB «Агрон».

Цього ж дня наказом №62/2-к від 07.09.2016 року позивачку звільнено з посади завідуючої складом Філії №5 TOB «Агрон» з 07.09.2016 року, на підставі п.2 ст. 41 КЗпП України у зв'язку з втратою довір'я з боку власника.

Дане звільнення відбулося на підставі акту фасування сировини «Карбаміду», згідно з розпорядження на фасування №57 від 26.08.2016 року та №58 від 29.08.2016 року та пояснювальної записки.

Позивачка вважає, що її звільнення є незаконним та таким, що вчинене з порушенням конституційних прав та чинного трудового законодавства України з наступних підстав.

Позивачка зазначила, що 27.08.2016 року о 12:30 год. прийшли вагони з сировиною «Карбамід» (насипом), які було опломбовані постачальником TOB «Мілком», та почалося їх розвантаження на склади. Після розвантаження склади було опломбовано та закрито.

28.08.2016 року вона, прибувши на роботу та перевіривши всі замки та пломби на складах Філії №5, де зберігалася сировина «Карбамід» (насипом), відкрила склади та з іншими працівниками почали фасування «Карбаміду» у тару для фасування. До її посадових обов'язків входило: видача тари для фасування, зважування та прийняття на склад сировини в тарі з відповідною вагою.

При фасуванні готової продукції було зафасовано 130,50 тон. в мішкотару по 750 кг. - кількістю 174 штуки та 109,65 тон в мішкотару по 50 кг.- кількістю 2193 штуки. При цьому було виявлено недостачу в кількості 580 кг. Залишок сировини насипом (змітки) складав 395 кг. Фасування закінчене 02.09.2016 року, коли і виявлено недостачу.

До посадових обов»язків завідуючої складом входить збереженя сировини, яка вже пофасована, зважена та переміщена в склад для зберігання, за сировину насипом завідуюча складом не відповідає.

При таких обставинах при проведенні комісійної інвентаризації на складі недостачі виявлено не було.

Після фасування сировини «Карбаміду», позивачкою та працівниками Філії було виявлено невідповідність ваги пофасованої в тару сировини «Карбамід» прийнятої на склад в тарі згідно акту фасування та прийнятої сировини Карбамід» від постачальника в вагонах (насипом) відповідно до акту прийому сировини від 27.08.2016 року.

Про виявлення данної недостачі директором Філії №5 було негайно повідомлено до головного офісу TOB «Агрон».

Лише 07.09.2016 року представники головного офісу прибули для встановлення недостачі та цього ж дня було проведено комісійну інвентаризацію мінеральних добрив мішкотари відповідно до якої весь товар відповідав кількості та перебував у належному стані.

Цього ж дня позивачку вищезазначеним наказом відсторонено від виконання обов'язків та проведено акт прийому-передачі матеріальних цінностей ОСОБА_2

Потім від позивачки було відібрано пояснювальну записку по даному факту.

Відповідачем не було вчинено жодних дій щодо проведення розслідування на виробництві щодо виявленої недостачі, а саме, не допитані всі працівники Філії №5, які беруть участь у розвантажуванні сировини при поставці від постачальника, не було подано заяви до органу досудового розслідування для проведення слідчих дій щодо встановлення факту крадіжки та виявлення винних осіб.

Оскільки позивачку звільнено без будь-яких законних підстав, то вона вимушена була звернутися із позовом до суду.

Позивачка та представник позивачки в судовому засіданні просили суд позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечував щодо задоволення позовних вимог посилаючись на заперечення, яке додав до матеріалів справи. При цьому пояснив, що підстави для задоволення позову відсутні, позивачка звільнено у зв»язку із втратою довіри без порушення норм чинного законодавства, оскільки на підприємстві виникла недостача продукції з вини позивачки, що підтверджується відповідним актом від 07.09.2016 рок, з доповідної записки працівників охорони вбачається халатне ставлення позивачки до збереження їй матеріальних цінностей, що призвело до виникнення недостачі продукції, крім того, з акту працівників трудового колективу вбачається, що в результаті халатного та недбайливого ставлення ОСОБА_1 до виконання покладених на неї обов"язків щодо дотримання правил та технічних норм при проведенні фасувальних робіт, мали непоодинокі випадки наявності недостачі продукції, що є грубим порушенням вимог щодо збереження довірениї їх матеріальних цінностей.

Суд заслухавши пояснення сторін, вивчивши та дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

Відповідно до ст.3 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно частини 4 статті 10 ЦПК України суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи для чого роз'яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов'язки, попереджає про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дії і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Обов'язок доказування відповідно зі статтями 10,60 ЦПК покладений на сторони у справі.

Судом встановлено, що 10 березня 2016 року ОСОБА_1 було прийнято на посаду завідуючої складом (1226.2) Філії №5 ТОВ «Агрон» відповідно до наказу №21-к ( а.с.8,100).

26 лютого 2016 року між ТОВ «Агрон» та ОСОБА_1 укладено договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність, однак посадової інструкції про її функціональні обов»язки ніхто не затверджував, під підпис позивачку не ознайомлювали.

Даним договором про повну індивідуальну матеріальну відповідальність встановлено, що ОСОБА_1, як завідуюча складом зобов»язується дбайливо ставитися до переданих їй на збереження або з іншою метою матеріальних цінностей підприємства і вживати заходів для попередження втрати, пошкодження, знищення або іншим чином завдання збитків матеріальним цінностям підприємства.

