Ухвала суду № 65108439, 03.03.2017, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

Провадження № 11-кп/792/149/17 Головуючий в 1-й інстанції

Справа № 686/19004/14-к ОСОБА_1

Категорія: ч.2 ст.125, ч.1 ст.186 КК України Доповідач Федорова Н.О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.03.2017 Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

головуючої-судді ОСОБА_2,

суддів Костенка А.М., Марцинкевича А.М.,

при секретарі Крисюк В.С.,

з участю прокурора Романюка Р.Л.,

обвинувачених ОСОБА_3, ОСОБА_4

захисника ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження № 22014240000000009 за апеляційною скаргою процесуального керівника у кримінальному провадженні прокурора відділу нагляду за додержанням законів органами СБУ та державної прикордонної служби прокуратури Хмельницької області на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року, -

в с т а н о в и л а :

Цією ухвалою обвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні № 22014240000000009 стосовно

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, неодруженого, непрацюючого, не судимого, -

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженки та жительки АДРЕСА_1, громадянки України, ІНФОРМАЦІЯ_3, на утриманні має одну дитину, непрацюючої, не судимої, -

обвинувачених у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України, повернуто прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

З ухвали суду вбачається, що 18.10.2016 року до Хмельницького міськрайонного суду надійшло кримінальне провадження № 22014240000000009 від 14 червня 2014 року про обвинувачення ОСОБА_4 та ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 110 КК України.

Приймаючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що обвинувальний акт не відповідає вимогам КПК України, оскільки викладені в ньому фактичні обставини та сформульоване обвинувачення є неконкретним, не містить викладу всіх фактичних обставин вчинених кримінальних правопорушень та формування обвинувачення інкримінованого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 в тому числі щодо способу скоєного на думку сторони обвинувачення злочину, чим порушується право обвинувачених на захист.

У апеляційній скарзі прокурора ставиться питання про скасування ухвали суду. Стверджується, що обвинувальний акт з відповідними додатками, складений та поданий з дотриманням вимог закону. При цьому, суд на вказані обставини уваги не звернув, належної оцінки їм не дав, в результаті чого прийняв хибне та передчасне рішення про повернення обвинувального акту прокурору.

В запереченнях на апеляційну скаргу прокурора обвинувачені ОСОБА_4 та ОСОБА_3 просять залишити її без задоволення, а ухвалу місцевого суду без змін. Вважають, що суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про необхідність повернення обвинувального акту стосовно них прокурору для виконання вимог ст. 291 КПК України.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення прокурора, який підтримав подану апеляційну скаргу, з посиланням на зазначені в ній доводи, думку обвинувачених ОСОБА_4, ОСОБА_3 та її захисника ОСОБА_5, які вважають, що законні підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні, перевіривши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи з таких підстав.

Відповідно до вимог чинного кримінального процесуального законодавства про рішення, прийняті судом під час провадження у справі складається мотивована ухвала. В ухвалі в тому числі зазначається обґрунтування прийнятого рішення, а також стаття Закону, на підставі якої прийнято рішення.

Як вбачається з матеріалів даного провадження, приймаючи рішення Хмельницького міськрайонний суд ці вимоги закону не виконав.

Так, місцевий суд приймаючи рішення про повернення обвинувального акта прокурору не навів у своїй ухвалі обгрунтованих мотивів такого рішення та не зазначив законних підстав, з яких він прийшов до такого висновку. Конкретних фактів порушення прав та законних інтересів обвинувачених, в тому числі права на захист органами досудового розслідування та прокурором не навів, а виключно обмежився перерахунком та декларуванням норм процесуального права. Такі твердження носять абстрактний характер, а тому вони не можуть бути безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору.

Чинним кримінальним процесуальним законодавством встановлений перелік відомостей, які обовязково повинен містити обвинувальний акт. Цей перелік є вичерпним та широкому тлумаченню не підлягає.

Як вбачається з обвинувального акту, останній наряду з іншим, містить час, місце, спосіб та інші обставини вчинення злочину, наскільки вони відомі органам досудового розслідування та прокурору. Доказів, які б спростовували вказані обставини, місцевим судом не наведено.

Зокрема, ОСОБА_4 та ОСОБА_3 обвинувачуються в тому, що у період травня 2014 року на території м. Хмельницького, на порушення Конституції України та інших нормативно-правових актів, публічно, через мережу Інтернет закликали до вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, при цьому умисно розповсюджуючи друковані матеріали та публікації з прямими закликами до вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України.

Тобто, обвинувальний акт містить час вчинення злочинів, яким є період 2014 року, місце їх скоєння конкретні юридичні адреси м. Хмельницького, спосіб їх вчинення розповсюдження друкованих матеріалів та публікацій з закликами, а також публічні заклики до вчинення умисних дій, направлених на зміну меж території та державного кордону України, а також інші обставини вчинення злочинів, наскільки вони відомі слідчому та прокурору.

За таких обставин, колегія суддів не може погодитися з висновками місцевого суду, що обвинувальний акт фактично не містить місця, часу та способу вчинення злочину.

Місцевий суд на порушення вимог закону жодним чином не вмотивував своє рішення. Лише констатував, що в обвинувальному акті міститься неконкретність обвинувачення, не навівши фактично жодних даних на підтвердження свого висновку, не вмотивував чому воно не може бути усунуто під час судового розгляду.

Зазначені в ухвалі про повернення обвинувального акта прокурору обставини, можуть бути перевірені судом в установленому законом порядку під час судового розгляду. Оцінку доказам в провадженні щодо їх допустимості, належності, достовірності та достатності суд має дати при ухваленні судового рішення.

Висновки суду про те, що без усунення вказаних ним недоліків кримінальне провадження не могло бути призначене до розгляду є хибні.

Зробити такий висновок на думку колегії суддів можливо лише після проведення зясування обставин провадження та перевірки їх доказами, дослідивши по справі всі наявні докази.

При цьому колегія суддів враховує, що якщо в процесі судового розгляду буде встановлено, що обвинувачення висунуте ОСОБА_4 та ОСОБА_3 дійсно є неконкретним, прокурор вправі уточнити його, чи сформулювати нове обвинувачення змінивши його.

Тому, рішення про повернення обвинувального акта прокурору є передчасним, надуманим, прийнятим без належної оцінки доказів і таким, що не відповідає вимогам кримінального процесуального законодавства та фактичним обставинам провадження.

Не ґрунтуються на вимогах закону і висновки місцевого суду в частині правової оцінки, допустимості доказів щодо кваліфікуючих ознак інкримінованого злочину, матеріалів та фактичних обставин провадження, оскільки суд в даній стадії процесу не вправі заздалегідь вирішувати ті питання, які вирішуються судом при розгляді справи по суті.

Більше того, на переконання колегії суддів вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для повернення обвинувального акта прокурору, оскільки суд, керуючись загальними принципами кримінального закону, у випадку доведеності вини ОСОБА_4 та ОСОБА_3, може сам дослідити та визначитися з кваліфікацією дій обвинувачених в рамках сформованого їм обвинувачення органами досудового розслідування та прокурором.

Зважаючи на наведене, немає безумовних підстав стверджувати, що зміст обвинувачення висунутого ОСОБА_4 та ОСОБА_3 є неконкретним, а тому колегія суддів вважає необґрунтованими мотиви, якими керувався місцевий суд, приймаючи рішення про повернення обвинувального акту прокурору, оскільки такі в силу вимог законодавства не є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону.

За таких обставин наведені судом першої інстанції обставини не перешкоджають місцевому суду ухвалити законне та обгрунтоване рішення, що є підставою для скасування ухвали міськрайонного суду.

Що стосується клопотання захисника ОСОБА_5 про закриття кримінального провадження, то слід зазначити наступне.

Відповідно до вимог ст. 417 КПК України суд апеляційної інстанції, встановивши обставини, передбачені статтею 284 цього Кодексу, скасовує обвинувальний вирок чи ухвалу і закриває кримінальне провадження.

Отже, підставою для закриття кримінального провадження є встановлені у ст. 284 КПК України обставини. Однак, такі, з урахуванням вимог ст. 404 КПК України, зокрема, перегляду судового рішення суду першої інстанції лише в межах апеляційної скарги, не встановлювались. А тому, на даній стадії кримінального процесу апеляційний суд немає повноважень закривати кримінальне провадження. З огляду на вказане, клопотання захисника задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 407, 418 КПК України, колегія суддів судової палати, -

п о с т а н о в и л а :

Апеляційну скаргу прокурора задовольнити.

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 16 листопада 2016 року про повернення обвинувального акту в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22014240000000009 за обвинуваченням ОСОБА_4 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 110 КК України прокурору Хмельницької області скасувати, а кримінальне провадження повернути на новий судовий розгляд в той же суд зі стадії підготовчого провадження.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді /підписи/

Згідно з оригіналом:

Суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_2