Ухвала суду № 65109914, 28.02.2017, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2017 року м. Київ К/800/30845/14(К/800/30940/14)

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

головуючого Заїки М.М.,

суддів Загороднього А.Ф.,

Кобилянського М.Г.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_2 на ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанов,

встановила:

У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції (далі - ВДВС), в якому просив поновити строки на оскарження постанов державного виконавця Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції Тимошенка А.Г. у виконавчому провадженні № 31754276: від 28 серпня 2012 року про накладення штрафу у сумі 170 грн, від 16 травня 2013 року про накладення штрафу у сумі 340 грн, від 28 серпня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн; від 28 серпня 2012 року про стягнення виконавчого збору у сумі 680 грн та скасувати вказані постанови.

Ухвалою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, клопотання позивача про визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду з позовом про скасування постанови ВДВС від 16 травня 2013 року про накладення штрафу у сумі 340 грн задоволено.

Позовні вимоги в частині скасування постанов ВДВС від 28 серпня 2012 року про накладення штрафу у сумі 170 грн, від 28 серпня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн; від 28 серпня 2012 року про стягнення виконавчого збору у сумі 680 грн залишено без розгляду.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, у задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, ОСОБА_2 подав касаційні скарги, в яких, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду першої інстанції.

Перевіривши доводи касаційних скарг, рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування ними норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що в провадженні ВДВС перебувало виконавче провадження № 31754276 з примусового виконання виконавчого листа № 2-1004, виданого 16 березня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про зобов'язання ОСОБА_2 вчинити дії по поверненню Черкаському обласному козацькому товариству Соборного козацтва України «Січ» реєстраційних документів та атрибутів символіки (печатки і прапора) Черкаського обласного козацького товариства соборного козацтва України «Січ».

При здійсненні виконавчих дій щодо виконання рішення Придніпровського районного суду м. Черкаси від 30 грудня 2009 року, державним виконавцем було прийнято оскаржувані позивачем постанови: від 28 серпня 2012 року про накладення штрафу у сумі 170 грн, від 28 серпня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн; від 28 серпня 2012 року про стягнення виконавчого збору у сумі 680 грн, від 16 травня 2013 року про накладення штрафу у сумі 340 грн.

Не погоджуючись із вказаними постановами, позивач звернувся до суду з позовом про їх скасування.

Суди попередніх інстанцій, вирішуючи даний спір в порядку адміністративного судочинства за нормами Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), дійшли помилкового висновку, що вимоги позивача необхідно вирішувати в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 17 КАС України (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин) юрисдикція адміністративних судів поширюється на публічно-правові спори, зокрема спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Частиною першою статті 181 КАС України передбачено, що учасники виконавчого провадження (крім державних виконавців) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Тобто, якщо законом встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, то це виключає юрисдикцію адміністративних судів у такій категорії справ.

За правилами статті 383 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини другої статті 384 ЦПК України скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

Справи за скаргами на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи посадової особи державної виконавчої служби розглядаються судом за загальними правилами ЦПК України з особливостями, встановленими статтею 386 цього Кодексу, за участю державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби, рішення, дія чи бездіяльність якої оскаржуються.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (частина перша статті 387 ЦПК України).

Предметом спору у даній справі є скасування постанов державного виконавця: від 28 серпня 2012 року про накладення штрафу у сумі 170 грн, від 28 серпня 2012 року про стягнення витрат на проведення виконавчих дій у сумі 50 грн; від 28 серпня 2012 року про стягнення виконавчого збору у сумі 680 грн, від 16 травня 2013 року про накладення штрафу у сумі 340 грн за виконавчим листом № 2-1004, виданим 16 березня 2012 року Придніпровським районним судом м. Черкаси про зобов'язання вчинити дії по поверненню Черкаському обласному козацькому товариству Соборного козацтва України «Січ» реєстраційних документів та атрибутів символіки (печатки і прапора) Черкаського обласного козацького товариства соборного козацтва України «Січ».

Оскільки в даному випадку позовні вимоги заявлено у справі, що стосується виконання судового рішення, ухваленого за правилами Цивільного процесуального кодексу України, то такий спір, у відповідності до положень статті 181 КАС України не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2016 року № 826/27/14.

Згідно пункту 1 частини першої статті 157 КАС України суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

З огляду на викладене та враховуючи, що відкриття провадження у цій справі та її розгляд помилково здійснено за правилами КАС України, постановлені по справі ухвала Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року, у відповідності до положень частини 1 статті 228 КАС України підлягають скасуванню, а провадження у справі - закриттю.

Керуючись ст.ст. 155, 157, 220, 222, 223, 228, 230, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів

ухвалила:

Касаційні скарги ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року, постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 19 лютого 2014 року та ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 22 травня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанов скасувати.

Провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу державної виконавчої служби Черкаського міського управління юстиції про скасування постанов закрити.

Роз'яснити ОСОБА_2 право на звернення до суду в порядку цивільного судочинства.

Ухвала може бути переглянута Верховним Судом України в порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Головуючий Заїка М.М.

Судді Загородній А.Ф.

Кобилянський М.Г.