Рішення № 65122113, 21.02.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/3304/15-ц

Провадження № 2/761/2067/2017

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

21 лютого 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі

головуючого судді: Маліновської В.М.

при секретарі Кріт І.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, -

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2015 року ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (Позивач) звернулось до Шевченківського районного суду м.Києва з позовом до ОСОБА_2 (Відповідач), третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення (а.с.1-7 т.1).

Свої позовні вимоги Позивач обґрунтовує тим, що 05.11.2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» та ОСОБА_2 було укладено Кредитним договір № 13-07-И/25, за умовами якого Банк надав позичальнику кредитні ресурси в сумі 78 000,00 доларів США з терміном повного погашення заборгованості до 04.11.2027 року з оплатою за процентною ставкою на рівні 11% річних. В подальшому між сторонами було укладено Додаткові угоди до Кредитного договору. Згідно п.2.1. останньої редакції Кредитного договору, Позичальник зобов'язується повернути отримані кошти до 04.11.2027 року, сплатити проценти за користування кредитом в період з дати укладення Кредитного договору по 19.08.2011р. у розмірі 10,92% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а починаючи з 19 серпня 2011 року - у розмірі 13,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом. Станом на 11.12.2014р. сума заборгованості ОСОБА_2 за Кредитним договором становить 2 236 936,07 грн., що складається з: - 68 698,89 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 1 076 669,61 грн.) - сума строкової заборгованості; - 4 171,88 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 65 382,95 грн.) - сума простроченої заборгованості; - 1 120,38 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 17 558,93 грн.) - сума строкової заборгованості по нарахованим відсоткам; - 18 359,48 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 287 735,28 грн.) - сума простроченої заборгованості по відсоткам; - 789 589,30 грн. - сума нарахованої пені за прострочення заборгованості по основному боргу.

В забезпечення виконання умов Кредитного договору, 05.11.2007р. між Банком та Позичальником було укладено Іпотечний договір, який посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстровано в реєстрі за № 5633, згідно умов якого Відповідач передав в іпотеку банку нерухоме майно, а саме: квартиру під номером АДРЕСА_5, яка складається з однієї жилої кімнати, має загальну площу 28,60 кв.м., жилу площе 16,70 кв.м. Враховуючи те, що термін повернення кредиту в повному обсязі був визнаний Позивачем таким, що настав, а заборгованість за Кредитним договором у встановлений строк не була сплачена, Позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки зокрема шляхом визнання права власності на предмет іпотеки. Враховуючи вищевикладене, Позивач просив звернути стягнення на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» на предмет іпотеки: квартиру під номером АДРЕСА_5, загальною площею 28,60 кв.м., житловою - 16,70 кв.м., що належить на праві приватної власності на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М., 05.11.2005р. за реєстровим № 5630, зареєстрований в книзі за реєстровим номером 7369, ОСОБА_2 шляхом визнання права власності на визначене майно за ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» за ціною, визначеною на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності на момент проведення державної реєстрації права власності на зазначене майно, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» в особі філії «Центральне РУ» АТ «Банк «Фінанси та Кредит» по кредитному договору № 1307-И/25 від 05.11.2007р. в розмірі 2 236 936,07 грн., яка включає в себе: - 68 698,89 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 1 076 669,61 грн.) - сума строкової заборгованості; - 4 171,88 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 65 382,95 грн.) - сума простроченої заборгованості; - 1 120,38 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 17 558,93 грн.) - сума строкової заборгованості по нарахованим відсоткам; - 18 359,48 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 287 735,28 грн.) - сума простроченої заборгованості по відсоткам; - 789 589,30 грн. - сума нарахованої пені за прострочення заборгованості по основному боргу; виселити ОСОБА_2 та зняти з реєстраційного обліку квартири номер АДРЕСА_5.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 09.02.2015р. (суддя ОСОБА_8) відкрито провадження по вказаній справі та призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.68 т.1).

Відповідачка подала суду свої заперечення на позовну заяву (а.с.124-126, 200-202 т.1), в яких зазначила, що Позивач не довів співмірності суми заборгованості за кредитом вартості предмета іпотеки. Зокрема, в рішенні суду про звернення стягнення на предмет іпотеки зазначається початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації. Разом з тим, розрахунок наданий Позивачем на підтвердження розміру боргу Відповідачки перед Банком є необгрунтованим та математично нелогічним, відтак позовні вимоги Банку неконкретні і немотивовані, а обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав не передбачений ч. 2 ст. 16 ЦПК України. Окрім того, в силу положень Закону України «Про мораторій на стягнення майна громадян України, наданого як забезпечення кредитів в іноземній валюті» предмет іпотеки згідно договору іпотеки, який є квартирою, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею всього 28 кв.м., та, відповідно, на неї не може бути звернення примусове стягнення. Крім того, Позивач до звернення до суду не виконав вимоги ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», а саме - не направив на адресу відповідача письмову вимогу про усунення порушеного права позивача в 30 денний термін. Так, листи направлялись банком не за адресою Позичальника, визначеною в кредитному договорі та договору іпотеки: АДРЕСА_2, а за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1.

Розпорядженням Шевченківського районного суду м. Києва від 31.07.2015р. № 01-24-899 в зв'язку з припиненням повноважень судді ОСОБА_8, проведено повторний автоматичний розподіл справи (а.с.132 т.1), за результатами якого головуючим суддею у справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - визначено ОСОБА_4, яка своєю ухвалою від 04.08.2015р. призначила справу до розгляду (а.с.134-135 т.1).

10.09.2015р. через канцелярію суду від представника Позивача - ОСОБА_5 надійшла заява про залишення без розгляду частини позовних вимог щодо виселення ОСОБА_2 (а.с.157 т.1). Ухвалою суду від 17.03.2016р. позовну заяву Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки та виселення в частині вимог про виселення - залишено без розгляду (а.с.192 т.1).

Заочним рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2016р. позов Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - задоволено, в рахунок погашення заборгованості ОСОБА_2 перед Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» за Кредитним договором № 13-07-И/25 від 05.11.2007р. в розмірі 2 236 936,07 грн., яка включає в себе: - 68 698,89 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 1 076 669,61 грн.) - сума строкової заборгованості; - 4 171,88 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 65 382,95 грн.) - сума простроченої заборгованості; - 1 120,38 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 17 558,93 грн.) - сума строкової заборгованості по нарахованим відсоткам; - 18 359,48 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 287 735,28 грн.) - сума простроченої заборгованості по відсоткам; - 789 589,30 грн. - сума нарахованої пені за прострочення заборгованості по основному боргу, звернуто стягнення на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру, загальною площею 26,80 кв.м., житловою площею 16,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, шляхом визнання права власності на предмет іпотеки: однокімнатну квартиру, загальною площею 26,80 кв.м., житловою площею 16,70 кв.м., що знаходиться за адресою: АДРЕСА_5, за Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит», стягнуто зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» судовий збір в розмірі 243,60 грн. (а.с.204-211 т.1).

В серпні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до Шевченківського районного суду м. Києва з заявою про перегляд заочного рішення від 17.05.2016р. (а.с.225-228 т.1), яка ухвалою суду від 19.08.2016р. прийнята та призначена до розгляду у судовому засіданні (а.с.232 т.1).

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 12.10.2016р. заяву відповідача ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17 травня 2016 року, - задоволено, заочне рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2016р. у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - скасовано, справу призначено до розгляду у судовому засіданні (а.с.13-14 т.2).

В судовому засіданні представником Позивача - ОСОБА_6 подано письмові пояснення (а.с.39 т.2), в яких зазначено, що підставою перегляду заочного рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 17.05.2016р. у цивільній справі № 761/3304/15-ц заявник зазначила, що вона та її представник не були повідомлені належним чином про судове засідання, а також на те, що в рішенні всупереч наявній судовій практиці та Закону України «Про іпотеку» не зазначену ціну предмета іпотеки, не надано оцінки співмірності задоволених вимог до суми заборгованості. Разом з тим, згідно п.5. Іпотечного договору від 05.11.2007р. заставна вартість предмету іпотеки за згодою сторін становить 439 000,00 грн., таким чином Позивач вважає, що в іпотечному договорі досягнуто згоди щодо ціни предмету іпотеки та саме ця ціна предмета іпотеки має бути зазначена в судовому рішенні, оскільки сторонами погоджена саме така її вартість. Представник Позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала та просила їх задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належними чином, про причини неявки суд не повідомив.

Третя особа в судове засідання свого представника не направила, надіслала на адресу суду клопотання про розгляд справи без участі їх представника (а.с.37 т.2).

Відповідно до положень ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

Можливість повторного розгляду справи в заочному порядку випливає з положень ч.3 ст.232ЦПК України.

Враховуючи наявність в справі достатніх матеріалів про права та обов'язки сторін та те, що представник позивача проти заочного розгляду справи не заперечує, суд, на підставі ч. 1 ст. 224 та відповідно до ч. 1 ст. 225 ЦПК України, постановив ухвалу про заочний розгляд справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані по справі докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до положень ч.1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Судом встановлено, що 05 листопада 2007 року між ВАТ «Банк «Фінанси та Кредит» (правонаступником якого є Публічне акціонерне товариство «Банк «Фінанси та Кредит») та ОСОБА_2 було укладено Кредитний договір № 13-07-И/25 (а.с.30-37 т.1), згідно якого Банк надає Позичальнику в тимчасове користування на умовах забезпеченості, поворотності, строковості, платності кредитні ресурси в сумі 78 000,00 доларів США з оплатою по процентній ставці 11% річних, зі строком повернення до 04.11.2027 року.

Відповідно до п.п.4.2., 4.3. Договору нарахування процентів здійснюється за період з моменту списання Кредитних ресурсів з Позичкового рахунку Позичальника до моменту повернення Кредитних ресурсів на Позичковий рахунок. Нарахування процентів за день видачі Кредитних ресурсів проводиться як за повний день, а за день повернення не проводиться. Нарахування процентів проводиться один раз на місяць на залишок заборгованості на Позичковий рахунок Позичальника за період з 1 по останнє число місяця. Нарахування процентів проводиться по методу «факт/360» за кожний день користування кредитним ресурсами. Позичальник сплачує проценти за користування Кредитними ресурсами щомісяця, у строк до 10 числа кожного місяця, згідно Графіка зниження розміру заборгованості.

02 липня 2008 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору, згідно якої сторони погодили внести зміни до кредитного договору, зокрема викласти п.3.2. наступним чином: «Позичальник зобов'язується щомісяця в термін до 10 числа кожного місяця здійснювати погашення заборгованості по Кредитних ресурсах у складі щомісячного Ануїтетного платежу, розмір якого за цим Договором становить 809,67 доларів США у складі Ануїтетного платежу також сплачуються проценти за користування Кредитними ресурсами», викласти абзац п.п.4.1. кредитного договору в наступній редакції: «Позичальник сплачує банку проценти за користування Кредитним ресурсами у валюті кредиту, по процентній ставці 10,92 процентів річних» (а.с.38 т.1).

10 лютого 2009 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 2 до Кредитного договору, згідно якої сторони погодили внести зміни до п.2.1. шляхом викладення її в новій редакції (а.с.39 т.1).

17 серпня 2011 року між сторонами було укладено Додаткову угоду № 3 до Кредитного договору, згідно якої сторони погодили внести зміни до п.2.1. шляхом викладення її в новій редакції, а саме: «Банк надає Позичальнику іпотечний кредит у сумі 78 000,00 доларів США, а Позичальник зобов'язується повернути отримані кошти до 04.11.2027 року, сплатити проценти за користування кредитом в період з дати укладення Кредитного договору до 19 серпня 2011 року у розмірі 10,92% річних на суму залишку заборгованості за кредитом, а починаючи з 19 серпня 2011 року - у розмірі 13,5% річних на суму залишку заборгованості за кредитом (а.с.40 т.1).

Пунктом 6.1. Кредитного договору передбачено, що за прострочення повернення Кредитних ресурсів та/або сплати процентів, Позичальник сплачує Банку пеню з розрахунку 1% від простроченої суми за кожний день прострочення.

В забезпечення виконання Відповідачем зобов'язань за Кредитним договором, 15.11.2007 року між Банком та Відповідачем було укладено Іпотечний договір, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Івановою Л.М. та зареєстрований в реєстрі за № 5632 (а.с.28-29 т.1, а.с.40-43 т.2).

Відповідно до умов Іпотечного договору, на умовах передбачених цим договором, Іпотекодавець передає в заставу (іпотеку) Іпотекодержателю наступне нерухоме майно: квартиру під номером АДРЕСА_5, що складається з однієї житлової кімнати, має загальну площу 28,60 кв.м. і жилу площу 16,70 кв.м., що належить Іпотекодавцю на підставі Договору купівлі-продажу квартири, посвідченого Івановою Л.М., приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу 05.11.2007р., зареєстрованого в Державному реєстрі правочинів 05.11.2007р.

Згідно п.5. Іпотечного договору визначено, що заставна вартість предмету іпотеку за згодою сторін становить 439 000,00 грн.

Як встановлено у судовому засіданні Позивач належним чином виконав взяті на себе зобов'язання за Кредитним договором, проте, Відповідач своїх зобов'язань за Кредитним договором № 13-07-И/25 від 05.11.2007р. належним чином не виконує в частині своєчасної сплати заборгованості за кредитом та процентів за користування кредитними коштами.

Так, рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 02.04.2014р. у справі № 761/26541/13-ц за позовом ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором, позовні вимоги ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» задоволено частково, стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» заборгованість за Кредитним договором № №13-07-И/25 від 05.11.2007 року станом на 23.04.2013 року в сумі: заборгованість за тілом кредиту та відсотками в розмірі 76 632 (сімдесят шість тисяч шістсот тридцять два) долари США 39 центів, що за офіційним курсом НБУ станом на 23.04.2013 року становить 612 522 (шістсот дванадцять тисяч п'ятсот двадцять дві) гривни 69 копійок; пеню в сумі 158 711 (сто п'ятдесят вісім тисяч сімсот одинадцять) гривень 66 копійок та судовий збір в розмірі 3 441 (три тисячі чотириста сорок одна) гривна 00 копійок. В частині позовних вимог ПАТ «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_7 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовлено (а.с.9-10 т.1).

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 02.06.2014р. рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 02 квітня 2014 року - скасовано в частині відмови у солідарному стягненні заборгованості з ОСОБА_7, викладено резолютивну частину рішення наступним чином: «Стягнути солідарно зі ОСОБА_2, ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» ( місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) суму заборгованості за кредитним договором №13-07-И/25 від 05.11.2007 року у розмірі 795 213 (сімсот дев'яносто п'ять тисяч двісті тринадцять) гривень 36 копійок, з яких: - 564 944 гривень 28 копійок сума строкової заборгованості по кредиту; - 17 511 гривень 78 копійок сума простроченої заборгованості по кредиту; - 5 023 гривні 68 копійок сума строкової заборгованості по процентам; - 49 021 гривень 95 копійок сума простроченої заборгованості по процентам; - 158 711 гривень 66 копійок пеня за прострочення заборгованості по кредиту, відсоткам. Стягнути зі ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» ( місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) 1720 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 913 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції, а всього 2634 гривні. Стягнути з ОСОБА_7 на користь Публічного акціонерного товариства «Банк Фінанси та Кредит» (місцезнаходження м. Київ, вул. Щорса, 31, р/р 39015010829980, МФО 300937, код ЄДРПОУ 25745867) 1720 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді першої інстанції та 913 гривень 50 копійок судового збору, сплаченого в суді апеляційної інстанції, а всього 2634 гривні» (а.с.11-12 т.1).

Станом на час розгляду справи рішення суду Відповідачем не виконано, в зв'язку з чим станом на 11 грудня 2014 року загальна сума заборгованості останньої перед Банком становить 2 236 936,07 грн., яка включає в себе: - 68 698,89 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 1 076 669,61 грн.) - сума строкової заборгованості; - 4 171,88 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 65 382,95 грн.) - сума простроченої заборгованості; - 1 120,38 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 17 558,93 грн.) - сума строкової заборгованості по нарахованим відсоткам; - 18 359,48 доларів США (по курсу НБУ 1 дол. США/1 грн. 15,6723 - 287 735,28 грн.) - сума простроченої заборгованості по відсоткам; - 789 589,30 грн. - сума нарахованої пені за прострочення заборгованості по основному боргу (а.с.13-26 т.1).

Частиною 1 статті 626 Цивільного кодексу України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі статтею 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.

Згідно частини 1 статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов'язань настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України.

Відповідно до статті 589 Цивільного кодексу України у разі невиконання зобов'язання забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимоги, якщо інше не встановлено договором. Згідно частини 1 статті 590 Цивільного кодексу України звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно п.п. 11 Іпотечного договору за вибором Іпотекодержателя застосовується один із наведених нижче способів звернення стягнення на Предмет іпотеки та задоволення вимог Іпотекодержателя: - за рішенням суду; - у безспірному порядку на підставі виконавчого напису нотаріуса; - згідно із застереженням про задоволення вимог Іпотекодержателя, що міститься в п.п.11.3.1. та 11.3.2. пункту цього Договору: - задоволення вимог здійснюється шляхом передачі Іпотекодержателю права власності на Предмет іпотеки в рахунок виконання зобов'язання за Кредитним договором у порядку, встановленому ст. 37 Закону України «Про іпотеку»; - продаж Іпотекодержателем від свого імені Предмету іпотеки будь-якій особі на підставі договору-купівлі продажу в порядку, встановленому ст. 38 Закону України «Про іпотеку».

Як випливає з Розрахунку заборгованості, наданого Позивачем станом на 11 грудня 2014 року загальна сума заборгованості ОСОБА_2 перед Банком становить 2 236 936,07 грн., що перевищує заставну вартість предмету іпотеки, визначену сторонами в п.5. Іпотечного договору (439 000,00 грн.).

Жодних доказів зворотного сторона Відповідача до суду не надала.

Згідно статті 1 Закону України «Про іпотеку» іпотека - вид забезпечення виконання зобов'язання нерухомим майном, що залишається у володінні і користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов'язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника у порядку, встановленому цим Законом.

Статтею 7 Закону України «Про іпотеку» передбачено, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання. Якщо вимога за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.

В силу частини 6 статті 3 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення боржником основного зобов'язання відповідно до іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити забезпечені нею вимоги за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими особами, права чи вимоги яких на передане в іпотеку нерухоме майно не зареєстровані у встановленому законом порядку або зареєстровані після державної реєстрації іпотеки.

Згідно з статтею 11 вищевказаного закону, майновий поручитель несе відповідальність перед іпотекодержателем за невиконання боржником основного зобов'язання виключно в межах вартості предмета іпотеки. У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язанням.

Відповідно до статті 12 Закону України "Про іпотеку" у разі порушення іпотекодавцем обов'язків, встановлених іпотечним договором, іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання основного зобов'язання, а в разі його невиконання - звернути стягнення на предмет іпотеки.

Частиною першою статті 33 Закону України "Про іпотеку" встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону.

Згідно ст. 35 Закону України «Про іпотеку» у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Судом встановлено, що в квітні 2013р. та листопаді 2014р. Банк направив на адресу Позичальника: 04112, АДРЕСА_3, вимоги про усунення порушень умов Кредитного договору (в порядку ст. 33, 35 Закону України «Про іпотеку») вих. № 9-244200/3928 від 25.04.2013р. (а.с. 44-45 т.1) та вих. № 9-244200/17334 від 18.11.2014р.(а.с.41-42 т.1) відповідно, які були повернуті банком за закінченням терміну зберігання (а.с.46,43 т.1). Згідно вказаних вимог Банк просив в 30-денний строк з дня отримання вимоги усунути порушення Кредитного договору шляхом сплати заборгованості, в іншому випадку Банк залишає за собою право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідачка зазначила, що Позивач до звернення до суду не виконав вимоги ст.ст. 33,35 Закону України «Про іпотеку», а саме - не направив на адресу відповідача письмову вимогу про усунення порушеного права позивача в 30 денний термін. Так, листи направлялись банком не за адресою Позичальника, визначеною в кредитному договорі та договору іпотеки: АДРЕСА_4, а за адресою предмета іпотеки: АДРЕСА_1.

Разом з тим, як вбачається з Додаткових угод № 2 від 10.02.2009р. та № 3 від 17.08.2011р. до Кредитного договору, в реквізитах угод визначено, що ОСОБА_2 зареєстрована в АДРЕСА_5. Вказані Додаткові угоди підписані з боку Відповідачки без застережень та зауважень, в зв'язку з чим слід дійти висновку, що остання зареєстрована за адресою: АДРЕСА_5, що також підтверджується довідкою КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» № 54 від 10.07.2015р., з якої вбачається, що Відповідачка зареєстрована та проживає за адресою: АДРЕСА_5 з 02.08.2008р. (а.с.127 т.1).

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Як вже зазначалось, відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Статтею 37 Закону України «Про іпотеку» визначено, що Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання.

Порядок реалізації предмета іпотеки за рішенням суду врегульоване статтею 39 цього Закону, якою передбачено, що у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначається, зокрема, спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону.

Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (частина перша статті 328 ЦК України).

Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне в позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Аналізуючи положення статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», 328, 335, 376, 392 ЦК України слід дійти висновку про те, що законодавцем визначено три способи захисту на задоволення вимог кредитора, які забезпечені іпотекою шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки: судовий - на підставі рішення суду та два позасудових способи захисту: на підставі виконавчого напису нотаріуса і згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя. У свою чергу позасудовий спосіб захисту за договором про задоволення вимог іпотекодержателя або за відповідним застереженням в іпотечному договорі реалізується шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки або надання права іпотекодержателю від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу.

При цьому договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, що передбачає передачу іпотекодержателю права власності, є правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно (частина перша статті 37 Закону України «Про іпотеку»).

Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд України у своїх постановах від 30.03.2016р. № 6-1851цс15, від 28.09.2016р. у справі № 6-1243цс16.

Таким чином, набуття іпотекодержателем Публічним акціонерним товариством «Банк «Фінанси та Кредит» права власності на предмет іпотеки повинно відбуватися в позасудовому порядку, на підставі погодженого застереження про задоволення вимог іпотекодержателя.

Якщо іпотекодавець не визнає чи оспорює факт набуття права власності іпотекодержателем в позасудовому порядку, таке право може стати предметом судового захисту.

В той же час, звернення стягнення на предмет іпотеки на підставі судового рішення, як це передбачено в п.п.11.1. укладеного між сторонами Іпотечного договору, відбувається в порядку, визначеному ст. 39 Закону України "Про іпотеку".

Так, відповідно до положень вказаної статті Закону, у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки у рішенні суду зазначаються: загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; заходи щодо забезпечення збереження предмета іпотеки або передачі його в управління на період до його реалізації, якщо такі необхідні; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, встановленої статтею 38 цього Закону; пріоритет та розмір вимог інших кредиторів, які підлягають задоволенню з вартості предмета іпотеки; початкова ціна предмета іпотеки для його подальшої реалізації.

За правилами даної статті, звернення стягнення на предмет іпотеки за рішенням суду не передбачає визнання права власності на іпотечне майно за іпотекодержателем, а забезпечує можливість останнього задовольнити свої вимоги за рахунок коштів, отриманих від реалізації предмета іпотеки певним шляхом.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.

Згідно зі ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Таким чином, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, розглядаючи справу в межах заявлених позовних вимог та визначеного позивачем предмета спору, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності на нього не ґрунтуються на положеннях чинного законодавства, а тому не підлягають задоволенню.

Виходячи з положень ч.3 ст.232 ЦПК України повторне заочне рішення позивач та відповідач можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому цим Кодексом.

Враховуючи вищевикладене, на підставі ст.ст. 16, 525, 526, 530,572, 589, 610, 625, 626, 628, 629, 1054 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 3, 7, 11, 12, 33, 35, 36 37, 39 Закону України «Про іпотеку», з урахуванням постанови Верховного Суду України від 30.03.2016р. у справі № 6-1851цс15, Постанови Верховного Суду України від 28.09.2016р. у справі № 6-1243цс16, та керуючись ст.ст.6-8, 10, 11, 15, 30, 60, 61, 62, 64, 88, 197, 209, 212-215, 218, 223-228, 232, 294,296 ЦПК України суд,-

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» в особі Філії «Центральне регіональне управління» Публічного акціонерного товариства «Банк «Фінанси та Кредит» до ОСОБА_2, третя особа: Шевченківський районний відділ Державної міграційної служби України у м. Києві, про звернення стягнення на предмет іпотеки, - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Шевченківський районний суд м. Києва шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя: