Ухвала суду № 65123491, 23.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1092/17 Справа № 202/6191/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Ткаченко І.Ю.

Категорія 19

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 лютого 2017 року м. Дніпро

23 лютого 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого - судді Ткаченко І.Ю.

суддів - Демченко Е.Л., Пищиди М.М.

при секретарі Григор'євій В.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до Приватного підприємства «Автогаз-Плюс» про стягнення грошових коштів

за апеляційною скаргою Приватного підприємства «Автогаз-Плюс»

на ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року, -

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 - задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти приватного підприємства «Автогаз-Плюс» (49000, м. Дніпро, вул. Балтійська, 116, р/р 26004146893400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 337703974), які знаходяться на будь-яких розрахункових рахунках в межах суми 228 620 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот двадцять) грн.. 00 коп. в інтересах ОСОБА_2 (49000, м. Дніпро, пров. Тихорецький, буд. 39, РНОКПП НОМЕР_1) (а.с.8).

З даною ухвалою судді не погодилося ПП «Автогаз - Плюс» та подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі, посилаючись на незаконністьухвали, порушення норм процесуального права, апелянт ставить питання про її скасування та направлення справи для продовження розгляду до суду 1 інстанції (а.с.10-11).

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково, ухвалу судді скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, виходячи з наступних підстав.

Так, хвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року заяву ОСОБА_2 про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на грошові кошти приватного підприємства «Автогаз-Плюс» (49000, м. Дніпро, вул. Балтійська, 116, р/р 26004146893400 в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, ЄДРПОУ 337703974), які знаходяться на будь-яких розрахункових рахунках в межах суми 228 620 (двісті двадцять вісім тисяч шістсот двадцять) грн.. 00 коп. в інтересах ОСОБА_2 (49000, м. Дніпро, пров. Тихорецький, буд. 39, РНОКПП НОМЕР_1) (а.с.8).

Задовольняючи клопотання ОСОБА_2 про забезпечення позову, суддя 1 інстанції керувався ст. ст. 151-152 ЦПК України та посилався на те, що невжиття заходів забезпечення позову може ускладнити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Однак, із вказаними висновками погодитись неможливо.

Відповідно до ч. 3 ст. 151 ЦПК забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно із п. п. 1, 2 ч.1 ст. 152 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії.

Відповідно до п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 " Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитись, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; зясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у звязку із застосуванням відповідних заходів.

Згідно із абзацом 3 п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22 грудня 2006 Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову , ухвала про забезпечення позову постановляється відповідно до ст. 209 ЦПК України, і повинна включати мотивувальну частину, де поряд із зазначенням мотивів, із яких суд (суддя) дійшов до висновку про обґрунтованість припущення про те, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення, наводиться посилання на закон, яким суд керувався при постановленні ухвали.

Із ухвали судді вбачається, що вона фактично не має обґрунтування як у необхідності застосування заходів забезпечення позову, так і необхідності застосування саме такого виду забезпечення позову як накладення арешту, а має лише посилання щодо існування реальної загрози невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову.

При цьому судом не зясовано на якому саме рахунку (рахунках) слід арештувати грошові кошти та чи не будуть перешкоджати вжиті заходи господарській діяльності юридичної особи, чи є це доцільним, враховуючи предмет позову та межі позовних вимог й відповідність виду забезпечення позову позовним вимогам.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову, суд 1 інстанції, повинен був перевірити: наявність звязку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення у разі задоволення позову; імовірність утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття таких заходів; співмірність заявленого виду забезпечення позову із позовними вимогами; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, запобігання порушенню у звязку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасником судового процесу; розумність, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову.

Зі змісту позовної заяви, заяви про забезпечення позову та оскаржуваної ухвали, не вбачається, що судом було перевірено всі вищевказані обставини, необхідні для зясування обґрунтованості заяви, та яким чином обрані відповідачем й застосовані судом 1 інстанції засоби забезпечення позову, його забезпечать, а їх не вжиття зробить не можливим виконання рішення суду в разі задоволення позову.

За таких обставин і з урахуванням того, що судом 1 інстанції було передчасно вирішено питання забезпечення позову та з порушенням норм процесуального права, ухвала судді підлягає скасуванню згідно із п.3 ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції, відповідно до вимог Цивільного процесуального кодексу України.

Керуючись п. 3 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Ухвалу Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 05 жовтня 2016 року - скасувати та передати питання щодо розгляду заяви про забезпечення позову на новий розгляд до суду 1 інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: