Рішення № 65112994, 01.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №489/2875/16-ц 01.03.2017 01.03.2017 01.03.2017

Справа № 489/2875/16-ц Головуючий у першій інстанції: ОСОБА_1

Провадження номер 22-ц/784/547/17 Суддя-доповідач апеляційної інстанції: ОСОБА_2В

Категорія 58

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі:

головуючого Крамаренко Т.В.,

суддів Бондаренко Т.З., Темнікової В.І.,

із секретарем судового засідання Горенко Ю.В.,

за участю: представника позивачки ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_4

на рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_4» (далі ПАТ КБ «Надра») про припинення обтяження та виключення запису з реєстру обтяжень, -

в с т а н о в и л а :

У червні 2016 року ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_5, який в подальшому уточнила та просила припинити обтяження та виключити з державного реєстру обтяжень рухомого майна №13974320 від 25 жовтня 2013 року щодо застави належного їй автобусу Mersedes Benz моделі Irizar, номер кузову WDB60031511058824.

Позивачка зазначала, що їй на праві власності належить автобус Mersedes Benz моделі Irizar, номер кузову WDB60031511058824 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті її чоловіка ОСОБА_7

На теперішній час стало відомо, що належний їй транспортний засіб перебуває у заставі, посвідченої приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 31 жовтня 2006 року між ПАТ КБ «Надра» та попереднім власником ОСОБА_5 На підставі договору застави ДП «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України було зареєстроване обтяження № 13974320 25 жовтня 2013 року.

Посилаючись на те, що на момент придбання її чоловіком транспортного засобу у 2007 році жодного запису в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна не було, а тому заставодержатель втратило право на транспортний засіб, оскільки її чоловік є добросовісним набувачем, а вона не є боржником, крім того, наявність обтяження перешкоджає розпорядитися спадковим майном, позивачка просила суд задовольнити її позов.

Ухвалами Ленінського районного суду м. Миколаєва від 25 серпня 2016 року та від 16 січня 2017 року до участі в справі в якості співвідповідачів залучено - ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_6.

Рішенням Ленінського районного суду м. Миколаєва від 16 січня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі, позивачка посилаючись на незаконність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, просила його скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити її позов у повному обсязі.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивачки, дослідивши докази по справі в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається і таке встановлено судом, що 4 вересня 2006 року між ВАТ КБ «Надра», правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_5 було укладено договір кредитної лінії №6М/2006/840-МКЛ/288 за умовами якого Банк відкрив позичальнику кредитну лінію та надав грошові кошти в сумі 125000 доларів США зі сплатою 14,4 % річних на строк до 5 вересня 2011 року.

З метою забезпечення кредитних зобовязань між ВАТ КБ «Надра» та ОСОБА_9 31 жовтня 2006 року було укладено договір застави транспортного засобу, посвідчений приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області ОСОБА_8 за умовами якого ОСОБА_9 передав в заставу Банку їй автобусу Mersedes Benz моделі Irizar, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову WDB60031511058824 (а.с.82-83).

13 грудня 2007 року вказаний автомобіль на підставі біржової угоди було зареєстровано за ОСОБА_7, про що свідчить свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу (а.с.8).

Рішенням Луцького міськрайонного суду Волинської області від 4 червня 2015 року, яке набрало законної у задоволені позову ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_5 про звернення стягнення на автомобіль Mersedes Benz моделі Irizar, реєстраційний номер НОМЕР_1, номер кузову WDB60031511058824 відмовлено у звязку з пропуском строку позовної давності (а.с.9-10).

5 серпня 2014 року ОСОБА_7 помер, після смерті якого його дружина позивачка отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на спірний автомобіль, видане приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області ОСОБА_10 11 травня 2016 року за р.№253 (а.с.50).

Відповідно до витягу з ЄДР МВС право власності на спірний автомобіль зареєстровано за ОСОБА_4 (а.с.17-18).

Відмовляючи у задоволені позову суд першої інстанції виходив з відсутності доказів щодо припинення права застави, а також з того, що не мають правового значення посилання позивачки те, що реєстрація застави транспортного засобу відбулася пізніше ніж набуття права власності на спірний автомобіль.

Проте, з таким висновком суду погодитися в повній мірі не можна.

За положеннями статті 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно ч 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як на підставу задоволення своїх вимог, позивачка посилалася, зокрема і на те, що на момент придбання її чоловіком транспортного засобу в реєстрі обтяжень був відсутній запис про заставу, а відтак її чоловік є добросовісним набувачем.

Так, застава є способом забезпечення зобовязань; у силу застави кредитор (заставодержатель) має право в разі невиконання боржником (заставодавцем) зобовязання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави) (стаття 572 ЦК України та стаття 1 Закону України «Про заставу»).

Право застави виникає з моменту укладення договору застави, а в разі, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню з моменту нотаріального посвідчення цього договору. Реєстрація застави не повязується з моментом виникнення права застави та не впливає на чинність договору застави (ст. 16 Закону України «Про заставу»).

Відповідно до частин першої, другої статті 20 Закону України «Про заставу» заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави у разі, якщо в момент настання терміну виконання зобовязання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Аналогічне положення міститься (закріплено) в ст. 589 ЦК України.

Згідно з ч. ч. 3, 4 ст. 577 ЦК України застава рухомого майна може бути зареєстрована на підставі заяви заставодержателя або заставодавця з внесенням запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Моментом реєстрації застави є дата та час внесення відповідного запису до Державного реєстру обтяжень рухомого майна.

