Ухвала суду № 65123717, 02.03.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 352/1245/15-ц

Провадження № 22-ц/779/304/2017

Категорія 5

Головуючий у 1 інстанції Хоминець М. М.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючого Мелінишин Г.П.

суддів: Беркій О.Ю., Пнівчук О.В.

за участю секретаря Турів О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Карпатська нафтова компанія» до Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_2, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, про визнання недійсними розпоряджень Тисменицької РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 на рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2016 року,

в с т а н о в и л а :

У червні 2015 року ТОВ «Карпатська нафтова компанія» звернулася в суд з позовом до Тисменицької районної державної адміністрації, ОСОБА_2 про визнання недійсними розпоряджень Тисменицької РДА та державних актів на право власності на земельні ділянки.

Ухвалами Тисменицького районного суду від 16 жовтня 2015 року до участі в справі у якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору залучено ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6 та відділ Держгеокадастру у Тисменицькому районі.

Рішенням Тисменицького районного суду від 27 грудня 2016 року позов ТОВ «Карпатська нафтова компанія» задоволено.

Визнано недійсними розпорядження Тисменицької РДА Івано-Франківської області: № 226 від 5 травня 2011 року «Про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки ОСОБА_2І.»; № 389 від 7 липня 2011 року «Про внесення змін до розпорядження голови районної державної адміністрації від 5 травня 2011 року № 226»; № 397 від 7 липня 2011 року «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2І.».

Також визнано недійсними державні акти на право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства, розташовані в урочищі «Горішній помірок» Драгомирчанської сільської ради Тисменицького району, видані Тисменицькою РДА ОСОБА_2 Зокрема, державний акт серії ЯП № 409534 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100 площею 1,9794 га від 22 серпня 2011 року; державний акт серії ЯМ № 658790 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104 площею 1,1658 га від 19 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯМ № 658791 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105 площею 0,0816 га від 19 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯМ № 658792 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106 площею 0,1720 га від 19 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯМ № 658793 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107 площею 0, 2000 га від 19 жовтня 2012 року; державний акт серії ЯМ № 658794 на право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 площею 0,3600 га від 19 жовтня 2012 року.

На рішення суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_7 подала апеляційну скаргу, в якій посилається на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права. Зазначає, що суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про порушення майнового права ТОВ «Карпатська нафтова компанія» - права користування земельною ділянкою попереднього землекористувача в/ч А-1349. При цьому судом невірно застосовано норми ст.120 ЗК України та ст. 377 ЦК України. Так, норма ст. 120 ЗК України регулює питання переходу права власності на земельну ділянку до особи, яка придбала (набула право власності) на будівлю/споруду, що розташована на такій земельній ділянці. Норма ст. 377 ЦК України передбачає перехід права користування земельною ділянкою, наданою в користування, до особи, яка набула право власності на будівлю/споруду, що розташована на такій земельній ділянці.

Натомість, при вирішенні спору судом не застосовано ст.125 ЗК України щодо виникнення права власності та постійного користування земельною ділянкою після одержання її власником або користувачем документа, що це право посвідчує, та його державної реєстрації.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні докази щодо перебування у власності чи у постійному користуванні земельної ділянки у попереднього власника групи інвентарних обєктів. Відповідно воно не виникло і у позивача. При цьому висновок підприємця ОСОБА_8, виготовлений без розпорядження Тисменицької РДА, не є за законом підставою набуття права на земельну ділянку, та відповідно правовстановлюючим документом, спрямованим на набуття, зміну або припинення прав та обовязків сторін. Належним доказом цього не є і витяг з форми 6-зем, оскільки він свідчить тільки про віднесення земель до категорії державної або комунальної власності. Аналогічно як і акти інвентаризації майна військової частини та акт приймання-передачі майна військового містечка до управління ОДА від 29 червня 2004 року.

Водночас судом до спірних правовідносин не застосовано Положення про порядок надання земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ та основні правила користування наданими землями, затверджене наказом Міністерства оборони України №483 від 22 грудня 1997 року. Відповідно до п.п.17-19 цього Положення право користування наданою земельною ділянкою виникає після встановлення землевпорядними організаціями меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує це право. Право постійного користування землею посвідчується державними актами, які видаються і реєструються відповідними радами. Крім того, згідно із п. 44 Положення за відсутності потреб або по закінченню терміну користування землі, надані для потреб Збройних Сил України, підлягають передачі місцевим органам влади згідно з ст. 27 ЗК України. А отже, за минуванням потреби в такому використанні та за умови передачі всього майна військового містечка місцевим органам влади, земельна ділянка віднесена до земель запасу Драгомирчанськох сільської ради. Відтак, розпорядження нею є цілком законним.

Також, в порушення вимог ст. 326 ЦК України, місцевим судом не правильно визначено попереднього власника групи інвентарних обєктів - військову частину А-1349. Відповідно до п. 1.1. договору купівлі-продажу групи інвентарних обєктів колишнього військового містечка №92 в с. Драгомирчани, укладеного 23 березня 2007 року між ТОВ «Карпатська нафтова компанія» та Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області, група інвентарних обєктів є державною власністю.

А отже, як мінімум на протязі грудня 2005 березня 2007 років власником цих обєктів була держава Україна.

Крім того, на думку апелянта, суд дійшов до необґрунтовано висновку про те, що Тименицька РДА розпорядилася земельною ділянкою, яка була в користуванні товариства, в користь ОСОБА_2 При цьому позивачем не надано доказів, яка саме ділянка ОСОБА_2 накладається на земельну ділянку з придбаними ТОВ «Карпатська нафтова компанія» обєктами, які функціонально повязані між собою та не були відокремлені в окремі обєкти. Відповідно до акту приймання-передачі військового містечка №92 в с. Драгомирчани площа забудови становить 1862 кв.м. Разом з тим, із акту інвентаризації земель Міністерства оборони України та території Тисменицького району в/ч 22334 за 1992 р. видно, що всього в користуванні військового містечка №92 було 7,5 га землі, в тому числі сільськогосподарських угідь. З них 0,5 га перебувало під громадськими дворами, вулицями, 1,0 га - під громадськими будівлями. Решта земель зайняті лісовими площами, болотами, під водою, дорогами, прогонами, просіками, пісками. А отже, площа 7,5 га не є співмірною із площею забудови будівель, які придбані позивачем на підставі договору купівлі-продажу від 23 березня 2007 року. Крім того, як вбачається з розпорядження Тисменицької РДА від 19 липня 2011 року №414, ТОВ погоджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки тільки площею 2,3525 га для обслуговування викуплених складів.

Посилаючись на вказані обставини апелянт просив рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ТОВ «Карпатська нафтова компанія».

В засіданні апеляційного суду представник третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору - апелянта ОСОБА_3 та ОСОБА_5 доводи скарги підтримала з наведених у ній мотивів.

Представник ТОВ «Карпатська нафтова компанія» доводів скарги не визнав посилаючись на обґрунтованість висновків суду.

ОСОБА_2, ОСОБА_4, ОСОБА_6, представники Тисменицької РДА та відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі в судове засідання не зявилися будучи належним чином повідомленими, що не перешкоджає розглядові справи в їх відсутності.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з таких підстав.

Згідно з ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

Відповідно до положень ст. ст. 95, 152 ЗК України порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом. Землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.

Частиною першою статті 155 ЗК України передбачено, що в разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Як правильно встановлено місцевим судом та підтверджується матеріалами справи 23 березня 2007 року між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Івано-Франківській області та ТОВ «Карпатська нафтова компанія» укладено договір купівлі-продажу групи інвентарних обєктів колишнього військового містечка № 92 в с. Драгомирчани Тисменицького району. Відповідно до п.1.1. цього договору позивач набув право власності на групу інвентарних обєктів колишнього військового містечка № 92, проданих з аукціону (а.с.15-16 т.1).

Право власності позивача на придбане за вказаним правочином нерухоме майно 21 червня 2007 року зареєстровано ОКП «Івано-Франківське обласне бюро технічної інвентаризації» у Реєстрі прав власності на нерухоме майно під реєстраційним номером 9640840, що підтверджується відповідним витягом (а.с.205 т.1).

За змістом протоколу № 5 засідання архітектурно-містобудівної ради управління містобудування та архітектури Івано-Франківської облдержадміністрації від 3 червня 2008 року позивач отримав попереднє погодження містобудівного обґрунтування по виділенню земельної ділянки площею 7,5 га під будівництво закладів господарсько-складського призначення на базі викупленого колишнього військового містечка в південній частині с.Драгомирчани Тисменицького району Івано-Франківської області (а.с.20-21 т.1).

Проте, у травні 2015 року при розробці ФОП ОСОБА_8 технічної документації із землеустрою щодо встановленя меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) виявлено можливість оформлення ТОВ «Карпатська нафтова компанія» своїх прав із виділених 7,5 га землі лише на земельну ділянку орієнтовною площею 1,05 га для обслуговування нежитлового приміщення військового містечка № 92 по вул. Миру, 60 в с. Драгомирчани Тисменицького району, що знаходиться в урочищі «Горішній помірок».

Зясовано, що згідно розпорядження голови Тисменицької РДА від 5 травня 2011 року №226 (зі змінами, внесеними розпорядженням №389 від 7 липня 2011 року) надано дозвіл ОСОБА_2 на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 1,9794 га для ведення особистого селянського господарства на території Драгомирчанської сільської ради, за межами населеного пункту с. Драгомирчани, в урочищі «Горішній помірок» (а.с.6,7 т.1).

Відповідно до розпорядження Тисменицької РДА від 7 липня 2011 року № 397 «Про затвердження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки ОСОБА_2І.» затверджено проект землеустрою щодо відведення останньому цієї земельної ділянки, передано її у власність та зобовязано видати йому державний акт на право власності на земельну ділянку (а.с.8 т.1).

Матеріалами справи підтверджено, що 22 серпня 2011 року на підставі вказаного розпорядження ОСОБА_2 видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії ЯП № 409534, цільове призначення для ведення особистого селянського господарства, площею 1,9794 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1100 (а.с.9 т.1).

В подальшому згідно заяви ОСОБА_2 про поділ земельної ділянки від 3 серпня 2012 року №3914 здійснено поділ цієї ділянки на пять окремих земельних ділянок для ведення ОСГ. Відповідно 19 жовтня 2012 року йому видано пять державних актів, а саме: Державний акт серії ЯМ №658790 на право власності на земельну ділянку площею 1,1658 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1104, Державний акт серії ЯМ № 658791 на право власності на земельну ділянку площею 0,0816 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1105, Державний акт серії ЯМ № 658792 на право власності на земельну ділянку площею 0,1720 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1106, Державний акт серії ЯМ № 658793 на право власності на земельну ділянку площею 0,2000 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1107, Державний акт серії ЯМ № 658794 на право власності на земельну ділянку площею 0,3600 га з кадастровим номером 2625880900:04:044:1108 (а.с.10-14 т.1).

Задовольняючи позовні вимоги ТОВ «Карпатська нафтова компанія» суд першої інстанції входив з того, що при винесенні оспорюваних розпоряджень Тименицької РДА та видачі ОСОБА_2 на їх підставі державних актів на право власності на земельні ділянки не було дотримано вимог чиного законодавства, чим порушено права та інтереси позивача.

Такі висновки суду ґрунтуються на вимогах закону та відповідають встановленим обставинам справи, а тому колегія суддів погоджується з ними виходячи з наступного.

Як вбачається зі змісту договору купівлі-продажу групи інвентарних обєктів предметом договору є група інвентарих обєктів колишнього війського містечка №92 у складі: цегляна будівля вартових, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «А», площею 61,2 кв.м; цегляна будівля складу №2, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Б», площею 208 кв.м; цегляна будівля складу №3, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «В», площею 211,4 кв.м; цегляна будівля складу №4, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Г», площею 211,1 кв.м; цегляна будівля складу №5, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Д», площею 209,1 кв.м; цегляна будівля складу №6, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Е», площею 522,7 кв.м; цегляна будівля над каналізаційним колодязем, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Ж», площею 3,3 кв.м; цегляна будівля туалету, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «З», площею 3,6 кв.м; цегляна будівля перевірки зброї, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «К», площею 0,8 кв.м; цегляна будівля вартового, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Л», площею 5,9 кв.м; цегляна будівля вартового біля воріт, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «М», площею 1,8 кв.м; цегляна будівля пожежно-інвентарного пункту, зазначена за планом земельної ділянки за літ. «Н», площею 4,2 кв.м; каналізаційний колодязь 2 шт., підземний металевий резервувар 2 шт., огорожа з бетонними стовпами, огорожа з металевими стовпами, дорога з асфальтовим покриттям, що розташовані за адресою: Івано-Франківська область, Тисменицький район, с. Драгомирчани, вул. Миру, 60.

При цьому зазначено, що питання приватизації або оренди земельної ділянки, на якій розташований обєкт приватизації вирішується покупцем після укладення договору купівлі-продажу обєкта приватизації (п.1.1.).

В силу статті 377 ЦК України до особи, яка придбала житловий будинок, будівлю або споруду, переходить право власності на земельну ділянку, на якій вони розміщені, без зміни її цільового призначення, у розмірах, встановлених договором. Якщо договором про відчуження житлового будинку, будівлі або споруди розмір земельної ділянки не визначений, до набувача переходить право власності на ту частину земельної ділянки, яка зайнята житловим будинком, будівлею або спорудою, та на частину земельної ділянки, яка є необхідною для їх обслуговування. Якщо житловий будинок, будівля або споруда розміщені на земельній ділянці, наданій у користування, то у разі їх відчуження до набувача переходить право користування тією частиною земельної ділянки, на якій вони розміщені, та частиною ділянки, яка необхідна для їх обслуговування.

Також, як передбачено статтею 120 ЗК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод, а право користування - на підставі договору оренди.

Зазначеною нормою встановлено загальний принцип цілісності обєкту нерухомості із земельною ділянкою, на якій цей обєкт розташований. Відповідно визначення правового режиму земельної ділянки перебуває у прямій залежності від права власності на будівлю і споруду та передбачається механізм роздільного правового регулювання нормами цивільного законодавства майнових відносин, що виникають при укладенні правочинів щодо набуття права власності на нерухомість, і правового регулювання нормами земельного і цивільного законодавства відносин при переході прав на земельну ділянку у разі набуття права власності на нерухомість.

При цьому при застосуванні положень статті 120 ЗК України у поєднанні з нормою статті 125 ЗК України слід виходити з того, що у випадку переходу права власності на обєкт нерухомості у встановленому законом порядку, право власності на земельну ділянку у набувача нерухомості виникає одночасно із виникненням права власності на зведені на земельній ділянці обєкти. Це правило стосується й випадків, коли право на земельну ділянку не було зареєстроване одночасно з правом на нерухомість, однак земельна ділянка раніше набула ознак обєкта права власності.

Зазначена правова позиція міститься в постанові Верховного Суду України від 12 жовтня 2016 року № 6-2225цс16, яка згідно зі ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковою для судів при вирішенні спорів у подібних правовідносинах.

При вирішенні даного спору судом першої інстанції правильно встановлено, що земельна ділянка по вул. Миру,60 в с. Драгомирчани Тисменицького району (на якій розташовані обєкти нерухомого майна колишнього військового містечка №92, придбані в подальшому позивачем) раніше набула ознак обєкта права власності.

Так, як вбачається з акту інвентаризації земель Міністерства оборони України на території Тисменицького району Івано-Франківської області землекористувача в/ч 22334 (з 27 листопада 2000 року умовне найменування в/ч А-1349) за 1993 рік на час проведення такої у користуванні землекористувача знаходилось 7,5 га землі, у тому числі у постійному користуванні - 7,5 га. За змістом цього акту для інвентаризації земель використано юридичні матеріали, що надають та посвідчують право на землю рішення Івано-Франківського райвиконкому № 24 с-3 від 13 жовтня 1979 року, характеристику планово-картографічного матеріалу межевий план (а.с.140, 146-150 т.2).

Крім того, факт наявності в користуванні військового містечка № 92 в с. Драгомирчани земельної ділянки по вул. Миру,60 саме такою площею - 7,5 га підтверджується актом приймання-передачі від 22 червня 2004 року належного Міністерству оборони України обєкта в управління обласної державної адміністрації (а.с.142-144 т.2). Аналогічно як і довідкою відділу Держгеокадастру у Тисменицькому районі від 21 червня 2016 року №32-28-99.8-2246/2-16 щодо користування військовою частиною А-1349 цією ділянкою станом на 2006-2007 роки (а.с. 119 т.2), та витягом з форми 6-зем станом на 1 липня 2009 року (а.с.19 т.1).

З огляду на вищенаведені обставини неспроможними є доводи апелянта про відсутність належних та допустимих доказів перебування спірної земельної ділянки у користуванні військової частини А-1349.

Не можуть бути прийняті до уваги також посилання апелянта на те, що при вирішенні спору місцевим судом не застосовано Положення про порядок надання земель (земельних ділянок) для потреб ЗСУ та основні правила користування наданими землями. Вказане Положення затверджено Міністерством оборони України наказом №483 від 22 грудня 1997 року. В той же час земельна ділянка надана у користування військовій частині рішенням Івано-Франківського райвиконкому № 24 с-3 від 13 жовтня 1979 року.

Відтак, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції прийшов до правильного переконання, що придбаваючи 23 березня 2007 року майно військової частини № А-1349 ТОВ «Карпатська нафтова компанія» набула не тільки право власності на групу інвентарних обєктів (закладів господарсько-складського призначення) колишнього військового містечка № 92, але також і право користування земельною ділянкою по вул. Миру, 60 в с. Драгомирчани Тисменицького району, на якій ці обєкти розміщені.

Разом з тим, як видно з протоколу огляду місця події від 5 жовтня 2015 року на відведеній ОСОБА_2 земельній ділянці площею 1,9794 га виявлено залишки двох приміщень вартового. Також на вказаній ділянці розташовані водойма та чотири будівлі складів колишнього військового містечка № 92, що належать ТОВ «Карпатська нафтова компанія». Оглядом виявлено залишки двох приміщень вартового біля водойми, яка частково засипана будівельним та іншим сміттям, споруджується двоповерховий цегляний житловий будинок. При огляді застосовано спеціальну техніку GPS та надані відділом Держгеокадастру в Тисменицькому районі електронні файли з координатами земельних ділянок (винесено в натурі координати вищезазначеної земельної ділянки по її периметру, зафіксовано за допомогою цифрової фотозйомки) (а.с.42-44 т.2).

Факт перетинання земельних ділянок з кадастровими номерами 2625880900:04:044:1106, 2625880900:04:044:1107, 2625880900:04:044:1108 із земельною ділянкою, на якій розташована група придбаних ТОВ «Карпатська нафтова компанія» інвентарних обєктів колишнього військового містечка № 92, підтверджується і схемою розташування земельної ділянки (а.с.50 т.1).

Крім того, зі змісту пояснювальної записки ФОП ОСОБА_8 вбачається, що при проведенні топографо-геодезичних робіт та виконанні кадастрової зйомки земельної ділянки, на якій знаходиться група інвентарних обєктів колишнього військового містечка № 92, придбаних позивачем, встановлено що земельні ділянки з кадастровими номерами 2625880900:04:044:1106, 2625880900:04:044:1107, 2625880900:04:044:1108 розташовані на штучних водоймах (озерах), які були призначені для обслуговування потреб викупленого військового містечка № 92, без урахування охоронних зон водойм і санітарно-охоронних зон навколо земель оборони (а с.42-43 т.1).

За таких обставин, на думку колегії суддів, місцевий суд дійшов вірного висновку, що ОСОБА_2 передано в приватну власність земельну ділянку, до якої увійшла частина земельної ділянки з придбаними ТОВ «Карпатська нафтова компанія» групою обєктів нерухомого майна, що не були відокремлені в окремі обєкти і функціонально повязані між собою.

А відтак, порушене право позивача підлягає судовому захисту в обраний ним спосіб.

Виходячи зі змісту ч. 2 ст. 303 ЦПК України, суд апеляційної інстанції не вправі переоцінювати докази, які судом першої інстанції досліджені у встановленому законом порядку, а апеляційна скарга не містить посилання на нові докази, що давало б підставу для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення.

Фактично всі доводи апелянта зводяться до переоцінки доказів. Будь-яких інших доказів, які б вказували на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права апелянтом не надано, як і доказів, що висновки суду не відповідають встановленим обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги були предметом дослідження суду першої інстанції, не спростовують висновки суду, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення.

Розглянувши справу в межах заявленого позову та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що фактичні обставини справи судом першої інстанції зясовано всебічно та повно, дано їм вірну правову оцінку, а рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Тому підстав для задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 ОСОБА_7 відхилити, а рішення Тисменицького районного суду від 27 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий Г.П. Мелінишин

Судді: О.Ю. Беркій

ОСОБА_9