Ухвала суду № 65117212, 22.02.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 363/171/15-ц Головуючий у І інстанції Чірков Г. Є.Провадження № 22-ц/780/12/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 6 22.02.2017

УХВАЛА

Іменем України

22 лютого 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді: Суханової Є.М.,

суддів: Данілова О.М., Коцюрби О.П.,

за участю секретаря: Бобка О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві матеріали цивільної справи за апеляційною скаргою першого заступника прокурора Київської області на ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 серпня 2015 року у справі за позовом заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України та Державного підприємства "Вищедубичанського лісового господарства"до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації Київської області, ОСОБА_2, треті особи - ОСОБА_3, ОСОБА_4 Вячеславивич, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування землі,-

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою Вишгородського районного суду Київської області від 27.08.15 року залишено без розгляду позов першого заступника прокурора Київської області в інтересах держави в особі Кабінету Міністрів України, ДП «Вищедубечанське і господарство» до Київської обласної державної адміністрації, Вишгородської районної державної адміністрації, ОСОБА_2, особи, які не заявляють самостійні вимоги на предмет спору на стороні відповідачів: ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8О, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_13В, ОСОБА_15, ОСОБА_17 про визнання недійсними розпоряджень, державних актів та витребування землі.

Не погодившись з висновками наведеними в ухвалі суду, апелянт звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу суду скасувати та ухвалити по справі нову, якою направити справу для продовження розгляду до суду першої інстації.

Колегія суддів вислухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін по справі, вивчивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги прийшла до висновку про її обґрунтованість, виходячи з наступного.

Постановляючи ухвалу про залишення без розгляду позову прокурора суд першої інстанції виходив з того, що прокурора відсутні повноваження на ведення даної справи згідно вимог 23 Закону України «Про прокуратуру», ст. 45 Цивільного процесуального кодексу України.

Проте, колегія суддів з такими висновками не може погодитись.

Відповідно до п. 2 ч.1 ст. 207 Цивільною процесуального кодексу України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Так судом першої інстанції приймаючи ухвалу про залишення без розгляду позов прокурора, безпідставно застосовано положення ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» І697-УІІ від 14.10.14 (далі - Закон) та, посилаючись на вимоги Закону, помилково зроблено висновок, що прокурором не обґрунтовано в суді наявність обставин на здійснення або неналежне здійснення уповноваженим органом державної влади (Кабінетом Міністрів України) захисту інтересів держави, про рушення яких йдеться в позові.

Так, з 26.10.14 набрали чинності лише п. 5 розділу XII (крім підпунктів З, І, 9, 12, 20, 42, 49, 63, 67), розділ XIII Закону України «Про прокуратуру» 1697-VII від 14.10.14 року.

При цьому до набрання чинності повністю вищевказаним Законом України 1697-УІІ від 14.10.14, а саме до 15.07.15 року, діяв Закон України «Про Прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року.

Враховуючи, що прокурор з вказаним позовом звернувся до Вишгородського районного суду Київської області 14.01.15, тому керувався статтею 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ, якою визначено форми та підстави представництва прокурором інтересів інтересів громадянина або держави в суді.

Частиною 3 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 року визначено, що підставою представництва в суді інтересів держави є порушень або загрози порушень інтересів держави.

Звертаючись із вищевказаною позовною заявою прокурором було чітко сформульовано та умотивовано порушення інтересів держави та належним чином обґрунтовано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, пов'язаних із захистом інтересів держави.

Зокрема, позивачами за даним позовом визначено Кабінет Міністрів України, який відповідно до закону є розпорядником спірних земельних ділянок, та ДП «Вищедубечанське лісове господарство», яке незаконно позбавлено права постійного користування спірними земельними ділянками.

Також, прокурором обґрунтовано вказано на перевищення Київською обласною державною адміністрацією передбачених законом повноважень щодо розпорядження землями лісового фонду у вигляді єдиного масиву площею, яка значно перевищує 1 га. Крім цього чітко зазначено, що спірними розрядженнями і діями щодо передачі оспорюваних земельних ділянок у приватну власність, подальшого їх відчуження порушено право власності держави на землі лісового фонду, які не можуть передаватися з державної у приватну власність, а також інтереси держави у сфері контролю за використанням та охороною земель, ефективного використання лісогосподарських земель, їх відтворення. Вказані порушення відповідно до ст.121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ 05.11.1991 року, ст.ст. 45, 46 Цивільного процесуального кодексу України стали підставою для захисту інтересів держави органами прокуратури шляхом предявлення даного позову.

Крім цього судом першої інстанції помилково зроблено висновок про зворотність дії в часі ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» (№ 1697-УІІ), з посиланням на ст. 58 Конституції України.

Стаття 58 Конституції України закріплює один з найважливіших загальновизначених принципів сучасного права - закони та інші нормативно- правові акти не мають зворотної дії в часі. Це означає, що вони поширюють свою дію тільки на ті відносини, які виникли після набуття законами чи іншими нормативно-правовими актами чинності.

Так положення ч. 1 ст. 58 Конституції України про те, що закони та інші но-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони помякшують або скасовують відповідальність особи, треба розуміти так, що воно стосується людини і громадянина (фізичної особи).

Враховуючи суб'єктний склад даних спірних правовідносин та те, що прокурор звернувся з цим позовом 14.01.15 року, отже діяв в межах компетенції та відповідно до вимог законодавства у формі та на підставах, передбачених ст. 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року за 1789-ХІІ, ст.ст. 45, 46 Цивільного процесуального кодексу України.

Більше того, відповідно до ч. 4 ст. 2 Цивільного процесуального кодексу закон, який встановлює нові обов'язки, скасовує чи звужує права, що належить учасникам цивільного процесу, чи обмежує їх використання, не має зворотньої дії в часі.

Виходячи з вищенаведеного, судом першої інстанції помилково було залишено позовну заяву без розгляду, оскільки незважаючи на набрання чинності Закону України «Про прокуратуру» № 1697-VII з 15.07.15, прокурор продовжує здійснювати представництво інтересів громадян та держави у справах, порушених до набрання чинності вказаного Закону у формі та на підставах, передбачених 121 Конституції України, ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру» 1789-ХІІ від 05.11.1991 року, ст.ст. 45, 46 Цивільного процесуального кодексу.

В зв'язку з зазначеним, колегія суддів прийшла до висновку, що оскаржувана ухвала місцевого суду постановлена без урахування дійсних обставин по справі та всупереч вимогам діючого законодавства та підлягає скасуванню згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України.

Згідно з вимогами ч. 3 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з направленням до того ж суду для продовження розгляду по суті.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 293, 303, 304, 307, 312, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу першого заступника прокурора Київської області задовольнити.

Ухвалу Вишгородського районного суду Київської області від 27 серпня 2015 року скасувати і передати справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: