Ухвала суду № 65108241, 02.03.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 760/1736/16-ц

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02.03.2017 року Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді - Катющенко В.П.

при секретарі - Дудник В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, справу за заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків, -

В С Т А Н О В И В:

Заявники, ОСОБА_1, ОСОБА_2, звернулися до Дніпровського районного суду м. Києва із заявою, в якій просять суд: скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду щодо стягнення боргу по кредиту з ОСОБА_1 та ОСОБА_2

Свої заявлені вимоги обґрунтовує тим, що 30 вересня 2015 року ПАТ «Універсал Банк» до Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків подав позовну заяву з проханням прийняти рішення про солідарне стягнення боргу з них. 09 жовтня 2015 року третейський суддя Волошинович О.П. виніс ухвалу про порушення провадження у справі № 1803/15. 29 жовтня 2015 року суддя Волошинович О.П. прийняв рішення по справі та задовольнив позов ПАТ «Універсал Банк». Вважають третейське застереження нікчемним (викладене в п. 7.1. Додаткової Угоди від 24 червня 2014 року до кредитного договору № 041-2008-1875 від 06 червня 2008 року), а рішення Третейського суду незаконним та таким, що підлягає скасуванню з наступних підстав: згідно ст. 14 п. 1 Регламенту Третейського суду спір може бути переданий на розгляд такого суду за наявності між сторонами третейської угоди. Такої угоди між сторонами не було, так як ОСОБА_1 на останній сторінці Додаткової угоди зазначив, що не згідний з п. 7.1., а згідний з п. 7.1. кредитного договору № 41-2008-1875. Не дивлячись на подану заяву про перенесення слухання справи, суддя Волошинович О.П. не надав можливості ОСОБА_1 ознайомитися з матеріалами справи і дати пояснення. Відповідно до п. 14 ст. 6 Закону України «Про третейські суди», справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів банківських послуг не підвідомчі третейським судам.

Заявник в судове засідання не з'явилися, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином. Заявник ОСОБА_2 подала до суду клопотання, в якому просила справу розглядати без її присутності.

Представник Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» в судове засідання не з'явився, про день, час та місце судового розгляду повідомлявся належним чином.

Відповідно ч. 2 ст. 389-4 ЦПК України, неявка осіб, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до наступного.

29 жовтня 2015 року Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків у справі № 1803/15 за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу було прийнято рішення, відповідно до якого із ОСОБА_1 та ОСОБА_2 солідарно на користь Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» стягнуто суму заборгованості в розмірі 73 645,79 доларів США; 16 410 гривень 59 копійок витрат пов'язаних з вирішенням спору Третейським судом.

Судом встановлено, що рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків ухвалено на підставі укладеного між Відкритим акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 кредитного договору № 41-2008-1875 (на споживчі потреби) від 06 червня 2008 року, укладеного 24 червня 2014 року між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_1 додаткової угоди б/н до кредитного договору № 41-2008-1875 від 06 червня 2008 року, укладеного між Публічним акціонерним товариством «Універсал Банк» та ОСОБА_2 договору поруки б/н -1.

Відповідно до ч.1 ст.5 Закону України «Про третейські суди», юридичні та/або фізичні особи мають право передати на розгляд третейського суду будь-який спір, який виникає з цивільних чи господарських правовідносин, крім випадків, передбачених законом.

Спір може бути переданий на розгляд Третейського суду за наявності між сторонами третейської угоди, яка відповідає вимогам Закону України «Про третейські суди».

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про третейські суди», третейська угода може бути укладена у вигляді третейського застереження в договорі, контракті або у вигляді окремої письмової угоди.

Законом України «Про внесення зміни до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам, частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» було доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком: справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Вказаний Закон набрав законної чинності 12 березня 2011 року.

Статтею 1 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачено, що споживач - фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних з підприємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника; споживчий кредит - кошти, що надаються кредитодавцем (банком або іншою фінансовою установою) споживачеві на придбання продукції.

У правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15 від 20 травня 2015 року визначено, що «Законом України «Про внесення змін до статті 6 Закону України «Про третейські суди» щодо підвідомчості справ у сфері захисту прав споживачів третейським судам» частину першу статті 6 Закону України «Про третейські суди» доповнено пунктом 14, згідно якого третейські суди не можуть розглядати справи у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Зазначений Закон набрав чинності 12 березня 2011 року. На час укладання кредитного договору (15 листопада 2011 року) Закон України «Про третейські суди» містив заборону на розгляд третейськими судами справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). З огляду на наведене суди дійшли правильного висновку про те, що третейське застереження в кредитному договорі від 15 листопада 2011 року між фізичною особою (споживачем) і банком було укладено в порушення вимог пункту 14 частини першої статті 6 Закону України «Про третейські суди», і в цій частині кредитний договір слід визнати недійсним».

Крім того, у правовій позиції, яка висловлена Верховним Судом України в постанові від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, визначено, що відповідно до статті 3895 ЦПК України рішення третейського суду може бути скасовано якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону. Відповідно до пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» (частину 1 статті 6 Закону доповнено пунктом 14 згідно із Законом № 2983-VI від 3 лютого 2011 року), третейські суди в порядку, передбаченому цим Законом, можуть розглядати будь-які справи, що виникають із цивільних та господарських правовідносин, за винятком, зокрема, справ у спорах щодо захисту прав споживачів, у тому числі споживачів послуг банку (кредитної спілки). Рішення третейського суду, про скасування якого просив заявник, ухвалено після внесення зазначених змін до Закону. Суди, розглядаючи заяву про скасування рішення третейського суду на вказану обставину не звернули уваги та відмовили у її задоволенні, помилково пославшись на те, що спір, який виник між сторонами, не є спором щодо захисту прав споживачів. Оскільки заявник є споживачем послуг банку, спір виник щодо заборгованості за кредитом, третейському суду в силу положень пункту 14 частини 1 статті 6 Закону України «Про третейські суди» така справа не підвідомча.

Статтею 360-7 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 355 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права.

Відповідно до ч. 2 ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо: справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону; рішення третейського суду прийнято у спорі, не передбаченому третейською угодою, або цим рішенням вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди. Якщо рішенням третейського суду вирішені питання, які виходять за межі третейської угоди, то скасовано може бути лише ту частину рішення, що стосується питань, які виходять за межі третейської угоди; третейську угоду визнано судом недійсною; склад третейського суду, яким прийнято рішення, не відповідав вимогам закону; третейський суд вирішив питання про права і обов'язки осіб, які не брали участі у справі.

За вказаних обставин, суд вважає, що вищезазначені правові позиції висловлені Верховним Судом України в постановах від 20 травня 2015 року у справі № 6-64цс15 та від 02 вересня 2015 року у справі № 6-856цс15, підлягають застосуванню в межах розгляду заяви про скасування рішення третейського суду, оскільки за вимог п.1 ч.2 ст. 389-5 Цивільного процесуального кодексу України, рішення третейського суду може бути скасовано у разі якщо справа, в якій прийнято рішення третейського суду, не підвідомча третейському суду відповідно до закону.

Щодо обґрунтувань заявлених вимог в частині непогодження з викладениим третейським застереженням у додатковій угоді, то вказані обґрунтування є по суті запереченнями щодо вимог ПАТ «Універсал Банк» про стягнення із заявників суми заборгованості та мали б розглядатися та оцінюватися в якості доказів при розгляді справи у Постійно діючому Третейському суді при Асоціації українських банків. В той же час, суд позбавлений можливості надати оцінку вказаним відомостям, оскільки на запит суду, Постійно діючим Третейським судом при Асоціації українських банків було надано іншу третейську справу (№ 1807/15).

З огляду на викладене, аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене та керуючись ст. ст. 5, 6, 12 Закону України «Про третейські суди», ст. 1 Закону країни «Про захист прав споживачів», ст.ст. 2, 17, 88, 210, 3891 - 3896 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

У Х В А Л И В:

Заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2, заінтересована особа: Публічне акціонерне товариство «Універсал Банк» про скасування рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків - задовольнити.

Скасувати рішення Постійно діючого Третейського суду при Асоціації українських банків по справі № 1803/15 від 29 жовтня 2015 року за позовом Публічного акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення боргу.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: