Ухвала суду № 65110013, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/11992/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Головчук С.В.,

та секретаря Музички Н.В., за участю представника позивача Василенко А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за позовом ПАТ "Укртрансгаз" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови,

встановила:

Публічне акціонерне товариство «Укртрансгаз» (далі- ПАТ «Укртрансгаз») звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві від 24 вересня 2015 року ВП №44213473 про стягнення з ПАТ «Укртрансгаз» штрафу у розмірі 680,00 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ПАТ "Укртрансгаз" подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати, а в справі ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Перевіривши доводи касаційної скарги, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві за результатами розгляду заяви про примусове виконання наказу №6/521, виданого 27 травня 2014 року Господарським судом міста Києва про зобов'язання ПАТ «Укртрансгаз» не чинити перешкод ПАТ «Укрнафта» у здійсненні його права власності на природний газ загальним обсягом 2061805,134 тис.куб.м., у тому числі у його відборі з підземних сховищ газу та його реалізації промисловим споживачам - виробникам азотних мінеральних добрив, який зберігається в підземних сховищах газу ПАТ «Укртрансгаз», винесено постанову про відкриття виконавчого провадження від 29 липня 2014 року (ВП №44213473).

У межах вказаного виконавчого провадження головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві у зв'язку з тим, що боржником станом на 24 вересня 2015 року до відділу не подано документального підтвердження виконання рішення суду, винесено постанову про накладення штрафу від 24 вересня 2015 року, якою на боржника - ПАТ «Укртрансгаз» - накладено штраф у розмірі 680,00 грн.

Не погоджуючись з діями відповідача при здійсненні виконавчих дій у виконавчому провадженні ВП № 44213473 та вважаючи неправомірними оскаржувану постанову ПАТ «Укртрансгаз» звернувся до суду з даним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що при здійсненні виконавчих дій відділ державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а оскаржувана постанова прийнята відповідачем відповідно до норм Закону України «Про виконавче провадження».

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи справу в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України, зробили помилкові висновки, що вимоги позивача слід вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Згідно зі статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України, у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ. До адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 121-2 Господарського процесуального кодексу України (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин) скарги на дії чи бездіяльність органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів можуть бути подані стягувачем, боржником або прокурором протягом десяти днів з дня вчинення оскаржуваної дії, або з дня, коли зазначеним особам стало про неї відомо, або з дня, коли дія мала бути вчинена.

Скарги на дії органів державної виконавчої служби розглядаються господарським судом, про час і місце якого повідомляються ухвалою стягувач, боржник чи прокурор та орган виконання судових рішень. Неявка боржника, стягувача, прокурора чи представника органу державної виконавчої служби в судове засідання не є перешкодою для розгляду скарги.

За результатами розгляду скарги виноситься ухвала, яка надсилається стягувачеві, боржникові та органові виконання судових рішень. Ухвалу може бути оскаржено у встановленому цим Кодексом порядку.

Таким чином, юрисдикція адміністративних судів не поширюється на публічно-правові справи про оскарження дій органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів.

Оскільки у справі, що розглядається, суди помилково прийняли до свого провадження і розглянули справу, яка не відноситься до юрисдикції адміністративних судів, ухвалені в цій справі судові рішення підлягають скасуванню із закриттям провадження в ній.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 30 червня 2015 року справа №21-278а15.

Згідно пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи, що відкриття провадження у цій справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, прийняті по справі постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року, у відповідності до положень частини 1 статті 228 КАС України підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 155, 157, 220, 221, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" задовольнити частково.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 29 лютого 2016 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 19 квітня 2016 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови скасувати.

Провадження у справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртрансгаз" до Відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві про визнання протиправною та скасування постанови закрити.

Роз'яснити Публічному акціонерному товариству "Укртрансгаз" право на звернення до суду в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий Заїка М.М.

Судді Загородній А.Ф.

Головчук С.В.