Ухвала суду № 65110671, 28.02.2017, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 р.м.ОдесаСправа № 814/339/15

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - Танасогло Т.М.,

суддів - Бойка А.В.,

- Яковлєва О.В.,

при секретарі - Осавуляк О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року у справі за адміністративним позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування вимоги, податкового повідомлення-рішення та рішення -,

В С Т А Н О В И Л А :

У лютому 2015 року ОСОБА_2 (далі - ОСОБА_2) звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області (далі - відповідач). З урахуванням заяви про збільшення позовних вимог, позивач просить суд визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 22 січня 2015 року № Ф-0000181701, скасувати податкове повідомлення-рішення від 06 лютого 2015 року № 0002011701, а також рішення про застосування штрафних санкцій від 06 лютого 2015 року № 0002021701.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року адміністративний позов задоволений.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, Державна податкова інспекція в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить постанову суду скасувати та ухвалити нову, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

У грудні 2014 року - січні 2015 року відповідачем проведена документальна планова виїзна перевірка позивача, результати якої оформлені актом від 22 січня 2015 року № 17/14-05-17-01/НОМЕР_1. /т. 1 а. с. 46-65/

Перевіркою виявлено наступні порушення, що стали підставою для прийняття оскаржуваних позивачем рішень суб'єкта владних повноважень:

- п. 6 ст. 128 Господарського кодексу України, п. 177.10 ст. 177 Податкового кодексу України (далі - ПК України), а саме: неналежне ведення обліку витрат та порушення порядку подання декларації про доходи за 2013 рік. (завищення витрат на суму 179 416,20 грн.);

- п. 138.4 ст. 138, п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139, п. 164.1 ст. 164, п. 177.2, 177.4 ст. 177 ПК України, в результаті чого занижено податок на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 29 008,12 грн.;

- п. 57.1 ст. 57 ПК України в частині заниження сплати податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб за 2013 рік на суму 29 008,12 грн. по строку сплати 19 лютого 2014 року;

- п. 2 ч. 1 ст. 7 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", в результаті чого встановлено заниження єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 62 257,43 грн.

22 січня 2015 року відповідач виніс вимогу про сплату боргу № Ф-0000181701 на суму єдиного внеску 62 257,43 грн., а 06 лютого 2015 року прийняв рішення № 0002021701, яким застосував до позивача штрафні санкції за донарахування єдиного внеску в сумі 3 112,87 грн. /т. 1 а. с. 66, 78/

06 лютого 2015 року відповідач виніс податкове повідомлення-рішення № 0002011701 на суму 36 260,15 грн., у тому числі: 29 008,12 грн. основного зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб і 7 252,03 грн. штрафних (фінансових) санкцій. /т. 1 а. с. 76/

Не погоджуючись з вищевказаним (податковим повідомленням-рішенням, вимогою та рішенням про застосування щодо нього штрафних санкцій), позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що станом на дату розгляду справи детальний опис виявлених перевіркою порушень з посиланням на первинні документи, податковим органом не було надано, в результаті чого відповідачем не було доведено законність висновків акту перевірки, відповідно до якого прийняті оскаржувані вимога, рішення та податкове повідомлення-рішення, чим порушено ним положення ч.2 ст.71 КАС України.

Колегія суддів вважає такий висновок суду першої інстанції таким, що відповідає вимогам Конституції України, Кодексу адміністративного судочинства України, Податковому кодексу України, Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування».

В апеляційній скарзі вказується на те, що вказана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим апелянтом ставиться питання про скасування постанови Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року та ухвалення нової постанови, якою у задоволенні адміністративного позову відмовити в повному обсязі.

Колегія суддів не погоджується з таким доводом апелянта з огляду на наступне.

На підставі п. 177.2 ст. 177 ПК України об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та негрошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи - підприємця.

Згідно п. 177.4 ст. 177 ПК України до переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Як вбачається з акту перевірки відповідачем було встановлено, що згідно наданих позивачем під час перевірки первинних документів та книг обліку доходів і витрат ф № 10, позивач у 2013 році до складу витрат включив товари, які не реалізовано, на суму 171 593,20 грн., чим порушив п. 138.4 ст. 138 ПК України, згідно якого витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (редакція станом на 01 січня 2013 року).

Також, в акті перевірки зазначено про включення позивачем до складу витрат за 2013 рік суми ПДВ, сплаченої до бюджету, у розмірі 7 823,00 грн., чим порушено п.п. 139.1.6 п. 139.1 ст. 139 ПК України, згідно якого не включаються до складу витрат суми податку на прибуток, а також податків, установлених пунктом 153.3 статті 153 та статтею 160 цього Кодексу; податку на додану вартість, включеного до ціни товару (роботи, послуги), що придбаваються платником податку для виробничого або невиробничого використання, податків на доходи фізичних осіб, які відраховуються із сум виплат таких доходів згідно з розділом IV цього Кодексу.

Окрім того, на підставі вказаних порушень виявлених відповідачем під час перевірки, ним був прийнятий висновок про заниження позивачем єдиного соціального внеску за 2013 рік на суму 62 257,43 грн.

Проаналізувавши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що висновок суду першої інстанції про недоведеність податковим органом висновків, які були зазначені ним в акті перевірки від 22 січня 2015 року №17/14-05-17-01/НОМЕР_1 щодо завищення позивачем витрат і включення до складу витрат сум ПДВ є правильним, з огляду на наступне.

Порядком оформлення результатів документальних перевірок з питань дотримання податкового, валютного та іншого законодавства, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України від 22 грудня 2010 року № 984 (який був чинним на момент проведення перевірки позивача), визначено акт перевірки як службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки фінансово-господарської діяльності платника податків і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Згідно вимог вищевказаного Порядку, акт документальної перевірки повинен містити систематизований виклад виявлених під час перевірки фактів порушень норм податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

За результатами документальної перевірки в акті викладаються всі суттєві обставини фінансово-господарської діяльності платника податків, які мають відношення до фактів виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби.

Факти виявлених порушень податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та в повній мірі, із посиланням на первинні або інші документи, які зафіксовані в бухгалтерському та податковому обліку, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи первинні документи, а саме акт перевірки та додатки, які являються носієм доказової інформації щодо порушення позивачем податкового законодавства, колегія суддів не вбачає розшифровки по нереалізованим товарам на суму 171 593,20 грн. і включення до складу витрат ПДВ у розмірі 7 823,00 грн. з посиланням на первинні документи.

При цьому, з письмових пояснень ОСОБА_2 від 02 жовтня 2015 року вбачається, що позивачем в книзі обліку доходів та витрат були враховані суми без ПДВ, що відповідає даним декларації за 2013 рік, на підтвердження цього позивачем надано відповідні докази. /т. 3 а. с. 200-202/

Окрім того на підтвердження відсутності з боку позивача будь-яких порушень норм податкового законодавства ним надано до суду необхідні первинні документи, а саме: книги обліку доходів і витрат, видаткові накладні, звіти про продаж товарів, виписки по особовому рахунку та інше. /. 1 а. с. 12-45, 85-156, т. 2 а. с. 2-210, т. 3 а. с. 1-137/

При цьому, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про те, що не має можливостей для самостійного обрахування валових витрат позивача відповідно до його первинних документів, оскільки це підміняло б бухгалтерський облік та податкову перевірку.

В свою чергу, як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції неодноразово зупиняв провадження у справі за клопотанням відповідача для надання додаткових доказів, однак ні до суду першої, ні до суду апеляційної інстанції, детального опису виявлених перевіркою порушень з посиланням на первинні документи, податковим органом надано не було.

Аналізуючи вищевикладене, колегія суддів вважає правильним висновок суду першої інстанції щодо задоволення в повному обсязі позовних вимог ФОП ОСОБА_3, оскільки відповідачем не було доведено законність висновків акту перевірки, відповідно до якого прийняті оскаржувані вимога, рішення та податкове повідомлення-рішення, чим порушено ним положення ч.2 ст.71 КАС України.

На підставі викладеного, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст.200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст. 198, 200, 205, 206 КАС України, колегія суддів,

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції в Інгульському районі м. Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі (після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції).

Головуючий: Т.М. Танасогло

Суддя: А.В. Бойко

Суддя: О.В. Яковлєв