Рішення № 65116100, 24.02.2017, Кагарлицький районний суд Київської області

Справа № 368/180/17

провадження № 2/368/189/17

Рішення

Іменем України

"24" лютого 2017 р. Кагарлицький районний суд Київської області

в складі: головуючого - судді Шевченко І.І

при секретарі Гребеневич А.І.

з участю представника позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Кагарлик справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шубівська сільська рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліменти, -

в с т а н о в и в :

позивач просить суд позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, призначити її, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3 опікуном малолітньої онуки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, стягувати з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), аліменти на її користь на утримання малолітньої ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, у твердій грошовій сумі в розмірі 1000,00 грн. на місяць, але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з моменту звернення до суду і до досягнення ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2 - повноліття, посилаючись на те, що 18 серпня 2009 між ОСОБА_5, яка є її дочкою та ОСОБА_3 було укладено шлюб, який було зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Білоцерківського районного управління юстиції у Київській області, про що в книзі реєстрації шлюбів 18.08.2009 р., зроблено відповідний актовий запис № 971.

Від шлюбу ОСОБА_6 та відповідача, ІНФОРМАЦІЯ_4 року народилася донька ОСОБА_4.

У зв'язку із тим, що сімейне життя подружжя не склалося, через протиріччя поглядів на життя, несумісність характерів, небажання відповідача вести нормальний сімейний спосіб життя, сварки в сім'ї за ініціативи відповідача, тощо, рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 11.08.2011 року у справі № 2-417 було винесено рішення, про розірвання шлюбу між ОСОБА_6 та відповідачем.

Після розірвання шлюбу, відповідач повністю самоусунувся від виконання своїх батьківських обов'язків, та переїхав на інше місце проживання.

ІНФОРМАЦІЯ_17 року, за наслідком тяжкої тривалої хвороби, померла ОСОБА_6 - її донька.

Після похорон ОСОБА_6, відповідач, який приїхав на похорони, в категоричній формі відмовився доглядати та піклуватися своєю дитиною та 17.01.2017 року, в присутності нотаріуса Кагарлицького районного нотаріального округу ОСОБА_7, надав заяву про згоду батька на позбавлення його батьківських прав щодо дитини та на встановлення опіки над дитиною. Зокрема, в своїй заяві відповідач зазначив, що він відмовляється від виховання та утримання дочки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4 та передає дочку на виховання її бабі - ОСОБА_2, яка буде утримувати та виховувати дитину до досягнення нею повноліття.

У відповідності до ч. 4 ст. 19 СК України, при розгляді спорів судом щодо позбавлення батьківських прав обов'язковою є участь органу опіки та піклування та у відповідності до ч. 5 цієї статті подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору.

В свою чергу, розглянувши її письмову заяву від 01.02.2017 р., Шубівська сільська рада надала висновок, у якому рекомендує призначити ОСОБА_2 опікуном над її малолітньою онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 та позбавити батьківських прав над малолітньою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 її батька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, зареєстрованого та жителя АДРЕСА_2

Разом із цим, відповідно до положень Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 p. № 789-Х11) дитина, з огляду на її фізичну і розумову незрілість вимагає спеціального захисту і турботи, включаючи належний правовий захист, як до, так і після народження.

У ст. 150 СК України передбачені обов'язки батьків щодо виховання та розвитку дитини. Відповідно до вказаної норми батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов'язані піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов'язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати п до самостійного життя.

Відповідно до ч. 4 ст. 155 СК України, ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона (він) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини (п. 2 ч. 1 ст. 164 СК України).

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Позбавлення батьківських прав є заходом відповідальності батьків за невиконання або неналежне виконання ними своїх батьківських обов'язків. Головною метою такого заходу є захист інтересів малолітніх та неповнолітніх дітей і стимулювання батьків щодо належного виконання своїх обов'язків

Пунктом 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 року № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" передбачено, що позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до ї внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Згідно ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", покладається відповідальність на кожного із батьків щодо виховання, навчання та розвитку дитини.

Відповідно до ч.1 ст. 12 Закону України "Про охорону дитинства", виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладаються однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Відповідно до положень ст. 165 СК України, право на звернення до суду з позовом про позбавлення батьківських прав мають один з батьків, опікун, піклувальник, особа, в сім'ї якої проживає дитина, заклад охорони здоров'я, навчальний або інший дитячий заклад, в якому вона перебуває, орган опіки та піклування, прокурор, а також сама дитина, яка досягла чотирнадцяти років.

Ст. 243 СК України закріплено, що опіка, піклування встановлюється на дітьми, які залишились без батьківського піклування. Опіка встановлюється над дитиною, яка не досягла чотирнадцяти років, а піклування - над дитиною у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років. Згідно ч. 2 ст. 244 СК України при призначенні дитині опікуна або піклувальника органом опіки та піклування враховуються особисті якості особи, її здатність до виховання дитини, ставлення до неї, а також бажання самої дитини.

Згідно акту обстеження житлово-побутових умов від 17.01.2017 року, складеного Шубівською сільською радою, щодо умов проживання малолітньої ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2, було встановлено, що її сім'я складається із 6 чоловік: ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_7, баба, тимчасово ніде не працює; ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_8, дід, механізатор ФГ "Широкоступ" с. Шубівка; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_9, дядько, патрульна служба поліції м. Кагарлик, ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_10 дядько, зварювальник м. Біла Церква; ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_11, дядько, зварювальник м. Біла Церква; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_12, учениця 1 класу Шубівської ЗОШ І-Ш ст.

ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_12 проживає у власному будинку бабусі ОСОБА_2 Проживають за рахунок заробітної плати діда ОСОБА_8 та підсобного господарства. Житловий будинок та господарські будівлі знаходяться у задовільному стані. В особистому підсобному господарстві утримують птицю. Користуються присадибною земельною ділянкою площею 0,50 га.

В будинку є окрема кімната для ОСОБА_4 з необхідними меблями: диван, стіл, стільці, шафа для одягу, мобільний телефон, планшет, на підлозі застелений килим.

Відповідно до довідки Шубівської сільської ради від 06.01.2017 р. № 44, ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_2. З 2011 року по даний час і знаходиться на її утриманні.

Відповідно до довідки Шубівської сільської ради від 17.01.2017р. № 23, ОСОБА_2 займається вихованням внучки, ОСОБА_4, учениці 1 класу (відвідує батьківські збори, оплачує харчування дитини і т.д.). Дівчинка доглянута, добре одягнена, завжди позитивно налаштована.

Згідно ч. 4 ст. 167 СК України, якщо дитина не може бути передана другому з батьків, переважне право перед іншими особами на передання їм дитини мають, за їхньою заявою, баба та дід, повнолітні брати та сестри, інші родичі дитини, мачуха, вітчим.

Згідно ст. 58 ЦК України, опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.

Згідно ч.3 ст. 60 ЦК України, суд встановлює опіку над малолітньою особою, якщо при розгляді справи буде встановлено, що вона позбавлена батьківського піклування, і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

В свою чергу, як вже було зазначено у висновку Шубівської сільської ради, сільська рада рекомендує призначити її, ОСОБА_2, опікуном над її малолітньою онукою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно ч. 2 ст. 166 СК України, особа, позбавлена батьківських прав, не звільняється від обов'язку щодо утримання дитини. Одночасно з позбавленням батьківських прав суд може на вимогу позивача або за власною ініціативою вирішити питання про стягнення аліментів на дитину.

Згідно ст. 180 СК України, батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року (ратифікована постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року №789- XII і набула чинності для України 27 вересня 1991 року), в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини А відповідно до ст. 27 цієї Конвенції, держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

Відповідно до ч. 5 ст. 150 СК України, передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов'язку батьківського піклування щодо неї.

Згідно ч. 2 ст. 182 СК України, мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

Наскільки відомо їй, аліменти відповідач нікому не платить та офіційно ніде не працює.

Крім того, відповідач працездатний та може надавати матеріальну допомогу на утримання своєї дитини, але добровільно матеріальну допомогу надавати категорично відмовляється, що також підтверджується його заявою.

Відповідно до ч. 1 ст. 184 СК України, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі.

Відповідач позовні вимоги позивач визнав та не заперечував проти їх задоволення.

Представник третьої особи в судове засідання не з'явився, будучи належним чином повідомлений про час та місце судового засідання, про що свідчить повідомлення про вручення поштового відправлення, причини не явки не повідомив, тому суд вважає, що представник третьої особи не з'явився без поважних причин.

Суд, вислухавши сторони і вивчивши матеріали справи, вважає ухвалити рішення на підставі наявних у справі доказів та позовні вимоги позивача задовольнити частково, виходячи з наступного.

В судовому засіданні суд встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.

Згідно ст. 10 ч. 2 ЦПК України, сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін чи інших осіб, які беруть участь у справі. Особо, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Статтею 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і докази подаються сторонами і іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Таким чином, обов'язок доказування покладається на сторони, що є одним із принципів змагальності сторін. Суд не може збирати докази за власною ініціативою.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства», виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На батьків покладається відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

18 серпня 2009 року було укладено шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_3, про що було зроблено запис № 971 Відділом державної реєстрації цивільного стану Білоцерківським районним управлінням юстиції у Київській області.

Від шлюбу народилася ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

У зв'язку із тим, що сімейне життя подружжя не склалося, через протиріччя поглядів на життя, несумісність характерів, небажання відповідача вести нормальний сімейний спосіб життя, сварки в сім'ї за ініціативи відповідача, тому рішенням Кагарлицького районного суду Київської області від 11.08.2011 року шлюб між сторонами було розірвано.

Після розірвання шлюбу малолітня ОСОБА_4 стала проживати з матір'ю.

ІНФОРМАЦІЯ_18 року ОСОБА_6 померла.

Малолітня ОСОБА_4 залишилась проживати із позивачем - ОСОБА_2, яка є їй бабусею.

Батько дитини ОСОБА_3 не бажає займатися дитиною, про що ним була дано нотаріально посвідчену заяву про згоду на позбавлення його батьківських прав щодо його малолітньої дитини.

Відповідно до ст. 141 СК України батько і мати мають рівні права й обов'язки у відношенні своїх дітей.

Згідно ст. 154 СК України захист прав і інтересів неповнолітніх дітей належить їхнім батькам.

Відповідно до ч. 1 ст. 164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він: 1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування; 2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини; 3) жорстоко поводяться з дитиною; 4) є хронічними алкоголіками або наркоманами; 5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва; 6) засуджені за вчинення умисного злочину щодо дитини. Тобто, перелік підстав позбавлення батьківських прав є вичерпним.

Верховний суд України в ч. 2 п. 16 Пленуму «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» від 30.03.2007 наголосив, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток, не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей, не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі, не виявляють інтересу до її внутрішнього світу, не створюють умов для отримання нею освіти.

Вичерпний перелік підстав для позбавлення батьківських прав встановлено ч. 1 ст. 164 СК України

Позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, тощо), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Зважаючи на те, що позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, суд може у виняткових випадках при доведеності винної поведінки когось із батьків або їх обох з урахуванням її характеру, особи батька і матері, а також інших конкретних обставин справи відмовити в задоволенні позову про позбавлення цих прав, попередивши відповідача про необхідність змінити ставлення до виховання дитини (дітей) і поклавши на органи опіки та піклування контроль за виконанням ним батьківських обов'язків. Ухвалюючи таке рішення, суд має право вирішити питання про відібрання дитини у відповідача і передачу органам опіки та піклування (якщо цього потребують її інтереси), але не повинен визначати при цьому конкретний заклад (п. п. 15. 16, 18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007 № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав»).

Особа, яка подала позов про позбавлення батьківських прав із підстав, передбачених п. 2 ч.1 ст.164 СК України, повинна довести, що батьки (один із батьків) ухиляються від виконання своїх обов'язків з виховання дитини. У свою чергу батьки (один із батьків) мають довести, що вони належним чином виконують свої батьківські обов'язки.

Згідно довідки виданої Шубівської сільської ради Кагарлицького району Київської області вбачається, що онучка ОСОБА_2 ОСОБА_12 ОСОБА_13 ІНФОРМАЦІЯ_2 проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 зі своєю бабусею ОСОБА_2 з 2011 року по даний час і знаходиться на її утриманні.

Згідно довідки виданої Шубівської сільської ради Кагарлицького району Київської області вбачається, що аліменти на внучку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, батьком не сплачуються.

Згідно довідки виданої Шубівської сільської ради Кагарлицького району Київської області вбачається, що ОСОБА_2 займається вихованням внучки, ОСОБА_4, учениці 1 класу (відвідує батьківські збори, оплачує харчування дитини і т.д.). Дівчинка доглянута, добре одягнена, завжди позитивно налаштована.

Відповідно до ст. 9 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ, держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно з висновком органу опіки та піклування Шубівської сільської ради Кагарлицького району вбачається, що дійсно, малолітня ОСОБА_4, з ІНФОРМАЦІЯ_4 року постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 за місцем проживання своєї бабусі ОСОБА_2, та після розлучення батьків 11.08.2011 року (рішення Кагарлицького районного суду Київської області № 2-417 від 11.08.2011 року) малолітня ОСОБА_4 продовжує проживати за вказаною адресою та починаючи з 2011 року по даний час знаходиться на утриманні бабусі ОСОБА_2.

Крім того, до органу опіки та піклування Шубівської сільської ради заявницею було надано нотаріально посвідчену копію заяви про згоду ОСОБА_3 на позбавлення його батьківських прав щодо дитини та на встановлення опіки над дитиною, тобто малолітньою ОСОБА_14 ІНФОРМАЦІЯ_2, тому, орган опіки та піклування вважав за доцільне позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно його малолітньої доньки ОСОБА_4 (а.с. 24).

Відповідно до ст. 14 Закону України «Про охорону дитинства» діти та батьки не повинні розлучатися всупереч їх волі, за винятком випадків, коли таке розлучення необхідне в інтересах дитини і цього вимагає рішення суду, що набрало законної сили.

Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2009 року в справі «Савіни проти України», пропонується з'ясовувати, чи був відповідний процес прийняття рішень справедливим і здатним забезпечити належний захист інтересів; чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини; чи зазнаватиме дитина, якщо її залишать під опікою батьків, жорстокого поводження та чи страждатиме вона через відсутність піклування, через неповноцінне виховання та відсутність емоційної підтримки; чи виправдовується встановлення державної опіки над дитиною станом її фізичного або психічного здоров'я; чи ґрунтуються висновки національних органів на достатній доказовій базі (яка, за потреби, може включати показання свідків, висновки компетентних органів, психологічні та інші експертні висновки та медичні довідки); чи мали заінтересовані сторони, зокрема батьки, достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Конвенцією про права дитини визначено, що дитині для повного і гармонійного розвитку її особи необхідно зростати в сімейному оточенні, в атмосфері щастя, любові і розумінні. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини (ст. 3). Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ст. 9). Держави-учасниці забезпечують дитині, здатній сформулювати власні погляди, право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що торкаються дитини, причому поглядам дитини приділяється належна увага згідно з її віком і зрілістю. 3 цією метою дитині, зокрема, надається можливість бути заслуханою в ході будь-якого судового чи адміністративного розгляду, що торкається дитини, безпосередньо або через представника чи відповідний орган у порядку, передбаченому процесуальними нормами національного законодавства.

На підставі вищевикладеного, суд приходить до висновку про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, та призначення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16 (09264, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) опікуном малолітньої онуки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Позов про стягнення аліментів на дитину є обґрунтованим та підлягає до часткового задоволення.

Відповідно до положень ст. 180 СК України батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов'язок утримувати дитину є рівною мірою обов'язком як матері, так і батька.

Виходячи з зазначеного, суд вважає, що відповідач, як батько, зобов'язана утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно ч.1 ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Визначаючи розмір аліментів, суд виходить з того, що відповідач не має постійного місця роботи та має нерегулярний дохід.

Статтею 184 СК України передбачено, що якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення, суд може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, яка підлягає індексації відповідно до закону.

Таким чином, враховуючи вищезазначені обставини, розмір прожиткового мінімуму на дитину відповідного віку, суд вважає, що з відповідача підлягають стягненню аліменти на дитину ОСОБА_4 в розмірі 1000 грн. щомісячно до її повноліття.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 367 ЦПК України рішення суду в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць підлягає негайному виконанню.

Відповідно до ч. 1 ст. 191 СК України аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову, а саме: 13.02.2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Згідно ст. 367 ЦПК України необхідно допустити негайне виконання рішення суду у межах суми платежу за один місяць.

Відповідно ч.2 ст. 182 СК України мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу, яка передбачає визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі, тому суд не може застосувати до розміру аліментів у твердій грошовій сумі 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, тому в цій частині суд позивачу відмовляє.

Не підлягають оплаті при зверненні до суду і покладаються на сторони після розгляду справи судом витрати на судовий збір у справах про стягнення аліментів.

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позивача, на користь якого ухвалено рішення, звільнено від оплати судового збору, він стягується з відповідача в дохід держави пропорційно до задоволеної чи відхиленої частки вимог. Тому, суд прийшов до висновку, що з відповідача в користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 640 грн. 00 коп.

На підставі СК України, керуючись ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 214, 215, 218 ЦПК України суд, -

в и р і ш и в :

Позовні вимоги ОСОБА_2 до ОСОБА_3, третя особа: Шубівська сільська рада як орган опіки та піклування про позбавлення батьківських прав, встановлення опіки та стягнення аліменти - задовольнити частково.

Позбавити ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, батьківських прав відносно малолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Призначити ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_16 (09264, АДРЕСА_1 ідентифікаційний код НОМЕР_1) опікуном малолітньої онуки - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь ОСОБА_2 на утримання малолітньої дитини - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, аліменти в твердій грошовій сумі в розмірі 1000 (одної тисячі) грн. на місяць на дитину, починаючи з дня подачі заяви в суд, а саме: 13.02.2017 року до досягнення дитиною повноліття

У задоволені решти вимог ОСОБА_2 відмовити.

Стягнути із з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Шаргунь, Саріасійського району Сурхандарїнської області, ідентифікаційний код НОМЕР_1, на користь держави судовий збір на р\р 31219206700324, МФО 821018, код 22030001, ЄДРПОУ - 37341907, банк - ГУ ДКСУ у Київській області в сумі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Київської області через Кагарлицький районний суд протягом десяти днів з дня проголошення, а особами , які брали участь у справі і не були присутніми в судовому засіданні протягом 10 днів з дня отримання копії рішення.

Суддя І.І. Шевченко