Рішення № 6511337, 27.10.2009, Господарський суд Вінницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

21036, м. Вінниця, Хмельницьке шосе, 7 тел. 66-03-00, 66-11-31 http://vn.arbitr.gov.ua

_________________

І м е н е м У к р а ї н и

РІШЕННЯ

27 жовтня 2009 р.           Справа 13/117-09

за позовом:Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (юр.адреса: 03062, м.Київ, пр-т Перемоги,65, ідент.код 19117325)

до:Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія плюс" (21034, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.П.Тичини,11, ідент.код 30957618 )

про стягнення 14124,93 грн.

Головуючий суддя

Cекретар судового засідання

Представники

          позивача : Лепко В.В., довіреність

          відповідача : не з"явились

ВСТАНОВИВ :

Ухвалою суду від 05.10.2009 р. порушено провадження по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія плюс" про стягнення 14124,93 грн. боргу, що включає в себе 11092,27 грн. - основної суми боргу; 1780,86 грн. - інфляційних збитків; 415,26 грн. - 3% річних; 781,08 грн. - пені; 55,46 грн. -штрафу та призначено до слухання на 27.10.2009 р.

Фіксація судового процесу шляхом звукозапису не здійснювалась в зв’язку з неподанням клопотання про застосування засобів технічної фіксації судового процесу, оскільки відповідно до ч.7 ст.81-1 ГПК України технічна фіксація судового процесу це право, а не обов’язок суду.

На визначену дату у судове засідання з'явився представник позивача.

Відповідач правом участі у судовому засіданні не скористався, відзиву на позовну заяву не надав. Про дату, місце та час слухання справи відповідач повідомлений належним чином, про що свідчить штамп вихідної кореспонденції канцелярії суду від 05.10.2009 р. №10221р-10222р.

Відсутність представника відповідача в судовому засіданні не перешкоджає розгляду справи по суті.

З урахуванням наведеного, справа слухається за наявними у ній матеріалами, відповідно до ст. 75 ГПК України.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, надавши юридичну оцінку поданих до справи доказів, суд з’ясував:

11.01.2008 року між сторонами було укладено договір постачання виробів медичного призначення №ТК-ВНФ-02.

Відповідно до умов договору позивач зобов"язався поставити товар та передати його у власність відповідачу, а відповідач прийняти та оплатити товар медичного призначення в асортименті , по цінах та у кількості , відповідно до накладних.

Умовами договору передбачено п.1.3, що в зв"язку з тим, що неможливо наперед визначити кількість, ціну, асортимент та умови оплати товару, сторони домовились про те, що вказані обов"язкові умови до договору визначатимуться за узгодженням сторін безпосередньо перед замовленням товару, що є в наявності у постачальника, та відображатимуться у видатковій накладній.

Згідно п.4.2. договору передбачені умови оплати вартості встановлені, а саме відповідач здійснює протягом терміну, передбаченого в кожній накладній. При цьому суму договору складає сума вартості всіх товарів, отриманих відповідачем згідно накладних, що підтверджуються довіреностями на бланках суворої звітності відповідача. Спосіб оформлення накладних, а саме обов"язковість наявності в накладній підпису особи, уповноваженої на приймання товару довіреністю, та печатки, що засвідчує факт приймання товару.

Позивач свої зобов’язання згідно договору виконав повністю, передавши відповідачу згідно накладних вироби медичного призначення.

Відповідач свої зобов’язання згідно договору, в частині сплати коштів за отриманий товар виконав лише частково, що і спонукало позивача звернутися до суду.

Згідно акту звірки взаємних розрахунків в період з 01.07.2007 р. по 20.10.2009 р. відповідач визнав свою заборгованість перед позивачем у вигляді несплати 11092,27 грн. за поставлену продукцію.

Вивчивши викладені обставини та дослідивши всі наявні докази по справі, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог враховуючи наступне.

Стаття 11 Цивільного кодексу України вказує, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини.

Згідно зі ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цих Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Умовами договору від 11.01.2008 року №ТК-ВНФ-02 п.6.2 встановлено, що у випадку порушення термінів оплати відповідач (покупець) сплачує позивачу (постачальнику) суму боргу з врахуванням індексу інфляції за весь час прострочення платежу, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який нараховується пеня, від суми простроченого платежу за весь час прострочи, а також штрафу в розмірі 0,5 % від суми простроченого платежу.

Як видно з матеріалів позовної заяви, правовідносини між позивачем та відповідачем склались на підставі укладених між ними договору 11.01.2008 року №ТК-ВНФ-02 про постачання виробів медичного призначення. Вказаними договорами передбачена відповідальність відповідача за невиконання умов договору у вигляді пені та штрафу. Вказана відповідальність обумовлена сторонами в момент укладення договорів та ними погоджена.

Згідно до ч.4 ст.231 ГК України встановлено, що якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України, ч.7 ст.193 Господарського кодексу України).

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до п.2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов"язання, на вимогу кредитора зобов"язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як зазначено в ст.174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідносини, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Таке ж положення містить і ст.173 Господарського кодексу України, в якій зазначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 627 ЦК України, п.4 ст. 179 ГК України, сторони є вільними в укладанні договору та визначенні його умов, якщо договір не суперечить вимогам законодавства.

Як визначає ст.32 Господарського процесуального кодексу України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення спору.

Відповідно до ст.ст. 34, 43 Господарського процесуального кодексу України докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили. Визнання однією стороною фактичних даних і обставин, якими інша сторона обґрунтовує свої вимоги або заперечення для господарського суду не є обов’язковим.

Керуючись вказаними статтями, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими та доведеними доказами, наявними в матеріалах справи, тому підлягають задоволенню, а саме стягнення з відповідача 11092,27 грн. - основної суми боргу; 1780,86 грн. - інфляційних збитків; 415,26 грн. - 3% річних; 781,08 грн. - пені; 55,46 грн. -штрафу.

На підставі ст.49 ГПК України судові витрати підлягають покладенню на відповідача.

          Керуючись ст.ст. 509, 525-527, ч.1 ст.530 ЦК України; ст.173, ч.4 ст.231, ч.6ст.232 ГК України; ст.ст. 33, 34, 36, 43, 44, 49, 80, 82-84, 115, 116 ГПК України, -

ВИРІШИВ :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Марія плюс" (21034, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.П.Тичини,11, ідент.код 30957618 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Технокомплекс" (юр.адреса: 03062, м.Київ, пр-т Перемоги,65, ідент.код 19117325) 11092,27 грн. - основної суми боргу; 1780,86 грн. - інфляційних збитків; 415,26 грн. - 3% річних; 781,08 грн. - пені; 55,46 грн. -штрафу; 141,24 грн. - витрат на державне мито та 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

3. Видати накази після набрання рішенням законної сили.

4. Рішення направити сторонам

Суддя

          Повний текст рішення суду оформлено і підписано відповідно до вимог ст.84 ГПК України 28 жовтня 2009 р.

віддрук. прим.:

1 - до справи

2 - позивачу (03062, м.Київ, пр-т Перемоги,65)

3 - відповідачу (21034, Вінницька обл., м.Вінниця, вул.П.Тичини,11)