Рішення № 65124010, 28.02.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 348/2065/16-ц

Провадження № 22-ц/779/342/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Мужик І.І.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Бойчука І.В.,

суддів Ясеновенко Л.В., Горейко М.Д.,

секретаря Возняк В.Д.,

з участю представників сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Регіональний сервісний центр МВС України в Івано-Франківській області про визнання права власності на транспортний засіб за апеляційною скаргою Регіонального сервісного центру МВС України в Івано-Франківській області на рішення Надвірнянського районного суду від 11 січня 2017 року

в с т а н о в и л а :

Рішенням Надвірнянського районного суду від 11 січня 2017 року задоволено позов

ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Регіональний сервісний центр МВС України в Івано-Франківській області про визнання права власності на транспортний засіб.

Визнано за ОСОБА_2 право власності на автомобіль НОМЕР_1, номер шасі Y6D21093060019283, синього кольору, 2006 року випуску.

Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, апелянт подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що рішення не відповідає нормам матеріального права та фактичним обставинам справи.

Апелянт в апеляційній скарзі вказує, що законодавець чітко визначив за яких умов та на підставі яких документів (договорів) здійснюється набуття права власності на транспортний засіб та державна реєстрація (перереєстрація) транспортного засобу.

Довіреність від 04.03.2011 № 186, яка була посвідчена приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу та долучена позивачем до матеріалів справи, встановлює право ОСОБА_2 розпоряджатися та користуватися автомобілем, але не посвідчує факт придбання автомобіля чи права власності на нього.

За довіреністю позивач мав право користуватися автомобілем та був уповноважений вирішувати юридичну та фактичну долю автомобіля шляхом його відчуження іншим особам.

Апелянт зазначає, що згідно витягу з державного реєстру обтяжень рухомого майна від 18.01.2017 № 51267904 на автомобіль ОСОБА_3, за постановою головного державного виконавця відділу державної виконавчої служби Надвірнянського районного управління юстиції, ОСОБА_4 «Про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження» від 28.11.2012 № 35426067 накладено публічне обтяження.

Порядок державної реєстрації транспортних засобів визначений постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1338 «Про затвердження Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів».

Також апелянт зазначає, що п.2 Порядку державної реєстрації транспортних засобів визначено, що він є обовязковим для всіх юридичних та фізичних осіб, які є власниками транспортних засобів, виробляють чи експлуатують їх. Особи, які порушують Порядок несуть відповідальність згідно із законом.

Тому апелянт просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Вислухавши суддю-доповідача, представника апелянта, представника ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні зазначив, що позивач ОСОБА_2 20.08.2008 року придбав у відповідача по справі ОСОБА_3 автомобіль марки «ВАЗ 21093», днз. АТ5605АМ, номер шасі Y6D21093060019283, синього кольору, 2006 року випуску за ціною 25000 грн., про що свідчить розписка від 29.02.2008 року (а.с. 6).

Відповідач ОСОБА_3 уповноважив позивача по справі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 експлуатувати, а також розпоряджатися вищезазначеним транспортним засобом, згідно довіреності від 04.03.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу ОСОБА_6В.(а.с.7).

Крім того, позивач ОСОБА_2 08.12.2008 року оформив на себе поліс №ВА 2219666 обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів (ас.5).

Вказані обставини на думку суду є підставою для визнання за позивачем права власності на спірний транспортний засіб, оскільки позивач на протязі тривалого часу не мав можливості здійснити перереєстрацію автомобіля.

Колегія суддів вважає, що до такого висновку суд прийшов передчасно, без належного дослідження зібраних у справі доказів та з порушенням норм матеріального і процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даного спору.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_3 є власником автомобіля марки «ВАЗ 21093», днз. АТ5605АМ, номер шасі Y6D21093060019283, синього кольору, 2006 року випуску і уповноважив ОСОБА_2 та ОСОБА_5 експлуатувати, а також розпоряджатися вищезазначеним транспортним засобом згідно довіреності від 04.03.2011 року, посвідченої приватним нотаріусом Надвірнянського районного нотаріального округу ОСОБА_6 (а.с.7). Станом на час подачі даної позовної заяви до суду першої інстанції термін довіреності від 04.03.2011 року закінчився і сплив 04 березня 2014 року.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Правочин підлягає державній реєстрації лише у випадках, встановлених законом. Такий правочин є вчиненим з моменту його державної реєстрації. Перелік органів, які здійснюють державну реєстрацію, порядок реєстрації, а також порядок ведення відповідних реєстрів встановлюються законом.

Відповідно до ч.3 ст.34 Закону України «Про дорожній рух» державній реєстрації та обліку підлягають призначені для експлуатації на вулично-дорожній мережі загального користування транспортні засоби усіх типів: автомобілі, автобуси, мотоцикли всіх типів, марок і моделей, самохідні машини, причепи, мотоколяски, інші прирівняні до них транспортні засоби та мопеди, що використовуються на автомобільних дорогах державного значення.

Загальний порядок укладення договорів будь-якими учасниками цивільних відносин визначено у главі 53 ЦК України.

До принципово важливих складових цієї процедури відносяться зміст та форма договору, спосіб, місце укладення.

Правове регулювання відносин, повязаних з купівлею-продажем транспортних засобів, здійснюється на підставі положень ЦК України з урахуванням загальних положень про договір та спеціальних правил, закріплених у відповідних положеннях «Порядку здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 11 листопада 2009 року №1200 та «Порядку державної реєстрації (перереєстрації), зняття з обліку автомобілів, автобусів, а також самохідних машин, сконструйованих на шасі автомобілів, мотоциклів усіх типів, марок і моделей, причепів, напівпричепів, мотоколясок, інших прирівняних до них транспортних засобів та мопедів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07 вересня 1998 року №1388, які визначають певні особливості укладення, виконання та правові наслідки невиконання певних відповідних договорів.

Згідно із «Порядком здійснення оптової та роздрібної торгівлі транспортними засобами та їх складовими частинами, що мають ідентифікаційні номери» оформлення на товарних біржах договорів купівлі-продажу транспортних засобів та їх складових частин, що мають ідентифікаційні номери, здійснюється з використанням облікованих відповідно у територіальному органі з надання сервісних послуг МВС і Держсільгоспінспекції бланків біржових угод. Оформлення договорів купівлі-продажу транспортних засобів може проводитись в територіальному органі з надання сервісних послуг МВС.

Під час продажу транспортних засобів, що перебувають (перебували) на обліку в уповноваженому органі МВС або Держсільгоспінспекції, покупцеві територіальним органом з надання сервісних послуг МВС видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) або Держсільгоспінспекцією свідоцтво про реєстрацію машини з відміткою про зняття машин (тракторів, самохідних шасі, самохідних сільськогосподарських, дорожньо-будівельних і меліоративних машин, сільськогосподарської техніки, інших механізмів) з обліку чи акт технічного стану.

У разі зняття з обліку транспортного засобу покупцеві видається свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт) та копія реєстраційної картки, що додається до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу на пластиковій основі.

Отже, продаж транспортного засобу, що має ідентифікаційний номер, передбачає відповідне оформлення договору купівлі-продажу цього транспортного засобу, зняття його з обліку, отримання свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу (технічний паспорт).

Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі №6-688цс15, яка прийнята за наслідками розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах. Згідно ч.1 ст.360-7 ЦПК України названа постанова є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень та для всіх судів України.

Таким чином, видана ОСОБА_3 розписка на імя ОСОБА_2 про отримання ним 25 тисяч гривень за продаж ним автомобіля та посвідчення генеральної довіреності щодо цього транспортного засобу (а.с.6-7) не свідчить про перехід права власності на згаданий вище транспортний засіб до ОСОБА_2 Згаданий договір також не є підставою для державної реєстрації (перереєстрації) спірного транспортного засобу.

Оскільки відсутні правові підстави вважати договір купівлі-продажу спірної автомашини між сторонами укладеним, рішення суду першої інстанції про задоволення позову ОСОБА_2 не можна вважати законним і обґрунтованим.

За таких обставин постановлене судом першої інстанції рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС України в Івано-Франківській області задовольнити.

Рішення Надвірнянського районного суду від 11 січня 2017 року скасувати.

Ухвалити нове рішення. У задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Регіональний сервісний центр МВС України в Івано-Франківській області про визнання права власності на транспортний засіб відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Регіонального сервісного центру МВС України в Івано-Франківській області (код ЄДРПОУ 40112212) 606 грн (шістсот шість гривень) 32 коп. витрат, понесених на оплату судового збору.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Судді: І.В. Бойчук

ОСОБА_7

ОСОБА_8