Рішення № 6511266, 22.10.2009, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 122

РІШЕННЯ

Іменем України

22.10.2009Справа №2-31/3777-2009 за позовом – Міністерства аграрної політики України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24) до відповідачів:

1) Державного підприємства „Гурзуф” (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Привітна, 4, ЗКПО 00412843)

2) Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Корона, ЛТД” (98680, м. Ялта, вул.Мухіна, 8, кв. 43, ЗКПО 20728086)

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонду майна Автономної Республіки Крим (95015, м. Сімферополь, вул. Севастопольська, 17)

про визнання недійсним договору

Суддя А.В. Привалова

ПРЕДСТАВНИКИ:

Від позивача – не з’явився

Від відповідача 1 – Гущак С.І., дов. у справі

Від відповідача 2 – не з’явився

Від третьої особи – Мельніков І.В., дов. у справі

Обставини справи:

Міністерство аграрної політики України звернулось до господарського суду АРК з позовом до відповідачів Державного підприємства «Гурзуф», Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Корона ЛТД”, за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору – Фонду майна Автономної Республіки Крим з позовними вимогами про визнання недійсним договору оренди індивідуального визначеного майна – винпідвалу радгоспу – заводу „Гурзуф”, площею 852 кв.м., розташованого за адресою: смт. Гурзуф, вул. 9 Травня, 2, на 2 поверхах, що знаходиться на балансі радгоспу-заводу „Гурзуф” від 14.08.2003 р., укладений між радгосп – завод „Гурзуф” і ТОВ Фірма «Корона, ЛТД”.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що спірний договір суперечить актам цивільного законодавства, зокрема Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки ні Фонд державного майна України, ні його регіональні відділення та представництва дозволу на передачу в оренду радгосп-заводом «Гурзуф» приміщення винпідвалу не надавали. З наведених та інших підстав, зазначених у позовній заяві, позивач просить визнати укладений між радгосп – завод «Гурзуф» і ТОВ «Корона ЛТД» договір оренди індивідуально-визначеного майна – винпідвалу радгоспу – заводу «Гурзуф», площею 852 кв.м., розташованого за адресою: смт. Гурзуф, вул. 9 Травня, 2, на 2 поверхах, що знаходиться на балансі радгоспу-заводу „Гурзуф” від 14.08.2003 р. недійсним з моменту його укладення на підставі ч.1,3,5 ст.203 та ч.1 ст.215 ЦК України.

Позивач явку свого представника у судове засідання не забезпечив, надіслав на адресу суду клопотання (вх.№12179 від 21.10.2009р.) про розгляд справи у відсутність представника позивача. Але позовні вимоги підтримав в повному обсязі, вказавши, що другим відповідачем за позовом є саме ТОВ «Фірма «Корона, ЛТД».

Представник відповідача 1 - Державного підприємства «Гурзуф» надав суду відзив в якому визнав позовні вимоги у повному обсязі за мотивами викладеними у відзиві на позов та доповнення до нього. Просив позов задовольнити.

Представник відповідача 2 – ТОВ Фірма «Корона, ЛТД» до дня судового засідання надіслав клопотання, в якому просить суд розглянути справу у відсутність представника відповідача у зв’язку з зайнятістю в іншому судовому процесі. У процесі судового розгляду справи представник відповідача заявив про незгоду з позовом і просив у задоволенні позову відмовити, але відзиву на позов, в якому виклав би мотиви своєї незгоди, суду не представив.

Представник третьої особи у судовому засіданні позовну заяву підтримав з мотивів обґрунтованості позовних вимог згідно представлених письмових пояснень та просив суд позов задовольнити.

Розгляд справи відкладався в порядку ст. 77 Господарського процесуального кодексу України в межах строку, передбаченого ст.69 Господарського процесуального кодексу України.

Стаття 22 Господарського процесуального кодексу України зобов’язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами. Відповідач 2 наданим йому правом на участь у судовому розгляді справи та надання доказів не скористався.

Враховуючи, що явка у судове засідання це право сторони, а не обов’язок, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку ст.75 Господарського процесуального кодексу України, оскільки матеріали справи в достатній мірі характеризують взаємовідносини сторін.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача та третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд

ВСТАНОВИВ:

14.08.2003 р. між Державним підприємством радгосп-заводом «Гурзуф» (ОКПО 00412843) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Корона, ЛТД» (ОКПО 20728086) укладений договір оренди індивідуально визначеного майна, а саме винопідвалу, площею 852 кв.м., розташованого за адресою: смт.Гурзуф. вул.9.Травня, б.2, на 2 поверхах, що знаходиться на балансі радгосп-заводу «Гурзуф», з метою використання під офісне приміщення 426,0кв.м. та 426,0кв.м. під складське приміщення. Строк дії договору визначений сторонами у п.10.1 договору до 14 серпня 2023 року.

Відповідно до Наказу Міністерства аграрної політики України від 03.12.2005 р. №677 Державне підприємство радгосп-завод «Гурзуф» перейменоване у Державне підприємство «Гурзуф», яке є правонаступником майнових прав і обов’язків Державного підприємства «Гурзуф». Згідно статуту підприємство на добровільних началах входить до складу Національного виробничо-аграрного об’єднання «Масандра», засноване на державній власності та підпорядковане Міністерству аграрної політики України (орган управління майном) (а.с.38).

Згідно Статуту Державного підприємства радгосп-завод «Гурзуф», органом управління майном радгосп-заводу «Гурзуф» (на час укладення спірного договору) був Державний департамент продовольства, який відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 14.03.2000 р. №489 був утворений в складі Міністерства аграрної політики на базі Комітету харчової промисловості як урядовий орган державного управління.

Організаційні відносини, пов’язані з передачею в оренду майна державних підприємств та організацій регулюються положеннями Закону України «Про оренду державного та комунального майна» №2269-ХІІ від 10.04.1992р.

Відповідно до статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» (у редакції чинної на момент укладення спірного правочину) орендодавцями щодо державного майна є:

-          Фонд державного майна України, його регіональні відділення та представництва – щодо цілісних майнових комплексів підприємств, їх структурних підрозділів та нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), що є державною власністю, крім майна, що належить до майнового комплексу Національної академії наук України;

-          Державні підприємства – щодо окремого індивідуально визначеного майна та нерухомого майна площею до 200 кв.м., а з дозволу органів, зазначених в абзацах другому та третьому цієї статті, - також щодо структурних підрозділів підприємств (філій, цехів, дільниць) та нерухомого майна, що перевищує площу 200 кв.м.

Статтею 9 Закону України «Про оренду державного та комунального майна» встановлено, зокрема, що у разі надходження до орендодавця заяви про оренду цілісного майнового комплексу підприємства, його структурного підрозділу, нерухомого майна, а також майна, що не увійшло до статутних фондів господарських товариств, створених у процесі приватизації (корпоратизації), орендодавець у п’ятиденний строк після дати реєстрації заяви надсилає копії матеріалів органу, уповноваженому управляти відповідним майном. Орган, уповноважений управляти державним майном, розглядає подані йому матеріали і протягом п’ятнадцяти днів після їх надходження надсилає орендодавцеві висновки про можливість оренди та умови договору оренди.

Листом від 05.09.2003р. №383 Державне підприємство радгосп-завод «Гурзуф» звернувся до Державного департаменту продовольства зі зверненням щодо дозволу на передачу в оренду ТОВ «Корона, ЛТД» приміщення верхнього винпідвалу, розташованому за адресою: смт.Гурзуф, вул.9 Травня, б.2) площею 852 кв.м.

Державний департамент продовольства листом від 18.09.2003 р. №05-10/406 в межах законодавчо встановленого строку не заперечив щодо передачі в оренду зазначеного державного майна терміном на 5 років (а.с.17).

При цьому у вказаному листі Державний департамент зазначив, що :

-          договір оренди необхідно укласти у відповідності з вимогами статті 5 Закону України «Про оренду державного та комунального майна»;

-          оцінку вартості орендованого майна здійснити відповідно до постанови Кабінету міністрів України від 02.01.2003 р. №3 «Про внесення змін до Методики оцінки вартості об’єктів оренди»

-          розрахунок орендної плати за орендовані площі провести відповідно до методики, затвердженої постановами Кабінету міністрів України від 04.10.1995 р. №786 «Про Методику розрахунку і порядок використання плати за оренду державного майна» (далі – Методика) та від 19.01.2000 р. №75 «Про внесення змін і доповнень до Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна».

Отже орган уповноважений управляти майном державного підприємства погодив укладення договору лише на п’ять років, проте договір укладено на інших ніж погоджено умовах - на 20 років без згоди на це відповідного органу.

Крім того, пунктом 2 Методики розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна (далі – Методика), затвердженої Постановою Кабінету Міністрів України від 04.10.1995р. №786 із змінами та доповненнями, внесеними постановою Кабінету Міністрів України від 19.01.2000р. №75, передбачено погодження з Фондом державного майна України або його регіональними відділеннями розрахунків орендної плати за будь-яке державне майно.

Відповідачами не надано суду доказів погодження з Фондом державного майна України або Фондом майна АРК на передачу в оренду радгосп-заводом «Гурзуф» вказаного приміщення винопідвалу. Відсутні також докази погодження з вказаними органами розрахунків орендної плати за спірним договором.

Відповідно до п.4 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України від 2003 року, який набув чинності 01.01.2004р., Цивільний кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Отже вирішуючи спір за положеннями недійсності правочинів, які встановлені ст.ст.203, 215 Цивільного кодексу України в редакції 2003р., суд застосовує матеріальний закон, якій є діючим на час вирішення спору з урахуванням його дії у часі. Визначені вказаними нормами підстави недійсності правочину існували і під час його укладення у Цивільному кодексу України в редакції 1963р., вони відносилися до загальних підстав визнання угод недійсними, які були встановлені статтею 48 Цивільного кодексу України 1963 року.

Відповідно до ст.203 Цивільного кодексу України в редакції 2003 року зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності.

Стаття 207 Господарського кодексу України встановлює, що господарське зобов’язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб’єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

За нормою статті 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п’ятою та шостою статті 203 Цивільного кодексу України.

Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин).

Дослідивши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази у їх сукупності в порядку ст.43 Господарського процесуального кодексу України, судом вбачається, що зміст правочину укладеного між та ДП радгосп-завод «Гурзуф» ТОВ «Корона, ЛТД» щодо надання в оренду винопідвалу, площею 852 кв.м., розташованого за адресою: смт.Гурзуф, вул.9 Травня, б.2 на 2 поверхах, що знаходиться на балансі радгосп-заводу «Гурзуф», суперечить вимогам Закону України «Про оренду державного та комунального майна», оскільки сторонами за договором не отриманий відповідний дозвіл на надання в оренду вказаного державного нерухомого майна саме на умовах цього договору. Також не погоджено з Фондом майна АРК розрахунку орендної плати за спірним договором та сам договір.

Слід зазначити, що з моменту укладення спірного договору і до дня розгляду справи умови договору щодо строку його дії більшого терміну ніж погоджено органом управління майном державного підприємства в подальшому так і не були погоджені відповідачами з цим органом, а також не узгоджено з Фондом майна АРК розрахунок орендної плати за спірним договором оренди, як це передбачено Методикою розрахунку і порядку використання плати за оренду державного майна, та сам договір оренди.

Отже, враховуючи викладене суд дійшов висновку, що договір від 14.08.2003 р. між ТОВ Фірма «Корона, ЛТД» та ДП радгосп-заводом «Гурзуф» укладений з порушенням наведених вище положень законодавства та має бути визнаний недійсним на підставі п.1 ст.203, ст.215 Цивільного кодексу України.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача обґрунтовані, підтверджуються матеріалами справи та засновані на законі тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Судові витрати по сплаті держмита та витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу судом покладаються на відповідачів пропорційно у порядку ст.49 ГПК України.

Вступна та резолютивна частина рішення оголошена в судовому засіданні 22.10.2009р. Відповідно до ст.85 Господарського процесуального кодексу України рішення оформлено та підписано 26.10.2009р.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.43,49,82-84 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.          Позов задовольнити.

2.          Визнати недійсним договір оренди індивідуально визначеного майна – винопідвалу радгосп-заводу «Гурзуф», площею 852 кв.м., розташованого за адресою: смт.Гурзуф, вул.9 Травня, б 2, на 2 поверхах, від 14.08.2003р., укладений між Державним підприємством радгосп-заводом «Гурзуф» (ОКПО 00412843) та Товариством з обмеженою відповідальністю Фірма «Корона, ЛТД» (ОКПО 20728086).

3.          Стягнути з Державного підприємства „Гурзуф” (98640, м. Ялта, смт. Гурзуф, вул. Привітна, 4; ОКПО 00412843, р/р26007515412191 в ЯВ №515 КРФ АКБ «Укрсоцбанк», МФО 324010) на користь Міністерства аграрної політики України (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24, р/р№35216002000049, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в м.Київ, МФО 820172, ОКПО 00011050) держмито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,50грн.

4.          Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Фірма „Корона, ЛТД” (98680, м.Ялта, вул.Мухіна, 8, кв. 43; ОКПО 20728086) на користь Міністерства аграрної політики України (01001, м.Київ, вул.Хрещатик, 24, р/р№35216002000049, банк одержувача ГУ Державного казначейства України в м.Київ, МФО 820172, ОКПО 00011050) держмито в сумі 42,50 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу в сумі 157,50грн.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Копію рішення направити на адресу сторін та третьої особи рекомендованою кореспонденцією.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим                                        Привалова А.В.