Рішення № 65112890, 28.02.2017, Любомльський районний суд Волинської області

Справа № 163/3027/16-ц

Провадження № 2/163/47/17

ЛЮБОМЛЬСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року Любомльський районний суд Волинської області у складі: головуючої - судді Гайдук А.Л.,

за участі секретарів: Горпинко К.О., Костюк Р.М.,

позивача ОСОБА_1,

представника позивача ОСОБА_2,

представника відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Любомль цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ОСОБА_4» про захист прав споживача, відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся в суд з зазначеним позовом, у якому, з врахуванням уточнених позовних вимог, просив визнати порушеним його право споживача на користування страховими послугами Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ОСОБА_4» (далі ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4») і стягнути з останнього в його користь:

- матеріальну шкоду, завдану рішенням даної страхової компанії про відмову у виплаті страхового відшкодування, що потягло за собою винесення судового рішення у справі №163/2988/15-ц про відшкодування різниці у завданих збитках та присудження судових витрат в загальній сумі 49772,20 грн., з яких: 45222 грн. - невиплаченого страхового відшкодування; 4000 грн. - відшкодування витрат за надання правової допомоги та 551,20 грн. судового збору;

- моральну шкоду, яку оцінив у 50000 грн.;

- неустойку в розмірі 3% від суми страхового відшкодування, що складає 1356,66 грн.;

- річні відсотки від простроченої суми в розмірі 479 грн.;

- інфляційне збільшення боргу за прострочення сплати страхового відшкодування в розмірі 2810 грн.;

- понесені витрати на правову допомогу в розмірі 3000 грн.;

- інші судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що 19.12.2014 року він уклав з ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4» договір обовязкового страхування транспортного засобу типу «зелена карта» серії UA/015/10963257, яким застрахував автомобіль марки «Пежо Експерт», р.н.з. АС0162ВМ. Зазначений договір позивачем укладений, як споживачем фінансових послуг, на підставі інформації страхової компанії, розміщеної на офіційному сайті щодо виплат страхового відшкодування в залежності від країни, де стається дорожньо-транспортна пригода, зокрема, в ОСОБА_5 розмір страхового відшкодування становить 1000000 євро. 26.12.2014 року на території ОСОБА_5 сталась дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого ним автомобіля. Про страховий випадок він повідомив страхову компанію у встановленому порядку та дана подія була зафіксована поліцією м.Дорогуськ Республіки Польща у протоколі №LP1178/14 від 26.12.2014 року. Вартість відновлювального ремонту автомобіля, належного другому учаснику ДТП ОСОБА_6, згідно експертного заключення №001 від 13.01.2014 року склала 95222,09 грн. Відповідачем 16.07.2015 року виплачено ОСОБА_6 страхове відшкодування в сумі 50000 грн., а в решті виплат відмовлено, що стало підставою для звернення останнього до суду з вимогою про відшкодування позивачем, як винуватцем ДТП, різниці між виплаченою відповідачем страховою сумою і завданими збитками, яка судом задоволена. Зокрема, судовим рішенням позивача зобовязано відшкодувати потерпілому від ДТП - ОСОБА_6 невідшкодовані страховиком збитки в розмірі 45222 грн., а також стягнуто судові витрати: 4000 грн. правової допомоги та 551,20 грн. судового збору. Відмова ж відповідача у повному відшкодуванні спричинених ДТП збитків мотивована тим, що в разі участі у ДТП громадян України, автомобілі яких, як учасників ДТП, зареєстровані в Україні, ліміт відповідальності за матеріальну шкоду за законодавством України становить 50000 грн.

За викладених обставин позивач вважає, що відмова відповідача у повному відшкодуванні завданих ДТП збитків порушує його права, як споживача фінансових послуг, так як він вірив інформації щодо умов договору страхового полісу «зелена карта», який у графі 11 «Страхова сума» передбачав її «на умовах країни відвідування», а відповідно до розміщених на офіційному сайті Моторного (транспортного) страхового бюро України (далі МТСБУ) у розділі «зелена карта» лімітів відповідальності у країнах-членах міжнародної системи «зелена карта», ліміт відповідальності у ОСОБА_5 за матеріальну шкоду складає 1000000 євро. Тому, в порушення вимог ст.ст.4, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживача», відповідач продав йому страхові послуги неналежної якості, а підприємницька практика даної страхової компанії є нечесною. Зокрема, відповідач обмежив суму відшкодування лімітом у 50000 грн., а не лімітом країни перебування, як це передбачено умовами договору, при цьому, відповідач перед укладенням договору страхування не проінформував його в установленому порядку про обмеження ліміту відшкодування сумою у 50000 грн. і виключеннями зі страхових випадків при ДТП в країнах дії страхового полісу за участю виключно громадян України. В свою чергу надання відповідачем недостовірної інформації щодо ліміту відшкодування не дало йому змоги вибрати іншу Страхову компанію, послуги якої по «зеленій карті» відповідали б вимогам МТСБУ щодо лімітів страхової відповідальності.

Вважає, що відповідач такими своїми діями порушив взяті на себе обовязки за договором страхування, п.2 та п.3 ч.1 ст.20 Закону України «Про страхування», ч.1 ст.990 ЦК України, в односторонньому порядку відмовився від виконання договірних зобовязань та порушив його право на вчасне і повне отримання страхового відшкодування.

Як наслідок, порушення відповідачем вимог Закону України «Про захист прав споживачів» призвело до стягнення з нього в судовому порядку заподіяної потерпілому від ДТП ОСОБА_6 матеріальної шкоди, понесення ним витрат на юридичну допомогу в сумі 3000 грн. та заподіяння йому моральної шкоди, яка полягає у тому, що він втратив довіру до Української страхової системи, не міг зпрогнозувати своїх поїздок за кордон і використання українських страхових полісів, переніс стрес, у нього погіршився стан здоровя, у звязку із чим він перебував на стаціонарному лікуванні та в кінцевому результаті був вимушений звільнитися з роботи.

Непогоджуючись з заявленими ОСОБА_1 позовними вимогами ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4» подало письмові заперечення від 19.12.2016 року №16-256, у яких, посилаючись на лист Польського страхового бюро від 20.10.2015 року, приписи Гаазької Конвенції про право, що застосовується до дорожньо-транспортних пригод, від 04.05.1971 року, розяснення МТСБУ №8/8832 від 08.04.2013 року, вважає, що свої зобовязання за даним страховим випадком страхова компанія виконала в повному обсязі, сплативши потерпілому ОСОБА_6 відшкодування в розмірі 50000 грн. у відповідності до Закону України «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», оскільки у випадку, коли резиденти однієї держави потрапляють у ДТП на території іншої держави, такі питання врегульовуються згідно законодавства держави резидентів, якою в даному випадку є Україна. Крім цього, дана страхова компанія зазначила, що розміри лімітів відповідальності країн-членів міжнародної системи «Зелена картка» та умови страхового полісу «зелена картка» щодо страхової суми і дії договору на умовах країни відвідування, передбачені для випадків відшкодування збитків в разі заподіяння шкоди громадянином України на території країни відвідування не громадянину України та відшкодування такої шкоди нерезиденту України, а відносини з відшкодування шкоди між громадянами України регулюються законодавством України, оскільки оцінка збитків та ремонт автомобіля потерпілим ОСОБА_6 здійснювались на території України за відповідними цінами. З наведених підстав, відповідач просив у задоволенні позову відмовити.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 заявлені позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник позивача ОСОБА_2 позов свого довірителя підтримав, з наведених у ньому підстав, та вказав, що укладений ОСОБА_1 договір страхування страховий поліс містить у собі чіткі критерії, а саме, його дію, страхові ліміти та інші умови на умовах країни відвідування, тому саме такі страхові послуги позивач придбав у відповідача, сподіваючись на добросовісність останнього. Однак умов договору відповідач не дотримався та не виконав. З приводу заперечень відповідача вказав, що ні ОСОБА_1, ні потерпіла сторона ОСОБА_6 не погодились з сумою страхової виплати, про що свідчить звернення останнього до суду з відповідним позовом, а застосування лімітів відповідальності на умовах країни відвідування при заподіянні шкоди громадянином України лише іноземному громадянину прямо суперечить положенням ст.ст.21, 24 Конституції України, які визначають рівність прав усіх людей та недопущення привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, місця проживання або іншими ознаками. Просив позов задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача позов ОСОБА_1 не визнала з мотивів, викладених у письмових запереченнях, та вказала, що за договором страхування «зелена картка», умови страхування визначаються за законодавством країни відвідування, тобто договір відсилає до законодавства країни відвідування, оскільки передбачити в договорі усі випадки є неможливим. У справі країною відвідування є ОСОБА_5, де єдиним органом, який тлумачить законодавство даної країни з питань ДТП і визначає порядок виплати відшкодування є польське страхове бюро, яке на підставі Гаазької Конвенції розяснило, що при ДТП за участі двох громадян України для підстав і обсягу відповідальності водія, власника транспортного засобу чи іншої особи, яка має контроль над транспортним засобом чи речове право на нього, застосовується внутрішнє право України. В разі незгоди потерпілої сторони із сумою страхового ліміту, страховик повний член МТСБУ врегульовує дане питання в межах встановлених лімітів згідно законодавства України або понад встановлений ліміт, яке повинен відшкодовувати не страховик України, а польське страхове бюро, як єдиний компетентний орган на території ОСОБА_5 по ДТП. Просила відмовити у задоволенні позову за його безпідставністю.

Заслухавши пояснення позивача, представників сторін, та дослідивши письмові докази у справі, суд дійшов висновку про безпідставність позову з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 15.12.2014 року між ОСОБА_1 та ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4» було укладено договір обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» шляхом оформлення полісу №UA/015/10963257, за яким забезпечено транспортний засіб марки «Пежо Експрес», р.н.з. АС0162ВМ.

26.12.2014 року на території ОСОБА_5 в м.Дорогуськ сталась дорожньо-транспортна пригода за участю забезпеченого автомобіля марки «Пежо Експрес», р.н.з. АС0162ВМ, належного позивачу ОСОБА_1, та автомобіля марки «Опель Віваро», р.н.з. АС8497ВС, належного ОСОБА_6, внаслідок якої автомобіль останнього отримав механічні пошкодження.

Винним у вказаній дорожньо-транспортній пригоді, згідно постанови комісаріату поліції в Дрохуську, визнано позивача - ОСОБА_1

Згідно висновку експертного автотоварознавчого дослідження №001 від 13.01.2015 року, вартість відновлювального ремонту з урахуванням фізичного зносу транспортного засобу потерпілого марки «Опель Віваро», р.н.з. АС8497ВС, становить 95222,09 грн.

Страхова компанія ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4», яка застрахувала відповідальність винної сторони, сплатила потерпілій стороні ОСОБА_6 страхове відшкодування в розмірі 50000 грн.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 16.08.2016 року, ухваленого у справі №163/2988/15-ц за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди та судових витрат, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_6 стягнуто різницю вартості відновлювального ремонту автомобіля з урахуванням коефіцієнту зносу і страховою виплатою в сумі 45222 грн. (95222,09 грн. 50000 грн.), 4000 грн. витрат за надання правової допомоги та 551,20 грн. судового збору.

Отже, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду з зазначеним позовом фактично слугувало часткове покриття Страховою компанією ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4» заподіяної потерпілому від ДТП ОСОБА_6 шкоди в сумі 50000 грн. та стягнення з нього в судовому порядку в користь потерпілого решти невідшкодованої суми у 45222,00 грн., що вважає наслідком порушення відповідачем вимог ст.ст.4, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», що виразилось у ненаданні йому повної інформації щодо придбаної ним страхової послуги, недостовірної інформації щодо ліміту відшкодування та зайняття відповідачем нечесною підприємницькою практикою.

Спірні правовідносини між сторонами мають характер договірних на умовах договору страхування.

Відповідно до ч.1 ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Позивач вказує на порушення відповідачем приписів ст.ст.4, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів».

Частиною 1 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право, зокрема, на належну якість продукції та обслуговування.

Згідно ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги).

Відповідно до положень, закріплених у ч.1 ст.15 Закону України «Про захист прав споживачів», нечесна підприємницька практика забороняється. Нечесна підприємницька практика включає: вчинення дій, що кваліфікуються законодавством як прояв недобросовісної конкуренції; будь-яку діяльність (дії або бездіяльність), що вводить споживача в оману або є агресивною. Підприємницька практика є такою, що вводить в оману, якщо під час пропонування продукції споживачу не надається або надається у нечіткий, незрозумілий або двозначний спосіб інформація, необхідна для здійснення свідомого вибору.

За змістом ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Істотними умовами договору страхування є предмет договору страхування, страховий випадок, розмір грошової суми, в межах якої страховик зобов'язаний провести виплату у разі настання страхового випадку (страхова сума), розмір страхового платежу і строки його сплати, строк договору та інші умови, визначені актами цивільного законодавства (ст.982 ЦК України).

Більш детальний зміст договору страхування наведений у ст.16 Закону України «Про страхування».

У цій же статті 16 Закону України «Про страхування» передбачено, що у разі виїзду зареєстрованого в Україні автотранспортного засобу на територію іншої країни - члена міжнародної системи автострахування "Зелена Картка", власник такого транспортного засобу зобов'язаний укласти договір міжнародного обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, дія якого поширюється на ці країни, та отримати від страховика - повного члена Моторного (транспортного) страхового бюро страховий сертифікат "Зелена Картка" єдиного зразка, який прийнятий в усіх країнах - членах цієї міжнародної системи страхування.

Аналогічне положення прописане у п.10.3. ст.10 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV, відповідно до якого, договори міжнародного страхування діють на території країн, зазначених у таких договорах. Договори міжнародного страхування, які діють на території країн - членів міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", посвідчуються відповідним уніфікованим сертифікатом "Зелена картка", що визнається і діє в цих країнах.

Страховий сертифікат "Зелена картка" - страховий сертифікат єдиної форми, що застосовується в країнах - членах міжнародної системи автомобільного страхування "Зелена картка", які зазначені і не викреслені у такому сертифікаті (п.1.11. ст.1 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV).

Відповідно до пункту 17.1. статті 17 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, страховики зобов'язані укладати договори обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності (внутрішній договір страхування, міжнародний договір страхування, міжнародний договір "Зелена картка") відповідно до цього Закону та чинного законодавства України.

Згідно пункту 17.2. статті 17 цього ж Закону України " від 01.07.2004 року № 1961-IV, поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності є документом, технічний опис, зразки, порядок замовлення, організації постачання якого затверджуються Уповноваженим органом за поданням МТСБУ.

Зразок типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка» в останнє за поданням Моторного (транспортного) страхового бюро України затверджений в новій редакції розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20.03.2014 року №813.

З виданого позивачу поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «зелена картка» №UA/015/10963257 вбачається, що він за формою та змістом відповідає вищевказаному зразку типового поліса обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автострахування "Зелена картка», затвердженого розпорядженням Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20.03.2014 року №813.

Відтак, позивач придбав поліс обовязкового страхування за зразком та на умовах, що затверджені спеціально уповноваженим на те органом, а не відповідачем у справі, і є обов'язковим.

Між цим, розпорядження Державної комісії з регулювання ринків фінансових послуг від 20.03.2014 року №813 незаконним у встановленому порядку не визнавалось та на момент укладення між сторонами договору, як і на даний час, є чинним.

З зазначеного поліса обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «зелена картка» №UA/015/10963257 вбачається, що цей договір діє на умовах країни відвідання, зокрема, в ОСОБА_5 (п.6) та страхова сума визначається також на умовах країни відвідування (п.11). Пунктом 7 поліса передбачено інші умови договору страхування, що викладені на звороті.

Іншими умовами визначено, що перелік страхових випадків, умови здійснення страхової виплати, причини відмови у страховій виплаті, права та обов'язки сторін, а також відповідальність сторін за невиконання або неналежне виконання умов цього договору визначається законодавством про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів країни відвідання, де стався страховий випадок.

У картці міжнародного автомобільного страхування №UA/015/10963257 також зазначено, що бюро кожної країни відвідування гарантує страхове покриття зазначеного в цій картці транспортного засобу відповідно до законодавства про обовязкове страхування даної країни (п.8).

Такі умови страхування є чіткими, зрозумілими, не містять двозначного тлумачення та вважати їх недостовірними будь-яких підстав немає.

Дія виданого ОСОБА_1 поліса обовязкового страхування «зелена картка» №UA/015/10963257 поширювалась на 46 країн на умовах їх відвідування.

За змістом ч.3 статті 4 Закону України «Про захист прав споживачів», споживачі зобов'язані перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником (продавцем, виконавцем) документації на товар та в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції.

Позивач вказав, що їздить за кордон виключно в ОСОБА_5, однак жодного доказу того, що при укладенні договору страхування він цікавився та звертався до відповідача з проханням надати йому інформацію про законодавство даної країни щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів країни відвідання, суду не надав.

Вказаний поліс, як договір страхування, підписаний позивачем ОСОБА_1, як страхувальником, без будь-яких заперечень, застережень та зауважень, що свідчить про те, що він погодився на викладені у ньому умови та висловив свою «добру» волю і прийнятність будь-яких умов законодавства, що діє на момент настання страхового випадку в країні відвідування, в тому числі ОСОБА_5, зокрема й щодо умов страхового покриття.

Відтак, жодних підстав вважати, що при укладенні договору страхування стороною відповідача позивача було введено в оману чи надано недостовірну інформацію або ж приховано інформацію про продукцію, зокрема страхового ліміту відшкодування, внаслідок чого вибір останньої був несвідомим, у справі немає.

Крім цього, з приводу законодавства країни відвідування, де стався страховий випадок, - ОСОБА_5, та виплати страхового відшкодування, у справі встановлено наступне.

МТСБУ у відповіді від 19.02.2016 року за вих.№8/1/4854, наданій на запит представника позивача, вказало, що принципи міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» передбачають, що Бюро країни, де сталася ДТП, є виключно компетентним з усіх питань, що стосуються тлумачення його національного законодавства, а усі претензії розглядаються цим бюро цілковито автономно, відповідно до нормативно-правових положень, які діють в цій країні, і які стосуються відповідальності та відшкодування потерпілим особам.

Так, з відповіді Бюро польських автостраховиків від 20.10.2015 року, наданої на запит МТСБУ від 09.09.2015 року, слідує, що право, яке застосовується до дорожньо-транспортної пригоди, що сталася в ОСОБА_5, визначається на підставі Гаазької Конвенції про право, яке застосовується до дорожньо-транспортних пригод, від 04.05.1971 року, ратифікованої 31.12.2001 року, яка вступила в законну силу з 28.05.2002 року. Згідно тлумачення польських судів, у випадку дорожньо-транспортної пригоди, слід застосовувати норми зазначеної Гаазької Конвенції, яка регламентує саме зазначені правовідносини, а не норми двосторонньої угоди від 24.05.1993 року про правову допомогу і правові відносини по цивільних і кримінальних справах, яка містить лише загальне правило.

Згідно абз.2 п.а) ст.4 Гаазької Конвенції, коли в аварії приймає участь лише один автомобіль та він зареєстрований в іншій державі, ніж держава, де сталась аварія, внутрішнє право держави реєстрації застосовується для визначення відповідальності по відношенню до жертви, яка являється пасажиром і яка зазвичай проживає в іншій країні, ніж та, де сталась аварія.

В даному випадку, автомобіль учасник ДТП був зареєстрований в Україні і жертви ДТП, згадані в листі МТСБУ, проживають в Україні, що дозволяє визначити законодавство України, як право, яке підлягає застосуванню.

Польське право повинне бути прийняте до уваги лише відносно питань про норми, що стосуються регулювання та забезпечення безпеки дорожнього руху, які діяли на момент аварії в місті її настання (ст.7 Конвенції).

Відповідно до ст.39 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV, Моторне (транспортне) страхове бюро України є єдиним об'єднанням страховиків, які здійснюють обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів за шкоду, заподіяну третім особам. Участь страховиків у МТСБУ є умовою здійснення діяльності щодо обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. МТСБУ є непідприємницькою (неприбутковою) організацією і здійснює свою діяльність відповідно до цього Закону, законодавства України та свого Статуту.

Серед основних завдань МТСБУ є: забезпечення членства України в міжнародній системі автомобільного страхування "Зелена картка" та виконання загальновизнаних зобов'язань перед уповноваженими організаціями інших країн - членів цієї системи; збирання необхідної інформації про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності для узагальнення та внесення пропозицій щодо удосконалення механізму здійснення обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності; співробітництво з уповноваженими організаціями інших країн у галузі страхування цивільно-правової відповідальності, координація обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників та/або водіїв транспортних засобів - нерезидентів у разі в'їзду їх на територію України та власників та/або водіїв транспортних засобів - резидентів - у разі їх виїзду за межі України; розробка зразків страхових полісів і договорів обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, що затверджуються Уповноваженим органом, тощо.

Згідно ст.45 Закону України від 01.07.2004 року № 1961-IV, загальні збори членів МТСБУ складаються з усіх страховиків - асоційованих і повних членів МТСБУ та є вищим органом МТСБУ.

Як вбачається з повідомлення МТСБУ від 08.04.2013 року за № 8/8832, адресованого страховикам повним членам МТСБУ, 02.04.2013 року на засіданні Загальних зборів повних членів МТСБУ було прийняте рішення про те, що страхові випадки, які сталися за кордоном на території країни системи «Зелена картка» за участю двох резидентів України, врегульовуються з обовязковим повідомленням МТСБУ, страховиком-повним членом, крім випадків, коли потерпілі не погоджуються з умовами та лімітами, встановленими українським законодавством.

Проте такої обставини стороною позивача у справі не доведено.

Потерпілому в ДТП ОСОБА_6 відповідачем виплачено страхову суму в розмірі, передбаченому законодавством України п.9.2. ст.9 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" від 01.07.2004 року № 1961-IV, у 50000 грн., яку потерпілий прийняв.

Зі змісту рішення Любомльського районного суду від 16.08.2016 року встановлено, що потерпілий ОСОБА_6 першочергово в судовому порядку з позовом про відшкодування різниці між вартістю відновлювального ремонту автомобіля (95222,09 грн.) та страховою виплатою (50000,00 грн.) звернувся до позивача ОСОБА_1, як особи, що завдала шкоду. В ході судового розгляду, за заявою ОСОБА_6 до участі у даній справі ухвалою суду від 18.01.2016 року в якості співвідповідача було залучено Страхову компанію ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4», однак за заявою ОСОБА_6, як позивача, вимоги до даної компанії ухвалою від 16.08.2016 року було залишено без розгляду.

Відтак, наведене не дає підстав вважати, що потерпілий від ДТП ОСОБА_6 не погодився з умовами та лімітами, встановленими українським законодавством.

Статтею 10 ЦПК Українипередбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Таким чином, враховуючи, що порушення ПрАТ «УСК «Княжа ОСОБА_4» вимог Закону України «Про захист прав споживачів» при укладенні договору обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів на умовах міжнародної системи автомобільного страхування «Зелена картка» шляхом оформлення полісу №UA/015/10963257, позивачем не доведено та порушення права останнього, як споживача, судом не встановлено, а інші заявлені ним вимоги є похідними, тому у задоволенні позову слід відмовити в повному обсязі.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 58, 59, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, ст.ст.4, 15, 19 Закону України «Про захист прав споживачів», ст.16 Закону України «Про страхування», ст.ст.1, 10, 17, 39, 45 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", суд,

в и р і ш и в :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Українська страхова компанія «Княжа ОСОБА_4» про захист прав споживача, відшкодування заподіяної майнової та моральної шкоди, - відмовити.

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Волинської області через Любомльський районний суд Волинської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які беруть участь у справі, але не були присутні під час проголошення рішення, протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Повний текст рішення складено та підписано 03.03.2017 року.

Головуюча : суддя А.Л. Гайдук