Рішення № 65112980, 01.03.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/6816/15-ц 01.03.2017 01.03.2017

Провадження № 22ц/784/51/17

Справа№490/6816/15-ц

Категорія 27 Суддя суд першої інстанції ОСОБА_1

Суддя-доповідач апеляційного суду ОСОБА_2

Р І Ш Е Н Н Я

1 березня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області в складі:

головуючогоБондаренко Т.З.

суддів:Крамаренко Т.В., Кушнірової Т.Б.

із секретаремсудових засіданьОСОБА_3,

за участю: відповідача - ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк»

на

рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року за позовом

Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (надалі ПАТ «Дельта Банк», Банк») до ОСОБА_5 та ОСОБА_4

про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

в с т а н о в и л а :

В липні 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_5 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Позивач зазначав, що 8 січня 2008 року між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір про надання банком відповідачу кредиту у сумі 442 800 грн. строком до 7 січня 2033 року зі сплатою 12,64% річних.

В забезпечення виконання умов кредитного договору у той же день між Відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки.

26 червня 2013 року між Публічним акціонерним товариством (далі ПАТ) «Кредитпромбанк», яке є правонаступником Відкритого акціонерного товариства «Кредитпромбанк», та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, за умовами якого позивач набув право вимоги за вказаним кредитним договором.

У звязку з неналежним виконанням позичальником умов кредитного договору перед банком утворилась заборгованість, яка станом на 27 травня 2015 року становить 895 088,94 грн.

Посилаючись на викладене, позивач просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 на користь ПАТ «Дельта Банк» вказану заборгованість за кредитним договором, яка включає у себе тіло кредиту 432 257,14 грн., відсотки 345 043,01 грн., пеню 105 293,51 грн., а також з підстав ст. 625 ЦК України 3% від простроченої заборгованості по тілу у розмірі 3 076,08 грн. та 3% від простроченої заборгованості по відсотках 9 419,20 грн.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ «Дельта Банк» просило рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити вимоги позову в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Справа розглядалась судами неодноразово.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які брали участь у розгляді справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у місцевому суді, дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 8 січня2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_5 було укладено кредитний договір №03/1/002/08-G, відповідно до якого Банк надав відповідачу кредит в сумі 442 800 грн., строком до7 січня 2033 року зі сплатою 12,64% річних (а.с. 5-15).

В забезпечення виконання умов кредитного договору 8 січня 2008 року між відкритим акціонерним товариством «Кредитпромбанк» та ОСОБА_4 було укладено договір поруки (а.с. 18-23).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2011 року достроково стягнуто на користь ПАТ «Кредитпромбанк» з ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в солідарному порядку заборгованість за вказаним кредитним договором станом на 23 грудня 2009 року у загальному розмірі 500342.74 коп., з яких: 150 61.22 грн. прострочена заборгованість по кредиту; 45361.26 грн. сума простроченої заборгованості про процентам; 417195.92 грн. сума поточної заборгованості по кредиту; 3442.90 грн. поточної заборгованості по процентам; 5997.44 грн. пені за несвоєчасне погашення кредиту та сплату процентів, а також 13284 грн. штрафу за ненадання банку договору страхування предмету іпотеки (а.с. 63).

Рішенням Апеляційного суду Миколаївської області від 3 листопада 2011 року рішення районного суду змінено зменшена загальна сума боргу до 499378.91 коп.

Ухвалою суду касаційної інстанції від 11 липня 2012 року рішення апеляційного суду скасовано та залишено в силі рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2011 року.Вказане судове рішення не виконано.

Статтею 512 ЦК України встановлено, що кредитор у зобовязанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобовязанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено за договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Також, ст. 516 ЦК України, встановлено, що заміна кредитора у зобовязанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобовязанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обовязку первісному кредиторові є належним виконанням.

Первісний кредитор у зобовязанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію яка є важливою для їх здійснення.

26 червня 2013 року між ПАТ «Кредитпромбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги, відповідно до умов якого до ПАТ «Дельта Банк» передано право вимоги за кредитними договорами.

На виконання вказаного договору купівлі-продажу права вимоги сторони склали акт приймання-передачі прав вимоги (а.с. 245).

Відповідно до фотокопії додатку до договору на користь покупця передано в тому числі і кредитну заборгованість боржника ОСОБА_5 (а.с. 250, 320-322).

Згідно з завіреної нотаріусом виписки з акту приймання-передачі прав вимоги та вказаного додатку до договору, на користь позивача ПАТ «Дельта Банк» за кредитним договором № 03/1/002/08-G передано кредитні зобовязання, у загальному розмірі 672516,25 грн., з яких: строкової заборгованості за тілом кредиту станом на 26 червня 2013 року 353 938,78 грн., простроченої заборгованості за тілом кредиту 78 318,36 грн., несплачених відсотків страхових 3 742,28 грн., нарахованих та несплачених прострочених відсотків 236 516,83 грн. (а.с.318-319).

Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано належного розрахунку заборгованості, крім того, районний суд вказував, що заборгованість за кредитним договором вже була стягнута судовим рішення, а отже вимоги щодо стягнення заборгованості, процентів є подвійною відповідальністю. Щодо стягнення пені та 3% річних районний суд визнав ці вимоги недоведеними.

Проте в повній мірі з наведеним висновком не можна погодитись з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 4 ст. 10 ЦПК України суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджує про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Згідно із ст. 599 ЦК України зобовязання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

За ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обовязки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст.ст. 525, 526 ЦК України зобовязання мають виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений строк. Одностороння відмова від виконання зобовязання не допускається.

У відповідності до ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Позика вважається повернутою в момент зарахування грошової суми, що позичалася на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві.

Відповідно до зобовязань позичальника, визначених в п. 4.2. договору кредиту від 8 січня 2008 року, останній зобовязаний повністю повернути кредитні кошти у строк до 7 січня 2033 року, а у разі застосування банком права на дострокове повернення кредиту відповідно до п. 6.6. цього договору, то в термін встановлений в повідомленні вимозі.

Як слідує з рішення Центрального районного суду від 12 травня 2011 року, яке набрало законної сили 3 листопада 2011 року, кредитор змінив строк виконання зобовязання та за його вимогою кредитний борг стягнуто достроково в сумі 500342 грн. 74 коп.

На виконання цього рішення, виконавчий лист не видавався і на примусовому виконанні дане рішення не перебувало.

В той же час на примусовому виконанні перебувало деякий час рішення апеляційного суду від 3 листопаду 2011 року ухвалене у тій же справі. Так на його виконання було видано виконавчий лист № 2-ц-12-588/11 та 1 березня 2012 року винесені постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження щодо обох солідарних боржників ОСОБА_5 та ОСОБА_4 (а.с.90, 178). В ході примусового виконання вказаного рішення, державним виконавцем проведені відповідні процесуальні дії, як то накладення арешту на нерухоме та рухоме майно, проведена його оцінка.

Оскільки на примусовому виконанні перебували і інші виконавчі провадження стосовно солідарного боржника ОСОБА_4, то до виконавчого провадження № 31484213 за виконавчим листом № 2-ц-12-588/11 приєднано і виконавче провадження № 16905314 (а.с. 179).

Проте, в звязку із скасуванням рішення апеляційного суду, ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 3 березня 2014 року , виконавчий лист № 2-ц-12-588/11 у даному провадженні визнано таким, що не підлягає виконанню (а.с. 85-86, 89).

В подальшому, як слідує із листів Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва, на виконанні перебували і інші примусові провадження стосовно солідарного боржника ОСОБА_4, проте кошти на виконання судового рішення щодо боргу перед ПАТ «Кредитпромбанк» не стягувались (а.с. 285, 286).

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Так із змісту п. 4.3 кредитного договору, позичальник зобовязаний , сплачувати банку нараховані проценти за користування кредитними коштами до 10го числа включно, кожного календарного місяця, наступного за звітним, а також 7 січня 2033 року, день повного дострокового погашення заборгованості за кредитом.

Розділом 5 кредитного договору сторони визначено порядок нарахування процентів. Так п.5.2 цього розділу встановлено, що проценти за користування кредитом нараховуються банком щомісяця в останній робочий день місяця, та в день повного погашення кредитів позичальником за цим договором, але не пізніше терміну вказаного у п. 1.1. ( 7 січня 2033 року).

Також п.5.4. встановлено, що у разі неповернення позичальником кредиту у строк визначений п. 1.1. цього договору, останнє нарахування процентів здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у п. 1.1. цього договору. У подальшому проценти за користування кредитом не нараховуються.

У разі предявлення банком до позичальника вимоги, щодо дострокового повернення позичальником кредиту, та неповернення позичальником кредиту у термін, вказаний у письмовому повідомленні вимозі банку для дострокового повернення кредиту, останнє нарахування процентів за таким кредитом, здійснюється наступного робочого дня за датою, вказаною у письмовому повідомленні вимозі банку, як термін дострокового повернення позичальником кредиту (а.с. 12).

За вказаних обставин, сторони досягли домовленості в кредитному договорі про те, що після сплину строку дії договору- проценти за користування кредитними коштами не підлягають нарахуванню, що відповідає положенню ст. 1048 ЦК України.

Статтею 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання невиконання зобовязання в обумовлений сторонами строк.

Нормами ст. 549 ЦК України, визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума, або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові, у разі порушення боржником зобовязання. Пеня обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання зобовязання.

Так, п. 4.6 договору передбачено, що за порушення строків повернення кредитів чи сплати процентів позичальник за кожен день сплачує банку пеню у розмірі подвійної процентної ставки, встановленої у п. 2.4. цього договору, від суми простроченого платежу, залежно від валюти кредиту, за яким виникло таке прострочення.

За змістом ч. 2 ст. 625 ЦК України нарахування інфляційних витрат на суму боргу та 3% річних входять до складу грошового зобовязання і є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобовязання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до розяснень, викладених в п. 17 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 5 від 30 березня 2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених ч. 2 ст. 625 ЦК України, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином.

З огляду на викладені правові норми та зміст кредитного договору, колегія суддів вважає, що наявність судового рішення про задоволення вимог банку, яке не виконано відповідачами, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, і не звільняє боржника та поручителя від відповідальності за невиконання грошового зобовязання й не позбавляє права кредитора на отримання пені, передбаченої умовами договору та ЦК України.

Така правова позиція висловлена Верховним Судом України у справі за № 6-1206цс 15 від 23 вересня 2015 року та є обовязковою для застосування судами.

З вказаного слідує, що вимоги позивача, щодо стягнення заборгованості по тілу кредиту не можуть бути задоволенні, оскільки вказана заборгованість стягнута наведеним судовим рішенням, про що вірно вказав районний суд.

Також, на вимогу позивача, не можуть бути стягнуті проценти в сумі 345043 грн. 01 коп. , куди входять в тому числі і проценти нараховані кредитором, право вимоги на які передано позивачу, оскільки вказані суми нараховані після настання строку дострокового погашення кредиту. Таке нарахування протирічить наведеним умовам договору, відповідно до яких чітко зазначено, що після настання строку дострокового погашення кредиту проценти не нараховуються. Таким чином, після ухвалення судового рішення про дострокове стягнення кредитних коштів з відповідними нарахуваннями, підстав для нарахування процентів немає.

Таким чином, відповідно до заявлених вимог, стягненню підлягає пеня, яку слід нарахувати на суму простроченого платежу 93443 грн. 96 коп. по тілу кредиту, яку визначив позивач в своєму розрахунку, враховуючи що вказана сума не перевищує заборгованості визначеної рішенням Центрального районного суду від 12 травня 2011 року та за період вказаний в розрахунках позивача, а саме з 28 травня 2014 року по 27 травня 2015 року (а.с. 277).

Так, із наданого позивачем розрахунку пені, вбачається, що вона нарахована на суму простроченого тіла та суму прострочених відсотків. Враховуючи, що відсотки не підлягають нарахуванню, стягненню підлягає пеня лише в частині її нарахування на прострочене тіло, розмір якої за даним розрахунком становить 25921 грн. 07 коп.

Також відповідно до даного розрахунку стягненню підлягає нараховані 3% річних від простроченої суми боргу. Так враховуючи, що сума 3 % річних від загальної заборгованості визначеної за рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 12 травня 2011 року становитиме 14431 грн. 84 коп., однак, позивачем заявлено про стягнення суми в розмірі 9419 грн. 20 коп., тому стягненню підлягає саме вказана сума.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для відповідальності ОСОБА_4, як солідарного боржника на підставі договору поруки від 8 січня 2008 року, слід враховувати положення ч. 4 ст. 559 ЦК України.

Так відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України, порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється , якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобовязання не предявить вимоги до поручителя.

Пунктом 3.1 договору поруки встановлено, що цей договір діє до повного погашення позичальником або поручителем заборгованості за кредитним договором. Проте, визначення строку дії договору у такий спосіб, не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, тому слід виходити з того, що такий строк не є зазначеним в договорі поруки.

Лист вимога поручителю була направлена 8 вересня 2014 року (а.с. 32). В той же час позов до суду було предявлено 1 липня 2015 року (дата поштового відправлення), тоді як шестимісячний строк, встановлений законом, щодо предявлення вимог до поручителя, сплинув 9 березня 2015 року (а.с. 53).

За вказаних обставин, підстави для стягнення нарахованих позивачем сум з відповідача ОСОБА_4, як солідарного боржника відсутні, що відповідає положенням правових висновків ВСУ викладених у справі за № 6-223 цс16 від14 вересня 2016 року. Тому в задоволенні позовних вимог до ОСОБА_4 слід відмовити, саме з цих підстав, а не з підстав вказаних районним судом .

Виходячи в вище викладеного, оскаржуване рішення районного суду, на підставі п. 1 ст. 309 ЦПК України, в звязку з неповним зясуванням обставин, які мають значення у справі, підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового рішення.

Заперечення відповідача, про відсутність права вимоги у позивача, не заслуговують на увагу, оскільки, таке право набуте відповідно до наведених вимог закону та на підставі відповідного договору та додатків до нього.

Посилання в запереченнях на апеляційну скаргу на фактичне виконання зобовязання за вказаним кредитним договором, також слід відхилити, так як сам по собі факт арешту й опису нерухомого та рухомого майна не підтверджує факт виконання спірних зобовязань, враховуючи, що у солідарного відповідача є і інші борги. До того ж належних та допустимих доказів виконання спірних кредитних зобовязань суду не надано.

На підставі ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача підлягають стягненню судові витрати пропорційно розміру задоволених позовних вимог у вигляді витрат на сплату судового збору у розмірі 161 грн..

Керуючись ст.ст. 303, 309, 314, 316 ЦПК України, колегія суддів

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства Дельта Банк задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 жовтня 2015 року скасувати, у справі ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_5 задовольнити частково.

Стягнути на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» з ОСОБА_5 35340 грн. 27 коп., які складаються 25921 грн. 07 коп. пені за несвоєчасне виконання кредитного зобовязання, 9419 грн. 20 коп. 3% річних за порушення грошового зобовязання, а також 161 грн. судового збору, а всього 35501 грн. (тридцять пять тисяч пятсот одна) 27 коп.

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_4 про стягнення кредитної заборгованості відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, але протягом двадцяти днів з цього часу може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді: Т.З.Бондаренко

ОСОБА_6

ОСОБА_7