Вирок № 65109636, 10.05.2016, Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/5898/14-к

Провадження № 1-кп/727/6/16

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10 травня 2016 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

Головуючого судді - Слободян Г.М.

при секретарі судових засідань ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3

за участю: сторони обвинувачення:

- прокурора Харабари Л.І., Ротар С.

за участю сторони захисту:

- адвоката ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого

за участю обвинуваченого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 1 Шевченківського районного суду м. Чернівці кримінальне провадження №12013270040001124 від 25.04.2013 р. по обвинуваченню: ОСОБА_5 Котеєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, грузина, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, не одруженого; останнє відоме місце проживання - м. Хотин вул.. Святопокровська, 122 Чернівецької області, на утриманні має малолітню дитину, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючого, раніше судимого:

- 22.11.2010 року Новоселицьким районним судом Чернівецької області за ст.186 ч.2, 69 КК України до двох років 6 місяців позбавлення волі;

- 13.09.2012 року Садгірським районним судом м. Чернівці за ст.185 ч.2 КК України до 3х місяців семи діб арешту; - у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 185 ч.2 КК України, В С Т А Н О В И В:

Обвинувачений ОСОБА_5, маючи на меті таємне викрадення чужого майна, 24.04. 2013 року о 11 годині, підійшов до припаркованого біля кінцевої зупинки тролейбусу №5 по вулиця Південно-Кільцева в м. Чернівці, транспортного засобу, автомобіля марки «ОСОБА_6 Крузер», державний номер НОМЕР_1 та в який, через незачинені двері протиправно проник, викравши таємно,повторно, з салону барсетку, вартістю 3300 грн., в якій знаходилися гроші в сумі 600,00 грн., належних потерпілому ОСОБА_7 та з викраденим із місця вчинення кримінального правопорушення втік, розпорядившись майном останнього на власний розсуд, чим самим завдавши потерпілому матеріальної шкоди на суму - 3900,00 грн.

В судовому засіданні, обвинувачений ОСОБА_5, свою вину в інкреминуємому йому, зміненому в судовому засіданні обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України не визнав та суду в порядку вимог 351 КПК України при дачі показів заперечував причетність до вчинення інкреминуємого кримінального правопорушення; пояснити в засіданні де він знаходився 24 квітня 2013 року біля 11 години не зміг, припустив, що міг бути за місцем свого тимчасового проживання в ІНФОРМАЦІЯ_4, де мешкав в цивільному шлюбі з гр.. ОСОБА_8 Пояснив в показах, що потерпілого ОСОБА_7 він не знає, раніше з останнім ніколи не зустрічався і вважає, що підстав як в потерпілого так і в нього обмовляти ти один одного не має. Пояснив, що раніше мав проблеми з правоохоронними органами, а тому обвинувачення є наслідком дій міліції, які йому підозру у вчиненні викрадення чужого майна пред»явили лише в березні 2014 року. Просив, його по суду виправдати.

Не визнання вини ОСОБА_5 в обвинуваченні за ч.2 ст. 185 КК України, суд розцінює, як обрану останнім лінію захисту і бажання уникнути кримінального покарання за скоєне і таким, що спростовується дослідженими в судовому засіданні доказами, зокрема - показаннями потерпілого, свідків, письмовими доказами по справі, наданими стороною обвинувачення.

Так, потерпілий ОСОБА_7, будучи приведеним до присяги, згідно вимог ст. 353 КПК України, в судовому засіданні давав показання про те, що 24.04.2013 року в першій половині дня приблизно в період між 10 і 12 год., він на своєму автомобілі «ОСОБА_6 Крузер», державний номер НОМЕР_1, приїхав на вулицю Південно-Кільцева в м. Чернівці на будівельний майданчик, який знаходився неподалік тролейбусної зупинки маршруту № 5, куди мав приїхати мер Михайлішин, де фактично і припаркував свій транспортний засіб та стояв в метрах 3 х від машини та розмовляв із кимось з працівників, здається з прорабом ОСОБА_9; решта працівники працювали, було людно, коли повз них проїхав автомобіль - таксі, якої марки не пам»ятає, а потім зрозумів що його обікрали, так як дверцята автомобіля його не були закриті на замок, двигун був вимкнений. Зазначив в показах, що не бачив як особа проникала до салону автомобіля і вчиняла крадіжку, однак потім вже побачив особу, що тікає від його автомобіля в сторону дороги. Пояснив, що обличчя людини не бачив, останньому щось кричав, можливо і нецензурною лайкою, так як був в пригніченому психологічному стані; на його крики ніхто не повертався. Вказував у показаннях, що під»їхав автомобіль з працівниками міліції, які поїхали за особою, яка тікала в напрямку вулиці П. Кільцевої м. Чернівці до Годилова. Він, викликавши також працівників міліції, поїхав навздогін автомобілю марки Жигулі ВАЗ 06 моделі бежевого кольору, в яку заскочила особа, яка тікала та став переслідувати цю машину, однак, автомобіль ВАЗ поїхав в бік гаражів; після чого він повернувся до попереднього місця, так як йому зателефонували, оскільки приїхали працівники слідчої оперативної групи. Пояснив, що в нього було викрадено барсетку, якої вартості не пам»ятає в якій знаходилися гроші в сумі 300 400, а можливо і трохи більше гривен; інша ж сумочка з грішми, великою сумою яка також знаходилася в машині, викрадено не було. Зазначив, що викрадена сума грошових коштів для нього є не суттєвою, а тому він цивільного позову не заявляв; вважає, що обвинуваченому, якого раніше ніколи не бачив, слід призначити покарання в межах закону; в подальшому, потерпілий в судові засідання не з»являвся, змінивши місце проживання, у наданій письмовій заяві від 21.04. 2016 року зазначив, що йому відомо про зміну обвинувачення та оскільки він постійно проживає в м. Києві просить справу розглянути у його відсутність.

Будучи допитаним в судовому засіданні в якості свідка сторони обвинувачення, під присягою, ОСОБА_10 надав показання про те, що є працівником правоохоронних органів і станом на квітень 2013 року був відповідальним групи в області по незаконних заволодіннях транспортних засобів. В другій половині квітня 2013 року, точної дати не пам»ятав, зранку біля 10 години поступила орієнтировка, що в районі вулиці Південно Кільцевій м. Чернівці було викрадено автомобіль. Він сівши в тролейбус маршрутом № 5 поїхав в сторону вулиці Південно Кільцевої м. Чернівці. Не доїжджаючи кінцевої зупинки, він підійшов ближче до дверей центрального виходу тролейбуса і коли на світлофорі тролейбус зупинився, в цей час помітив ОСОБА_5, якого раніше знав як особу, що вчиняє викрадення майна з транспортних засобів. ОСОБА_5 направився до автомобіля Тайота, 200 темного кольору і підійшовши до автомобіля так щоби бути не помітним напівприсядки до дверцят, які не були зачиненими зі сторони водія, оскільки з іншої сторони він побачив двох чи трьох людей, що розмовляли. Побачивши це він крикнув водію тролейбуса, який стояв на світлофорі відчинити двері, але тролейбус рушив далі, бо однак, десь за хвилину, водій двері все ж таки відчинив і він вийшовши з тролейбуса побачив, як ОСОБА_5 з барсеткою в руках побіг в сторону електромережі до дворів будинків і в цей час він почув крик незнайомого йому чоловіка, як згодом дізнався це був потерпілий ОСОБА_7 Зрозумівши, що відбулася крадіжка, він побіг за ОСОБА_5 та згодом побачив, як останній сів на заднє сидіння автомобіля марки Жигулі, який поїхав поміж будинки і за кілька хвилин, побачив, що за автомобілем Жигулі поїхав автомобіль працівників ВДАІ. Згодом він підійшов до потерпілого, куди за його дзвінком приїхав ще один працівник міліції ОСОБА_11 і вже разом з останнім вони поїхали також навздогін автомобілю ВДАІ в сторону Годилова. Пізніше зі слів працівників ВДАІ йому стало відомо, що людина яка сиділа на задньому сидінні автомобіля Жигулі була грузинської національності та під час руху, поміж будинками, на ходу вистрибнув і втік в сторону кладовища.

Свідок сторони обвинувачення - ОСОБА_12 в судовому засіданні, будучи приведеним до присяги, надав показання про те, що в квітні 2013 року він працював таксистом на автомобілі ВАЗ 2106; точної дати не пам»ятає, в районі вулиці Комарова м. Чернівці його зупинив клієнт і попросив відвезти на вул.. Південно Кільцеву м. Чернівці, де він на прохання клієнта, який кудись відходив не більше ніж на 2 хвилини, розвернув автомобіль, бо там ще робили дорогу, а коли клієнт повернувся вони поїхали та його автомобіль почали переслідувати працівники ДАІ з увімкненими мігалками. Пояснив, що через те, що людина, яка сіла в автомобіль себе неадекватно почала поводити, він налякався і почав тікати на автомобілі від працівників ДАІ дворами поміж гаражі, куди йому вказував їхати невідомий чоловік, який кинувши йому гроші, на ходу вистрибнув і втік, а він поїхав далі, зробив коло і уїхав додому, де переодягнувся і поїхав Садгору до свого друга, бо зрозумів, що якщо людину за щось переслідує міліція, то щось накоїв. В подальшому його було викликано в правоохоронні органи де він надавав пояснення, опис чоловіка який сів до нього в машину, а саме, особа була невеликого зросту, темний обличчям, одягнутий, як йому здавалося у велику куртку в шапці поверх якої був капюшон; пояснював що спочатку чоловік до нього ввічливо розмовляв, а коли побачив переслідування міліції почав нервувати, щось нецензурно висловлювався. Вказував в показах, що під час слідства був запрошений для впізнання по фотографіях тієї особи яка сідала до нього в автомобіль. Пояснив в засіданні, що точно обличчя пасажира якого віз у 2013 році згадати не може, однак по акценту розмови той схожий на обвинуваченого.

В судовому засіданні, будучи приведеним до присяги свідок сторони обвинувачення - ОСОБА_13 суду надав показання про те, що станом на початку весни 2013 року він працював в правоохоронних органах і за викликом про підозру скоєння злочину, виїзджав в район вулиці Комарова Південно - Кільцевої м. Чернівці, де біля будинку 501 побачили автомобіль марки 2106, який на великій швидкості рухався і саме на який була орієнтировка. Він з напарником поїхали за автомобілем ВАЗ 2106, увімкнули маячки і в рупор декілька разів просили зупинитися, прийняти вправо; автомобіль їхав спочатку дворами, а потім з»їхавши на центральну дорогу, звернув в район кооперативних гаражів, де він побачив, що з машини на ходу вистрибнули чоловіки, точно скільки не пам»ятає і втікли поміж гаражі, де через хвіртку побігли в сторони кладовища, один викинув барсетку, як згодом він дізнався це була барсетка ОСОБА_7, якого він знав раніше, як знайомого.

Свідок сторони захисту ОСОБА_9, приведений до присяги в судовому засіданні надав покази про те, що більше року чи два назад він з бригадою укладали асфальт в районі вулиці Південно Кільцевої м. Чернівці. Було тепло, якого числа не пам»ятає, до них приїхав ОСОБА_7 і з ним розмовляв біля машини, коли почув, що хлопнула дверка, коли її відчинив, то побачив відсутність барсетки на сидінні машини. ОСОБА_7 почав кричати, що викрали барсетку, а потім побачили, як біжить особа, сіла в автомобіль Жигулі і на великій швидкості машина поїхала в сторону Годилова. Пояснив, що за хвилин 10, як ОСОБА_7 виявив відсутність барсетки, приїхали працівники ДАІ, які щось запитавши у ОСОБА_7, біля якого були якісь люди в штатському, що приїхали на джипі, одразу ж поїхали на автомобілем Жигулі, ОСОБА_7 також поїхав за ними, а, коли повернувся, сказав, що автомобіль Жигулі не наздогнав. В показаннях свідок зазначив, що ні ОСОБА_7, ні він не могли бачити як вчиняється крадіжка з автомобіля, так як стояли з іншого боку ОСОБА_3 і розмовляли.

Крім них, на майданчику, в метрах 300 працювали робочі. Пояснив, що місце де стояв джип могло проглядатися з тролейбусної зупинки, яка знаходилася неподалік в метрах 50, можна було бачити, як людина відходить від автомобіля.

Будучи допитаною в судовому засіданні, свідок сторони захисту ОСОБА_8 пояснила, що раніше вона проживала цивільним шлюбом з обвинуваченим ОСОБА_5 в м. Хотині Чернівецької області та вже більше року вони спільно не проживають; їй було відомо, що останній притягувався до кримінальної відповідальності за вчинення крадіжок. Пояснила, що станом на 24.04. 2013 року вона з ОСОБА_5 не проживала сім»єю; де і з ким проживав ОСОБА_5 в період з початку квітня 2013 року і по квітень 2014 року їй відомо не було. Пояснила, що за цей проміжок часу, вона з обвинуваченим не зустрічалася і не спілкувалася по телефону. Не заперечувала в наданих показах, що на протязі 2013 2014 року, працівники міліції періодично приїздили і перевіряли чи не має в неї ОСОБА_5, говорили, що останній в розшуку, на що вона відповідала, що займається вихованням дитини і більше її ніхто не цікавить. Разом з цим, пояснила, що при зустрічів м. Чернівцях знайомого ОСОБА_5, якого це було числа не пам»ятає, вона просила передати останньому, що його розшукує міліція.

Отже, доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в тому, що він не вчиняв крадіжки, на період 24.04. 2013 року перебував в м. Хотині Чернівецької області, крім наведених показів потерпілого, свідків, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту спростовуються і відповідно дослідженими письмовими доказами в кримінальному провадженні, зокрема:

- протоколом огляду місця події від 24.04.2013 року, відповідно до якого було встановлено місцезнаходження автомобіля «Тойота» державний номер СЕ 2000АА за адресою м. Чернівці вулиця Південно-Кільцева, гараж кооператив №19 (т. 3 крим. провадж. а.с.14-21);

- висновком експерта № 0999 від 03.07.2013 року (т. 3 крим. провадж а.с.23-28), з якого вбачається, що сліди найбільшими розмірами 15x17 мм на відрізку № 1 (з поверхні ручки задніх правих дверей автомобіля) та 14x10 мм на відрізку № 2 (з поверхні задніх правих дверей авто), що були виявлені та вилучений при огляді місця події 25.04.2013 року автомобіля НОМЕР_2 придатні для групової ідентифікації…. Дані сліди, могли бути залишені одним із видів трикотажних рукавичок, з елементами гумового тиснення. Представлені на дослідження рукавички, які вилучені 24.04.2013 року під час огляду місця події автомобіля марки «ОСОБА_6 Крузер», державний номер НОМЕР_3, що був припаркований біля кінцевої зупинки тролейбусу № 5, по вулиці Південно - Кільцевій (гаражний кооператив № 19) в м. Чернівці, придатні для порівняльного дослідження. Сліди рукавичок розмірами 15x17 мм на відрізку № 1 (з поверхні ручки задніх правих дверей автомобіля) та 14x10 мм на відрізку № 2 (з поверхні задніх правих дверей авто), що були виявлені та вилучений при огляді місця події 25.04.2013 року автомобіля НОМЕР_4 по вул. Білоусова, 19 в м. Чернівці, залишені рукавичками тієї ж групової належності, що й трикотажні рукавички чорного кольору, які вилучені 24.04.2013 року під час огляду місця події автомобіля марки «ОСОБА_6 Крузер», державний номер НОМЕР_1, що був припаркований біля кінцевої зупинки тролейбусу № 5, по вулиці Південно - Кільцевій (гаражний кооператив № 19) в м. Чернівці…. (т. 3 крим. провадж а.с.23-28);

- висновком експерта № 1000 від 25.07.2013 року, із якого видно, що один слід пальця руки, (зовнішньої поверхні правих дверей автомобіля НОМЕР_5 LAND CRUISER) розміром 9x21 мм, перекопійований на відрізок №2, що вилучений 24.04.2013 року по факту крадіжки з автомобіля НОМЕР_6 за адресою гаражний кооператив, 19 в м. Чернівці) для ідентифікації особи придатний. Всі інші сліди рук на відрізках прозорої липкої стрічки для ідентифікації особи непридатні. Один слід пальця рук: слід пальця руки розміром 9x21 мм перекопійований на відрізок № 2 (зовніш. поверх, правих дверей автомобіля НОМЕР_5 LAND CRUISER), що вилучений 24.04.2013 року по факту крадіжки з автомобіля НОМЕР_6 за адресою гаражний кооператив, 19 в м. Чернівці, залишений не ОСОБА_12, а іншою (іншими особою (особами). Два сліди пальців рук: слід пальця руки (з поверхні задніх правих дверей авто) розміром 15х26 мм, перекопійований на відрізок № 1; слід пальця руки (з поверхні задніх правих дверей авто) розміром 13х16 мм, перекопійований на відрізок № 3, що вилучені 25.04.2013 року за фактом огляду автомобіля НОМЕР_7 по вул. Білоусова,19 в м. Чернівці - для ідентифікації особи придатні. Всі інші сліди рук на відрізках прозорої липкої стрічки для ідентифікації особи непридатні.

Два сліди пальців рук: слід пальця руки розміром 15x26 мм, перекопійований на відрізок № 1 (з поверхні задніх правих дверей авто); слід пальця руки розміром 13x16 мм, перекопійований на відрізок № 3 (з поверхні задніх правих дверей авто), що вилучені 25.04.2013 року за фактом огляду автомобіля НОМЕР_7 залишені не ОСОБА_12, а іншою (іншими) особою (особами) (т. 3 крим. провадж а.с.30-37);

- постановою про відібрання зразків для експертного дослідження, якою стверджується, що відібрано для експертного дослідження дактокарту ОСОБА_5 Котеєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1 (т. 3 крим. провадж а.с.41);

- висновком експерта № 1099 від 20.06.2014 року (т. 3 крим. провадж а.с.45-50), з якого вбачається, що один слід пальця руки: слід пальця руки (з зовнішньої поверхні правих дверей автомобіля НОМЕР_8 LAND CRUISER) розміром 9x21 мм, перекопійований на відрізок № 2, що вилучений 24.04.2013 року по факту крадіжки з автомобіля НОМЕР_6 за адресою гаражний кооператив, 19 в м. Чернівці, залишений не громадянином на імя ОСОБА_5 Р.К….два сліди пальців рук, а саме - слід пальця руки розміром 15x26 мм, перекопійований на відрізок № 1 (з поверхні задніх правих дверей авто); слід пальця руки розміром 13x16 мм, перекопійований на відрізок № 3 (з поверхні задніх правих дверей авто), що вилучені 25.04.2013 року за фактом огляду автомобіля НОМЕР_7 залишений не ОСОБА_5К…. (т. 3 крим. провадж а.с.45-50);

В судовому засіданні стороною захисту, адвокатом ОСОБА_4 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_5 заявлено клопотання, підтримане останнім, про визнання доказів не допустимими, а саме протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками, за участю свідка ОСОБА_12 (а.с.99-100) та протоколу предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 (а.с.87-88). Доводи клопотання обгрунтовуються і тим, що вказані докази отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод передбачених Конституцією України, КПК України, оскільки як на потерпілого, так і на свідка ОСОБА_12 перед проведенням вищенаведених слідчих дій було здійснено тиск психологічний, тобто вплив з метою щоби останні впізнали по фотографіях саме особу ОСОБА_5, як такого що вчинив викрадення чужого майна. Посилаючись на вимоги ст. 62 Конституції України; ст..7, 17, ч. 1 ст. 87, ч.1 ст. 90 КПК України та Європейську практику з прав людини, вважає, що вищенаведені протоколи впізнання по фотографіях слід визнати недопустимими і не брати їх до уваги при ухваленні судового рішення.

Суд, заслухавши доводи по заявленому клопотанню сторони обвинувачення прокурора Харабари Л.І., який просив відмовити в клопотанні адвоката, приходить до наступного.

Частина 1 ст. 86 КПК встановлює юридичну форму даних, що встановлюють обставини, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні. Порядок отримання доказів, вказаних у ч. 2 ст. 84 КПК, передбачає дотримання наступних вимог: - належний суб'єкт отримання доказів; - законність процесуального джерела доказів; - дотримання процесуального порядку отримання доказів; - дотримання правил фіксації ходу і результатів слідчих (розшукових) і негласних слідчих (розшукових) дій. Докази повинні бути отримані тільки із тих процесуальних джерел, що вказані в ч. 2 ст. 84 КПК. Процесуальними джерелами доказів є показання підозрюваного, обвинуваченого, свідка, потерпілого, експерта, речові докази, документи, висновки експертів.

Отже, законодавцем чітко вказується, про те, що визнання доказів недопустимим здійснюється виключно в судовому порядку за клопотанням сторін. Право на спростування такого клопотання надається протилежній стороні. У клопотанні про визнання доказів недопустимими повинні бути чітко викладені підстави (неналежності доказів, отримання з порушенням встановленого Кодексом порядку…); вказуючи в клопотанні на те, що протоколи впізнання особи по фотографіях (т.3 кримін. провадж а.с. 99-100, 87 88) є неналежними доказами, стороною захисту не наведено доказів того, що при відкритті матеріалів провадження (доказів сторони обвинувачення), у порядку визначеному ст.ст. 283, 290 КПК України, стороною захисту обвинуваченим і в його інтересах адвокатом було ознайомлено з матеріалами провадження (т. 3 кримін. провадж. а.с. 176 179); натомість як вбачається з матеріалів кримінального провадження було заявлено клопотання про зміну раніше повідомленої підозри за ч.2 ст. 186 КК України, повідомивши про підозру у таємному викраденні чужого майна, передбаченого ч.2 ст. 185 КК України, з зазначенням того, що у відповідності до зібраних доказів органом досудового розслідування є таємним викрадення майна в потерпілого (т. 3 кримін. провдж. а.с. 180), тобто не ставилося питання про визнання неналежними і недопустимими вищенаведені докази.

Вимогами КПК України визначено, що в разі, якщо відсутні заперечення іншої сторони по суті заявленого клопотання, воно підлягає задоволенню. Обов'язок доказування обставин, що є підставою для виключення доказів, покладається на сторону, що заявила таке клопотання. У випадку заперечення протилежної сторони, суд здійснює перевірку доказів, шляхом дослідження матеріалів провадження…, що фактично і було здійснено, а саме, крім наведених доказів, заявлених стороною обвинувачення в рамках кримінального провадження№12013270040001124 від 25.04.2013 р. були досліджені і - протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками, згідно якого свідок ОСОБА_12 впізнав особу, під №3, та додав що саме дана особа представилась та його він підвозив 24.04.2013 року а потім втікав від працівників ДПС (т. 3 крим. провадж а.с.99-100) та протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками, ОСОБА_7 впізнав особу, як таку, що вчинила крадіжку його барсетки, яка розміщена на фото під №1 (т. 3 крим. провадж а.с.87-88).

Законодавцем визначено, що під час розгляду кожної справи необхідно перевіряти, чи були докази, якими органи попереднього слідства обгрунтовують висновки про винність особи у вчиненні злочину, одержані відповідно до норм КПК.

Отже, судом встановлено, що докази, а саме протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю свідка ОСОБА_12 (т. 3 крим. провадж а.с.99-100) та протокол предявлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_7 (т.3 крим. провадж а.с.87-88), отримані належним суб'єктом, який наділений повноваженнями проводити процесуальну дію, під час якої отриманий доказ; останні є фактичними даними, що одержані зі встановлених законом джерел, визначених ст. 65 КПК України, і які були перевірити в судовому засіданні показаннями відповідно потерпілого, свідка ОСОБА_12; отримані, відповідно із дотримання вимог закону щодо фіксації перебігу та результатів процесуальної дії (ст.ст. 104, 223, 228, 231 КПК України), у присутності понятих; відповідно в судовому засіданні, як свідок ОСОБА_12, так і потерпілий ОСОБА_7 не заперечували своїх підписів в протоколах.

Частиною 1 ст. 89 КПК вказується, що питання допустимості доказів вирішуються під час їх оцінки в нарадчій кімнаті при ухваленні судового рішення. Оцінку доказів як неприпустимого, суд вправі зробити по закінченні дослідження всіх доказів у нарадчій кімнаті, куди він видаляється для постанови вироку. У цьому випадку оцінка судом доказів викладається у вироку. А тому, клопотання сторони захисту про визнання неналежними і недопустимими доказами вищенаведені протоколи впізнання по фотографіях, відповідно за участі свідка ОСОБА_12та потерпілого ОСОБА_7 (т. 3 крим. провадж а.с. а.с.87-88; 99-100) слід залишити без задоволення.

Судом роз'яснено обвинуваченому вимогу ч.1 ст.337 КПК України, яка передбачає, що судовий розгляд проводиться лише стосовно особи, якій висунуте обвинувачення, і лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КПК України, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінює кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.

Згідно правових позицій Пленуму Верховного Суду України визначено, що в основу вироку можуть бути покладені лише достовірні докази, досліджені в судовому засіданні.

При постановленні вироку, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, повинен дати остаточну оцінку доказам з точки зору їх належності, допустимості, достовірності і достатності.

Отже, згідно вищенаведених досліджених доказів, наданих стороною обвинувачення, які досліджені в засіданні і визнанні належними і допустимими, у суду немає підстав не довіряти показанням потерпілого; показам свідків, як сторони обвинувачення, так і свідкам сторони захисту, оскільки раніше, до вчиненого обвинувачений з потерпілим та свідками, окрім свідка ОСОБА_14, між собою знайомі не були, підстав оговорювати один одного не мали.

Доводи обвинуваченого ОСОБА_5 в частині того, що він до вчинення інкремінуємого йому кримінального правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України не причетний і те, що він не вчиняв крадіжки в потерпілого в судовому засіданні спростовуються вище дослідженими доказами по справі. Крім наведеного, судом не встановлено і стороною захисту не представлено суду будь яких доказів щодо наявного в обвинуваченого на час вчинення вищенаведеного злочину «алібі» не причетності до його скоєння, а також не зазначено стороною захисту будь яких підтверджуючих доказів відносно того, що під час проведення досудового слідства було порушено право ОСОБА_5 на захист; здійснення на останнього фізичного чи психологічного тиску, натомість матеріали кримінального провадження свідчать про те, що на стадії досудового розслідування справи на захист ОСОБА_5 був допущений адвокат ОСОБА_15 від якого, за заявою ОСОБА_5 відмовився ( т. 3 а.с. 141) і просив щоби його інтереси захищав адвокат ОСОБА_4 (т. 3 а.с. 145, 146).

Крім наведеного, доводи обвинуваченого про те, що він як 24.04. 2013 року так і в подальшому перебував в м. Хотин Чернівецької області за місцем проживання, спростовуються показаннями свідка ОСОБА_8, яка під присягою в судовому засіданні пояснила, що станом на 24.04. 2013 року вона з ОСОБА_5 спільно однією сім»єю не проживала, вони розсталися, де і з ким проживав в період 2013 2014 рр. обвинувачений, їй відомо не було, тай і про те, що відносно ОСОБА_5 оголошено розшук дізналася від працівників міліції, а отже, не визнання обвинуваченим своєї вини вчинення крадіжки в потерпілого ОСОБА_7, суд розцінює, як обрану ним лінію захисту і бажання уникнути кримінального покарання.

Таким чином, суд дії обвинуваченого ОСОБА_5 вірно кваліфікує за ч. 2 ст. 185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжки) за кваліфікуючою ознакою, вчиненому повторно.

При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, у відповідності до вимог ст. 65ч.3 КК України ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що обтяжують і помякшують його покарання. Згідно ст. 12 КК України, вчинене обвинуваченим кримінальне правопорушення за ч. 2 ст. 185 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості. Обставинами, що в силу вимог, відповідно ст. 66, 67 КК України, що помякшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено; обвинувачений ніяким чином не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, вини своєї не визнав і не розкаявся в скоєному.

Отже, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення особу винного, зокрема те, що ОСОБА_5 в судовому засіданні не визнав свою вину у вчиненні крадіжки чужого майна, не розкаявся, раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності за скоєння аналогічних корисливих злочинів (т.3 а.с. 166 168), не має зареєстрованого постійного місця проживання на території міста Чернівці (т.3. а.с. 159, 165); не працює, має неповнолітню дитину ОСОБА_16»яна Романовича (т.3 а.с. 115), який являється його сином, однак в силу суб»єктивних причин записаний в свідоцтві про народження зі слів матері; судом враховується і думка потерпілого по справі, який в показах зазначив, що претензій матеріального і морального характеру у зв»язку з крадіжкою грошей і барсетки не має, останню йому було повернуто, просив призначити обвинуваченому покарання по закону; на обліку в психіатричній лікарні і наркологічному диспансері не перебуває (т.3 а.с. 170, 172); був оголошений в розшук (розшукова справа категорії Розшук № 01910487, згідно постанови слідчого (т.3 а.с. 121, 124); має незадовільний стан здоров»я, а саме, за час судового слідства, переніс з 15.по 17.06. 2015р. операцію по видаленню кили м/х диску зліва парамедіанна у відділенні спінальної ендоскопічної і лазерної нейрохірургії Інституту нейрохірургії ім.. Ромоданова м. Київ (т.1 а.с. 179), після чого, починаючи з 22.06. по вересень 2015 року продовжував лікування амбулаторно в Хотинській центральній районній лікарні (т.2.а.с. 181-182).

З врахуванням наведеного, обставин, що помякшують, обтяжують покарання обвинуваченого, суд вважає, що ОСОБА_5 слід призначити покарання, в межах санкції передбаченої ст. 185 ч.2 КК України, а його виправлення і перевиховання є не можливим без ізоляції від суспільства та не знаходить підстав для застосування відносно останнього ст.ст. 69, 75, 76 КК України, оскільки обвинувачений не сприяв розкриттю кримінального правопорушення, в судовому засіданні в скоєному не розкаявся.

Відповідно до вимог ч.2ст.65 КК Україниособі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. На підставі ч.2ст.50 КК України,покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення

Отже, призначення покарання обвинуваченому, з врахуванням вищенаведеного, на думку суду відповідає принципу необхідності й достатності для виправлення і запобігання вчинення ОСОБА_5 нових кримінальних правопорушень.

Речові докази по справі підлягають вирішенню в порядку передбаченому ст. 100 КПК України.

Питання про судові витрати підлягають вирішенню, відповідно до вимог ст. 124 КПК України.

Цивільного позову по справі не заявлено.

Крім наведеного, в судовому засіданні стороною обвинувачення, прокурорами Харабара Л.І., Ротар С. заявлено клопотання про зарахування, на підставі ч.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув»язнення у строк покарання», ОСОБА_5 строк попереднього ув»язнення в строк покарання, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Сторона захисту не заперечувала проти заявленого клопотання.

Судом установлено, що згідно протоколу затримання особи, ОСОБА_5 був затриманий 12.04. 2014 року ( т.3 а.с. 126). Цього ж числа останньому було обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з одночасним забезпеченням виконання обов»язків визначених КПК України було визначено альтернативний запобіжний захід у вигляді застави в розмірі 40.000 грн. (т.3 а.с. 139,140) та відповідно 25.04. 2014 року ОСОБА_5 було звільнено внаслідок внесення застави та покладенням на останнього відповідних обов»язків.

Таким чином, зарахуванню в строк покарання підлягає строк попереднього ув»язнення обвинуваченого, з 12.04. по 25.04. 2014 року.

В порядку вимог ст. 182 ч.11 КПК України суд вважає, що після набрання чинності вироком суду, підлягає поверненню застава, внесена за ОСОБА_5 заставодавцем ОСОБА_4 на депозитний рахунок № 37315005000089 територіального Управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області згідно платіжного доручення № 2 від 24.04.2014 року (т.3 а.с. 143, 144), оскільки, крім даної норми закону, в силу вимог п. 8 Порядку внесення коштів на спеціальний рахунок у разі застосування застави, як запобіжного заходу, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 27 від 18.01.2012 року, застава повертається заставодавцю у безготівковій формі на зазначений ним банківський рахунок, а в разі відсутності такого рахунка - готівкою через банки або підприємства поштового звязку. Судом не встановлено фактів порушення ОСОБА_5 покладених на нього обов»язків (розписка т.3 а.с. 142), при застосуванні запобіжного заходу у вигляді застави.

Суд вважає, що саме таке покарання буде достатнім і необхідним для виправлення обвинуваченого і попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Керуючись ст.ст.368 - 370, 373,374 КПК України,суд

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_5 Котеєвича, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 185 КК України та призначити йому покарання у вигляді трьох місяців арешту.

До вступу вироку суду в законну силу, засудженому ОСОБА_5 Котеєвичу, ІНФОРМАЦІЯ_1 залишити обрану міру запобіжного заходу - у вигляді застави.

Строк відбуття покарання ОСОБА_5 Котеєвичу рахувати з моменту його затримання.

На підставі п.5 ст. 72 КК України, Закону України № 838-УІІІ від 26.11. 2015 року, який набрав чинності з 24.12. 2015 року «Про внесення змін до КК України щодо удосконалення порядку зарахування судом строку попереднього ув»язнення у строк покарання», зарахувати засудженому ОСОБА_5 Котеєвичу строк попереднього ув»язнення з 12 квітня по 25 квітня 2014 року, із розрахунку один день попереднього ув»язнення за два дні позбавлення волі.

Речовий доказ, за постановою слідчого від 13.03. 2014 року сліди рукавичок, що перекопійовані на два відрізки липкої стрічки та рукавички, оглянуті 25.07. 2013 року з слідами рук, що перекопійовані на три відрізки ліпкої стрічки, що були здані до камери зберігання при УМВС України в Чернівецькій області (т.3 а.с. 38); квитанція № 2864 (т.3 а.с. 39), а також речовий доказ, за постановою слідчого від 25.06. 2014 року (т.3 а.с. 51) сліди рук на шести відрізках та дві дактокарти, що були здані до камери зберігання при УМВС України в Чернівецькій області; квитанція № 2944 (т.3 а.с. 52) знищити;

Стягнути з засудженого ОСОБА_5 Котеєвича, останнє відоме місце проживання ІНФОРМАЦІЯ_5 на користь держави судові витрати, за проведення судових експертиз, в сумі 489,48 грн. (довідки про вартість на проведення експертиз (т.3 а.с. 23, 31, 46).

Після набрання вироку суду законної сили - повернути заставодавцю ОСОБА_4, адреса місця роботи - м. Чернівці вулиця Головна, 89 40.000 грн. (сорок тисяч грн.), внесених ним, в рахунок застави за ОСОБА_5 Котеєвича на депозитний рахунок територіального Управління Державної судової адміністрації України в Чернівецькій області згідно платіжного доручення № 2 від 24.04.2014 року (т.3 а.с. 143, 144) за реквізитами: рахунок 37315005000089, отримувач ГУДКС України в Чернівецькій області, код отримувача 26311401, банк отримувача ГУ ДКСУ у Чернівецькій області, код банку отримувача 856135.

Вирок може бути оскаржено протягом 30 діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернівецької області через Шевченківський районний суд м. Чернівці (в порядку п. 1 ч. 2 ст. 395 КПК України). Вирок суду підлягає врученню в порядку ч. 6 ст. 376 КПК України прокурору, засудженому. В порядку визначеному ч.7 ст. 376 КПК України судове рішення - вирок направити не пізніше наступного дня після ухвалення потерпілому по справі.

Суддя Слободян Г.М.