Ухвала суду № 65110007, 22.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"22" лютого 2017 р. м. Київ К/800/44553/13

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Головуючого - Шипуліної Т.М.,

суддів: Бившевої Л.І., Олендера І.Я.,

за участю: секретаря Шевчук П.О.,

представника позивача Струка А.І.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області на постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі №2а-9134/11/1370(25578/12) за позовом Приватного підприємства «Добрий господар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Заслухавши доповідь судді Шипуліної Т.М., пояснення представника позивача, перевіривши доводи касаційної скарги щодо дотримання правильності застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія

В С Т А Н О В И Л А:

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 у задоволенні адміністративного позову Приватного підприємства «Добрий господар» до Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - відмовлено.

Постановою Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 скасовано та прийнято нову постанову, якою позовні вимоги задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011 №0002042321.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області 29.08.2013 звернулась з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 04.09.2013 прийняв її до свого провадження.

В касаційній скарзі відповідач просить скасувати постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 та залишити в силі постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011.

В обґрунтування своїх вимог Державна податкова інспекція у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, зокрема, статті 129 Конституції України, підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», статей 11, 71, 86, 138, 159 Кодексу адміністративного судочинства України.

Перевіривши матеріалами справи наведені у скарзі доводи, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на наступне.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова було проведено документальну позапланову виїзну перевірку Приватного підприємства «Добрий господар» з питань правильності обчислення і своєчасності сплати податків і зборів до бюджету при проведенні взаєморозрахунків з Приватним підприємством «Віалмат електрик», Приватним підприємством «Будспецмонтаж», Приватним підприємством «Львівкомфортгруп-К», Приватним підприємством «Укрпрестижсервіс-М», Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Товариством з обмеженою відповідальністю «Іртас», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко», Приватним підприємством «Універсалбуд» за 2009-2010 pоки.

Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог підпунктів 7.4.1, 7.4.4, 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість», що призвело до заниження податку на додану вартість по нікчемних операціях на загальну суму 111573,00грн.

За результатами перевірки Державною податковою інспекцією у Сихівському районі міста Львова складено акт від 22.07.2011 № 2853/23-209/35227475 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 03.08.2011 №0002042321, яким позивачу визначено податкове зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 139466,25грн., у тому числі основний платіж - 111573,00грн., штрафна санкція - 27893,25грн.

Фактичною підставою для прийняття спірного рішення став висновок податкового органу про відсутність реального здійснення господарських операцій позивача з Товариством з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Товариством з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко», Приватним підприємством «Універсалбуд».

Згідно з підпунктом 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 зазначеного Закону не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з підпунктом 7.2.6 цього пункту).

З наведених законодавчих положень випливає, що умовами реалізації права платника на податковий кредит є фактичне придбання товарів (робіт, послуг) із метою їх використання в господарській діяльності та наявність первинних документів (зокрема, податкових накладних), оформлених у відповідності з вимогами чинного законодавства, на підтвердження факту понесення витрат на їх придбання.

Проте, слід наголосити, що наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов'язані з рухом активів, зміною зобов'язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах.

Якщо певна господарська операція не відбулася чи відбулася не за тим її змістом, який відображений в укладених платником податку договорах, то це є підставою для застосування відповідних наслідків у податковому обліку.

Документи та інші дані, що спростовують реальність здійснення господарської операції, яка відображена в податковому обліку, повинні оцінюватися з урахуванням специфіки кожної господарської операції - умов перевезення, зберігання товарів, змісту послуг, що надаються, тощо.

З метою дослідження фактичного виконання господарських операцій необхідно аналізувати умови договорів позивача з контрагентом, а також досліджувати всі первинні бухгалтерські документи.

Відмовляючи в задоволені позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що контрагенти позивача не мали можливості здійснити спірні операції.

Скасовуючи рішення суду першої інстанції та задовольняючи позовні вимоги від суд апеляційної інстанції виходив з того, що операції мали реальний характер, оскільки товариством надано суду первинні документи, які підтверджують їх здійснення.

Проте, суд касаційної інстанції не може визнати законними і обґрунтованими судові рішення попередніх інстанцій, оскільки останні ухвалені без повного та всебічного з'ясування обставин, якими сторони обґрунтовують свої вимоги і заперечення, та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

Так, обов'язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з'ясування обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 7, частин четвертої та п'ятої статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з'ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, подати докази або з власної ініціативи витребувати докази, яких, на думку суду, не вистачає.

При цьому, відповідно до вимог статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Проте, судами не з'ясовано належним чином умов спірних договорів та специфіки кожної господарської операції позивача з відповідними контрагентами, умов проведення ремонтних робіт, як мало оформлятися проведення відповідних робіт, не з'ясовано питання щодо обґрунтованості господарської мети та економічної доцільності при укладанні спірних договорів, не перевірено зв'язок придбання ремонтних робіт з власною господарською діяльністю позивача.

З огляду на обставини, якими відповідач обґрунтовує позицію щодо безтоварності господарських операцій та направленість взаємовідносин між позивачем та контрагентом на безпідставне формування податкового кредиту з метою заниження податкових зобов'язань, суди повинні були з'ясувати наявність чи відсутність у позивача необхідності придбавати роботи у Товариства з обмеженою відповідальністю «Екопласт-Львів», Товариства з обмеженою відповідальністю «Віктор і Ко», Приватного підприємства «Універсалбуд», перевірити чи мали зазначені контрагенти потужності для виконання робіт, перевірити стан кримінальних справ, порушених за ознаками фіктивності зазначених підприємств.

Судами першої та апеляційної інстанцій не перевірено належним чином доводи відповідача щодо необізнаності керівників контрагентів позивача про господарську діяльність підприємств.

Із наведеного також вбачається, що у справі залишилися недослідженими обставини про те чи контрагенти позивача були спроможними виконати умови спірних договорів; чи могли виконати замовлений обсяг та вид робіт в обумовлені сторонами строки; як мало оформлятись виконання ремонтних робіт; наявність/відсутність відповідних первинних документів у позивача, їх відповідність вимогам законодавства; чи мали контрагенти позивача виробничий, технологічний й кадровий потенціал для досягнення результатів відповідної підприємницької діяльності.

Таким чином, судами попередніх інстанцій зазначені вище вимоги процесуального законодавства не виконано, обставини справи встановлені неповно, що і потягло за собою прийняття судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України щодо законності та обґрунтованості судового рішення.

Відповідно до частини другої статті 227 Кодексу адміністративного судочинства України підставою для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій і направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, які унеможливлюють встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати викладене, повно і всебічно перевірити доводи, на яких ґрунтуються вимоги та заперечення сторін, вирішити чи мали місце обставини, якими обґрунтовуються вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються.

Керуючись статтями 160, 210, 220, 221, 223, 227, 230, 231, частиною п'ятою статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Сихівському районі міста Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 08.12.2011 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 14.08.2013 по справі №2а-9134/11/1370(25578/12) скасувати, справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення.

Головуючий: ___ Т.М. Шипуліна

Судді: ___ Л.І. Бившева

___ І.Я. Олендер