Зазначені норми застосовуються з урахуванням положень Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», який визначає правовий режим регулювання обтяжень рухомого майна, встановлених з метою забезпечення виконання зобовязань, оприлюднення та реалізації інших прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень», обтяження рухомого майна реєструється в Державному реєстрі в порядку, встановленому цим Законом.

Державна реєстрація обтяжень рухомого майна проводиться з метою забезпечення виконання зобовязань і захисту прав юридичних і фізичних осіб стосовно рухомого майна та надання в інтересах цих осіб інформації про наявність чи відсутність обтяжень рухомого майна.

Відповідно до статті 12 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» взаємні права та обовязки за правочином, на підставі якого виникло обтяження, виникають у відносинах між обтяжувачем і боржником з моменту набрання чинності цим правочином, якщо інше не встановлено законом.

Реєстрація обтяження надає відповідному обтяженню чинності у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом. У разі відсутності реєстрації обтяження таке обтяження зберігає чинність у відносинах між боржником і обтяжувачем, проте воно є не чинним у відносинах із третіми особами, якщо інше не встановлено цим Законом.

На підставі реєстрації встановлюється пріоритет обтяження, якщо інші підстави для виникнення пріоритету не визначені цим Законом.

Отже, факт реєстрації обтяження рухомого майна заставою має вагоме публічне значення, оскільки дозволяє усім заінтересованим особам виявити наявність чи відсутність такого обтяження, що дозволяє захистити інтереси субєктів при укладенні правочинів щодо цього майна.

Відповідно до вимог ч. 2 ст. 586 ЦК України заставодавець має право відчужувати предмет заставу, передавати його в користування іншій особі або іншим чином розпоряджатися ним лише за згодою заставодержателя, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічна за змістом норма міститься в ч.2 ст. 17 Закону України «Про заставу».

Пунктом 2.2.2. договору застави від 31 жовтня 2006 року встановлено, що заставодавець зобовязаний не здійснювати без попереднього письмового дозволу заставодержателя дій, які призводять або можуть призвести до переходу права власності та/або розпорядження предметом застави до інших осіб.

За змістом ч. 1 ст. 10 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» у разі відчуження рухомого майна боржником, який не мав права його відчужувати, особа, яка придбала це майно за відплатним договором, вважається його добросовісним набувачем згідно зі ст. 388 ЦК України за умови відсутності в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна відомостей про обтяження цього рухомого майна. Добросовісний набувач набуває право власності на таке рухоме майно без обтяжень.

У силу ст. 27 Закону України «Про заставу» застава зберігає силу, якщо за однією із підстав, зазначених в законі, майно або майнові права, що складають предмет застави, переходять у власність іншої особи.

Таким чином, у разі відчуження предмета обтяження боржником без згоди обтяжувача рухомого майна, що є предметом обтяження, зберігає свою силу для нового власника (покупця) в разі, якщо воно зареєстроване в державному реєстрі обтяжень рухомого майна.

Так, з ОСОБА_8 Державного реєстру обтяжень рухомого майна від 27 травня 2016 року вбачається, що обтяження за договором застави від 31 жовтня 2006 року зареєстроване 25 жовтня 2013 року за реєстровим номером №13974320, термін дії до 25 жовтня 2018 року (а.с.6).

Отже, наведене свідчить про те, що реєстрація обтяження на підставі договору застави була здійснена лише у 2013 році, тобто після відчуження боржником у 2007 році автомобіля ОСОБА_7, який в силу ст. 388 ЦК України є добросовісним набувачем, а відтак спірне майно не може бути витребувано у позивачки як теперішнього власника.

Згідно ст. 41 Конституції України та ст. 321 ЦК України, ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Відповідно до ст. 386 ЦК України, держава забезпечує рівний захист прав усіх субєктів права власності.

Таким чином, непорушність права власності є беззаперечною.

Згідно ст. 43 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» відомості про припинення обтяження реєструються держателем або реєстратором Державного реєстру на підставі рішення суду або заяви обтяжувача.

З урахуванням встановленого та положень вказаних вище норм наявні всі підстави про порушення зареєстрованим обтяженням 25 жовтня 2013 року права ОСОБА_4 на належний їй транспортний засіб, а тому її вимоги про припинення обтяження та виключення з Державного реєстру обтяжень рухомого майна є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

На вказане суд, першої інстанції належної уваги не звернув та дійшов помилкового висновку про відсутність підстав для задоволення позову, а тому рішення суду на підставі п.3 ч.1 ст. 309 ЦПК України підлягає скасуванню з ухваленням по справі нового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст.303, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Ленінського районного суду м. Миколаєва від16 січня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

Позов ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Публічного акціонерного товариства «Комерційний Банк «ОСОБА_4» про припинення обтяження та виключення запису з реєстру обтяжень задовольнити.

Припинити та виключити з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, обтяження транспортного засобу автобусу Mersedes Benz моделі Irizar, 1998 року випуску, жовтого кольору номер кузову WDB60031511058824, номер державної реєстрації АС 4745 АН, зареєстрованого 25 жовтня 2013 року за №13974320 реєстратором: Державне підприємство «Інформаційний центр» Міністерства юстиції України, 04053 м. Київ, вул. Артема, 73.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, але з цього часу протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Т.В. Крамаренко

Судді: Т.З. Бондаренко

ОСОБА_11