Рішення № 65123110, 28.02.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/202/17 Справа № 202/19911/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Куценко Т.Р.

Категорія 39

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 лютого 2017 року м. Дніпро 28 лютого 2017 року Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

Головуючого Куценко Т.Р.

суддів Демченко Е.Л., Максюта Ж.І.

при секретарі Синенко Є.А.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2,

на рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, треті особи: Шоста дніпропетровська Державна нотаріальна контора, приватний нотаріус Дніпропетровського міського нотаріального округу Дніпропетровської області ОСОБА_7 про визнання права власності в порядку спадкування та витребування майна з чужого незаконного володіння, -

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 у лютому 2013 року звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 ОСОБА_4 та ОСОБА_5 про визнання договору купівлі-продажу квартири недійсним, визнання права власності на частину квартири в порядку спадкування за законом, після уточнення позовних вимог просив визнати за ним право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері, витребувати від ОСОБА_6 цю частину квартири та скасувати державну реєстрацію права власності на 3/8 частини цієї квартири /т.1 а.с. 3-6, 213-220/.

В обгрунтування своїх вимог ОСОБА_2 посилається на те, що 04.01.2002 року померла його мати ОСОБА_8, після її смерті відкрилася спадщина на ? частини квартири АДРЕСА_2. Спадщину прийняли її діти, а саме позивач який був зареєстрований та проживав разом з матір'ю та подав заяву до нотаріальної контори, а також ОСОБА_3 яка також звернулася до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини.

Постановою нотаріуса від 30.04.2014 року позивачу було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом. У квітні 2009 року ОСОБА_3 звернулася до Індустріального районного суду м. Дніпропетровська з позовом до ОСОБА_2 про усунення його від права спадкування, але їй було відмовлено. У 2011 році ОСОБА_3 знову звертається до суду з позовом про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності на спадкове майно. Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2011 року за ОСОБА_3 було визнано право власності в порядку спадкування на квартиру АДРЕСА_2. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2012 року рішення було скасовано заявою ОСОБА_3 про перегляд рішення за ново виявленими обставинами. Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року провадження по справі закрито у зв'язку з відмовою ОСОБА_3 від позову. Після скасування рішення ОСОБА_3 уклала договір купівлі-продажу квартири 38-39 по вул. Калиновій у м. Дніпропетровську з ОСОБА_4, який в свою чергу 22.08.2013 року укладає договір купівлі-продажу квартири з ОСОБА_6 Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2016 року визнано недійсним договір курзалі-продажу квартири АДРЕСА_2 укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.06.2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 було відмовлено у повному обсязі з тих підстав, що після визнання апеляційним судом Дніпропетровської області недійсним договору купівлі-продажу спірної квартири та набрання рішенням суду законної сили позивач до нотаріальної контори із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину на 3/8 частини квартири АДРЕСА_2 не звертався, постанову нотаріуса про відмову у вчиненні нотаріальної дії не отримував, а тому його вимоги є передчасними та такими, що задоволенню не підлягають /т.2 а.с. 163-167/.

З рішенням суду не погодився позивач ОСОБА_2 і звернувся до суду з апеляційною скаргою в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права /т.2 а.с. 181-183/.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, рішення суду скасуванню, відповідно до п.3, 4 ст. 309 ЦПК України, з наступних підстав.

Судом встановлено, що до складу спадщини, яка відкрилася після смерті ОСОБА_8, яка померла 04.01.2009 року, крім іншого, входило ? частини квартири АДРЕСА_3, які належали їй на підставі свідоцтва про право власності на житло від 03.12.1997 року та на підставі договору дарування частини квартири посвідченого державним нотаріусом Шостої дніпропетровської державної нотаріальної контори 03.11.2004 року та зареєстрованого за № 5-2487 /т.1 а.с. 235-236, 237/.

Спадкоємцями першої черги після її смерті є діти померлої: ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які своєчасно звернулися до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини після смерті матері .

Постановою державного нотаріуса Шостої державної нотаріальної контори від 30.09.2009 року ОСОБА_2 було відмовлено у вчиненні нотаріальної дії видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_4 через відсутність у спадкоємця правовстановлюючих документів /т.2 а.с. 128/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 17.06.2011 року було визнано за ОСОБА_3 право власності на спадкове майно, в тому числі на квартиру АДРЕСА_4. Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 19.01.2012 року це рішення було скасовано за нововиявленими обставинами /т.1 а.с. 12, 13/.

Ухвалою Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 04.10.2012 року позовна заява ОСОБА_3 була залишена без розгляду /т.1 а.с. 148/.

26.03.2012 року ОСОБА_3 уклала з ОСОБА_4 договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4, який був нотаріально посвідчений, реєстровий № 336 /т.1 а.с. 93/.

22.08.2013 року ОСОБА_4 укладає договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_4 з ОСОБА_6, який був нотаріально посвідчений, реєстровий номер 2710 /т.1 а.с. 202/.

Рішенням Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15.09.2014 року визнано за ОСОБА_3 право власності на ? частину квартири АДРЕСА_4 /т.1 а.с. 221-222/.

Ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 25.05.2015 року це рішення скасовано, провадження по справі закрито /т.1 а.с. 223/.

Рішенням апеляційного суду Дніпропетровської області від 23.02.2016 року визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_3 від 26 березня 2012 року укладений між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, посвідчений приватним нотаріусом ДМНО реєстровий № 336 /т.1 а.с.158-163/.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України від 25.05.2016 року рішення залишено без змін /т.2 а.с. 153-159/.

Відповідно до ст. 1261 ЦК України у першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Статтею 1218 ЦК України встановлено, що до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частка у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Згідно ст. 392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч.3 ст. 10, ч.ч. 1, 2 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть учать у справі.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 в частині за ним права власності на 3/8 частини спадкового майна в порядку спадкування за законом після смерті матері, підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог ОСОБА_2 про витребування від ОСОБА_6 на його користь 3/8 частини квартири АДРЕСА_5 та скасування державної реєстрації квартири, то вони задоволенню не підлягають, з наступних підстав.

Згідно з п.3 ч.1 ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника не з його волі.

Як розяснив пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 26 постанови від 07.02.2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» відповідно до положень частини першої статті 388 ЦК України власник має право витребувати своє майно із чужого незаконного володіння незалежно від заперечення відповідача про те, що він є добросовісним набувачем, якщо доведе факт вибуття майна з його володіння чи володіння особи, якій він передав майно, не з його волі. При цьому власник має право витребувати майно у добросовісного набувача лише у випадках, вичерпний перелік яких наведено в частині першій ст. 388 ЦК України. Оскільки відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, право на витребування майна від добросовісного набувача, передбачене ст. 388 ЦК України, переходить до спадкоємців власника.

Але як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 є власником 3/8 частини спірної квартири, власником інших 5/8 частини є ОСОБА_6, яка є добросовісним набувачем.

Таким чином, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 є співвласниками квартири АДРЕСА_5, тому колегія суддів вважає позовні вимоги ОСОБА_2 в частині витребування майна з чужого незаконного володіння передчасними, так як позивачем не вказано яким саме шляхом необхідно витребувати це майно, так як спосіб витребування майна необхідно вказати в резолютивній частині рішення.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції скасуванню, а позовні вимоги ОСОБА_2 частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Індустріального районного суду м. Дніпропетровська від 15 червня 2016 року скасувати.

Позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на 3/8 частини квартири АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті його матері ОСОБА_8, померлої 04 січня 2009 року.

В задоволенні позовних вимог в іншій частині відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

Головуючий: Куценко Т.Р.

Судді: Демченко Е.Л.

ОСОБА_9