Вирок № 65108271, 24.02.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/7528/16-к

В И Р О К

іменем України

"24" лютого 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарях: Гончаренко М.Р., Калині О.Б., Бурячеку О.В.,

за участю прокурора: Давідяна О.Н.

за участю захисника: ОСОБА_1,

за участю потерпілої ОСОБА_2, представника потерпілої ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м.Києва кримінальне провадження №12016100000000008 від 10 січня 2016 року, за обвинувальним актом по обвинуваченню

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Бровари Київської області, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, працюючого вантажником у ТОВ ВКФ «Оптима», зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судимого,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 10 січня 2016 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ-3302», д/н НОМЕР_1, здійснював рух на вказаному автомобілі заднім ходом по тротуару вздовж будинку №1 по вулиці Миропільській з боку вулиці А.Милишка в напрямку вулиці Юності у місті Києві. В цей час, позаду автомобіля марки «ГАЗ-3302», д/н НОМЕР_1, знаходився пішохід ОСОБА_6

Під час руху водій ОСОБА_4 допустив порушення вимог п.п.2.3 підпункт «б», 10.1, 10.9 та 26.1 Правил дорожнього руху України, а саме:

- п.2.3 ПДР України - «для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний:

- підпункт «б» - бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі»;

- п.10.1 ПДР України - «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п.10.9 ПДР України - «під час руху транспортного засобу заднім ходом водій не повинен створювати небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. Для забезпечення безпеки руху він у разі потреби повинен звернутися за допомогою до інших осіб»;

- п.26.1 ПДР України - «пішоходам дозволяється рухатися у житловій та пішохідній зоні як по тротуарах, так і по проїзній частині. Пішоходи мають перевагу перед транспортними засобами, але не повинні створювати безпідставних перешкод для їхнього руху».

Порушення вищезазначених вимог правил дорожнього руху України з боку водія ОСОБА_4 виразилось в тому, що він 10 січня 2016 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, керуючи технічно справним автомобілем марки «ГАЗ-3302», д/н НОМЕР_1, здійснюючи рух на вказаному автомобілі заднім ходом по тротуару вздовж будинку №1 по вулиці Миропільській з боку вулиці А.Милишка в напрямку вулиці Юності у місті Києві, перед початком руху та під час здійснення руху заднім ходом по тротуару, де пішоходи мають перевагу в русі перед транспортними засобами, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого біля будинку №3 по вулиці Миропільській у місті Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який в цей час знаходився позаду вищезазначеного, керованого ОСОБА_4, автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження, від яких помер в кареті «швидкої медичної допомоги».

Згідно з даними висновку судово-медичної експертизи №112/2 від 21.01.2016 року, при судово-медичному дослідженні трупа ОСОБА_6, були виявлені наступні тілесні ушкодження: перелом хребтового стовпа в грудному відділі з розривом передніх повздовжніх зв'язок, двосторонні переломи ребер з розривами пристінкової плеври, перелом правої лопатки, розрив верхньої долі правої легені, крововиливи в прикореневі відділи легенів, смужчаті крововиливи під ендокардом - плями Мінакова, двосторонній гемоторакс (ліворуч до 500 мл, праворуч до 400 мл рідкої крові) знижене кровонаповнення внутрішніх органів, набряк набухання головного мозку. Садна на обличчі, правій верхній кінцівці, забійна рана в лобній області ліворуч.

Пошкодження утворились від дії тупого предмету. Характер і розташування пошкоджень, переважання внутрішніх пошкоджень над зовнішніми, ознаки різкого струсу тіла, вказують на те, що в даному випадку мало місце дорожньо-транспортна пригода, зіткнення рухомого транспортного засобу (вагонного типу) з пішоходом, при знаходженні потерпілого у вертикальному положенні (або близько до нього). У момент первинного контакту потерпілий правою задньо-боковою поверхнею тіла до транспортного засобу. Після первинного контакту з областю спини відбулось відкидання тіла на дорожнє покриття, з ударом передньої поверхні тіла і правою боковою поверхнею голови об тупий предмет з переважаючою поверхнею контакту. Ознак перекочування колесами транспортного засобу через тіло не виявлено.

Виявлені на трупі ОСОБА_6 ушкодження мають ознаки прижиттєвості і виникли в короткий проміжок часу незадовго до настання смерті. Ушкодження у своїй сукупності, які становлять закриту травму грудей мають ознаки тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину в пред'явленому йому обвинуваченні визнав, вищезазначені обставини підтвердив та детально і послідовно пояснив, що дійсно 10 січня 2016 року, приблизно о 14 годині 00 хвилин, він, керував технічно справним службовим автомобілем марки «ГАЗ-3302», д/н НОМЕР_1, при цьому здійснював рух заднім ходом по тротуару вздовж будинку №1 по вулиці Миропільській з боку вулиці А.Милишка в напрямку вулиці Юності у місті Києві, маючи намір здійснити розвантаження хліба, який він транспортував до магазину, до якого іншого під'їзду, ніж як по тротуару не було. Крім того, обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував, що допустив порушення вищезазначених правил дорожнього руху, перед початком руху та під час здійснення руху заднім ходом по тротуару, де пішоходи мають перевагу в русі, проявив неуважність до дорожньої обстановки та її зміни, не переконався що це буде безпечним та не створить перешкоди або небезпеки іншим учасникам руху, в тому числі, не заперечував, що не звернувся за допомогою до інших осіб для забезпечення безпеки дорожнього руху, внаслідок чого біля будинку №3 по вулиці Миропільській у місті Києві здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_6, який в цей час знаходився позаду його автомобіля, якого він не бачив.

Свою винність ОСОБА_4 визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, послався на те, що вчинив наїзд на потерпілого не умисно, з необережності. При цьому пояснив, що зробив для себе відповідні висновки, а також зазначив, що з доказами зібраними у кримінальному провадженні згоден повністю, фактичні обставини справи не оспорював. Разом з тим, повністю визнав позов потерпілої ОСОБА_2 про відшкодування їй матеріальної шкоди у розмірі 50000 (п'ятдесят тисяч) гривень та моральної шкоди у розмірі 150000 (сто п'ятдесят тисяч) гривень, при цьому зазначив, що одразу після дорожньо-транспортної пригоди намагався частково відшкодувати потерпілій шкоду, однак остання її відмовився отримувати від нього, тому в подальшому він здійснив грошове перерахування через поштове відділення у розмірі 4000 гривень, однак потерпіла відмовився отримувати вказані кошти, тому вони були повернуті йому як відправнику, після чого повторно здійснив поштове перерахування у розмірі 10000 гривень, яке потерпіла станом на 23 лютого 2017 року також ще не отримала, при цьому відомості про повернення поштового переказу станом на вказану дату відсутні.

Потерпіла та цивільний позивач ОСОБА_2, не оспорюючи фактичних обставин справи, підтримала в судовому засіданні свій цивільний позов про стягнення із ОСОБА_4 на її користь завданої злочинними діями обвинуваченого матеріальної шкоди у розмірі 50000 та моральної шкоди у розмірі 150000 гривень. Мотивуючи позов потерпіла ОСОБА_7 послалася на те, що внаслідок злочинних дій ОСОБА_4 їй було заподіяно матеріальну шкоду, оскільки вона понесла витрати на поховання свого чоловіка ОСОБА_6, та витрати пов'язані з лікуванням, оскільки через смерть її чоловіка ОСОБА_6 стан її здоров'я погіршився, у зв'язку з чим, вона була вимушена звертатись за медичною допомогою до лікарів Центральної районної поліклініки Дніпровського району міста Києва, на підтвердження чого надала чеки на придбання ліків та чеки, які засвідчують витрати на організацію та поховання ОСОБА_6 Крім того, цивільний позивач, потерпіла ОСОБА_2 заявила позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди у розмірі 150000 гривень, яка полягає у її душевних стражданнях через протиправну поведінку обвинуваченого та душевних страждань, пов'язане з цим лікування, також полягає у нервовому напруженні, хвилюванні та зміні звичного життєвого укладу, пов'язаного зі втратою близької людини, її піклування, матеріальної підтримки. Поряд з цим, потерпіла не заперечувала, що обвинувачений дійсно поштовим переказом перераховував на її ім'я грошові кошти у розмірі 4000 гривень, але вона відмовилася їх отримувати до судового рішення, маючи намір отримати всю суму завданих їй збитків, згідно заявлених позовних вимог.

Дані обвинуваченим ОСОБА_4 показання не викликають у суду сумніву щодо їх правдивості та добровільності.

Винність обвинуваченого ОСОБА_4 повністю підтверджується його показаннями та щирим каяттям у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.286ч.2 КК України.

Відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, суд має право, якщо проти цього не заперечують учасники судового провадження, визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. При цьому суд з'ясовує, чи правильно розуміють зазначені особи зміст цих обставин, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз'яснює їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Положення ч.3 ст.349 КПК України, роз'яснені судом у судовому засіданні учасникам кримінального провадження.

За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини справи та кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони вірно розуміють зміст обставин справи, відсутні сумніви в добровільності їх позиції, а тому суд, відповідно до вимог ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, потерпілої ОСОБА_2 з мотивів заявленого нею цивільного позову, дослідженням, зібраних досудовим слідством матеріалів, що характеризують особу обвинуваченого ОСОБА_4, тих, що стосуються вирішення питання про долю речових доказів, процесуальних витрат, цивільного позову, а також даних висновку судово-медичної експертизи, даних висновку судово-автотехнічної експертизи та протоколу огляду місця події, в яких викладені та посвідчені відомості, що мають значення для встановлення фактів і обставин даного кримінального провадження.

Винність ОСОБА_4, який не оспорював фактичні обставини справи, у вчиненні інкримінованого йому злочину знайшла повне підтвердження під час судового розгляду.

Суд кваліфікує дії ОСОБА_4 за ст.286ч.2 КК України, оскільки він своїми діями вчинив порушення правил безпеки дорожнього руху при керуванні транспортним засобом, що спричинили смерть потерпілого.

Вирішуючи питання про призначення ОСОБА_4 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого, який працює вантажником у ТОВ ВКФ «Оптима», за місцем роботи, проживання та колишнього навчання характеризується виключно позитивно, вину у вчиненому визнав, щиро розкаявся, раніше не судимий, вчинив злочин вперше, з необережності, зобов'язався відшкодувати завдану шкоду потерпілій, вживав неодноразово заходи до добровільного часткового відшкодування завданих збитків.

Обставиною, яка пом'якшує покарання ОСОБА_4, суд визнає щире каяття обвинуваченого.

Обставин, які обтяжують покарання ОСОБА_4, судом не встановлені.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, вищезазначених позитивних даних про особу обвинуваченого, який працює вантажником у ТОВ ВКФ «Оптима», за місцем роботи, проживання та колишнього навчання характеризується виключно позитивно, вину у вчиненому визнав, раніше не судимий, вчинив злочин вперше, з необережності, зобов'язався відшкодувати завдану шкоду потерпілій, вживав неодноразово заходи до добровільного часткового відшкодування завданих збитків, враховуючи поряд з цим, щире каяття обвинуваченого, що судом визнано обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, в тому числі ставлення обвинуваченого ОСОБА_4 до вчиненого та наслідків, що настали, а також його поведінку після вчинення злочину, зокрема, неодноразове вжиття заходів до добровільного часткового відшкодування завданих збитків, суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 не є суспільно-небезпечною особою та може виправитись без ізоляції від суспільства, а тому вважає за можливе призначити ОСОБА_4 покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст.75 КК України з випробуванням зі встановленням іспитового строку випробування.

Крім того, вирішуючи питання доцільності призначення ОСОБА_4, додаткового покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами, яке передбачене санкцією ч.2 ст.286 КК України як альтернативне, суд поряд з вищезазначеною сукупністю обставин, з урахуванням того, що злочин, вчинений ОСОБА_4, відноситься до злочинів, вчинених з необережності, враховує поряд з цим, наслідки, що настали від вчиненого у вигляді настання таких суспільно-небезничних наслідків як смерть потерпілого, а тому вважає за доцільне призначати обвинуваченому ОСОБА_4 додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами, яке не є обов'язковим відповідно до санкції ч.2 ст.286 КК України.

Речові докази по справі: автомобіль «ГАЗ-3302» д/н НОМЕР_1, який переданий під розписку на зберігання ОСОБА_8 - слід залишити у володінні та користуванні останнього.

Крім того, підлягають стягненню зі ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 2088 гривень 60 копійок на користь держави за проведення судово-автотехнічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов, заявлений по справі потерпілою ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином на її користь матеріальної шкоди у розмірі 50000 гривень та моральної шкоди у розмірі 150000 гривень, підлягає задоволенню повністю, з урахуванням характеру позовних вимог, характеру дій ОСОБА_4, який спричинив шкоду, фізичних і моральних страждань потерпілій, як такий, що визнаний у повному обсязі обвинуваченим та знайшов підтвердження в судовому засіданні.

Керуючись ч.3 ст.349, ст.ст.368-371, 373-374, 376, КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_4, визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ст.286ч.2 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 5 (п'яти) років позбавлення волі з позбавленням права керувати всіма видами транспортних засобів строком на три роки.

На підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку у виді 3 (трьох) років не вчинить нового злочину і виконає покладені на нього обов'язки, а саме: повідомляти про зміну місця проживання, роботи кримінально-виконавчу інспекцію, періодично з'являтись для реєстрації до кримінально-виконавчої інспекції.

Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 у виді особистого зобов'язання закінчився.

Речові докази по справі: автомобіль «ГАЗ-3302» д/н НОМЕР_1, який переданий під розписку на зберігання ОСОБА_8 - залишити у володінні та користуванні останнього.

Стягнути зі ОСОБА_4 процесуальні витрати у розмірі 2088 гривень 60 копійок на користь держави за проведення судово-автотехнічної експертизи (отримувач коштів: УК у Дніпровському районі м.Києва 24060300, банк отримувача: Головне управління Державної казначейської служби України в м.Києві, код банку отримувача: 820019, код отримувача (код за ЄДРПОУ):38012871, рахунок отримувача: 31114115700005).

Цивільний позов, заявлений по справі потерпілою ОСОБА_2 про відшкодування завданої злочином на її користь матеріальної шкоди у розмірі 50000 гривень та моральної шкоди у розмірі 150000 гривень - задовольнити повністю. Стягнути зі ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 50000 гривень на відшкодування матеріальної шкоди та 150000 гривень на відшкодування моральної шкоди.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: