Ухвала суду № 65122143, 21.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/33043/16-ц

Провадження № 2-з/761/127/2017

У Х В А Л А

Іменем України

21 лютого 2017 року Шевченківський районний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Савицького О.А.,

при секретарі Ющенко Я.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

В С Т А Н О В И В:

В вересні 2016 року Публічне акціонерне товариство «Креді Агріколь Банк» звернулось до Шевченківського районного суду м. Києва з вказаним позовом, на підставі якого ухвалою від 12.10.2016 року було відкрито провадження у цивільній справі.

Разом з тим, 17.11.2016 року до суду надійшла заява представника позивача про забезпечення позову, згідно якої він просив накласти арешт та заборонити відчуження нерухомого майна, що належить на праві приватної власності ОСОБА_2, а саме: квартиру АДРЕСА_1; квартиру АДРЕСА_2, що складається з 2 кімнат, загальною площею 81,30 кв.м., житловою площею 42,10 кв.м.; гараж, машиномісце і наземно-підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_3, загальною площею 21,0 кв.м.; гараж, машиномісце в наземно-підземному паркінгу за адресою: АДРЕСА_4, загальною площею 21,10 кв.м.

Ухвалою Шевченківського районного суду м.Києва від 22.11.2016 року заяву ПАТ «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно задоволено в повному обсязі у спосіб вказаний позивачем.

Водночас, ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 02.02.2017 року апеляційну скаргу представника відповідача на вищенаведену ухвалу задоволено частково, ухвалу від 22.11.2016 року скасовано, а питання передано на новий розгляд.

Так, згідно положень ч. 1 ст. 153 ЦПК України заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Дослідивши зміст заяви про забезпечення позову та зміст позовної заяви та матеріали витягу з цивільної справи №761/33043/16-ц, суд прийшов до висновку, що заява представника позивача про забезпечення позову не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Так, як вбачається зі змісту заяви про забезпечення позову, остання мотивована тим, що оскільки нерухоме майно відповідача нічим не обтяжене, існує можливість відчуження ОСОБА_3 вищевказаних об'єктів нерухомості на користь третіх осіб, що, в свою чергу, може ускладнити чи зробити не можливим виконання рішення суду.

В свою чергу, згідно вимог п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України передбачено можливість забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб.

При цьому, ч.3 ст. 152 ЦПК України імперативно встановлює, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Також, слід зазначити, що згідно роз'яснень, які містяться в п.4 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства про розгляді заяв про забезпечення позову» від 22.12.2006 року №9, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки сторони позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що є учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Так, як вбачається, предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором у розмірі 5 263 442,41 грн.

При цьому, з апеляційної скарги відповідача вбачається, що в забезпечення виконання відповідачем умов кредитного договору №16/13-ж від 27.09.2013 року, сторонами у той же день був укладений договір іпотеки, за умовами якого ОСОБА_4 передав позивачу в іпотеку нерухоме майно - будинок та земельну ділянку, вартість якого визначена сторонами у розмірі 5 777 280,00 грн., що більше суми позовних вимог.

Між тим, звертаючись до суду з заявою про забезпечення вказаного позову, представник позивача не обґрунтовує належним чином необхідність вжиття судом обраного ним способу забезпечення позову, а також не зазначає, яким чином невжиття заходів забезпечення позову зробить неможливим виконання рішення суду та може порушити права позивача.

Також, враховуючи підстави та предмет позову, суд не знаходить співмірними заявлені позовні вимоги та вимоги про накладення арешту та заборону відчуження вищевказаного нерухомого майна.

Більше того, як вбачається з матеріалів витягу з цивільної справи №761/33043/16-ц, на даний час власником квартир АДРЕСА_2, є не відповідач по справі, а ОСОБА_5, що, в свою чергу, позбавляє можливості суд вирішити питання про забезпечення позову у спосіб, запропонований представником позивача, адже забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно особи, яка не є відповідачем у справі є прямим та грубим порушенням конституційних прав власника, регламентованих ст. 41 Конституції України.

Враховуючи викладене та керуючись ст.ст. 151-153, 209, 210 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Креді Агріколь Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд міста Києва шляхом подання апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: