Ухвала суду № 65112081, 22.02.2017, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 212/11316/2012

Провадження №11/772/8/2017

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: Ковальська І. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 лютого 2017 року м. Вінниця

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Вінницької області в складі:

головуючого-судді: Ковальської І.А.,

суддів: Ващук В.П., Нагорняка Є.П.,

за участю прокурора Миколайчука Д.Г.,

представника потерпілого адвоката ОСОБА_2,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Вінниці кримінальну справу за апеляціями засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4 та прокурора Козира С.В. на вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 листопада 2016 року, яким

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, фізична особа - підприємець, одруженого, проживаючого та зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі із конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності в дохід держави.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без змін підписку про невиїзд.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_5, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, фізична особа - підприємець, одруженого, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_6, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, та призначено йому покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі із конфіскацією майна належного йому на праві приватної власності в дохід держави.

Запобіжний захід до набрання вироком законної сили залишено без змін підписку про невиїзд.

Вирішено питання з судовими витратами та речовими доказами.

ОСОБА_6 та ОСОБА_4 визнані винуватими у вчиненні злочинів за наступних обставин.

ОСОБА_6 з 2003 року співпрацював з громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_9, який являється власником та директором фірми «Петр Дерксен» по розвитку спільного бізнесу, а саме по закупівлі в державах Західної Європи як нових так і таких, які були у використанні легкові та вантажні автомобілі, перевезенням та їх реалізацією на території .

Так, 28 червня 2008 року ОСОБА_6, перебуваючи на території ОСОБА_8, маючи мету на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, умисно з корисливих мотивів, шляхом введення в оману останнього, використовуючи дружні та довірчі відносини які склались між ними, повідомив ОСОБА_9 неправдиві відомості у необхідності і вигідності їхньої подальшої співпраці, щодо закупівлі на території Західної Європи автомобілів та поставку їх на території України виключно для ПП «Екатерина», TOB «Авто-Альянс» та ПП «Автоцентр». ОСОБА_10, будучи впевненим у добропорядності намірів ОСОБА_6, перебуваючи в офісі фірми «Петер Дерксен», що розташований за адресою: м. Марсберг, вул. Ам.Брух, 75, ОСОБА_8, видав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 105 000 євро, що еквівалентно 800 919, 00 грн., відповідно до курсу валют Національного Банку України від 27 червня 2008 року, на купівлю автомобілів. У підтвердження отриманих коштів ОСОБА_6 підписав документ (підтвердження), датований 28 червня 2008 року, текст якого виконаний на німецькій мові.

Крім того, ОСОБА_6, повторно 16 серпня 2011 року, перебуваючи на території ОСОБА_8, маючи на меті заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9 шляхом введення в оману останнього умисно, керуючись корисливим мотивом, використовуючи дружні та довірчі відносини, які склались між ними, повідомив ОСОБА_9 неправдиві відомості в необхідності і вигідності їхньої подальшої співпраці щодо закупівлі на території Західної Європи автомобілів та поставку їх на територію України, виключно для ПП «Екатерина», TOB «Авто-Альянс» та ПП «Автоцентр». ОСОБА_10, будучи впевненим у добропорядності намірів ОСОБА_6, перебуваючи в офісі фірми «Петер Дерксен», що розташований за адресою: м. Марсберг, вул. Ам.Брух, 75, ОСОБА_8, видав ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 50 000 євро, що еквівалентно 570 285, 00 грн., відповідно до курсу валют Національного Банку України від 16 серпня 2011 року, на купівлю автомобілів. У підтвердження отриманих коштів ОСОБА_6 підписав документ (підтвердження), датований 16 серпня 2011 року, текст якого виконаний на німецькій мові.

ОСОБА_6 взяті на себе зобовязання, щодо купівлі автомобіля не виконав, а отриманими коштами розпорядився на власний розсуд. Згідно інформації Державної Митної Служби Вінницької Митниці від 15 листопада 2011 року ОСОБА_6 в період часу з 28 червня 2008 року по 01 листопада 2011 року доставив на територію України, а саме 11 лютого 2011 року один транспортний засіб марки FORD, моделі TRANSIT CONNECT номер кузова НОМЕР_1, відправником якого являлась фірма «Петер Дерксен», отримувач - ТОВ «Авто-Альянс», вартістю 1 150 євро, що еквівалентно 12 428 грн., відповідно до курсу валют Національного Банку України від 11 лютого 2011 року. Своїми умисними діями ОСОБА_6 завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 1 358 776 грн.

ОСОБА_11 з 2003 року співпрацював з громадянином ОСОБА_8 ОСОБА_9, який являється власником та директором фірми «Петр Дерксен». У ході спільної діяльності на території держав Західної Європи проводилась закупівля, перевезення і подальша реалізація третіми особами на території України нових так і таких, що були у використанні автомобілі, як легкові так і вантажні.

Так, ОСОБА_11 16 серпня 2011 року перебуваючи на території ОСОБА_8, маючи мету на заволодіння грошовими коштами ОСОБА_9, умисно з корисливих мотивів, шляхом введення в оману останнього, використовуючи дружні та довірчі відносини, які склались між ними, повідомив ОСОБА_9 неправдиві відомості у необхідності і вигідності їхньої подальшої співпраці, щодо закупівлі на території Західної Європи автомобілів та поставку їх на території України для ПП «Екатерина», TOB «Авто-Альянс» та ПП «Автоцентр». ОСОБА_10, будучи впевненим у добропорядності намірів ОСОБА_11, перебуваючи в офісі фірми «Петер Дерксен», що розташований за адресою: м. Марсберг, вул. Ам.Брух, 75, ОСОБА_8, видав ОСОБА_11 грошові кошти в сумі 50 000 євро, що еквівалентно 570 285, 20 грн., відповідно до курсу валют Національного Банку України від 16 серпня 2011 року, на купівлю автомобілів. У підтвердження отриманих коштів ОСОБА_11 підписав документ (підтвердження), датований 16 серпням 2011 року, текст якого виконаний на німецькій мові. ОСОБА_11 взяті на себе зобовязання щодо купівлі автомобілів не виконав, а отриманими коштами розпорядився на власний розсуд, так як не придбав та не поставив на адресу ПП «Екатерина», TOB «Авто-Альянс» та ПП «Автоцентр» жодного автомобіля.

Своїми умисними діями ОСОБА_11 завдав ОСОБА_9 матеріальної шкоди на загальну суму 570 285, 20 грн.

В апеляції адвокат ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4, вважаючи вирок суду необґрунтованим, просить його скасувати, а справу направити в суд першої інстанції на новий судовий розгляд. В обґрунтування своїх вимог вказує, що вирок ґрунтується тільки на суперечливих показаннях потерпілого, інші докази про причетність ОСОБА_4 до скоєного злочину у справівідсутні.Також, наголошує на тому, щорозписки про те, що надані братам ОСОБА_4 грошові кошти є нічим іншим як договорами позики. Крім того дії ОСОБА_4 та ОСОБА_6 не підпадають під юридичні ознаки шахрайства, оскільки ані досудовим слідством, ані судом не було встановлено їх намір не повертати позичені грошові кошти.

В апеляції адвокат ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6 просить вирок суду скасувати, справу направити на новий розгляд в суд першої інстанції, вказує, що судом порушено право на захист ОСОБА_4 та позбавлено сторону захисту ознайомитися з матеріалами справи після закінчення досудового розслідування.

В апеляціях ОСОБА_4 та ОСОБА_6 ставлять питання про скасування вироку суду та закриття справи за відсутністю в їх діях складу злочину, вважають, що судом не доведено їх вини, відсутні докази, які б свідчили, що отримані від потерпілого кошти перевезені на територію України. Крім того судом безпідставно відхилені їх клопотання про витребування документів у фірми "Петер Дерксен" та визнання потерпілим фізичну особу ОСОБА_10, а не юридичну особу фірму "Петер Дерксен ".

Прокурор Козир С.В. до початку апеляційного розгляду відкликав свою апеляцію.

Заслухавши доповідь судді, прокурора Миколайчука Д.Г. та представника потерпілого адвоката ОСОБА_2, які заперечували проти задоволення поданих апеляцій та вважали вирок суду законним та обґрунтованим,перевіривши матеріали справи та доводи апеляцій, провівши судові дебати, колегія суддів вважає, що апеляції не підлягають задоволенню, а вирок суду слід залишити без змін виходячи з наступного.

Відповідно до п. 11 розділу ХІ «Перехідних положень» КПК України від 13.04.2012 року, кримінальні справи, які до набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій і Верховним Судом України впорядку, що діяв до набрання чинності цим Кодексом, тобто на підставі положень КПК України 1960 року.

Тому, оскільки дана кримінальна справа надійшла до суду першої інстанції до набрання чинності КПК України від 13.04.2012 року, апеляції засуджених та їх захисників підлягають розгляду судом апеляційної інстанції у порядку, передбаченому положенням КПК України 1960 року.

Висновки суду першої інстанції про доведеність вини ОСОБА_4 та ОСОБА_12 у вчиненні злочину передбаченого ч. 4 ст. 190 КК України, за обставин викладених у вироку підтверджуються зібраними по справі та дослідженими у судовому засіданні доказами.

Зокрема, дослідженими у судовому засіданні матеріалами кримінальної справи, а саме:

- заявами ОСОБА_9 від 17.10.2011 року про те, що ОСОБА_11 та ОСОБА_6 заволоділи його грошовими коштами (т. 1 а.с. 3, т. 5 а.с. 2);

- протоколом очної ставки від 05.04.2012 року між ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_10 підтвердив надання ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 50 000 євро для закупівлі автомобілів (т. 5 а.с. 102-106);

- протоколом очної ставки від 04.04.2012 року між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_10 підтвердив надання ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 155 000 євро для закупівлі автомобілів (т. 4 а.с. 167-171);

-протокол очної ставки від 10.04.2012 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13, відповідно до якого ОСОБА_13 підтвердив те, що дійсно ОСОБА_10 надав ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 50 000 євро (т. 5 а.с. 98-101);

- протокол очної ставки від 10.04.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13, відповідно до якого ОСОБА_13 підтвердив те, що дійсно ОСОБА_10 надав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 105 000 євро (т. 4 а.с. 172-174);

-протоколом виїмки від 13.02.2012 року, проведеної у ТОВ «Авто-Альянс», відповідно до якого вилучено документи, що підтверджують спільну діяльність ОСОБА_9 і вказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 2-3, т. 5 а.с. 110);

- документами, вилученими 13.02.2012 року під час виїмки проведеної у ТОВ «Авто-Альянс», контрактами, установчими та платіжними документами, в яких містяться фактичні дані про те, що ОСОБА_10 спільно з ТОВ «Авто-Альянс» поставляв на територію України автомобілі (т. 3 а.с. 4-28, т. 5 а.с. 111-124);

- протоколом виїмки від 13.02.2012 проведеної у ПП «Екатерина», відповідно до якого вилучено документи, що підтверджують спільну діяльність ОСОБА_9 і вказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 30-31, т. 5 а.с. 126);

- документами, вилученими 13.02.2012 року під час виїмки, проведеної у ПП «Екатерина» контрактами, установчими та платіжними документи, в яких містяться фактичні дані про те, що ОСОБА_10 спільно з ПП «Екатерина» поставляв на територію України автомобілі(т. 3 а.с. 32-89,т.5а.с. 127-149);

- протоколом виїмки від 13.02.2012 року, проведеної у ПП «Автоцентр», відповідно до якого вилучено документи що підтверджують спільну діяльність ОСОБА_9 івказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 91-92, т. 5 а.с. 150);

- документами, вилученими 13.02.2012 року під час виїмки проведеної у ПП «Автоцентр», контрактами, установчими та платіжними документами, в яких містяться фактичні дані про те, що ОСОБА_10 спільно з ПП «Автоцентр» поставляв на територію України автомобілі (т. 3 а.с. 93-159, т. 5 а.с. 151-170);

- документами (розписками) від 16.08.2011 року, відповідно до яких ОСОБА_11 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у суму 50 000 євро (т. 5 а.с. 25);

- висновком почеркознавчої експертизи № 171-П від 24.02.2012 року, відповідно до якого підпис на документі (розписці) від 16.08.2011 року виконаний ОСОБА_11 (т. 5 а.с. 54-60);

- висновком техніко-криміналістичної експертизи № 170-П від 24.04.2012 року, відповідно до якого на документі (розписці) від 16.08.2011 року ознак внесення змін не виявлено (т. 5 а.с. 61-67);

- копіями документів (розписок) на німецькій мові від 29.04.2005 року, 01.09.2005 року, 12.04.2005 року та їх перекладом на українську мову, відповідно до якого ОСОБА_11 отримував від ОСОБА_9 з 2005 року по 2011 рік грошові кошти на різні суми для купівлі автомобілів (т. 5 а.с. 172-177);

- випискою з банківських рахунків ОСОБА_9 та їх перекладом, відповідно до якого 27.06.2011 року та 16.08.2011 року ОСОБА_10 отримав у банку ОСОБА_8 готівкові кошти (т. 4 а.с. 24-25, т. 5 а.с. 178-189);

- довідкою з ПП «Екатерина», TOB «Авто-Альянс», ПП «Автоцентр», відповідно до якої ОСОБА_11, ОСОБА_6 разом з іншими особами займалися доставкою перевозкою автомобілів з місць закупки на їхні адреси від імені фірми «Петр Дерксен» по її дорученню (т. 4 а.с. 225- 251, т. 5 а.с. 225-224);

- документами (розписками) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року, відповідно до яких ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_9 грошові кошти у суму 155 000 євро (т. 4 а.с. 11-12, 19-20);

- висновком експертного дослідження № 2949/2950 від 21.11.2012 року, відповідно до якого підписи в документах (розписках) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року виконані ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 39-40);

-копіями документів (розписками) на німецькій мові від 01.11.2003 року, 16.04.2004 року, 26.04.2005 року, 26.04.2005 року, 01.08.2005 року, 27.08.2005 року, 28.11.2005 року, 03.12.2005 року, 24.01.2006 року, 03.02.2006 року, 24.07.2006 року, 31.07.2008 року, 18.12.2006 року та їх перекладом на українську мову, відповідно до яких ОСОБА_12 отримував від ОСОБА_9 з 2003 року по 2008 рік грошові кошти на різні суми для купівлі автомобілів (т. 4 а.с. 25-45, 50-70);

-висновком судово-технічної експертизи № 214 від 23.02.2012 року, відповідно до якого ознак стороннього втручання з метою внесення змін у тексти документів від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року не встановлено, спочатку виконаний друкований текст, а потім підпис від імені ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 120-122);

-висновком почеркознавчої експертизи № 201 від 23.02.2012 року, відповідно до якого підписи у документах (розписках) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року виконані ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 126-127);

-рішенням Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2012 рокупро стягнення боргу з ОСОБА_6, ОСОБА_11 (т. 6 а.с. 9-10).

Допитаний в ході досудового слідства потерпілий ОСОБА_10зазначив про те, що з підсудними ОСОБА_6 та ОСОБА_11 у нього склались ділові та довірливі стосунки, однак останні заволоділи його грошовими коштами та їх не повернули. У підтвердження отриманих коштів вони написали відповідні розписки.

Крім показань потерпілого ОСОБА_10 показання ОСОБА_6 та ОСОБА_11 щодо невизнання ними вини спростовуються показаннями свідків та дослідженими в ході судового розгляду в суді першої інстанції матеріалами кримінальної справи.

Так, свідок ОСОБА_13 зазначив про те, що дійсно у потерпілого ОСОБА_10та засуджених ОСОБА_6 та ОСОБА_11були гарні довірливі стосунки. Він дізнався від ОСОБА_10про те, що останній видав їм грошові кошти під розписку для закупівлі автомобілів, однак гроші ОСОБА_6 та ОСОБА_11не повернули та автомобілі не були закуплені.

Свідок ОСОБА_14 в ході досудового розслідування підтвердила те, що дійсно її чоловік ОСОБА_10надавав ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17 грошові кошти, на які останні купляли автомобілі.

В ході досудового слідства свідок ОСОБА_18 зазначив, що він також працював з потерпілим ОСОБА_10з приводу автомобілів. Потерпілий працював лише з тими особами яким довіряв.

Свідок ОСОБА_19 в ході досудового слідства зазначила про те, що потерпілого ОСОБА_10вона знає, з ним спілкувалась щодо відкриття віз для тих осіб, які здійснювали перевезення автомобілів.

Свідок ОСОБА_17 зазначив про те, що він займався доставкою автомобілів з ОСОБА_8 на територію України та знав братів ОСОБА_19, автомобілі були куплені за гроші потерпілого ОСОБА_10

Крім того, свідки ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_17, допитані в ході судового розгляду в суді першої інстанції, зазначили про те, що при отриманні від потерпілого ОСОБА_10 грошових коштів вони писали розписки та кошти на автомобілі надавав ОСОБА_10під розписку. В розписці зазначалось дані закордонного паспорта, хто саме взяв вказані кошти, куди саме буде їхати та документ, який видавався від його фірми, а коли вже привозили автомобілі на територію України звітували. ОСОБА_10Гніколи не давав кошти без розписки та ніколи не брав розписки без коштів. На чистих аркушах паперу вони ніколи не ставили свої підписи.

Вказані показання свідків підтвердив допитаний під час досудового слідства свідок ОСОБА_22, який зазначив про те, що потерпілий ОСОБА_10Гнікого та ніколи не просив розписуватись на чистих аркушах паперу.

З документів (розписок) від 16.08.2011 року вбачається, що ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_10грошові кошти у суму 50 000 євро (т. 5 а.с. 25) та з документів (розписок) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року вбачається, що ОСОБА_6 отримав від ОСОБА_10грошові кошти у суму 155 000 євро (т. 4 а.с. 11-12, 19-20).

Відповідно до висновку почеркознавчої експертизи № 171-П від 24.02.2012 року підпис на документі (розписці) від 16.08.2011 року виконаний ОСОБА_4 (т. 5 а.с. 54-60).

Згідно висновку техніко-криміналістичної експертизи № 170-П від 24.04.2012 року на документі (розписці) від 16.08.2011 року ознак внесення змін не виявлено (т. 5 а.с. 61-67).

Згідно висновку експертного дослідження № 2949/2950 від 21.11.2012 року підписи в документах (розписках) від 16.08.2011 рокута 28.06.2008 виконані ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 39-40).

Згідно висновку почеркознавчої експертизи № 201 від 23.02.2012 року підписи у документах (розписках) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року виконані ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 126-127).

Крім того, відповідно до висновку судово-технічної експертизи № 214 від 23.02.2012 року ознак стороннього втручання з ціллю внесення змін у тексти документів від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року не встановлено, спочатку виконаний друкований текст, а потім підпис від імені ОСОБА_6 (т. 4 а.с. 120-122).

З виписок з банківських рахунків ОСОБА_10та їх перекладу вбачається, що дійсно 27.06.2011 року та 16.08.2011 року ОСОБА_10Готримував у банку ОСОБА_8 готівкові кошти (т. 4 а.с. 24-25, т. 5 а.с. 178-189).

Вказані докази та висновки експертиз спростовують версію засуджених про неотримання коштів від потерпілого ОСОБА_9 та про те, що вони на вимогу ОСОБА_13 підписували чисті аркуші паперу, оскільки на документах (розписках) від 16.08.2011 року та 28.06.2008 року виконаний спочатку друкований текст, а потім підпис від імені ОСОБА_6 та ОСОБА_11

Крім показань зазначених свідків та потерпілого ОСОБА_9 факт отримання грошових коштів ОСОБА_6 та ОСОБА_11 від потерпілого ОСОБА_9 підтверджується протоколом очної ставки від 05.04.2012 року між ОСОБА_11 та потерпілим ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_10 підтвердив надання ОСОБА_11 грошових коштів у сумі 50 000 євро для закупівлі автомобілів (т. 5 а.с. 102-106). Протоколом очної ставки від 04.04.2012 року між ОСОБА_6 та потерпілим ОСОБА_9, відповідно до якого ОСОБА_10 підтвердив надання ОСОБА_6 грошових коштів у сумі 155 000 євро для закупівлі автомобілів (т. 4 а.с. 167-171).

Відповідно до протоколу очної ставки від 10.04.2012 року між ОСОБА_11 та ОСОБА_13 та протоколу очної ставки від 10.04.2012 року між ОСОБА_6 та ОСОБА_13 останній підтвердив те, що дійсно ОСОБА_10 надав ОСОБА_6 грошові кошти у сумі 105 000 євро та ОСОБА_11 грошові кошти у сумі 50 000 євро (т. 5 а.с. 98-101 т. 4 а.с. 172- 174).

Крім того, відповідно до протоколу виїмки від 13.02.2012 року, проведеної у ТОВ «Авто-Альянс», вилучено документи, що підтверджують спільну діяльність ОСОБА_9 і вказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 2-3, т. 5 а.с. 110). Документи вилучені 13.02.2012 під час виїмки проведеної у ТОВ «Авто-Альянс» контракти, установчі та платіжні документи в підтверджують те, що дійсно ОСОБА_10 спільно з ТОВ «Авто-Альянс» поставляв на територію України автомобілі (т. 3 а.с. 4-28, т. 5 а.с. 111-124). Протокол виїмки від 13.02.2012 року проведеної у ПП «Екатерина» також підтверджує спільну діяльність ОСОБА_9 і вказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 30-31, т. 5 а.с. 126). Документи вилучені 13.02.2012 року під час виїмки проведеної у ПП «Екатерина» контракти, установчі та платіжні документи також підтверджують те, що ОСОБА_10 спільно з ПП «Екатерина» поставляв на територію України автомобілі (т. 3 а.с. 32-89, т. 5 а.с. 127-149). Протокол виїмки від 13.02.2012 року проведеної у ПП «Автоцентр» вилучено документи що підтверджують спільну діяльність ОСОБА_9 і вказаного підприємства по поставці автомобілів з ОСОБА_8 на територію України (т. 3 а.с. 91-92, т. 5 а.с. 150). Документи вилучені 13.02.2012 року під час виїмки проведеної у ПП «Автоцентр» контракти, установчі та платіжні документи підтверджують те, що ОСОБА_10 спільно з ПП «Автоцентр» поставляв на територію України автомобілі (т. 3 а.с. 93-159, т. 5 а.с. 151-170).

Крім того, в ході судового розгляду в суді першої інстанції досліджено рішення Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_6, ОСОБА_11 (т. 6 а.с. 9-10), яким позов ОСОБА_23 задоволено та стягнуто з них грошові кошти на користь останнього.

Посилання засуджених, викладені ними в апеляціях, на те, що вирок ґрунтується лише на показаннях потерпілого та суперечливих показаннях свідків, а у справівідсутні докази про причетність їх до скоєного злочину є безпідставними та спростовуються даними, які містяться в матеріалах кримінальної справи, які суд першої інстанції дослідив у відповідності з вимогами кримінально-процесуального закону та надав їм належну оцінку.

Колегія суддів не приймає до уваги доводи сторони захисту та самих засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6, викладені в апеляціях, про те, що між ними та потерпілим ОСОБА_9 існували цивільно-правові відносини, оскільки потерпілий від злочину вправі вільно обирати спосіб захисту своїх порушених прав та вправі звернутись як в рамках кримінальної справи так і в порядку цивільного судочинства після завершення кримінальної справи, під час розгляду кримінальної справи до або під час її розслідування з цивільним позовом. В рішенні Ладижинського міського суду Вінницької області від 01.06.2012 року про стягнення боргу з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 на користь потерпілого ОСОБА_9 підтверджується факт отримання грошових коштів, однак судом першої інстанції в межах цивільного судочинства не досліджувався факт, яким саме шляхом отримані дані кошти, що і було предметом розгляду кримінальної справи за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_6

Крім того, вирішуючи питання про кваліфікацію дій засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 суд прийняв до уваги постанову Пленуму Верховного Суду України від 6.11.2009 року № 10 «Про судову практику у справах про злочини проти власності», з якої вбачається, що відповідно до ст. 190 КПК України шахрайство це заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою. Обман (повідомлення потерпілому неправдивих відомостей або приховування певних обставин) чи зловживання довірою (недобросовісне використання довіри потерпілого) при шахрайстві застосовуються винною особою з метою викликати у потерпілого впевненість у вигідності чи обов'язковості передачі їй майна або права на нього. Обов'язковою ознакою шахрайство є добровільна передача потерпілим майна чи права на нього. Зловживання довірою полягає у недобросовісному використанні довіри з боку потерпілого коли винний використовує особливі довірчі стосунки, які склались між ним та власником чи володільцем майна.

Суд першої інстанції критично оцінив показання засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6В та вважав їх такими, що мають наметі введення суду в оману та уникнення від кримінальної відповідальності за вчинений злочин, оскільки саме дії засуджених ОСОБА_4 та ОСОБА_6 свідчать про прямий умисел на шахрайське заволодіння майном потерпілого ОСОБА_9 шляхом обману та зловживанням довіри останнього.Показання засуджених були належним чином проаналізовані судом першої інстанції і їм у вироку дана правильна оцінка.

Крім цього, колегія суддів вважає, що твердження захисту про порушення права на захист ОСОБА_4 та про позбавлення права на ознайомлення з матеріалами справи є необґрунтованими. Судом першої інстанції ОСОБА_4 було призначено захисника, оскільки представляти інтереси обох підсудних не може один захисник. ОСОБА_4 не скористався своїм правом укласти угоду з іншим адвокатом та погодився на захист адвокатом ОСОБА_7 Також, на думку колегії суддів, доводи апелянта про те, що порушено право на захист при виконанні вимог ст.ст.218-220 КПК України спростовуються протоколом про оголошення обвинуваченому про закінчення досудового слідства (а.с. 278 т. 5) та протоколом про предявлення обвинуваченому і його захиснику матеріалів справи (а.с.279 т. 5).

За таких обставин, суд першої інстанції повно, всебічно та об'єктивно дослідивши усі зібрані по справі докази, надавши належну оцінку матеріалам справи, дійшов правильного висновку про доведеність винуватості засуджених ОСОБА_4 у заволодіннічужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою, у великих розмірах, та ОСОБА_6 у заволодіннічужим майном шляхом обману та зловживаючи довірою, у великих розмірах, вчинене повторно.

Таким чином, у справі не встановлено таких суперечностей у доказах, які б могли бути перешкодою для правильного вирішення даної справи.

Що стосується доводів захисника ОСОБА_7 про те, що характер правовідносин, які виникли між засудженими та потерпілим підлягають регулюванню цивільним та господарським законодавством України, а не кримінальним, то вони не заслуговують на увагу, оскільки це питання було предметом дослідження суду і у вироку йому була дана належна оцінка

Будь-яких порушень вимог закону, які могли потягнути за собою скасування вироку, на що посилаються апелянти, не встановлено.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що докази по справі є цілком допустимими, зібраними у відповідності до кримінально-процесуального закону.

Отже, суд повно, всебічно і обєктивно розглянув справу, у вироку дав належну оцінку всім доказам, та дійшов обґрунтованого висновку про доведеність винності ОСОБА_4 та ОСОБА_6 у вчиненні вказаних злочинів, і обґрунтовано постановив обвинувальний вирок.

Кваліфікація дій засуджених за ст. 190 ч. 4 КК України є правильною.

Міра покарання ОСОБА_4 та ОСОБА_6 призначена з дотриманням вимог ст. 65 КК України, за своїм видом та розміром є справедливою, відповідає тяжкості вчиненого злочину та особам засуджених, є необхідною для їх виправлення та перевиховання.

При призначенні покарання, суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості скоєного, особи засуджених, які раніше не судимі, відношення засуджених до скоєння злочину та конкретні обставини справи, відсутність обтяжуючих та помякшуючих покарання обставин, не відшкодування потерпілому заподіяної шкоди, та з урахуванням всіх цих обставин обґрунтовано прийшов до висновку про необхідність виправлення засуджених в умовах ізоляції від суспільства, оскільки саме такий вид покарання є необхідним та достатнім для їх виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів.

Підстав для скасування вироку та направлення справи на новий судовий розгляд чи закриття справи за відсутністю в діях ОСОБА_4 та ОСОБА_6В складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 4 КК України, за викладеними в апеляціях мотивами, колегія суддів не вбачає.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України 1960 року, п.11 розділу 11 Перехідних положень КПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляції засуджених ОСОБА_3 та ОСОБА_4, адвоката ОСОБА_5 в інтересах засудженого ОСОБА_6, адвоката ОСОБА_7 в інтересах засудженого ОСОБА_4 залишити без задоволення, а вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 1 листопада 2016 року щодо ОСОБА_6 та ОСОБА_4 без змін.

Ухвала може бути оскаржена до суду касаційної інстанції.

Судді: (підписи)

Згідно з оригіналом.

Суддя: