Ухвала суду № 65118094, 02.03.2017, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 529/1007/16-ц Номер провадження 22-ц/786/354/17Головуючий у 1-й інстанції Новак Д. І. Доповідач ап. інст. Лобов О. А.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 березня 2017 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі

головуючого судді Лобова О.А.,

суддів: Абрамова П.С., Дорош А.І.

за участю секретаря Гнатюк О.С.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м.Полтаві цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Полтавській області на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Полтавській області, Державної казначейської служби України, Головного територіального управління юстиції у Полтавській області про стягнення моральної шкоди за невиконання судового рішення.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача,

В С Т А Н О В И Л А :

У вересні 2016 року ОСОБА_2 звернулась до суду з вказаним позовом, просила стягнути із Державної казначейської служби України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України на її користь моральну шкоду в сумі 20 000 грн., витрати на юридичні послуги у розмірі по 4 000 грн. та судові витрати у розмірі 552 грн.

В обґрунтування позову зазначала, що відділ державної виконавчої служби Диканського РУЮ не виконує рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2010 року та не вживає заходи щодо його виконання.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково.

Стягнуто з Державного бюджету України шляхом безспірного списання коштів з єдиного рахунку Державної казначейської служби України через управління Державної казначейської служби України в Диканському районі Полтавської області на користь ОСОБА_2 5 000 грн. у рахунок відшкодування моральної шкоди, заподіяної бездіяльністю державних виконавців Диканського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Полтавській області при виконанні рішення суду, та 5 552 грн. понесених нею судових витрат, а всього 10 552 грн. В решті позовних вимог відмовлено за недоведеністю.

В апеляційній скарзі Головне територіальне управління юстиції у Полтавській області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначається, що спір між тими ж сторонами і про той же предмет вже вирішений в іншому провадженні, а тому суд першої інстанції безпідставно відмовив у заявленому клопотанні про залишення позову без розгляду у частині вимог, пред?явлених до ГТУЮ у Полтавській області та до Диканського ВДВС ГТУЮ у Полтавській області.

Окрім того, у розглянутій справі ГТУЮ у Полтавській області безпідставно залучено до участі у справі як співвідповідача, так як ГТУЮ у Полтавській області не є органом Державної виконавчої служби, будь-які відносини із позивачкою відсутні.

Висновок суду про доведеність факту завдання моральної шкоди позивачці не підтверджений належними і допустимими доказами.

В апеляційній скарзі Управління Державної казначейської служби України, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що Державна казначейська служба України згідно нормативно-правових актів, якими врегульовані засади її діяльності, не може нести цивільно-правову відповідальність за незаконні дії органів державної влади.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи в межах доводів апеляційних скарг та позовних вимог, заявлених в суді першої інстанції, заслухавши пояснення осіб, які беруть участь в справі, дійшла висновку, що апеляційні скарги слід відхилити з наступних підстав:

Відповідно до п.1 ч.1 ст.307, ст.308 ЦПК України апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції вправі відхилити апеляційну скаргу та залишити рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З матеріалів справи вбачається, що на підставі рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 березня 2010 року видано виконавчий лист №2-2159 про стягнення з ОСОБА_4 на користь позивачки ОСОБА_2 на утримання доньки - ОСОБА_5, 2004 року народження, аліментів в розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), який знаходився на виконанні ВДВС Диканського РУЮ, починаючи з 12 січня 2010 року.

20 квітня 2010 року старшим державним виконавцем ВДВС Диканського районного управління юстиції на підставі ст.ст. 3, 18, 24 Закону України «Про виконавче провадження» винесена постанова про відкриття виконавчого провадження.

Після відкриття виконавчого провадження і до червня 2015 року внаслідок неправомірної бездіяльності державного виконавця рішення суду про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2 не виконувалося.

Ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 05 серпня 2015 року, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_2 задоволено - визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Диканського РУЮ в частині невжиття передбачених законом заходів з метою виконання рішення Київського районного суду м.Полтави від 02 березня 2010 року про стягнення аліментів на користь ОСОБА_2

Задовольняючи заявлені ОСОБА_2 позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із обставин, встановлених ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 05 серпня 2015 року, а також керувався роз'ясненнями, наведеними у п.28 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №14 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», згідно яких при розгляді позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця під час проведення виконавчого провадження суди повинні виходити з положень статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також ст. ст. 1173, 1174 ЦК України.

Відповідно до ч.3 ст. 11 Закону України «Про державну виконавчу службу» шкода, заподіяна державним виконавцем фізичним чи юридичним особам під час виконання рішення, підлягає відшкодуванню у порядку передбаченому законом, за рахунок держави.

За нормами ст.1174 ЦК України, шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні нею своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цієї особи.

Згідно із п. 2 ст. 41, ст. 42 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, казначейство здійснює безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб.

Підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди у такому випадку є правопорушення, що включає в себе такі складові елементи: шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв'язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини. Належним доказом протиправних (неправомірних) рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця є відповідне судове рішення (вирок) суду, що набрало законної сили або відповідне рішення вищестоящих посадових осіб державної виконавчої служби.

Таким чином, факт неправомірності (незаконності) дій державного виконавця, що призвели до завдання шкоди, повинен бути встановлений у передбаченому законом порядку (ухвалою, рішенням, постановою, вироком суду).

З огляду на те, що ухвалою Київського районного суду міста Полтави від 05 серпня 2015 року, яка набрала законної сили, скаргу ОСОБА_2 було задоволено і визнано неправомірною бездіяльність державного виконавця ВДВС Диканського РУЮ в частині невжиття передбачених законом заходів з метою виконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 02 березня 2010 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість позову, частково задовольнивши позовні вимоги ОСОБА_2, та, визначивши розмір відшкодування заподіяної останній моральної шкоди у розмірі 5 000 грн.

Доводи апеляційної скарги Управління Державної казначейської служби України про те, що воно не може бути відповідачем у цій справі суперечать Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року №845, яким саме на Державну казначейську службу покладений обов?язок здійснювати безспірне списання коштів державного бюджету для відшкодування шкоди, заподіяної фізичним та юридичним особам внаслідок незаконно прийнятих рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади їх посадових чи службових осіб.

Твердження обох апеляційних скарг про недоведеність факту заподіяння позивачці моральної шкоди спростовується судовим рішенням, що набрало законної сили, та яким визнана протиправною бездіяльність державного виконавця.

Притягнення до участі у справі Головного територіального управління юстиції у Полтавській області у якості співвідповідача не потягнуло будь-яких правових наслідків для останнього, отже цей факт у розуміння ч.3 ст.309 ЦПК України не є таким, що тягне за собою скасування правильного і справедливого рішення суду.

За змістом пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК України позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстава та предмет спору. Нетотожність хоча б одного з елементів не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

Необхідність застосування пункту 2 частини першої статті 205 ЦПК зумовлена, по-перше, неприпустимістю розгляду судами тотожних спорів, в яких одночасно тотожні сторони, предмет і підстави позову, та, по-друге, властивістю судового рішення, яке набрало законної сили (стаття 223 ЦПК України).

У той самий час прийняте з певних підстав судове рішення про відмову в позові за окремими категоріями справ при збереженні існуючих правовідносин, які спричинили звернення до суду, не є перешкодою для повторного звернення до суду заінтересованих осіб з метою вирішення спору.

Як убачається з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 02 серпня 2016 року, у задоволенні позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди, завданої бездіяльністю державного виконавця, відмовлено у зв?язку з тим, що судом першої інстанції вирішене питання про права та обов?язки Державної казначейської служби України, яка не була притягнута до участі у справі в якості співвідповідача.

Отже, правовідносин, які спричинили звернення до суду, збереглися, а спір не був вирішений по суті.

Звертаючись з цим позовом до суду, ОСОБА_2 правомірно визначила одним із відповідачів Державну казначейську службу України, у зв?язку з чим суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання про закриття провадження у справі з підстав, передбачених п.2 ч.1 ст.205 ЦПК України.

Доводи апеляційних скарг не спростовують законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, тому відповідно до положень ст. 308 ЦПК України апеляційні скарги слід відхилити, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Керуючись ст. 303, 308, 315 ЦПК України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А :

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та Головного територіального управління юстиції у Полтавській області відхилити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 01 грудня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий суддя О.А.Лобов

Судді: П.С.Абрамов

А.І.Дорош

З оригіналом згідно

Суддя: О.А.Лобов