Ухвала суду № 65110026, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/18346/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року по справі № 826/7183/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Центральна енергетична компанія» до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Централізована енергопостачальна компанія» звернулось до суду із позовом до Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві про:

визнання дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо проведення опису майна позивача, в результаті якого складено акт опису майна від 07.08.2014 року №10 незаконними;

визнання незаконними дій Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві щодо визнання в акті опису від 07.08.2014 року №10 майна позивача, переліченого в акті, описаним;

зобов'язання Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відкликати акт опису майна від 07.08.2014 року №10.

Справа переглядалася судами неодноразово.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року у даній справі позов задоволено частково. Визнано дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо проведення опису майна ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія», в результаті якого складено акт опису майна № 10 від 07 серпня 2014 року протиправними. Визнано протиправними дії ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві щодо визнання в акті опису № 10 від 07 серпня 2014 року майна ТОВ «Централізована енергетична компанія», перелічені в акті, описаним. Визнано протиправним та скасовано акт опису майна № 10 від 07 серпня 2014 року, складений ДПІ у Дарницькому районі ГУ ДФС у м. Києві.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Дарницькому районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено опис майна позивача, за наслідками якого складено акт від 07.08.2014 року №10.

Позивач, посилаючись на протиправність дій контролюючого органу по проведенню опису майна товариства, що призвело до неправомірного включення майна позивача до оскаржуваного акту від 07.08.2014 року №10, звернувся до суду з даним позовом.

Також, позовні вимоги мотивовано тим, що у позивача існувала переплата на рахунку по сплаті у січні-лютому 2014 року авансових внесків з податку на прибуток, а тому товариство неодноразово зверталось до контролюючого органу з листами про перерахунок суми у розмірі 122256,00 грн. в рахунок погашення авансового внеску з податку на прибуток за березень 2014 року (107541,00 грн.) та часткового погашення авансованого внеску з податку на прибуток за квітень 2014 року (14715,00 грн.), що відповідачем, на порушення вимог Податкового кодексу України, не було зроблено.

Задовольняючи позов частково, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до п. 87.2 статті 87 Податкового кодексу України джерелами погашення податкового боргу платника податків є будь-яке майно такого платника податків з урахуванням обмежень, визначених цим Кодексом, а також іншими законодавчими актами.

Згідно п. 87.3 статті 87 Податкового кодексу України не може бути використано як джерело погашення податкового боргу платника податків, зокрема, майно, яке належить на правах власності іншим особам та перебуває у володінні або користуванні платника податків, у тому числі (але не виключно) майно, передане платнику податків у лізинг (оренду), схов (відповідальне зберігання), ломбардний схов, на комісію (консигнацію); давальницька сировина, надана підприємству для переробки, крім її частини, що надається платнику податків як оплата за такі послуги, а також майно інших осіб, прийняті платником податків у заставу чи заклад, довірче та будь-які інші види агентського управління.

Пунктом 88.1 статті 88 Податкового кодексу України передбачено, що з метою забезпечення виконання платником податків своїх обов'язків, визначених цим Кодексом, майно платника податків, який має податковий борг, передається у податкову заставу.

Відповідно до пункту 89.1. Податкового кодексу України право податкової застави виникає у разі: несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної платником податків у податковій декларації, - з дня, що настає за останнім днем зазначеного строку; несплати у строки, встановлені цим Кодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючим органом, - з дня виникнення податкового боргу.

Відповідно до п. 89.2 статті 89 Податкового кодексу України з урахуванням положень цієї статті право податкової застави поширюється на будь-яке майно платника податків, яке перебуває в його власності (господарському віданні або оперативному управлінні) у день виникнення такого права і балансова вартість якого відповідає сумі податкового боргу платника податків, крім випадків, передбачених пунктом 89.5 цієї статті, а також на інше майно, на яке платник податків набуде прав власності у майбутньому.

Відповідно до статей 88-90, 92, 93 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави органами доходів і зборів, що затверджений наказом Міністерства доходів і зборів України від 10 жовтня 2013 року №572, проведення опису майна має відбуватися чітко за процедурою визначеною у зазначеному Порядку.

Так, пунктом 1.9 Порядку № 572 визначено, що у разі, якщо балансова вартість майна, на яке поширюється податкова застава, є меншою ніж сума податкового боргу платника податків, право податкової застави поширюється на таке майно.

Таким чином, обов'язковою передумовою для опису майна платника у податкову заставу є визначення його балансової вартості.

Окрім цього, пунктом 1.12 Порядку № 572 визначено, що повідомлення про виникнення права податкової застави міститься у податковій вимозі, яка надсилається платнику податків відповідно до вимог статті 59 розділу II Кодексу.

Пунктом 2.1 Порядку № 572 передбачено, що опис майна у податкову заставу здійснюється на підставі рішення про опис майна у податкову заставу (додаток 1). Таке рішення приймається керівником органу доходів і зборів і надається платнику податків, що має податковий борг.

Пунктом 2.2 цього ж Порядку визначено, що майно, на яке поширюється право податкової застави, оформлюється актом опису майна за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку. Акти опису майна реєструються у журналі реєстрації актів опису майна.

З урахуванням наведених законодавчих норм та з огляду на зміст позовних вимог до предмета доказування у даній справі належать обставини, що свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість застосування процедури податкової застави та дотримання контролюючим органом умов та порядку у процесі застосування цієї процедури.

Як встановлено судами, підставою для прийняття спірного акту стала наявність податкового боргу у позивача, що на день проведення опису майна становила понад 12 млн. грн. самостійно визначеного зобов'язання зі сплати податку з орендної плати за землю.

Відповідно до довідки про заборгованість ТОВ «Централізована енергопостачальна компанія» станом на 18 травня 2015 року, заборгованість останнього становить 15408052,67 грн.

11 лютого 2013 року заступником начальника ДПІ у Дарницькому районі м. Києва ДПС було прийнято рішення про опис майна у податкову заставу, яке направлено позивачу рекомендованим повідомленням 15 лютого 2013 року та отримано представником позивача за довіреністю 19 лютого 2013 року.

Між тим, матеріали справи не містять доказів про направлення, в силу п. 1.12 Порядку № 572 повідомлення про виникнення права податкової застави, у зв'язку із чим позивач був позбавлений права бути ознайомленим із її виникненням.

Як вбачається з матеріалів справи, акт опису майна зі сторони позивача підписано ОСОБА_3 та ОСОБА_4, які були залучені контролюючим органом в якості понятих.

Однак, в силу положень Порядку № 572, лише після складання податковим керуючим акту відмови платника від опису майна у податкову заставу, останній може залучити понятих до підпису в акті опису майна.

При цьому, в порушення пп. 2.3, 2.4 Порядку № 572 контролюючим органом не було складено акту відмови платника податків від опису майна у податкову заставу.

Отже, вимоги Порядку № 572 відповідачем було порушено, що призвело до складання акту опису майна з порушенням порядку, передбаченого чинним законодавством.

Крім того, відповідачем в порушення вимог п. 1.9 Порядку № 572 не надано доказів направлення запиту позивачу про надання переліку майна, яке перебуває на його балансі з метою проведення вартісної оцінки.

Таким чином, суди обґрунтовано дійшли висновку про те, що позовні вимоги позивача є законними та такими, що підлягають задоволенню, оскільки під час складання опису майна у податкову заставу відповідачем було порушено вимоги Податкового кодексу України та Порядку № 572.

Жодних пояснень стосовно способу та порядку проведення оцінки майна позивача відповідачем надано не було.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для часткового задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дарницькому районі Головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 07 червня 2016 року та постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 лютого 2016 року по справі № 826/7183/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Бухтіярова І.О. підпис Юрченко В.П.