Рішення № 65121305, 28.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/12857/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"28" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді Арапіної Н.Є.

з секретарем Рудь Н.В.,

за участю

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Татарчук О.Л.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Дніпровського районного суду міста Києва цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення безпідставно отриманих коштів, відсотків за користування коштами, штрафу, відшкодування моральної шкоди,

в с т а н о в и в:

позивач звернувся до суду із позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення безпідставно отриманих коштів, відсотків за користування коштами, штрафу, відшкодування моральної шкоди. Свої вимоги мотивував тим, що 10 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 127/К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення. 10 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на встановлення квартирного лічильника та надання технічних умов для розробки відповідного проекту та зобов'язався сплачувати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від спожитої теплової енергії квартирою. Однак у надісланих відповідачем рахунках за спожиту теплову енергію були вказані завищені суми, хоча на той час було відсутнє централізоване опалення. У квітні 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою зробити перерахунок плати за спожите тепло у відповідності з укладеним договором, тобто на підставі фактично спожитого тепла на опалення помешкання та розрахованої плати у розмірі 20 % від цієї суми за опалення місць загального користування. Однак відповідач не погодився здійснити зазначений перерахунок, оскільки здійснює розрахунок плати за опалення місць загального користування з дотриманням «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359. У зв'язку з чим просить стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 347,42 грн., стягнути відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 40,67 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн., стягнути на користь держави штраф у розмірі 692,67 грн. та стягнути судові витрати.

Під час розгляду справи позивач неодноразово уточнював позовні вимоги та остаточно просив стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 347,42 грн., стягнути відсотки за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 60,11 грн., відшкодувати моральну шкоду у розмірі 6 000,00 грн., стягнути на користь держави штраф у розмірі 692,67 грн. та судові витрати.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав. Дав пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві.

Представник відповідача Татарчук О.Л. в судовому засіданні позовні вимоги не визнала. Підтримала письмові заперечення, в яких зазначено,зокрема, що твердження позивача про погодження між сторонами оплати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від спожитої теплової по квартирі не відповідають фактичним обставинам. Умови оплати послуг передбачені пунктом 3.1.2 договору. Твердження позивача про зазначення у заяві про надання дозволу на встановлення квартирного лічильника, надання технічних умов для розробки відповідного проекту та зазначення в ньому умов оплати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від обсягу енергії, що спожита по квартирі, є договірними відносинами - безпідставні. Ця заява не є офертою в розумінні ст. 641 ЦК України, тому що в заяві висловлено прохання про надання дозволу на встановлення приладу обліку та надання технічних умов, в заяві відсутня пропозиція укласти певний договір та вона не містить будь-яких істотних умов такого договору, на день подання заяви між сторонами укладений договір № 127/К від 10 грудня 2013 року. Погодження відповідачем проекту вузла обліку теплової енергії в квартирі позивача також не є підтвердженням фактичного укладання додатку до зазначеного договору. Згідно пункту 3 технічних умов, необхідно передбачити втрати теплової енергії в теплових мережах та місцях загального користування, що припадають на помешкання споживача. Розрахунок здійснюється відповідно до наказу Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України № 359 від 31 жовтня 2006 року «Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення» та відповідно до наказу Міністерства з питань житлово-комунального господарства України № 47 від 22 лютого 2008 року «Про затвердження Рекомендацій щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення». Тому відповідач здійснює розрахунок плати за опалення місць загального користування з дотриманням «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359. Відповідно кошти, які нараховані відповідачем на оплату спожитої теплової енергії по опаленню місць загального користування не є безпідставно набутим майном (а.с.54-57).

Дослідивши в судовому засіданні матеріали справи, суд встановив наступні обставини справи.

10 грудня 2013 року між позивачем та відповідачем укладено договір № 127/К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення (а.с.75-79).

10 вересня 2014 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання дозволу на встановлення квартирного лічильника та надання технічних умов для розробки відповідного проекту та зобов'язався сплачувати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від спожитої теплової енергії квартирою (а.с.12).

Товариством з обмеженою відповідальністю «Еленджі Мітерінг» було розроблено проект вузла обліку теплової енергії на опалювальний період в квартирі АДРЕСА_1, в якому зазначено формулу розрахунку кількості спожитої теплової енергії (а.с. 37-53).

28 квітня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою зробити перерахунок плати за спожите тепло у відповідності з укладеним договором, а саме з розрахунку 20 % вартості спожитого тепла для компенсації витрат на опалення місць загального користування за опалювальний сезон за період 2015-2016 року (а.с.16).

30 травня 2016 року позивача повідомлено, що всі розрахунки плати за опалення місць загального користування проведено з дотриманням «Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення», затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359 (а.с.17).

23 серпня 2016 року позивач звернувся до відповідача із заявою про помісячне нарахування плати за опалення місць загального користування (а.с.32).

Позивач просить на підставі положень ст. 1212 ЦК України та п.6.4 Правил формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води стягнути з відповідача безпідставно отримані грошові кошти у розмірі 347,42 грн., посилаючись на зміну умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення щодо умов оплати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від спожитої теплової енергії квартирою.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала (ч. 1 ст. 1212 ЦК України).

Згідно п. 6.4 Правил формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг 24.03.2016 року № 377 у разі неможливості визначення теплового навантаження об'єктів теплоспоживання згідно з вимогами пункту 6.3 цього розділу теплове навантаження (із зазначенням величини теплового навантаження на опалення споживачів, які отримують теплову енергію централізовано, теплового навантаження споживачів, від'єднаних від централізованого опалення, теплового навантаження на опалення місць загального користування та теплового навантаження на постачання гарячої води) підтверджується результатами незалежного енергетичного аудиту або органом місцевого самоврядування за умови надання інформації щодо достовірності вихідних даних для встановлення двоставкових тарифів та пооб'єктного переліку теплового навантаження в розрізі категорій споживачів.

Представник відповідача заперечувала проти змін умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, зазначив, що розрахунок плати за опалення місць загального користування було зроблено з дотриманням Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України».

Згідно ст. 19 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» відносини між учасниками договірних відносин у сфері житлово-комунальних послуг здійснюються виключно на договірних засадах.

Згідно ч. 2 ст. 4 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» власники квартир та нежитлових приміщень є співвласниками спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 382 ЦК України квартирою є ізольоване помешкання в житловому будинку, призначене та придатне для постійного у ньому проживання. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Згідно ч. 2 ст. 7 та ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» співвласники зобов'язані, зокрема, забезпечувати технічне обслуговування та у разі необхідності проведення поточного і капітального ремонту спільного майна багатоквартирного будинку.

Згідно ст. 12 Закону України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку» витрати на управління багатоквартирним будинком включають: 1) витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку; 2) витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна багатоквартирного будинку; 3) витрати на сплату винагороди управителю в разі його залучення; 4) інші витрати, передбачені рішенням співвласників або законом.

Оскільки відповідно до умов спірного договору відповідач надав позивачу споживчі послуги, особливості регулювання відносин сторін визначаються також Законом України «Про захист прав споживачів».

Згідно ч. 3 ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі виявлення недоліків у виконаній роботі (наданій послузі) споживач має право на свій вибір вимагати, зокрема, відшкодування завданих йому збитків з усуненням недоліків наданої послуги своїми силами чи із залученням третьої особи.

Згідно п. 12. Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630 у разі встановлення будинкових засобів обліку теплової енергії споживач оплачує послуги згідно з їх показаннями пропорційно опалюваній площі (об'єму) квартири (будинку садибного типу) за умови здійснення власником, балансоутримувачем будинку та/або виконавцем заходів з утеплення місць загального користування будинку.

На виконання пункту 28 цих Правил наказом Мінбуду України від 31 жовтня 2006 року № 359 затверджена Методика розрахунку кількості теплоти, спожитоїна опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення

Згідно п. 2.2 цієї Методики розподіл визначених величин теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування між окремими помешканнями будинку.

Згідно п. 2.2.1 зазначеної Методики витрати теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування, яка виставляється до сплати споживачам кожного окремого помешкання будинку, споживачами нежилих приміщень, які користуються місцями загального користування, визначається згідно відповідної формули.

Згідно п. 2.1.4 Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення у разі часткового оснащення приміщень споживачів приладами обліку теплової енергії та відсутності приладів обліку теплової енергії на місця загального користування витрати теплової енергії на опалення місць загального користування визначаються за формулами, наведеними в п. 2.1 зазначеної методики.

Відповідно до пункту 28 Правил надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, та на виконання наказу Мінбуду від 31 жовтня 2006 року № 359 "Про затвердження Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення" затверджено Рекомендації щодо застосування Методики розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення.

У п.п.2.2,2.3,2.4 зазначених Рекомендацій наведені формули визначення витрат теплової енергії на опалення місць загального користування.

Згідно п.3.1.2 договору № 127/К про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення оплата послуг з постачання теплової енергії проводиться за показаннями будинкових засобів обліку теплової енергії, пропорційно до опалювальної площі квартири, відповідно до тарифів, встановлених органами місцевого самоврядування, або за показаннями засобів обліку теплової енергії, встановлених в квартирі Споживачем за власний рахунок, з урахуванням кількості теплової енергії затраченої на опалення місць загального користування.

На підтвердження заперечень відповідачем надано інформацію про обсяг теплової енергії, спожитої на опалення квартири АДРЕСА_1 та пропорційну частку теплової енергії, спожитої на опалення місць загального користування будинку (а.с. 66,73,74).

Щодо твердження позивача про зміну договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення на підставі 10 вересня 2014 року суд вважає таке.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони (ст. 207 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (ч. 1 ст. 638 ЦК України).

Згідно змісту заяви позивача від 10 вересня 2014 року вона містить прохання про надання дозволу на встановлення квартирного лічильника та надання технічних умов для розробки відповідного проекту та будь-які пропозиції про зміну умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення відсутні. Зазначення позивачем у заяві про зобов'язання сплачувати за опалення місць загального користування у розмірі 20% від спожитої теплової енергії квартирою не можна вважати пропозицією про зміну умов договору. Погодження відповідачем проекту вузла обліку теплової енергії в квартирі позивача, який містить формулу розрахунку кількості спожитої теплової енергії, також не можна вважати зміною умов договору.

Отже, позивачем не доведено зміну умов договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та неправильність здійснення відповідачем розрахунків плати за опалення місць загального користування. Тому позовні вимоги про стягнення з відповідача безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 347,42 грн. не підлягають задоволенню.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача відсотків за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 60,11 грн.

Особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. З цього часу вона відповідає також за допущене нею погіршення майна (ч. 1 ст. 1214 ЦК України).

За користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства (ст. 536 ЦК України).

Оскільки позивачем не доведено позовні вимоги про безпідставність отримання грошових коштів у розмірі 347,42 грн., суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача відсотків за користування безпідставно отриманими грошовими коштами у розмірі 60,11 грн.

Позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

Згідно ст. 1168 ЦК України моральна шкода, завдана каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, може бути відшкодована одноразово або шляхом здійснення щомісячних платежів. Моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім'єю.

Стаття 23 ЦК України передбачає підстави моральної шкоди. Моральна шкода, зокрема, полягає у фізичному болі і стражданнях, що особа зазнала в зв'язку з каліцтвом чи іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з протиправною поведінкою у відношенні його; у душевних стражданнях, що фізична особа зазнала в зв'язку з ушкодженням чи знищенням майна; у приниженні честі, достоїнства, а також ділової репутації. Моральна шкода стягується незалежно від стягнення майнової шкоди.

Згідно роз'яснень, що містяться у пункті 2 постанови № 4 Пленуми Верховного Суду України від 31 березня 1995 року "Про судову практику по справах про відшкодування морального (немайнового) шкоди" спори про відшкодування моральної шкоди розглядаються, коли право на її відшкодування безпосередньо передбачено нормами Конституції, у випадках, передбачених нормами цивільного законодавства та іншими законодавчими актами, які встановлюють відповідальність за заподіяння моральної шкоди.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.4 Закону України "Про захист прав споживачів" споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону. .

Оскільки позивачем не доведено, що моральну шкоду завдано внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції),суд приходить висновку про відмову в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди у розмірі 6 000,00 грн.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь держави штрафу у розмірі 692,67 грн.

Згідно ч. 11 ст. 23 Закону України «Про захист прав споживачів» у разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сплачують штраф за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі ста відсотків вартості виконаної роботи (наданої послуги)

Згідно п. 2. Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів відповідно до статті 23 Закону України "Про захист прав споживачів" на суб'єктів господарської діяльності накладається стягнення у вигляді штрафу за, зокрема, за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги - у розмірі 100 відсотків вартості роботи, послуги. Ті самі дії, вчинені щодо групи споживачів, - у розмірі від 1 до 10 відсотків вартості виконаних робіт, наданих послуг за минулий календарний місяць, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Вказаним положенням визначено порядок накладення та стягнення штрафів уповноваженими особами Держспоживінспекції та її територіальних органів з суб'єктів господарської діяльності - підприємств, установ, організацій (їх філій, представництв, відділень) незалежно від форми власності, іноземних юридичних осіб (їх філій, представництв, відділень) і фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності, що провадять господарську діяльність на території України, за порушення законодавства про захист прав споживачів (п. 1 Положення про порядок накладення та стягнення штрафів за порушення законодавства про захист прав споживачів).

Отже, накладення штрафу за порушення умов договору між споживачем і виконавцем про виконання роботи, надання послуги покладено на уповноважені особи Держспоживінспекції та її територіальні органи.

Тому суд приходить приходить висновку про відсутність правових підстав для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 692,67 грн.

З урахуванням викладеного,позовні вимоги ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення безпідставно отриманих коштів, відсотків за користування коштами, штрафу, відшкодування моральної шкоди не підлягають задоволенню за недоведеністю.

Керуючись Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про житлово-комунальні послуги», Законом України «Про особливості здійснення права власності в багатоквартирному будинку», ст.ст. 23, 207, 382,536, 626, 627, 628, 638, 1168, 1212,1214 ЦК України, Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення та типового договору про надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21 липня 2005 року № 630, Методикою розрахунку кількості теплоти, спожитої на опалення місць загального користування багатоквартирних будинків, та визначення плати за їх опалення, затвердженою наказом Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства України від 31 жовтня 2006 року № 359, ст.ст. 10, 11, 60, 61, 212, 213, 215, 218, 223 ЦПК України, суд,

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестбудгаличина" про стягнення безпідставно отриманих коштів, відсотків за користування коштами, штрафу, відшкодування моральної шкоди відмовити.

Повний текст рішення виготовлено 03 березня 2017 року.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Дніпровський районний суд м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня проголошення рішення. У разі якщо судове рішення було постановлено без участі особи, яка його оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Н.Є. Арапіна