Рішення № 65109128, 27.02.2017, Солом'янський районний суд міста Києва

Провадження № 2/760/187/17

В справі № 760/17640/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2017 року Солом'янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого-судді - Шереметьєвої Л.А.

за участю секретаря - Бугайчука О.Р.

представника позивача - ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судового засіданні в м. Києві в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф», ОСОБА_3 про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення коштів, суд

В С Т А Н О В И В :

Позивачка звернулася до суду з позовом і просить визнати недійсним Договір фінансового лізингу №0354 від 05 вересня 2016 року, укладений між відповідачами, та стягнути з ТОВ »Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь відповідача ОСОБА_2 сплачені ним на виконання договору 94 000, 00гр.

Посилається в позові на те, що 05 вересня 2016 року між відповідачами був укладений Договір фінансового лізингу, відповідно до якого ТОВ »Лізингова компанія «Авто Лайф» зобов»язалося передати відповідачу ОСОБА_2 автомобіль марки Skoda Oktavia вартістю 470 000, 00 гр.

На виконання умов договору відповідач ОСОБА_2 сплатив товариству аванс у розмірі 94 000, 00 гр.

Зазначила, що відповідач ОСОБА_2 є її чоловік і даний договір ним був укладений під час перебування ними в шлюбі.

Договір укладений без її на те згоди, виходить за межі дрібного побутового, а тому підлягає визнанню недійсним.

Крім того, у товариства відсутня ліцензія на здійснення фінансових операцій та довідка про взяття на облік юридичної особи, видана Нацкомфінпослуг.

Виходячи з цього, просить задовольнити позов.

Представник позивачки вимоги останньої в судовому засіданні підтримав.

Відповідач - ТОВ »Лізингова компанія «Авто Лайф» свого представника в судове засідання не направив. Подав до суду заперечення і просить слухати справу в відсутності свого представника.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання двічі не з»явився, про час розгляду справи повідомлявся належним чином, про причини неявки суд до відома не поставив.

Виходячи з цього, суд вважає за можливе розглядати справу в його відсутності.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про обгрунтованість вимог позивача, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 ЦК України та ст. 1 Закону України «Про фінансовий лізинг» за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов'язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Судом встановлено, що 05 вересня 2016 року між відповідачами був укладений Договір фінансового лізингу №0354, відповідно до якого ТОВ »Лізингова компанія «Авто Лайф» взяло на себе зобов'язання придбати та передати відповідачу ОСОБА_2 автомобіль марки Skoda Fabia.

Відповідно до п. 1.1 Договору предметом договору є транспортний засіб, а саме: автомобіль марки Skoda Oktavia.

На виконання умов договору відповідачем ОСОБА_2 був сплачений авансовий платіж у розмірі 94 000, 00 гр.

На момент укладення договору і на даний час позивачка та відповідач ОСОБА_2перебувають у шлюбі.

/ а.с. 4 - 13; 20 - 22 /

Відповідно до ст.60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на арві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини /навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо / самостійного заробітку /доходу /.

За змістом даної норми закону майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловіку на праві спільної сумісної власності.

Порядок здійснення подружжям права спільної сумісної власності та право подружжя на розпорядження спільним сумісним майном визначено ст. ст. 63, 65 СК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 СК України дружина, чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою.

При укладенні договорів одним із подружжя вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

За змістом ч.ч.2 ст.65 СК України дружина, чоловік має право на звернення до суду з позовом про визнання договору недійсним як такого, що укладений другим із подружжя без її, його згоди, якщо цей договір виходить за межі дрібного побутового.

Разом з цим, відсутність такої згоди сама по собі не може бути підставою для визнання договору, укладеного одним із подружжя без згоди другого з подружжя, недійсним.

Відповідно до п. 6 ст.3 ЦК України до засад цивільного законодавства віднесено, серед іншого, добросовісність.

За правилами ч. 2 ст.369 ЦК України та ч. 2 ст.65 СК України при укладенні одним із подружжя договору щодо розпорядження спільним майном вважається, що він діє за згодою другого з подружжя.

Згідно зі ст.60 СК України вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, предметом оспорюваного позивачкою договору є набуття у власність майна - автомобіля марки Skoda Oktavia.

Оскільки угода була укладення під час шлюбу дане майно набуває статусу спільного сумісного майна подружжя, в разі розподілу якого сторони мають право кожний на його визначену законом частку.

Враховуючи ці обставини, а також те, що предметом оспорюваного позивачкою договору є придбання майна у власність, суд вважає, що укладення відповідачем ОСОБА_2 договору фінансового лізингу не є розпорядження спільним майном без згоди другого з подружжя та не тягне за собою недійсності укладеного договору.

Така ж правова позиція в подібних правовідносинах висловлена Верховним Судоми України в справі № 6-5 цс14 від 19 лютого 2014 року, яка, з точки зору ст.360-7 ЦПК України, є обов»язковою для суду.

За правилами ч. 1 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, зо спірний договір між відповідачами був укладений з дотриманням вимог закону, а тому підстави для задоволення вимог позивачки в цій частині відсутні.

За змістом ч.1 ст.216 ЦК України у разі недійсності правочину кожна із сторін зобов»язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину.

Звертаючись до суду, позивачка просить в порядку застосування даної норми закону стягнути з одного відповідача на користь іншого сплачені ним кошти на його виконання.

При цьому підстав діяти при вирішенні спору в цій частині від імені відповідача ОСОБА_2 не навела.

Враховуючи викладене вище, висновок суду про відсутність підстав для визнання оспорюваного позивачкою договору, суд не знаходить підстав для обговорення вимог позивачки і в цій частині.

Крім того, зважаючи на предмет та підстави спору, виниклого між сторонами, суд вважає, що посилання позивачки на підстави діяльності ТОВ »Лізингова компанія «Авто Лайф», характер послуг, які ним можуть надаватися та підтвердження законності права на надання таких послуг, визначені Законами України « Про фінансовий лізинг», « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», Положення про Державний реєстр фінансових установ в обгрунтування недійсності оспорюваного нею договору правового значення не має.

На підставі ч.1 ст.88 ЦПК України суд приходить до висновку про стягнення з відповідача на користь позивача 1 102, 40 гр. судового збору, сплаченого ним при зверненні до суду.

Керуючись ст. ст. 6, 15,16, 184, 203, ч.ч.1,2 ст.215, ч.1 ст.216, ч.1 ст.227, 627, 638, 655, 691, ч.ч.1,2 ст. 806, 807 ЦК України, ст. ст.1, ч.1 ст.2 ,3, ч.1 ст.6 , ч.2 ст.16 Закону України «Про фінансовий лізинг», ст. ст.4, ч.4 ст.5, 34 Закону « Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» ст.ст.1,15,18, 21 Закону України « Про захист прав споживачів», ст.ст. 3,4,10, 11, 57-60, 88,209, 212- 215, 218 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Визнати недійсним Договір фінансового лізингу №1250 від 28 вересня 20126 року, укладений між ОСОБА_4 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Авто Лайф» на користь ОСОБА_4 41 072, 80 гр. та 1 102, 40 гр. судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, який його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом 10 днів з дня його отримання.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції.

Суддя