Ухвала суду № 65109989, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/15207/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого судді-доповідача Голубєвої Г.К.

Суддів Приходько І.В.

Юрченко В.П.,

розглянувши в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року по справі № 823/5425/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Озірнянський комбікормовий завод» до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Озірнянський комбікормовий завод» звернулось до суду з позовною заявою до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення №0000621500 від 31.07.2015 року.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року у даній справі позов задоволено з огляду на правомірність заявлених вимог.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким повністю відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що постанову та ухвалу було прийнято з порушенням норм матеріального права та без належного врахування всіх обставин справи.

Перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами відповідача проведено камеральну електронну перевірку даних, задекларованих позивачем у податковій звітності з податку на додану вартість, а саме - у податковій декларації з ПДВ № 9153604991 від 20.07.2015 року за червень 2015 року.

Перевіркою було встановлено порушення підпункту «а» пункту 33 розділу ХХ Податкового кодексу України, а саме: платником при відсутності заповненого поля «а» у додатку 2 до декларації з ПДВ за травень 2015 року заповнено рядок 20.2 у декларації з ПДВ за червень 2015 року в сумі 218720,00 грн. та зменшено позитивні нарахування.

За результатами проведеної перевірки складено акт № 554/15-020/38682709 від 31 липня 2015 року.

На підставі висновків даного акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000621500 від 31.07.2015 року про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 328800,00 грн., в тому числі за основним платежем - 218720,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 109360,00грн.

В результаті адміністративного оскарження позивачем податкового повідомлення-рішення, вищестоящі податкові органи залишили оскаржуване рішення без змін, а скарги позивача без задоволення.

Задовольняючи позов, суди виходили з наступних мотивів, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Відповідно до пунктів 49.1, 49.2 статті 49 ПК України податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків.

Платник податків зобов'язаний за кожний встановлений цим Кодексом звітний період, в якому виникають об'єкти оподаткування, або у разі наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу подавати податкові декларації щодо кожного окремого податку, платником якого він є.

Відповідно до підпункту «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України за вибором платника податку, який він відображає у заяві, що подається у складі податкової декларації, непогашені залишки сум податку на додану вартість, що були заявлені платниками податку до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року, задекларовані до бюджетного відшкодування за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року в рахунок зменшення податкових зобов'язань з податку на додану вартість наступних звітних (податкових) періодів, від'ємне значення суми, розрахованої згідно з пунктом 200.1 статті 200 цього Кодексу, та залишок від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів після бюджетного відшкодування, задекларовані платниками податку за звітні (податкові) періоди до 01 лютого 2015 року або без проведення перевірок, передбачених статтею 200 цього Кодексу, збільшують розмір суми податку, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, визначену пунктом 2001.3 статті 2001 цього Кодексу, з одночасним збільшенням розміру суми податкового кредиту у податковій декларації за звітний (податковий) період, в якому було здійснено таке збільшення.

Суми такого від'ємного значення та/або бюджетного відшкодування можуть бути перевірені контролюючим органом у загальновстановленому порядку.

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2015 року позивач подав до Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області податкову декларацію з податку на додану вартість за травень 2015 року, а також додаток 2 - розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року за травень 2015 року, в якому позивач у таблиці вказав суму залишків від'ємного значення попередніх звітних (податкових періодів) станом на початок поточного звітного ( податкового) періоду у розмірі 218720,00 грн. Поле «а» вказаного додатку позивачем заповнено не було.

20.07.2015 року позивач до подав відповідачу податкову декларацію з податку на додану вартість за червень 2015 року, де у пункті 20.2 вказав суму залишку від'ємного значення попередніх звітних (податкових) періодів, на яку збільшено розмір суми податку, визначеної пунктом 201.3 статті 201 розділу V Податкового кодексу України, на яку платник має право зареєструвати податкові накладні/розрахунки коригування до податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних, у розмірі 218720,00 грн. До декларації доданий додаток 2 - розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01 лютого 2015 року за червень 2015 року, в якому позивач у таблиці вказав суму залишків від'ємного значення попередніх звітних (податкових періодів) станом на початок поточного звітного ( податкового) періоду у розмірі 218720,00 грн. Поле «а» вказаного додатку позивачем заповнено не було.

Разом з тим, як правильно зазначено судами, 20.07.2015 року позивач подав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок за травень місяць 2015 року. В пакеті з вищеназваним уточнюючим податковим розрахунком поданий уточнюючий розрахунок суми залишку від'ємного значення попередніх податкових періодів до 01.02.2015 року (Додаток 2), в якому на виконання вимог підпункту «а» пункту 33 підрозділу 2 розділу ХХ ПК України уточнено поле «а» додатку 2 до декларації з ПДВ за травень 2015 року, а саме: у вказаному полі відображена сума непогашеного залишку від'ємного значення у розмірі 218720,00 грн.

Згідно з пунктом 50.1 статті 50 ПК України у разі, якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку.

Відповідно до пунктів 50.2, 50.3 статті 50 ПК України платник податків під час проведення документальних планових та позапланових перевірок не має права подавати уточнюючі розрахунки до поданих ним раніше податкових декларацій за будь-який звітний (податковий) період з відповідного податку і збору, який перевіряється контролюючим органом.

У разі, якщо платник податків подає уточнюючий розрахунок до податкової декларації, поданої за період, що перевірявся, або не подає уточнюючий розрахунок протягом 20 робочих днів після дати складення довідки про проведення електронної перевірки, якою встановлено порушення податкового законодавства, відповідний контролюючий орган має право на проведення позапланової перевірки платника податків за відповідний період.

Отже, суди дійшли правильного висновку про те, що позивач скористався своїм правом на подання уточнюючого розрахунку відповідно до вимог ПК України до моменту проведення камеральної перевірки, а тому покладення на нього податковим органом відповідальності у вигляді збільшення суми, що підлягає сплаті до бюджету, в розмірі 218720,00 грн., а також застосування штрафних санкцій є помилковим.

За таких обставин та з урахуванням вимог ч. 3 ст. 2, ч. 2 ст. 71 КАС України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності підстав для задоволення позову.

Відповідно до п. 3 ст. 2201 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана вірно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 210 - 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Корсунь-Шевченківської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Черкаській області відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 18 травня 2016 року та постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 15 січня 2016 року по справі № 823/5425/15 залишити без змін.

Справу повернути до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили та може бути переглянута Верховним Судом України в порядку передбаченому ст. ст. 235 - 239, ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий підписГолубєва Г.К.Судді підпис Приходько І.В. підпис Юрченко В.П.