07.08.2016 року позивачку відсторонено від виконання службових обов»язків завідуючої складом, за систематичне невиконання поставлених задач відносно її діяльності, до з»ясування всіх обставин головним офісом ТОВ «Агрон» та прийняттям рішення, на підставі наказу генерального директора ТОВ «Агрон» №5 від 07.08.2016 ( а.с.9,115).

07.09.2016 року наказом №62/2-К генерального директора ТОВ «Агрон» позивачку звільнено з посади завідуючої складом Філії №5 ТОВ «Агрон» на підставі п.2 ст.41 КЗпП України у зв»язку з втратою довір»я з боку власника, підстава: Акт фасування карбаміду, згідно розпорядження на фасування №57 від 26 серпня 2016 року, та №58 від 29 серпня 2016 року, пояснювальна записка ( а.с.а.с.10,11,116,117).

З даного акту фасування карбаміду вбачається недостача 0,5804 тон. (насипом).

В пояснювальній записці від 07.09.2016 року позивачка вказала, що своєї вини не вбачає, не виключає факт крадіжки та допускає, що на заводі виробнику недосипано товар в один вагон, або декілька вагонів.

Судом встановлено, що службова перевірка по даному факту не проводилась .

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України, крім підстав, передбачених статтею 40 цього Кодексу, трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний також у випадках винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідно до Пленуму Верховного Суду України № 9 від 06.11.1992 (зі змінами) роз'яснено, що звільнення з підстав втрати довіри (п.2 ст. 41 КЗпП) суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіри (зокрема порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довіри до них і в тому випадку, коли зазначені дії не пов'язані з їх роботою.

Таким чином, роботодавець має обґрунтувати свою недовіру до працівника фактами вини працівника, наявністю підстави для звільнення за недовірою і довести вину працівника.

Відповідно до правових позицій Верховного Суду України у справі №6-100цс16 від 20.04.2016 року, на які також посилається представник відповідача, зазначено, що:

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довіря до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довіря до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обовязкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довіря може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т.п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довіря (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен зясувати: чи становить виконання операцій, повязаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обовязків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Отже, для вирішення питання про можливість звільнення працівника з роботи у зв'язку з втратою довіри підставою для розірвання трудового договору є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Власник зобов'язаний у разі спору довести наявність у діях працівника конкретних порушень, довести вину працівника в цих порушеннях.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді завідуючої складом філії №5 ТОВ «Агрон» до дисциплінарної відповідальності жодного разу не притягувалася, представником відповідача в ході судового засідання не доведено, що факт нестачі сировини «Карбаміду» виявленої 07.09.2016 року стався з вини позивачки, а сам факт нестачі без доведення вини працівника не може бути достатньою підставою для недовіри та звільнення позивачки з роботи за пунктом 2 ст.41 КЗпП України.

Відповідно до ч. 6 ст. 43 Конституції України громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Виходячи із вищевикладеного, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 звільнена з посади завідуючої складом філії №5 ТОВ «Агрон» незаконно, тому є всі підстави для задоволення позову ОСОБА_1 до ТОВ «Агрон» в частині поновлення на роботі.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 235 КЗпП України у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. При винесені рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

При визначенні середньої заробітної плати слід виходити з того, що в усіх випадках, коли за чинним законодавством вона зберігається за працівниками підприємств, установ, організацій, це слід робити відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 р. № 100 (з наступними змінами і доповненнями). Відповідно до абзацу третього пункту другого Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100 "Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати", середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні начисло відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (п. 8 Постанови КМУ від 8 лютого 1995 р. N 100).

Отже, виходячи із довідки про заробітну плату позивачки (а.с.119) наданої відповідачем, розмір середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу має складати 12 тисяч 280 грн. виходячи з наступного розрахунку: ( 2164 грн.12 коп. зарплата за серпень) + (2164 грн.121 коп. зарплата за липень) = 4328 грн.24 коп. : 43 робочих дні =100 грн.66 коп. середнього заробітку х 122 дні вимушеного прогулу =12 тис. 280 грн.

Згідно ч. 1, 3 статті 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від сплати судового збору, він стягується із відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог.

Керуючись ст.ст.10,11,60,88,212-215,367 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрон" - задовольнити у повному обсязі.

Наказ Генерального директора ТОВ "Агрон" №62/2-к від 07.09.2016 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідуючої складом філії №5 ТОВ "Агрон" у зв"язку із втратою довіри на підставі п.2 ст.41 КЗпП України скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді завідуючої складом філії №5 ТОВ "Агрон" з 07.09.2016 року.

Стягнути із ТОВ "Агрон" ( ідентифікаційний код 31307593) на користь ОСОБА_1 12 тисяч 280 грн. середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Стягнути із ТОВ "Агрон" ( ідентифікаційний код 31307593) на користь держави судовий збір в сумі 551 грн.20 коп.

Рішення суду в частині поновлення на роботі ОСОБА_1 звернути до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги протягом 10 днів після проголошення рішення через Ульяновський районний суд Кіровоградської області до Апеляційного суду Кіровоградської області.

Суддя: ОСОБА_3