Ухвала суду № 65110010, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"28" лютого 2017 р. м. Київ К/800/30456/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Бухтіярової І.О.

Приходько І.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року по справі № 819/357/16 за позовом Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Тернопільський радіозавод «Оріон» звернулось до суду з позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 04.01.2016 року.

Постановою Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року, позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від № 0000042201 04.01.2016 року в частині збільшення грошового зобовязання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 361534,82 грн. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти рішення, яким задовольнити позов у повному обсязі.

Відповідач у своїй касаційній скарзі просить рішення судів скасувати, у задоволенні позову відмовити в повному обсязі.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що працівниками податкового органу на підставі направлення від 01.12.2015 року № 016154, виданого Тернопільською ОДПІ, та наказу № 2065 від 01.12.2015 року проведена документальна позапланова перевірка ПАТ «ТРЗ «Оріон» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині правильності нарахування та повноти сплати до бюджету податку на додану вартість за наслідками здійснення операцій з Підприємством об`єднання громадян «Брендоборонмаркет» Громадської організації «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» за період з 01.10.2014 року по 31.12.2014 року, з 01.02.2015 року по 28.02.2015 року та з 01.04.2015 року по 31.05.2015 року, з ТОВ «Платан-Україна» за період з 01.06.2015 року по 30.06.2015 року, з ТОВ «Рекома» та ПМП «Екран» за період з 01.07.2015 року по 31.07.2015 року.

За результатами проведеної перевірки 21.12.2015 року Тернопільською ОДПІ складений акт №7120/22-02/22607719.

На підставі акту перевірки Тернопільською ОДПІ прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.01.2016 року №0000042201 про збільшення грошового зобовязання з податку на додану вартість в розмірі 651463,75 грн., в т.ч. основного платежу в сумі 521171,00 грн. та штрафних санкцій в сумі 130292,75 грн. за порушення позивачем п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України.

Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позов частково, виходили з того, що податкові накладні №3 від 06.07.2015 року та №6 від 16.07.2015 року, сформовані (виписані) ПМП «Екран» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон», а також податкові накладні №2 від 02.10.2014 року, №65 від 21.10.2014 року, №100 від 31.10.2014 року, №96 від 29.12.2014 року, №13 від 05.02.2015 року, №11 від 04.04.2015 року, №29 від 16.04.2015 року, №33 від 21.04.2015 року, №47 від 24.04.2015 року, №45 від 24.04.2015 року, № 48 від 24.04.2015 року, №61 від 28.04.2015 року, №62 від 28.04.2015 року, №63 від 28.04.2015 року, №64 від 28.04.2015 року, №65 від 28.04.2015 року, №9 від 14.05.2015 року, №13 від 19.05.2015 року, №12 від 19.05.2015 року, № 14 від 19.05.2015 року, №16 від 19.05.2015 року, №23 від 25.05.2015 року, №43 від 28.05.2015 року, №44 від 28.05.2015 року сформовані (виписані) ПОГ «Брендоборонмаркет» ГО «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон» в порушення п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України.

Разом з тим, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що вказані висновки судів не можна вважати такими, що зроблені на підставі повно та всебічно досліджених встановлених фактичних обставин справи.

Так, вирішуючи спір по суті, попередні судові інстанції, посилаючись на положення Податкового кодексу України, дійшли правильного висновку, що правові наслідки у вигляді виникнення права платника податку на формування складу витрат та податкового кредиту наступають лише у разі реального (фактичного) вчинення господарських операцій з придбання товарів/робіт/послуг з метою їх використання у власній господарській діяльності, що має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, які містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що реальність господарських операцій позивача з контрагентами ПОГ «Брендоборонмаркет» ГО «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності», з ТОВ «Платан-Україна», з ТОВ «Рекома» та ПМП «Екран» при виконанні спірних договорів підтверджується первинними документами податкового обліку: податковими накладними, видатковими накладними, квитанціями на доставку товару поштою (експрес-накладні), прихідними ордерами, копіями посвідчень на відрядження, копіями платіжних вимог. А також встановлено дотримання позивачем спеціальних вимог щодо документального підтвердження сум, віднесених до податкового кредиту у відповідній сумі.

За наведених підстав, суди дійшли обґрунтованих висновків щодо наявності підстав для визнання протиправним та скасування спірного податкового повідомлення-рішення в частині збільшення грошового зобов'язання підприємства з податку на додану вартість в розмірі 361534,82 грн. та, відповідно, необхідності задоволення вимог у цій частині позову.

Між тим, як вбачається з матеріалів справи, підставою для висновку про завищення позивачем податкового кредиту, серед інших, слугували доводи податкового органу, з якими погодились суди, про порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, вказавши, що відповідні накладні згідно переліку оформлені не на повну суму податкових зобов'язань продавця з врахуванням дати виникнення податкових зобов'язань останнього.

У цій частині колегія суддів вважає зазначені висновки судів попередніх інстанцій такими, що зроблені без повного з'ясування обставин, що мають значення для вирішення спору, а відтак судові рішення не можуть вважатись такими, що відповідають вимогам законності та обґрунтованості, що встановлені статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, статтею 159 КАС України визначено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У зв'язку із наведеними процесуальними приписами суди повинні неухильно додержуватись вимог про законність і обґрунтованість рішення у справі.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги адміністративного судочинства вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а також правильно тлумачити ці норми.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

У мотивувальній частині рішення, зокрема, слід наводити дані про встановлені судом обставини, що мають значення для справи, їх юридичну оцінку та визначені відповідно до них правовідносини, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні грошових та інших майнових вимог. Встановлюючи наявність або відсутність фактів, якими обґрунтовувалися вимоги чи заперечення, визнаючи одні та відхиляючи інші докази, суд має свої дії мотивувати та враховувати, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Наведене кореспондує приписам постанови Пленуму Верховного Суду України №11 «Про судове рішення», якою визначено, що мотивувальна частина рішення повинна містити встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридичну оцінку, а також оцінку всіх доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні позовних вимог. Визнаючи одні і відхиляючи інші докази, суд має це обґрунтувати. Мотивувальна частина кожного рішення повинна мати також посилання на закон та інші нормативні акти матеріального права.

Висновки судів про те, що у діях позивача мало місце порушення вимог чинного податкового законодавства засновані на припущеннях, оскільки судами не надано оцінки доводам позивача та відповідним первинним документам щодо проведення перевірки без урахування та дослідження всіх обставин, які мали місце при здійсненні господарських операцій між позивачем та його контрагентами. При цьому, вказані висновки зроблені судами без урахуванням вимог ч.2 ст.71 КАС України, якою саме на відповідача покладено обов'язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності в адміністративних справах у разі, якщо відповідач заперечує проти позову

Разом з тим, судами не були враховані приписи частини 1 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України щодо здійснення розгляду і вирішення справ в адміністративних судах на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. За змістом частин 4, 5 статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів; на суд покладається обов'язок вживати передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи; зобов'язує суд запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

Під час розгляду даної справи судам необхідно забезпечити рівні права учасників процесу у наданні ними доказів для всебічного, повного дослідження та вивчення усіх обставин справи, необхідних для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення.

Так, в процесі розгляду даної справи судами не було надано оцінки письмовим доказам, що підтверджують достовірність та повноту даних, викладених безпосередньо в акті перевірки, на підставі висновків якого було прийнято спірне податкове повідомлення-рішення. Також не досліджено належних та допустимих доказів, як то відповідних первинних документів та пояснень відповідальних осіб, з метою підтвердження, або спростування доводів позивача щодо встановлених фактичних обставин у межах спірних правовідносин, зокрема, при аналізі податкових накладних, судами не враховано пояснення позивача в частині формування податкового кредиту на суму 289928,93 грн. по 26 податковим накладним: №3 від 06.07.2015 року та №6 від 16.07.2015 року, сформовані (виписані) ПМП «Екран» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон», а також податкові накладні №2 від 02.10.2014 року, №65 від 21.10.2014 року, №100 від 31.10.2014 року, №96 від 29.12.2014 року, №13 від 05.02.2015 року, №11 від 04.04.2015 року, №29 від 16.04.2015 року, №33 від 21.04.2015 року, №47 від 24.04.2015 року, №45 від 24.04.2015 року, № 48 від 24.04.2015 року, №61 від 28.04.2015 року, №62 від 28.04.2015 року, №63 від 28.04.2015 року, №64 від 28.04.2015 року, № 65 від 28.04.2015 року, №9 від 14.05.2015 року, №13 від 19.05.2015 року, №12 від 19.05.2015 року, № 14 від 19.05.2015 року, №16 від 19.05.2015 року, №23 від 25.05.2015 року, №43 від 28.05.2015 року, №44 від 28.05.2015 року сформовані (виписані) ПОГ «Брендоборонмаркет» ГО «Комітет з питань протидії корупції та організованій злочинності» на адресу ПАТ ТРЗ «Оріон».

При цьому, суди, без надання належної правової оцінки вказаному епізоду, обмежились констатацією факту щодо порушення позивачем вимог п.187.1 ст.187, п.198.1, п.198.2 ст.198, п.201.1, п.201.4, п.201.7 ст.201 ПК України, вказавши, що відповідні накладні оформлені не на повну суму податкових зобов'язань продавця з врахуванням дати виникнення податкових зобов'язань, у зв'язку з чим, на думку судів, ПАТ ТРЗ «Оріон» завищено склад податкового кредиту.

У той же час, надаючи оцінку правомірності дій позивача, судам необхідно дослідити правовий механізм регулювання спірних правовідносин з відповідним розмежуванням висновків щодо передумов та наслідків господарських операцій, з урахуванням необхідності встановлення власне сутності юридичних фактів у їх сукупності, що складають зміст досліджуваних правовідносин у даній справі.

Під час розгляду даної справи, у тому числі необхідно враховувати, що статтею 2 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що рішення Європейського суду з прав людини (надалі - також «ЄСПЛ») є обов'язковими для виконання Україною. У статті 16 вказаного Закону прямо закріплюється, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (надалі також - «Конвенція») та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В світлі висновку, викладеному у пункті 25 Рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України», суд зобов'язаний надавати відповідь на кожен із специфічних, доречних та важливих доводів заявника.

У свою чергу ч. 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія).

Вказані вимоги чинного законодавства зобов'язують суди при вирішенні справи у кожному конкретному випадку встановити та надати вичерпну оцінку фактичним обставинам у межах спірних правовідносин, з метою з'ясування об'єктивних причин та факторів, що зумовили настання для платника податків негативних наслідків у вигляді порушеного права, що підлягає захисту. При цьому, з урахуванням вимог чинного процесуального законодавства, суди повинні перевірити відповідність рішення контролюючого органу вимогам, зокрема, принципу обґрунтованості, справедливості та співрозмірності заподіяної платником шкоди державним інтересам та настання відповідальності останнього за такі дії.

З урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України звертає увагу на те, що судам слід перевірити обґрунтованість їх висновків в частині відмови у задоволенні позовних вимог у контексті викладеного застосування норм чинного законодавства.

Вказане, на думку судової колегії Вищого адміністративного суду України, унеможливлює визнання прийнятих судових рішень законними та обґрунтованими у відповідності до припису статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема, у частині відмови у позові на суму 289928,93 грн.

Допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права унеможливили встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, а, отже, відповідно до ч. 2 ст. 227 КАС України є підставою для часткового скасування ухвалених у справі судових рішень та направлення справи на новий розгляд у відповідній частині до суду першої інстанції. В решті - рішення судів попередніх інстанцій підлягають залишенню без змін.

Під час нового розгляду справи необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з'ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінити докази, що мають юридичне значення для її розгляду і вирішення спору по суті, і в залежності від встановленого, правильно визначити норми матеріального права, що підлягають застосуванню до спірних правовідносин, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Керуючись ст.ст. 160, 210- 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги Публічного акціонерного товариства «Тернопільський радіозавод «Оріон» та Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби України в Тернопільській області задовольнити частково.

Ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 17 жовтня 2016 року та постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 15 червня 2016 року по справі № 819/357/16 скасувати у частині відмови у задоволенні позову про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення № 0000042201 від 04.01.2016 року на суму 289928,93 грн., а справу у цій частині направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

В іншій частині - судові рішення залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили відповідно до вимог ч. 6 ст. 254 КАС України та оскарженню не підлягає.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Приходько І.В. підпис Бухтіярова І.О.