Ухвала суду № 65106504, 01.03.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа № 640/11051/16-ц

Провадження № 22-ц/790/1481/17 Головуючий І інстанції: Чередник В.Є.

Категорія: сімейні Доповідач: Сащенко І.С.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 березня 2017 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

Головуючого - Сащенко І.С.

суддів - Бездітко В.М., Овсяннікової А.І.,

за участю секретаря - Бойко А. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2 на рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ сумісно набутого майна, -

ВСТАНОВИЛА:

У липні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду із вказаним позовом.

Просив визнати за ним право власності на 1/2 частину об'єктів нерухомого майна: квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 58,9 кв.м); квартиру АДРЕСА_2 (загальна площа 184,4 кв.м); квартиру АДРЕСА_1 (загальна площа 59,2 кв.м); квартиру АДРЕСА_4 (загальна площа 46,5 кв.м); нежитлові приміщення підвальної частини №1,2,4-11 в літ. «А-3», загальною площею 158,7 кв.м. по АДРЕСА_3; нежитлові приміщення підвальної частини №12-:-24 житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 186,4 кв.м. по АДРЕСА_3; нежитлові приміщення 1-го поверху №-1-:-6.І в літ. «А-5», загальною площею 108,4 кв.м. по АДРЕСА_5.

В обґрунтування позову посилався на те, що з 13.07.1990 року до 11.11.2003 року сторони перебували у шлюбі, який було розірвано, а у період з 11.11.2003 до 01.04.2014 року фактично продовжували жити однією родиною, що встановлено заочним рішенням Київського районного суду м. Харкова по справі № 640/3435/15-ц від 17.05.2015 року, яке набрало законної сили. Вказаним рішенням за ОСОБА_3 було визнано право власності на ? частину майна, вказаного у рішенні суду. У перелік майна, яке зазначене у даному рішенні, не увійшли об'єкти нерухомого майна, які на думку позивача належали та були оформлені на ім`я відповідача. На разі сторонам не вдалось встановити домовленість щодо поділу майна та погодити суму компенсації, через що позивач змушений звернутись до суду з позовом.

В судовому засіданні представник позивача - ОСОБА_2 позовні вимоги підтримала.

Представник відповідача - ОСОБА_4 проти позовних вимог заперечувала, у задоволенні позову просила відмовити у зв'язку з тим, що спірні об'єкти не належать ОСОБА_3, а їх власниками є інші особи.

Рішенням Київського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1, в особі свого представника ОСОБА_2 просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким позовні вимоги про поділ сумісно набутого майна задовольнити. Вважає рішення незаконним та необґрунтованим, посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального та матеріального права. Зазначає, що ОСОБА_3 умисно переоформила спірні приміщення на свою матір без згоди ОСОБА_1 з метою ухилення від поділу сумісно набутого майна.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи, заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши законність і обґрунтованість рішення районного суду у відповідності до ст. 303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, знаходить скаргу такою, що не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст.ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а за їх відсутності на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України.

Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із їх необґрунтованості, вважав їх недоведеними та безпідставними.

Судова колегія з таким висновком погоджується, оскільки він відповідає обставинам справи і вимогам закону.

Встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_3 з 13.07.1990 року по 11.11.2003 року знаходились у зареєстрованому шлюбі.

Після розірвання шлюбу фактично продовжували проживати однією сім`єю до 01.04.2014 року.

Згідно ст.60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

За приписами ст.68 СК України розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу. Розпоряджання майном, що є об'єктом права спільної сумісної власності, після розірвання шлюбу здійснюється співвласниками виключно за взаємною згодою, відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст.70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

Із матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду міста Харкова по справі № 640/3435/15-ц від 17.05.2015 року, яке набрало законної сили, було встановлено факт сумісного проживання сторін та набуття майна, яке було поділено між сторонами по 1/2 частці.

До вказаного переліку ввійшли і нежитлові приміщення 1-го поверху №-1-:-6.І в літ. «А-5», загальною площею 108,4 кв.м. по АДРЕСА_5, право власності на які було визнано зазначеним вище рішенням суду за ОСОБА_3

Ці обставини були підтверджені і представником позивача ОСОБА_2 у судовому засіданні апеляційної інстанції. На задоволенні вимог щодо поділу цього майна вона не наполягала.

Що стосується вимог про визнання інших об'єктів нерухомого майна (квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_2; квартири АДРЕСА_1; квартири АДРЕСА_4; нежитлових приміщень підвальної частини №1,2,4-11 в літ. «А-3», загальною площею 158,7 кв.м. по АДРЕСА_3; нежитлових приміщень підвальної частини №12-:-24 житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 186,4 кв.м. по АДРЕСА_3) спільною сумісною власністю сторін, судова колегія вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно роз'яснень, що містяться у п.п.23, 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 21.12.2007 року №11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час

припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і

час його придбання. До складу майна, що підлягає поділу включається загальне

майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що

знаходиться у третіх осіб.

Згідно даних, які містяться в довідках з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 07.11.2016 року вбачається, що спірне мано знаходиться у власності інших осіб, а саме:

-квартири №4-а, №3, №4, по АДРЕСА_3 і квартира АДРЕСА_4 - у приватній власності ОСОБА_5 на підставі укладених угод (договори купівлі-продажу №7626 від 28.12.2006 року, №7618 від 28.12.2006 року, №7622 від 28.12.2006 року, договору дарування №859 від 05.03.2015 року);

-нежитлові приміщення підвальної частини №1,2,4-11 в літ. «А-3», загальною площею 158,7 кв.м. по АДРЕСА_3 - у приватній власності ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу Р№1468 від 19.03.2007 року;

-нежитлові приміщення підвальної частини №12-:-24 житлового будинку літ. «А-3», загальною площею 186,4 кв.м. по АДРЕСА_3 - у приватній власності ТОВ «Оскар» на підставі договору купівлі-продажу р.№894 від 31.03.2011 року.

Посилання в апеляційній скарзі на те, що вказане нерухоме майно за час спільного проживання з позивачем перебувало у власності ОСОБА_3 та було відчужено на користь третіх осіб без згоди ОСОБА_1 судовою колегією не приймаються.

Відповідно до ч.1 ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Жодних доказів на підтвердження того, що спірне майно було набуте колишнім подружжям за період спільного проживання та за спільні кошти сім`ї ні позивачем, ні його представником не надано.

Крім того, власники майна, на яке претендує ОСОБА_1, на стадії розгяду судом першої інстанції до участі у справі залучені не були, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості змінити склад сторін на стадії апеляційного розгляду справи.

З огляду на викладене, рішення суду є законними та обґрунтованим, підстав для скасування чи зміни рішення судова колегія не вбачає.

Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції не спростовують, а зводяться лише до переоцінки доказів, повно та всебічно досліджених судом першої інстанції.

Згідно з ч. 1 ст. 308 ЦПК України апеляційний суду відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 301, 303, 304, п.1 ч.1 ст. 307, ст. 308, 313, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, в особі представника - ОСОБА_2 - відхилити.

Рішення Київського районного суду міста Харкова від 23 грудня 2016 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді